*Фройд з. Вступ до психоаналізу. – к.: Основи,1999. – с.317 При народженні найбільш розвинута для задоволення оральна ділянка

(від лат. oralis – те, що має відношення до роту). Ссання і жування – головні джерела сексуального задоволення малюка від народження до року життя. Ссання, згідно Фройду, є першим проявом інфантильних сексуальних дій, коли сексуальна активність спочатку приєднується до функції, слугуючої збереженню життя, і тільки пізніше стає незалежною від неї. Активність немовляти на “оральній стадії” розвитку проявляється в тому, що будь-який предмет у полі зору воно тягне до рота. Не випадково Фройд зазначав, що орально-респіраторні-сенсорні дії розвивають “пасивну інкорпорацію”. Дитина активно домагається ссання, кусає груди, активно смокче, обнімаючи їх руками. Саме ці активні “беручкі” дії, згідно Фройду, є свідченням того, що ссання є передусім сексуальним проявом, а не потребою у їжі. Адже дитину приваблюють ритмічно повторювані дотики губ до будь-якого предмету, будь-то груди чи палець ноги або руки, які виступають лише об’єктами ссання. Орально-інкорпоративні дії – це форма сексуальної поведінки, яка формує гетеросексуальну установку, бо дитина отримує задоволення від маніпуляції. Якщо ця сексуальна активність не зустрічатиме опору з боку дорослих, і немовля не стикатиметься з перешкодами, то у нього буде розвиватися і укріплюватися почуття безпеки і благополуччя.

Саме на оральній стадії розвитку формується автоеротична установка “мене люблять”, де домінуючим є власне задоволення:

“…дитина зазнавала втіхи під час годування, а невдовзі навчилася утішатися й без цієї додаткової умови. Отримуване задоволення можна пов’язати лише з ділянкою роба та губів і ми називаємо ці ділянки ерогенними зонами, а втіху, якої зазанає дитина під час ссання без годівлі, – сексуальною”.*

Не випадково у сучасних дослідженнях психосексуального розвитку немовлят підкреслюється, що чуттєвість тіла, почуття довіри до іншого залежить від набуття досвіду ласкавого пеленання, доторкування, поглажування. Пеленання, купання, пещення тіла дитини формують психологічну установку на цінність власного тілесного Я, яке зберігається впродовж всього життя людини.

Анальна стадія триває у віці від року до двох. З ротової порожнини ерогенна зона переходить до анального та сечовивідного каналів. При цьому задоволення від акту дефекації поєднується з усвідомленням дитиною того, *Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи,1999. – С.314.

що вона може контролювати вихід продуктів кишечника сфінктерами. А це вже перший крок на шляху до контролю інших аспектів життя. Дитина

вчиться також утримувати на обличчі той стан втіхи чи напруження, який вона переживає:“Ми бачимо, що дитина відчуває втіху при випорожненні

прямої кишки та сечового міхура: а невдовзі навчається так виконувати ці процеси: щоб завдяки відповідному подразненню ерогенних зон слизових оболонок діставати якомога більшу насолоду… Адже з самого початку її ставлення до екскретів зовсім інше. Вона не відчуває огиди до своїх фекалій, приймає їх за частину власного тіла й нерадо розлучається з ними, використовує їх як перший “подарунок”, аби відзначити тих осіб, котрих вона дуже цінує.”* При покаранні дитини за втрату контролю над випорожненнями формується кастраційна установка, що призводить до фіксації на анальній стадії розвитку. Вона проявляється в таких якостях особистості, як педантичність, скупість (намагання утримати все для себе), обсесивна акуратність та в таких психічних та поведінкових розладах, як енкопрез та енурез..

Найдраматичніші зміни очікують дитину на наступній, фаллічній, фазі сексуального розвитку від 2-х до 5-6-ти років. Дитина починає цікавитися будовою як власних статевих органів, так і інших людей, набуває першого досвіду мастурбації та сексуальних ігор, проявляє сексуальну допитливість. Чому період становлення сексуальності від двох років до п’яти Фройд назвав “фаллічним”? Тому, що, на його думку, статевий потяг має чоловічу природу в обох статей, а також через те, що найголовніша ерогенна зона – клітор, нагадує чоловічий орган – пеніс. То ж термін “фаллічна” фаза використовується по відношенню до початкової генітальної активності як хлопчиків, так і дівчаток.

Зазначимо, що її найменування не означає те, що генітальна активність є провідною ознакою вказаної стадії. На кожній із попередніх стадій дитина власною активністю (криком, агресією, маніпулюванням) все більше привертала увагу матері, такою вона залишиться і на новому щаблі вікового розвитку. Згідно Фройду, мати, хоч і є центральним об’єктом домагань, насолоди, не може бути включена в генітальну активність, по-перше, через зайнятість бажаного місця батьком, по-друге, через бар’єр інцесту. Щоб пояснити внутрішній конфлікт дитини, Фройд висуває гіпотезу про існування Едіпового комплексу (детальніше про це йдеться в розділах 2 і 5).

