3.3. Ключові питання.
3.3.1. Поясніть призначення систем синхронізації.
3.3.2.Перелічіть типи пристроїв синхронізації, їхні преваги і недоліки.
3.3.3.Якими параметрами характеризуються пристрої синхронізації?
3.4.4.Поясніть принцип підстроюванню фази в системах без безпосереднього впливу на задаючий генератор.
3.4. Домашнє завдання.
3.4.1.Вивчити розділ "Системи синхронізації" по конспекту лекцій і літературі.
3.4.2.Зобразіть структурну схему пристрою синхронізації без безпосереднього впливу на частоту задаючого генератора.
3.4.3.Розрахуйте коефіцієнт розподілу дільника m, ємність реверсивного лічильника S і частоту задаючого генератора, fзг, при якому статична погрішність синхронізації не перевищить 0.1, а час tс установлення максимально можливої розбіжності фази буде не більш 1с. Нестабільність генератора вважати рівною
10-4, швидкість модуляції В=25N, де N - номер варіанта, дорівнює номеру в списку групи.
Визначити час підтримки синфазности для =50, динамічною погрішністю знехтувати.
3.5. Опис лабораторного макета.
Зовнішній вигляд лабораторного макета у середовищі Matlab зображений на рис. 3.4. Запуск макета у роботу відбувається при натисканні кнопки play, що знаходиться на панелі інструментів. Зупинити процес симуляції можна натиснувши кнопку play вдруге (при цьому зображення сигналів у вікні осцилографа не зникнуть). Для того щоб внести зміни до макету необхідно зупинити процес симуляції, натиснувши кнопку stop.
Рис.3. 4. Зовнішній вигляд лабораторного макета у середовищі Matlab |
3.6. Лабораторне завдання.
а) Ознайомитися з призначенням і розташуванням органів керування лабораторним макетом і осцилогорафом.
б) Запустити у роботу СТС, відкрити вікно осцилографа і замалювати сигнали, що надходять на вхід пристрою (імпульси, що імітують дівйково-квантові сигнали з виходу канала зв’язку), а також вихідні імпульси.
в) Дослідити динаміку процеса синхронізації. Для цього проспостерігати сигнали на вході формувача імпульсів фронтів ФІФ і на виході розподілювача частоти. Звернути увагу на переміщення синхроімпульсів до границь одиничних елементів. Замалювати сигнали на виходах фазового дискримінатора, реверсивного лічильника і на вході розподілювача частоти для випадків випередження і відставання синхроімпульсів відносно границь одиничних елементів.
г) Дослідити вплив коефіцієнта ділення розподілювача частоти на величину кроку корекції. Для цього проспостерігати сигнали на вході формувача імпульсів фронтів ФІФ і на виході розподілювача частоти.
д) Дослідити вплив ємності S реверсивного лічильника на час синхронізації. Для цього проспостерігати сигнали на вході формувача імпульсів фронтів ФІФ і виході розподілювача частоти.
є) По результатам досліду зробити висновки про вплив коефіцієнта розподілу і ємності лічильника на погрішність синхронізації і на час синхронізації.
3.7. Зміст протоколу.
3.7.1. Виконане домашнє завдання.
3.7.2. Осцилограми сигналів, що спостерігаються, зняті експериментально по всіх пунктах завдання.
3.7.3. Графік залежності кроку корекції від коефіцієнта розподілу дільника частоти.
3.7.4. Графіки залежності часу синхронізації від ємності реверсивного лічильника для різних значень коефіцієнтів розподілу дільника частоти задаючого генератора.
3.7.5.Висновки за результатами виконання лабораторної роботи.
|
лабораторна робота №4
“ВИВЧЕННЯ СИСТЕМ ЦИКЛОВОЇ СИНХРОНІЗАЦІЇ”
4.1. Мета роботи
4.1.1. Вивчити призначення, принципи побудови та параметри системи циклової синхронізації (СЦС).
4.1.2. Вивчити стандартну структуру циклу групового сигналу в первинному цифровому потоці та алгоритм фазування.
Дослідити роботу неадаптовного приймача синхросигналу.
4.2. Ключові положення.
4.2.1 Призначення та принципи циклової синхронізації.
Однією з найважливіших задач, які мають бути вирішені при прийманні дискретних повідомлень, є визначення меж блоків двійкових послідовностей, які можуть являти собою кодові комбінації або їх групи, які утворюються при мультиплексуванні каналів у багатоканальних системах ЧРК. Інтервал часу, на протязі якого передається блок, називається циклом.
Задачу визначення меж циклу на прийомі вирішують за допомогою систем циклової синхронізації.
Робота СЦС залежить від структури циклу, яка описує організацію даних в межах блоку. Вона визначає функцію і призначення кожного одиничного елементу (ОЕ) блоку і відповідно тактового інтервалу (ТІ). Розрізняють інформаційні і службові ТІ. Інформаційні ТІ передають користувачу, на службових ТІ розміщують різну допоміжну інформацію. До останньої відносять синхроінформацію, яка забезпечує роботу СЦС та є надлишковою, оскільки не несе повідомлення користувачу.
Роботу СЦС завжди аналізують вважаючи що системи тактової синхронізації (СТС) працюють нормально; яка визначає часове положення меж тактових інтервалів. Роботу СЦС характеризують наступні параметри:
час входження в синхронізм;
час відновлення синхронізму;
величина надлишковості, необхідна для ЦС;
імовірність помилкового фазування.
Вимоги до цих параметрів очевидні, але також очевидно й те що вони суперечать один одному. Так наприклад, для зменшення часу входження в синхронізм та ймовірності помилкового фазування потрібно збільшити надлишковість, що знижує ефективність використання каналів ПДП.