7.2.2.Служби абонентського і масового поширення інформації.

З розглянутого вище стає очевидним, що найважливішою задачею інформатики є створення інформаційно-обчислювальних і інформаційно-пошукових (информаційно-довідкових) систем і мереж, до складу яких крім баз даних входять системи і мережі передачі даних, що забезпечують поширення інформації і доставку її абонентам. На цій основі формуються так звані інформаційні служби зв'язку, які надають абонентам цілу низку основних і додаткових послуг. Основною послугою є передача (обмін) інформації. Згідно з визначенням Міжнародного союзу електрозв'язку с л у ж б о ю електрозв'язку називається комплекс заходів, що проводяться адміністрацією зв'язку з метою задоволення потреб її абонентів в певних послугах. На відміну від мереж служба - це сукупність послуг, що надаються абоненту при передачі певного вигляду повідомлень, а м е р е ж а - це сукупність технічних засобів, що забезпечують надання цих послуг. Очевидно, що на базі однієї мережі може бути організовано декілька служб, що послужило передумовою концепції і н т е л е к т у а л ь н о ї мережі.

У залежності від режиму обміну розрізняють служби абонентські, або інтерактивні, і служби масового поширення інформації, або служби з розгалуженим режимом (циркулярні).

Абонентські служби забезпечують передачу інформації між двома або більше абонентами в реальному часі (діалогові служби) або з проміжним накопиченням інформації в мережі - в пристроях зберігання і обробки, а також передачу інформації з банку даних за запитом абонента. До них належать так звані телематичні служби: телетекс, відеотекс, телефакс, бюрофакс, датафакс.

Служби масового поширення інформації використовують розгалужений режим передачі, коли інформація від одного джерела одночасно передається до необмеженого числа одержувачів без обмеження або з обмеженням їх права на прийом. При цьому можливі варіанти з управлінням змістом передачі з боку одержувача. До таких служб відносяться телетекст, радіотекст і факсимільна передача газет.

Порівняння ефективності цих служб потрібно вести з урахуванням конкретних умов: стану економіки країни, розвинутості її інфраструктури і передусім - галузі зв'язку. Наприклад, щоденний приріст інформації у вигляді рефератів і повідомлень, що оцінюється приблизно в 200 Мбайт, сучасна ПЕОМ здатна обробити протягом 1 години. Однак для передачі їй цього обсягу інформації по нашій мережі електрозв'язку з реальною швидкістю 2400 біт/с буде потрібно 185 годин. Звідси випливає необхідність швидкого вдосконалення первинної мережі на основі волоконно-оптичних ліній зв'язку і цифрових систем передачі і мереж передачі даних шляхом впровадження нових технологій, наприклад, Frame Relay та ATM.

Враховуючи економічний стан країни, для рішення задачі інформатизації в наших умовах необхідно шукати інші рішення, прийнятні для досягнення реальних зсувів в цій галузі в найкоротші терміни і з мінімальними капіталовкладеннями. Такою альтернативою здатні стати системи масового поширення інформації, які істотно ефективніші, ніж індивідуально-адресні абонентські системи. Крім того, вони охоплюють порівняно велику територію країни і мають великі традиції і популярність серед населення.

Такі служби набули широкого поширення за рубежем, що пояснюється можливістю використання існуючих транспортних мереж зв'язку і виведення на екрани побутових телевізійних приймачів (телетекст).