Різні табу на кшталт: “Як тобі не соромно!”, “Якщо я ще раз побачу!”, “Дивись мені” тощо блокують нормальне проходження дитиною фаллічної стадії розвитку та повертають її від активної генітальної установки до пасивної (анальної), яка пізніше, у дорослі роки, може проявитись у фригідності чи слабкій ерекції, або у готовності стати об’єктом зґвалтування чи пасивної гомосексуальної поведінки тощо.

Оскільки фаллічна стадія психосексуального розвитку дитини викликає чимало запитань у дорослих, зупинимось на тих, які найчастіше стають причиною дістресу батьків та дітей. Всі діти дошкільного віку виявляють сексуальну активність, яка може реалізуватися в різних формах поведінки. Це може бути підглядання за оголенням дорослого, гра в “лікаря” із доторкуванням до геніталій інших людей, навмисне вживання у колі близьких брутальних слів, запозичених з вулиці тощо. Що спонукає сексуальну активність дітей? Мотивами виступають не еротичні інтереси, а пізнавальні інтереси, допитливість. Вгамувавши свою цікавість, діти, як правило, легко переходять до інших сфер активності. Баланс цікавості до сексуальної сфери з проявами допитливості до інших сфер людського буття є показником норми психосексуального розвитку.

Когнітивна сторона сексуальної активності проявляється в зацікавленості дитиною будовою статевих органів, їх відмінності та функціонуванням, пізнанням дитиною інтимних сторін життя (проблема “ Звідки беруться діти?” тощо. Значний вплив на ставлення до сексуальності має первинна інформація, яку отримують діти у відповідь на ці запитання. Аналіз спроби дошкільника самостійно дошукатися до першопричин таємниць народження людини свідчить про багату його уяву, про те, що статева цікавість дітей лежить не в площині еротики, а виключно потреби пізнати нове та невідоме. Перегорнемо сторінки багатої на психологічні спостере­ження книги К.І.Чуковського “Від двох до п'яти” :

- А хлопчиків теж мами народжують? А навіщо тоді тата?-

- Ух, який живіт! - Не смійся над тьотею; в неї в живті· ди­тинка. - З'їла дитину?-

- Мама, хто мене народив? Ти? Я так і знала. Якби тато, то я була б з вусами.-

- Жінки народжують дівчаток, а чоловіки - хлопчиків?-

- Тату, як дізнаються, хто народився - хлопчик чи дівчинка? Адже на них немає ні штанців, ні спідничок.-

- Мамо, коли я народився, звідки ти дізналася, що я - Юрчик?-

- Якби я знала, що ти така противна, я б у тебе не народила­ся.-

- Коли я народилась, тато і мама були в театрі. Прийшли, а я вже тут.-

Через означення дорослими назв статевих органів, дитина пізнає функції тіла, виробляє певне ставлення до тілесного низу. Дитячий сексуальний словничок, як правило, обмежується побутовими назвами геніталій, гігєнічних процедур ванної та туалетної кімнат, які застосовують батьки: “піпа”, “дзвіночок”, “сіся” тощо. Якщо батьки не вживають нормативних назв статевих органів, діти з віком розширюють свій словничок запозиченими вульгарними, брутальними вуличними назвами.

Чотирьохрічний Андрійко ліпить з пластиліну тулуб людини, при­вертаючи увагу бабусі до свого заняття: “Дивись, зараз це буде мужик, я йому прироблю поміж ногами качалочку. А якби я йому за­мість "х...я" зробив "п...зду", була б баба”. Бабуся мовчки ки­ває головою, бо від почутого їй відняло мову. Ніби радіючи оціпенінню старенької, Андрійко натхненно продовжує: “Мама казала, що це "піпа". Ніяка це не піпа, а "п-зда" або х-й, х-й, х-й!”…

По мірі того, як дитина стає старшою, вона починає відчувати все більшу ніяковість від застосування “домашніх” назв геніталій, уникаючи водночас вульгаризмів. Не володіючи культурними (медичними назвами геніталій), вона не може назвати власні статеві органи чи функції тіла: “те, що внизу живота”, “те, що соромне”, “мені соромно сказати, як це називається”, “не знаю, як це називається”.

Діти дошкільного віку сприймають ставлення дорослих до статевих органів через їхню інтонацію, вираз обличчя, зроблені зауваження чи коментарії.

Батьки трьохрічного Ігоря ставилися до статевого члена хлопчика з певною долею гумору. На прийомі у лікаря в присутності сина батьки повідомили, що він у них "сексуальний гігант" і що, якщо хлопчик буде так цікавитися своїм статевим органом і нада­лі, то вони невдовзі стануть дідусем та бабусею. Хлопчик почувався трохи присоромленим увагою до нього сторонньої людини. Мама Ігоря зізналася, що, купаючи сина, нерідко називала пеніс сина різними пестливими назвами, що йому подобалось. Туалетні навички сина викликали у батьків коментарі на зразок: "А ну, покажи нам свій апарат. Що ж це буде да­лі?". Так продовжувалось до тих пір, доки вихователька дитячого садка не повідомила батьків про дивну поведінку їхнього сина. Як тільки виховательки випадали з поля зору хлопчика, він тут же знімав штанці і демонстрував дітям “свій парат". Примітивність туалетної мови хлопчика проявлялась на тлі несформованості у нього шанобливого ставлення до статевих органів та їх функціонування.

