6. 2. 5. Алгоритм доступу до служби вiдеотекс.

Розглянемо алгоритм роботи з абонентською установкою (ІКУ).

Процедура встановлення з’єднання починається з вмикання абонентського монітору ( побутового телевізору ) , він відключається від антени. Кнопкою управління контролера ІКУ переводиться до режиму роботи служби вiдеотекс. Після цього абонент влаштовує з’єднання зі службовим центром і базою даних, набираючи номер служби на телефонному апараті. Ця операція може бути автоматизована і зведена до натиску однієї кнопки на контролері. На екрані монітору повинна з'явитися заставка служби вiдеотекс, що свідчить про правильне підключення. Для входу в службу абонент із клавіатури вводить свій індивідуальний код, а інколи і спеціальний пароль (ця ж інформація використовується адміністрацією служби для організації статистики і обліку). В службовому центрі здійснюється захист від несанкціонованого доступу шляхом перевірки наявності абонента в реєстраційному списку, його категорії і дійсності. Після входу в службу на екрані виникає зображення, відповідне найбільш загальному (вищому) рівню довідкового меню. В деяких більш розвинених службах вiдеотексу може існувати послуга типу електронної пошти : абонент одержує інформацію про наявність для нього в банку даних персонального повідомлення. Далі абонент вибирає потрібний йому розділ, натискаючи відповідні клавіші вибору даного розділу, які підказуються меню. Таким чином здійснюється перехід на більш низький рівень меню, на якому абонент діє аналогічним чином. Внаслідок абонент знаходить інформацію, що цікавить його, чи переконується в її відсутності.

6. 2. 6. Зображення інформації в системі вiдеотекс.

Відповідно до Рекомендації МСЕ Т. 100 в службі вiдеотекс можуть бути реалізовані чотири варіанти зображення інформації : літерно-мозаїчний, літерно- геометричний, динамічно визначаємий набір літерних знаків і фотографічний. Кожен з них має свої переваги і застосовується службами вiдеотекс різних країн, що ускладнює стандартизацію і iнтеграцию служб різних держав в єдину міжнародну мережу вiдеотекс.

В першому варіанті візуальний кадр складається із певних позицій, що можуть бути зайняті будь-якими знаками репертуару, який складається із літерно-цифрового і мозаїчного наборів. Кожне знакомісце поділяється на шість малих зон, що можуть утворювати 2 ⁶ =64 різноманітні комбінації графічних образів, тобто формувати мозаїчний набір знаків. Основним недоліком засобу є досить грубе квантування графічних зображень. Проте він забезпечує мінімальний обсяг інформації ,що передається, і більш прийнятний для роботи з аналоговими транспортними мережами. Засіб одержав застосування в системах вiдеотекса Англії і Франції.

В другому варіанті літерно-цифровий текст передається звичайним кодуванням, а графіка - у вигляді команд управління кресленням.

Ідея засобу динамічно визначаємого набору знаків полягає в тому, що обмежений набір алфавітних і графічних знаків літерно-мозаїчних систем може бути поширений за допомогою додаткового набору заздалегідь сформованих певних фігур, переданих із бази даних в пам'ять терміналу, які вважаються елементами бібліотеки абонента.

Літерно-фотографічний засіб є найбільш придатним для відтворення підписів, карт, портретів і інших зображень, що не можуть бути задовільно відтворені іншими засобами.