20. Програмна реалізація імітаційних моделей.

Програму для ЕОМ можна розробити двома способами: 1) звичайними засобами програмування із застосуванням проблемно-орієнтованих (паскаль і т. ін.) або машинно-орієнтованих мов (мови Асемблеру, СІ); 2) з допомогою спеціалізованих мов моделювання. Перший спосіб використовується, коли імітаційна модель не дуже складна, застосовується нечасто і програмується спеціалістами, котрі не мають значного досвіду роботи з імітаційними моделями. Проте при цьому програмістові доводиться заново складати підпрограми стандартних процедур, використовуваних у всіх імітаційних моделях. Створювати програмне забезпечення імітаційного моделювання допомагають спеціалізовані машинні мови. При їх використанні достатньо лише задати функцію розподілу ймовірностей. Тоді автоматично генеруються випадкові події за даним законом розподілу. Спеціалізовані мови порівняно з універсальними мають такі переваги: - менші витрати на програмування; - ефективніші методи виявлення помилок; - стислість і точність вираження понять, котрі характеризують імітаційні процеси; - можливість заздалегідь створювати для користувачів стандартні підпрограми, що можуть використовуватися в будь-якій імітаційній моделі; - автоматичне формування певних типів даних. Мови моделювання реалізуються, як правило, з допомогою універсальної провідної програми. Під її керівництвом виконується кожна імітаційна модель. Спеціалізовані програми мають недоліки: 1. Щоб використовувати деякі мови імітаційного моделювання, потрібно досконало знати пов’язані з ними проблемно-орієнтовані мови. 2. Не завжди обчислювальні машини, які установлено в місцях їх використання, забезпечені трансляторами потрібних мов моделювання, а придбати такі транслятори через їх високу ціну мають змогу не всі. 3. У мовах імітаційного моделювання установлені жорсткі обмеження на вихідні формати, що нерідко створює незручності для користувачів. 4. Написані спеціалізованими мовами імітаційні моделі не достатньо гнучкі, і моделювання через неоптимальність моделі потребує значних витрат машинного часу та великого обсягу машинної пам’яті.

Мови моделювання поділяють на такі класи: мови моделювання неперервних процесів, мови моделювання неперервно-дискретних процесів, мови моделювання дискретних процесів (GPSS ).

21. Мови імітаційного моделювання.

Створювати програмне забезпечення імітаційного моделювання допомагають спеціалізовані машинні мови. При їх використанні достатньо лише задати функцію розподілу ймовірностей. Тоді автоматично генеруються випадкові події за даним законом розподілу. Мови моделювання реалізуються, як правило, з допомогою універсальної провідної програми. Під її керівництвом виконується кожна імітаційна модель. Мови моделювання поділяють на такі класи: мови моделювання неперервних процесів, мови моделювання неперервно-дискретних процесів, мови моделювання дискретних процесів (GPSS ). Розрізняють мови імітаційного моделювання за такими ознаками:

1) способом обліку часу подій, що відбуваються, та виконуваних дій;

2) правилами найменування структурних елементів;

3) способом перевірки умов, при яких реалізуються дії;

4) видами статистичних досліджень, які можливі за наявності даних;

5) труднощами, що виникають при зміні структури моделі.

Для моделювання дискретних процесів, характерних систем організаційного управління, створено мови, що зорієнтовані на дії (CSL, ESP), події (симскрипт, симком, симпак, GASP - базовою мовою програмування є фортран), процеси (SIMULA, SOL, ASPOL, симула-67 - базовою мовою програмування є алгол), потоки повідомлень - транзакти (GPSS V, GPSS/PC, CSS, BOSS - мають власні мовні засоби), потоки вимог - активатори (симдіс, SMPL - базова мова програмування PL/1), агрегати (АІС, сапас - мають свої мовні засоби). Найбільшого поширення в нашій країні набули мови типу GPSS. Сучасний варіант цієї мови GPSS/PC, зорієнтований на інтерактивне використання, описаний в цьому посібнику.