Якщо дитина соромиться тілесного низу, це може свідчити про негречне ставлення дорослих до статевих органів. Як це може проявитися у поведінці дітей? Хлопчик або дівчинка можуть наполя­гати на тому, щоб їх купали у трусиках, щоб ніхто не дивився на них при пе­ревдяганні, щоб не заглядав у ванну під час купання тощо. Подібні моделі поведінки засвідчують пев­ну амбівалентність почуттів дитини у ставленні до голизни тіла, тілесного низу, які сформувалися під впливом негативних устано­вок дорослих. П’ятирічна дівчин­ка воліє заходити до душової кімнати санаторію, не знімаючи тру­сиків, бо переконана своєю бабусею, що "соромні" місця треба хо­вати, щоб "сором не виїв очі". Її подружка, навпаки, намагається оголеною виглянути до гурту дівчаток, що чекають своєї черги до душу, а опинившись перед роздягальнею хлопчиків, починає зчиняти метушню та сміх. Дівчинка знає назви тіла, в тім числі і статевих органів іншої статі, звикла до того, що мати або батько можуть з'явитися перед її очима після ранішнього туалету оголеними, і не соромлячись відповідати на її питання стосовно статевих функцій тіла. Часто вона була свідком їхніх обіймів, поцілунків і не сприймає голизну свою чи подруг та вияви прихильності чимсь непристойним.

Як підкреслює німецький сексолог Р.Нойберт*, можливість у ранньому дитинстві споглядати голизну тіла матері чи батька, інших дорослих або дітей відстрочить ранні статеві потя­ги, які у дитинстві зумовлюються насамперед цікавістю до того, що ретельно приховується.

Сексуальні ігри дошкільнят, які супроводжуються взаємодослідженням геніталій (у лікарню, у доньки-матері, тата та маму, у сім’ю), відіграють двояку роль. Передусім вони є засобом задоволення пізнавальних інтересів дітей щодро відмінностей статевих органів,а також засобом пізнання чуттєвості власного тіла. Вихователька однієї з дитячих груп санаторію звернулася за допомогою до психіатра, оскільки своїх вихованців вона частенько заставала за підозрілими заняттями. Спустивши трусики, хлопчики та дівчатка стояли у черзі до "лікаря", який змазував кремом "їхні хворі піпи". Лікарем і одночасно ініціатором такої гри був найбільш бойовий з дітей -шестирічний Сашко. У хлопчика не було ні сестрички, ні братика, а батьки через часті захворювання малюка всіляко обмежували його контакти з однолітками. Перебування в санаторії відкрило для хлопчика нові таємничі ділянки тіла, які він із насолодою пізнавав, як тільки видавалася нагода.

П’яти-шестирічні дівчатка часто запрошували трохи старшого за них сусідського хлопчи­ка бути у їхній грі хворим, на що той охо­че погоджувався. Йому було особливо приємно, коли дівчата-“ліка­рі,“готуючи хворого до операції”, брали в руки його член, змазу­вали кремом, погладжували, від чого він ставав більшим і твердішим. Остання обставина дуже хвилювала решту "хворих" хлопчаків, які приєднувались до лікарів-дівчаток, щоб пересвідчитися у чудо­дійній силі зцілення. Часто гра закінчувалась тим, що хлопчики просили дівчаток показати, що у них знаходиться поміж ногами. Пе­реживання гри дітьми було специфічним, адже у ній була насолода від дотиків до певних місць тіла, почуття страху перед дорослими, як· могли застати дітей за грою, що надавало ігровим заняттям особливої привабливості.

Хоча в сексуальних іграх старших дошкільників маніпуляції з геніталіями носять більш відвертий характер, сексуального компонента в них досить мало. Діти тільки імітують зовнішній вираз інтимних стосунків чоловіка та жінки. Тому дівчатка можуть брати на себе чоловічу або жіночу ролі. Чотирьохрічну Іринку залишали під наглядом семирічного су­сідського хлопчика, доки її батьки вигулювали собаку. Спочат­ку хлопчик розважав дівчинку, лоскотав її. А одного разу, коли п·д час вовтуження у дівчинки спустились трусики, хлопчик засунув палець у піхву і покрутив його там. Іринка сміялась ще більше, бо це було лоскотно. Тоді хлопчик спустив свої штанці і почав доторкуватисть статевим членом до стегон, лобка дівчинки, одночасно крутячи пальцем у піхві. Подумки хлопчик уявляв, що він лежить на дівчинці, і ця думка збуджувала його.

Якщо дорослі застають малюків “на гарячому”, тобто за дослідженням власних геніталій чи статевих органів друзів, то це: як правило, викликає реакцію гніву, обурення, суворих застережень. Такі емоції дорослих породжують у дітей установку на тілесну чуттєвість як на гріховну, порочну.

Таким же придним є цікавість дітей до зображень сексуальності в “еротичних” малюнках, лрлвідках, віршиках, казочках. Цей нехитрий дитячий сексуальний фольклор відіграє важливу ролть у визначенні дитиною місця сексуальності у житті людини.

