18. Імітація еволюційних процесів у динамічних моделях.

Засобами імітаційного моделювання можна досліджувати лише еволюційні процеси (процеси безперервного, поступового розвитку системи в часі), стосовно яких можна зібрати необхідну інформацію з минулого досвіду.

Існують два способи побудови динамічних імітаційних моделей, тобто процедури відтворення еволюційного процесу на ЕОМ:

- однорідне градуювання системного (модельного) часу (принцип часового приросту  t );

- неоднорідне градуювання системного часу (принцип особливих станів).

Однорідне градуювання. Згідно з цим підходом у моделі використовується сталий приріст системного часу по часовій осі. При цьому весь імітований період часу розбивається на хронологічно впорядковану множину відрізків завдовжки t. За допомогою машинної програми виконуються обчислювальні процедури для t-го відрізка часу, потім ті самі процедури повторюються для (t +1)-го відрізка і т.д. (рис. 1.1). Якщо події t-го відрізка часу приводять до тих чи інших наслідків, котрі мають ураховуватися в подальших обчисленнях, то ЕОМ зберігає потрібну інформацію про ці події в своїй пам’яті і звертається до неї, коли настає відповідний момент часу.

Неоднорідне градуювання. За такого способу система моделюється в часі від події (наслідку) до події. Алгоритм моделювання за принципом особливих станів системи складається з кількох кроків:

1) визначається подія з мінімальним часом, тобто найбільш рання подія;

2) модельному часу надається значення часу появи найбільш ранньої події;

3) визначається тип події;

4) залежно від типу події виконуються відповідні дії;

5) перелічені кроки повторюються до закінчення часу моделювання.

19. Загальна схема і цілі машинної імітації.

Для розв’язування складних економічних задач і задач організаційного управління доцільніше використовувати складну функціональну систему з допомогою логіко-математичної моделі, занесеної в ЕОМ. При цьому фактори невизначеності, динамічні характеристики та весь комплекс взаємозв’язків між елементами досліджуваної системи набирають вигляду формул, котрі зберігаються в пам’яті машини. Імітацію системи починають з деякого цілком конкретного - початкового стану. У результаті прийманих рішень, а також унаслідок настання ряду контрольованих подій (серед них можуть бути й випадкові) система в наступні моменти часу переходить до інших станів. Еволюційний процес триває так доти, доки не настане кінцевий момент планового періоду. Відтинки (відрізки) часу внутрішньопланового періоду нерідко бувають чітко визначеними й утворюють упорядковану послідовність на досить великому проміжку імітування. Тому імітаційний експеримент пов’язаний з величезною кількістю обчислень на потужних ЕОМ. Відображення реального тривалого процесу на ЕОМ за кілька хвилин чи секунд називається стискуванням часу.

Цілі створення імітаційної моделі: 1. Вивчення діючої функціональної системи. 2. Аналіз гіпотетичної функціональної системи. 3. Проектування досконалішої системи.

При дослідженні складних економічних систем на імітаційних моделях насамперед слід установити адекватність моделі реальним об’єктам. Адекватна імітаційна модель математично і логічно з певною мірою наближення відображає досліджувану систему.