Особливу турботу батьків на фаллічній стадії розвитку викликає мастурбація. На фоні нормального розвитку мастурбація носить характер високочуттєвої, стимулюючої втіху діяльності. Дитина запобігає до неї тоді, коли переживає відчуття тривожності, стресу, одинокості. Мастурбація не шкідлива ні фізично, ні психічно. Однак, якщо вона набуває причепливого характеру, то діє як дістрес, виснажуючи психічні та фізичні ресурси організму дитини. Відомо також, що дітей раннього віку легко відволікти від самостимуляції грою або іншими видами занять.

Мати Сергійка, якому щойно виповнилось 2,5 року, прийшла на прийом з сином, запідозрівши у нього патологічний розвиток сексуаль­ності. Залишаючись наодинці, хлопчик торкався свого члена, який швид­ко ставав ерогованим і залишався таким впродовж майже години. Хлопчик також полюбляв пригортатися до матері, щоб мати змогу потертися об її тіло статевим органом. Сергійко зростав з мамою-одиночкою, у якої не завжди вистачало часу, щоб заколисати сина, приласкати його перед сном. Сергійко часто засинав зі сльозами на очах.

Якось мати помітила, що діставшись ліжечка, син починав грати­ся своїм статевим органом, аж доки не засинав. Спочатку така пове­дінка Сергійка маму не хвилювала. Та невдовзі хлопчик почав мастурбувати вдень, коли зали­шався чимось невдоволеним. Сергійко охоче показував лікарю, де йому особливо приємно торка­тися, аніскілечки при цьому не соромлячись. Малюк прагнув будь-що бути приласканим матір'ю, навіть на прийомі у лікаря.

Як мастурбують діти? Їхні способи – найрізноманітніші: руками, предметами, тер­тям об край стільця, розкачуючись, сидячи на лавці чи лежачи на животі, зтискуючи стегна тощо. Цей процес може тривати від декількох хвилин до півгодини і приносить дитині втіху, відчуття насолоди. Активна фаза сексуального збудження супроводжується відчуженням (аутизацією) поведінки, зосередженістю на самостимуляції. Розрядка збудження приносить відчуття комфорту, задоволення та розслаблення.

Характеризуючи причини ранньої мастурбації, сексологи зазначають, що у найзагальнішому вигляді їх можна розділити на дві категорії. Перша стосується дітей, яких називають нещасливими істотами. Стан тривожності, зумовлений дефіцитом батьківського тепла, образами, зневагою до інтересів дитини штовхають її до пошуку втіхи у власному тілі.

Згідно сучасним даним, емоційна депривація дитини є фактором, активізуючим сексуальну активність дитини і набуття нею досвіду чуттєвості. Ось чому мастурбація досить розпов­сюджена серед дошкільнят, а також старших за віком дітей, які тривалий час виховуються в дитячих інтернатних закладах, а також тих, які виростають в сім’ї, проте перебувають у стресогенному оточенні. Серед причин дитячої мастурбації російські вчені Д.М. Ісаєв та В.Є. Каган ( ) називають низьку чутливість до подразників, надмірні, перезбуджуючі пестощі тіла дитини, фрустрацію її її потреб та тривожність. У більшості випадків дошкільна мастурбація зникає без сліду, а подальша самостиму­ляція збудження у підлітковому віці не пов'язується з набутим раніше досвідом.

Мастурбаційна поведінка може виникати також як результат пізнання дитиною власного тіла. Малюк раптом відкриває для себе, що спускання по канату або карабкання по ньому приносить приємні відчуття в області геніталій, що катання на велосипеді супроводжується таким станом, який хочеться пережити щонайменше ще раз. Розкачування на качелях, їзда на перилах та багато інших занять можуть відкрити дитині чутливість певних ділянок тіла та свідоме бажання спробувати досягти приємного збудження ще раз за до­помогою маніпуляцій зі статевим органом.

Відомі також приклади про­вокування чуттєвості як наслідку порушення гігієни тіла, наприклад, у результаті прямого подразнення геніталій або близьких до них зон тіла при інфекційно-соматичних захворюваннях (зуд при опрілості, дерматитах, гельмінтозах), а також при носінні тісного одягу.

У медичній літературі описана мастурбація дівчинки, яка з’явилася у неї у п'ятирічному віці, коли глисти викликали свербін­ня в області піхви. З того часу сексуальне самозадоволення стало звичкою. Переказує дівчинка свої відчуття таким чином: “Я лягаю спати і кладу руки на ковдру, потім вже починаю засинати і щось там (показує на статеві органи) відчуваю, і ручка сама йде, так натискує, і так тре, і знову натискує. Я зовсім не хочу чіпати це місце, але рука сама це робить”.

Якщо у науковій літературі десятирічної давнини мастурбація дітей дошкільного або допубертатного віку оцінювалась одноз­начно негативним явищем у психосексуальному розвитку дитини, то на сьогоднішній день досвід приємного збудження за допомогою маніпуляцій зі статевими органами розглядається частіше позитивом, ніж негативом. Звичайно, дорослому, який стикається з проявами онанізму дитини, важливо зорієнтуватись у його спону­ках та особливостях перебігу – епізодичнос­ті чи регулярності, причепливості чи довільності. З'ясування цих питань потрібно зовсім не тому, щоб викорінити мастурбаційну поведінку, а передовсім для усунення тих можливих стресогенних чинників в оточенні дитини, які спонукають шукати насолоду в генітальній зоні. Як ставитися до мастурбації дитини? Чи є вона виявом патології психосексуального розвитку? Згідно Фройду, завдяки маніпуляції дитини з геніталіями, нею набувається досвід еротичної чутливості, залюблення у власне тіло, що в майбутньому призведе до уміння отримувати тілесні насолоди.

Сучасні психологічні дослідження підтверджують, що мастурбація не є шкідливою для дитячого організму, скоріше, навпаки. Мастурбація вважається нормою у сексуальній поведінці дитини за винятком мастурбації, супутньої психічним розладам, яка проявляється в демонстративній, бру­тальній, імпульсивній чи причепливій формі.

Досвід психотерапевтичної роботи з чоловіками та жінками, які мали проблеми з реалізацією сексуальної функції у дорослому віці, зас­відчує, що чимало з них мали негативний досвід конфлікту з батьками через мастурбацію в дитячі роки.

Двадцятирічний Валентин, що не може подолати страх перед зляганням з коханою жінкою, пригадувавав, що у п’ятирічному віці відкрив для себе задоволення мастурбацією. Одного разу мати помітила заняття хлопчика і дуже його покарала. Валентин добре запам'ятав, з якою підозрою ставилася мати до його ігор наодинці, як випитувала, соромила, лякала.

18-річна Ілона, яка проходила психотерапію з приводу вагінізму, спочатку не могла "нічого такого" пригадати з дитинства. Лише згодом, після невдалих спроб сексолога хоч частково ввести у піхву стержень, імітуючий ерогований член, почала розповідати про те, що в ранньому дитинстві винайшла свій спосіб самозаспокоєння через подразнення клітора. Вона тішилася ним до­сить довго, оскільки розлучена мама часто залишала дівчинку увечері саму. Проте одного разу мама розкрила секрет доньки і влаштувала справжнісінький допит: "Скільки це триває? Чи знає вона, що це негідна поведінка, що тільки погані дівчатка цим займаються, що у них мо­же не бути дітей і т.д." З тих пір аж до закінчення школи дівчинка знаходилася під пильним наглядом матері, яка била її по руках, всіляко принижувала і дорікала непоправним гріхом.

Таким чином з огляду на те, що мастурбація певною мірою розви­ває сексуальні відчуття і розуміння власного тілесного Я, оціню­вати її роль у психосексуальному розвитку дитини можна лише з по­зицій того, чи не викликає вона у неї почуття провини, сорому, чи не створює додаткових етичних проблем для оточуючих людей.

Єдиною обмежуючою установкою, яка дається дітям, є така: "Мастурбація – це приватна справа і має бути здійснювана у приватному, недоступному для сторонніх очей місці". Провідні емоційні настанови та роз’яснення дорослих можуть бути у формі на кшалт: “Твоє тіло є гарним, воно дарує тобі радість. Є певні місця, які особ­ливо чутливі для дотику, доторкування до яких приносить насолоду. Перевіряти своє тіло на приємні відчуття – це нормально. Пам'ятай, що не лише одне тіло дарує насолоду. Самозадоволення – не єдине заняття у світі, яке є приємним. Не забувай про інші. Пам’ятай також, що тільки ти є господарем власного тіла. Ніхто, крім тебе, не має права доторку­ватися до його приватних частин".

Від 6-7 років і до початку пубертату (11-12 років), згідно Фройду, сексуальні імпульси залишаються придушеними, або ж знаходяться у загальмованому стані, і тому психосексуальний розвиток дитини залишається латентним: “Десь на шостому-восьмому році життя стає помітним застій або навіть відступ у сексуальному розвитку дитини, і такий застій, якщо розвиток досягне високого культурного рівня, цілком можна назвати латентним періодом. Латентного періоду може й бракувати, а загалом він і не означає певного припинення сексуальної активності і ослаблення сексуальних інтересів.”* Дитина переходить до пізнання світу соціальних ролей та нормативів міжособистісних взаємин. Сексуальна активність знижується за рахунок освоєння моральних засад поведінки, її етики та естетики. Латентність – ідеальний період для освіти дітей, оскільки розвиток Я та Зверх-я придушують сексуальні бажання, тримають їх під своїм контролем. Проте мастурбаційна активність, сексуальні ігри притаманні більшості дітей, мають місце також і на латентній стадії розвитку. Оскільки насолода від сексуальної активності доповнюється втіхою від інших видів діяльності, то вона сублімується в процес навчання та пізнання довкілля. Дружба та приятельство дітей сконцентровані більшою мірою на груповій активності, ніж на індивідуальній. І це не випадково, адже розв’зок Едипового комплексу вичерпує всі психічні сили, які потребують відновлення за рахунок емоційної підтримки та відчуття самодостатності. Як зазначають російські психологи Л.І.Божович та Л.С.Славіна** , у молодших школярів симпатія і дружба зав’язуються на основі конкретних видів діяльності – спільних занять та ігор.

Розширення сексуальних знань молодшого школяра в процесі навчання у школі, як правило, реалізує подвійну мету. Передусім закріплює етичні установки на вибіркові міжстатеві взаємини дітей (дружбу, приятельство, симпатію). По-друге, поглиблює наукове розуміння сексуальної поведінки людини, а також біологічних процесів, що відбуватимуться з тілом у недалекому майбутньому. Діти вчаться усвідомлювати прояви людської сексуальності крізь призму наукових знань, набуття культурного розвитку.

Міжособистісні контакти молодших школярів вже не ті, що у дошкільному віці, бо в них з’являється перший досвід емоційного забарвлення дружніх або ворожих стосунків, формується ставлення до значущого іншого під впливом усвідомлення відповідності його поведінки засвоєним правилам культури. Так, якщо дошкільник легко може “роздружитися” від сьогодні з Олею та “подружитися” з Катрусею, то другокласник пчоинає переживати, відчувати тертя, що виникло між друзями. Психологи зазначають, що невпевненість у міжстатевих контактах * Фройд З. Вступ до психоаналізу. – С.327.

**Божович Л.И., Славина Л.С. Психологическое развитие школьника и его воспитание. –М.,1979. – 96 с.

дорослої людини започатковується у той час, коли інтенсивно набувається досвід природного одностатевого і міжстатевого спілкування. Саме у початковій школі діти роблять перші кроки у пізнанні моральних засад сексуальної поведінки. Ось як пише про кохання в перші шкільні роки великий знавець психології молодшого школяра Шалва Амошашвілі*:

“ Я вже говорив, що деякі мої хлопчики – другокласники перебувають у незвичному для них стані, стані закоханості. Самі не розуміють, що з ними коїться. Що це таке? Перше кохання чи його прелюдія?

У моєму класі багато дівчаток і хлопчиків явно симпатизують одне одному. Ця симпатія не пасивна, і аж ніяк не споглядальна. Вона спонукає дітей до дій, до гарних і поганих вчинків. Мене непокоїть думка про те, що в цих перших проблемах закоханості хлопчики можуть набувати досвіду грубого ставлення до дівчаток, а в дівчаток складається враження, що хлопчики не вміють дружити.

Про що я повинен подбати?

Про те, щоб, скориставшись цими проблемами закоханості в дітей, ще більше закріпити в них чуйність, увагу одне до одного, заохочувати хлопчиків до мужності, а дівчаток – до ніжності й краси. Зараз я ще можу спрямувати становлення характеру дітей. посіяти в них чуйність. Я шукаю спосіб, як краще це зробити, з чого почати”.

Допубертатний вік особливо важливий початком свідомого наслідування привабливих моделей жіночої чи чоловічої поведінки, подальшою її статевою типізацією. Переддень статевого дозрівання ніби готує дитину 7-10-ти років до нових якісних змін. Так, наприклад, ерекції у хлопчиків виникають значно частіше, ніж у дошкільників, а сексуальні ігри, сексуальний фольклор, мастурбація набувають значно більшого поширення.

“Вони стягнули з мене сорочку.

– Глянь – вигукнула Роза. – У ноьго немає цицьок!

– Зовсім маленькі пипочки. Ой, які крихітні! – сказала Роза. – Їх і не вкусиш. Я майже не відчуваю їх під губами.

Марта стала тертися своїми груденятами об мої сосочки.

Вони продовжували свій доскіпливий огляд.

– Глянь, і в нього тут кущик волосся. Помацай, Розо, який м’якенький!

– Роза:

– Що я бачу? Калиточка! І не порожня! Що там у ній усередині?

Марта зацікавлено нахилилася і в свою чергу стала обмацувати ту річ,та зважувати її на долоні.

* Амонашвили Ш. Ходил ли ты, учитель, в коротеньких штанишках? // Учит. газ. – 1986. – 25 янв.

– Там яйця! – вигукнула вона.

– Яйця? – прошепотіла приголомшена Роза.

Вона взяла їх у руку й сильно здавила.

– Ой, боляче! – скрикнув я.

– Справді яєчка! Такі гарненькі! …

( Томі.“Розваги невинних підлітків.” – Лель-ревю. – № 2. – 1994 . – С.7.)

Інтерес до розвитку власного тілесного Я та відповідності зовнішності еталонам, поширеним у молодіжній субкультурі, досить чітко проступає в змісті оцінкових суджень дітей. Залежно від змісту сексуальної поінформованості, отманої у попередні роки. У молодших школярів поглиблюється цікавість до світу інтимних стосунків: Що таке презерватив і навіщо він використовується? Чому тампони “Тампекс” пропонують тільки жінкам? Чи ними користуватимуться чоловіки? Чому дорослі не дозволяють дітям дивитися фільми про секс? Хто такі “голубі”? Чи можуть вони одружитися і мати дітей? Якщо чолвоік любить хлопчика, гладить його і т.і., то вони обидва стають “голубими”? Чому у “крутих” хлопців багато дівчат? Чому жінок називають повіями? Чи можуть бути повіями старі жінки? Чи є у них сім’ї, діти? Хто такі “ жиголо”?

Особливості сексуальних інтересів дітей на фаллічній стадії розвитку певною мірою проектують рівень їхнього сексуального розвитку. Якщо десятирічні хлопчики починають сперечатися, з якого проходу народжується дитина – із заднього чи переднього, то про їхній рівень психосексуального розвитку годі й говорити.

Якщо на попередніх стадіях психосексуального розвитку дитини її сексуальність була пов’язана з відкриттям тілесним Я, то на генітальній стадії, нарцисизм або аутоеротизм дитини зникає, поступаючись спрямованості сексуальних інтересів на інших людей, особливо протилежної статі. Вони, як об’єкти сексуального задоволення, підсилюють генітальні імпульси та потяги, сприяють розвиткові чуттєвості, потреб та інтересів дорослої людини, тобто “вторинної сексуальності”. Саме вона дозволяє остаточно позбутися Едіпового комплексу і розвиває здатність любити іншого заради нього. В процесі пубертату діти мають справитися зі змінами фізичного Я, а також з тим, що сексуальні імпульси стають більш сконцентрованими на геніталіях, які збільшують чуттєвість і відповідні сексуальні реакції. У хлопчиків зростає частота ерекцій та еякуляцій (від. лат. ejaculatio – сім’явиверження), а у дівчаток – відчутним стає розвиток грудей та вагінальної чуттєвості. Біологічні зміни в процесі статевого дозрівання мають значний вплив на розвиток психіки підлітка:“…Наче то був я, і наче інший жив у мені, такому сором’язливому, що й сам собі боюся признатися, – думав я. В снах розкошував, споглядаючи Галині приваби, а прокинувся вранці, то й руки – між ноги… Гладжу йому голівку, а він стає більшим, наче на дріжджах росте, і дуже хоче, щоб іще погладили, та міцніше, з притиском, щоб побавилися з ним, і я, грішний, чинив його волю, поки в нього не починалася нежить, – і мені було добре, якось аж щемно, медове тепло по всьому тілу розливалось, і перед очима поставала Синенко Галя, що ходила зі мною до п’ятого класу, сиділа на передостанній партій, а я з Тимком Гриценком – на задній, на останній…

…Я теж писав, але й крадькома поглядав на галю, що сиділа переді мною. Вона була повненька, як мішечок, личком кругленька, кирпатенька, завжди усміхнена, з глибокими ямками на щоках, наче хтось пальцями видавив їх. Сукенка на ній була закоротка, до колінець не сягала, закінчувалась на середині стегон. Я Галю любив, бо вона гарна і в короткій сукенці, і ще тому, що була непосидюча – коліньми забиралась на лаву і тяглася до передньої парти, за якою сиділа вчительчина донька Тоня і показувала мальованих ведмедиків. Коли Галя навколішки тяглася вперед, її квітчаста сукенка підіймалась і оголювала пампушки, до яких сходилист стегенця. Між ними було видно смужечку білих трусиків, які затуляли одну половинку дуже смачного для моїх очей пиріжка, що вже почав обпушуватись волоссячком. Я дивився на ту половинку й благав тих трусиків, щоб посунулись далі та показали ще трішечки пиріжка і саму щілинку між пругкими горбочками. А може, не я благав, а мій ковалик, що, напинаючи штанята, тягся вперед.

Часом.. я навмисне впускав на підлогу ручку, ліз під парту, щоб знизу краще розгледіти принаду, сподіваючись, що смужечка трусиків зсунеться з обидвох половинок, і думав: “Гріх чиню…”

… “Такий вже я грішний… – картав я сам себе за спокусу, – а Тимко байдужий – праведний. Це, мабуть, тільки в мене ковалик чогось хоче… Та хіба про це кого спитаєш?”

Коли лунав дзвоник на перерву, Галя навмисне чи ненароком дивилася на мене – і я відчував, як сором’язливо червонію, вважаючи, що вона знає про моє підглядання і навіть про мого неспокійного ковалика, тому й розкотисто реготала, а я боявся доторкнутися до неї, але чекав дзвоника на урок, щоб знову милуватися принадою, навіть знову впустити ручку, а вночі, дома, коли ляжу спати… Ой, давні дитячі гріхи…”*

( Андрій М’ястківський. Вруно під снігом. – Лель, 1996. – № 5-6. – С.2-3)

Пубертатний пе­ріод у психосексуальному розвитку дитини відраховують від настан­ня менархе (грецьк. menarche – вік початку менструацій у дівчаток і еякулярхе (від лат. ejaculatio – вік початку еякуляцій у хлопчиків) до зупинки росту тіла. Юнацький, або пост­пубертатний, вік відраховується від зупинки росту до настання повної психологічної та репродуктивної зрілості. Два вищеозначені пе­ріоди охоплюють вік від 13 до 19 рок·в.

Переживання стрімких змін у фізичному та фізіологічному розвитку реорганізує образ тілесного Я. Підліток має пройти вторинний етап тілесної аутоідентифікації та типізації, а значить, апробації нових сексуальних відчуттів. Гормональна “буря”, яка визначає темпи статевого дозрівання, часто спричиняє невмотивовані перепади настрою, емоційну неврівноваженість з приводу того “ Який Я”. Звикання до нового фізичного Я сповнене здебільшого драматич­них переживань, пов'’заних з відповідність до стандартів. Особливо тривожать зріст, пов­нота на фоні розвитку вторинних статевих ознак. Нові тілесні форми ("Ну чому в мене ні талії, ні грудей, - як в інших"), а разом з ними і відчуття незграбності ("У людей біцепси, а тут, як у го­робця, а руки, як граблі"), а також незвідані раніше сексуальні від­чуття ("Може я не такий (така), як інші?") роблять підлітка особ­ливо вразливим і навіть невротичним до оцінки своєї зовнішності оточуючими.

Психологічний дискомфорт відчувають не тільки ті підлітки, що з якихось причин відстають у пубертації, а й діти з нормальними темпами статевого дозрівання. Еталони компанії, “вулиці”, які часто гіпертрофовані за стандартами ідеалу поглиблюють сумніви хлопчиків щодо "нормальності" свого тулуба та статевих органів. Шкільні туалети стають місцем, де хлопчики, стараючись не помічати розмірів пеніса сусіда, що пісає, наполегливо гадають, у кого він більше. Для хлопчиків це може бути важкий період. Іноді занепокоєння з приводу розмірів пеніса може слугувати хвилюванню з приводу власної значущості, з приводу того, наскільки вони мужні чи сильні.

Інтерес до свого фізичного Я не обмежується лише пасивним спогляданням. Підлітки рішуче вдаються до реконструкції свого фізичного Я – дівчатка починають вищипувати брови, підфарбовувати вії, експериментувати з волоссям. Хлопчики всіляко зво­дять вугрі, слідкують за модними зачісками, аксесуарами. Весь цей комплекс проблем, пов'язаних з тривожною самооцінкою підлітками своєї зовнішності, психологи не випадково назвали "синдромом Квазімодо", або "гидкого каченяти", а медики – пубертатною дисморфобією. У виборі одя­гу, манері його носити, в деталях гардеробу – браслетах, метале­вих ланцюжках тощо, з'являються свої статевовідповідні еталони наслідування, своя субкультура, яка маркирує причетність до певної вікової групи. Мало хто з підлітків зважиться вдягнути те, що не носять його однолітки.

З часом коло друзів вужчає, а вибірко­вість, емоційна довірливість міжстатевих та одностатевих контактів зростає – збагачуючи переживання почуттів прихильності, симпатії та любові.

Гортаючи сторінки дівчачих “щоденників”, легко помітити, як тісно переплітається в записах ще зовсім дитяче, наївне зі спробою пізнати таємничий світ інтимних стосунків дорослих. Через улюблентй хіт музичного гурту чи поп-зірки осмислюються етич­ні норми любовних взаємин, вірності, зради, приміряються на себе роль сексуально зрілого дорослого. Перегорнемо сторінки щоденника 12-річної Оксани, списані акуратним дівочим почерком. На початку зошита, поряд з фотографіями улюблених актрис, дбайливо заквітчані в ра­мочки фото переможиць конкурсів краси та всесвітньо відомих моделей. Чимало тут ліричних текстів на любовну тематику, придуманих та переписаних власноруч власницею щоденника чи найближчими подругами. Відверті, щирі сповіді – біль поки що чужих втрат та розлук, осмислення переживань лю­дини, від якої відвернулися, яку покинув коханий, радість примирення, смак поцілунків, обіймів:

"Ти пішов, а я так і не змогла тебе забути.

Ти повернувся, а я так і не забула, що було поміж нами…”

Записи власни­ці щоденника та її подруг стають предметом співставлення та формування власних умовисновків щодо нормативів поведінки, в тому числі і сексуальної. Адже дуже цікаво, як, наприклад, відповідає подруга на такі запитання: "Твоє улюблене ім'я хлопчика", "Чи цілувалася ти з кимось з хлопчиків?", "Як ти ставишся до дівчат, які зустрічаються одночасно з двома хдопцямти?” “Що ти будеш робити, якщо хлопець запропонує тобі зайнятися сексом?” тощо.

Пізнанню найтаємничішого з людських почуттів – кохання, прис­вячено чи не найбільше сторінок у дівочих щоденниках. Виявляєть­ся, кожна розуміє і пояснбє це почуття по-своєму. Але вголос про це не скажеш. От і читаєш у нотатках майбутніх жінок: "Ко­хання - це найніжніші почуття щастя", "це - щастя, а щастя скло, йому розбитись дуже легко", "це дружба до могили", "почуття, яко­му неможливо опиратися" і т.п. Серед афоризмів підлітків, крім романтичних, чільне місце посідають чуттєві: "Любов - це чотири ноги під ковдрою", "гірський потік води, який несе двох дурнів", "це повна втрата голови й розумуу постелі", "це те, що не показують з під ковдри іншим" то­що.

Дитяча наївність, зрілі роздуми й зовсім інфантильні судження – завжди по­ряд, невід’ємні одне від одного: “Вечір, тиша, в під'їзді цілуються двоє – Ти хто? – Сергій. – І я Сергій!”; “Як у понеділок зустріне - поцілує, у вівторок – додому про­веде, а у середу в зуби дасть”; “За хлопцем і трамваєм ніколи не біжи, бо підійде наступний", або "Не та ружа, що за садом, а та ружа, що в саду, не той хлопець, що двох любить, а той хлопець, що одну" тощо.

Ось як описує своє перше побачення відомий американський співак Ді Снайдер: “ Мені було чотирнадцять, а її звали Джекі, і вона була навіть нічого собі. В неї були закохані двоє моїх друзів, і ми всі троє ніяк не могли прийти до згоди – хто ж їй подобається найбільше? Нарешті ми прийшли до такого рішення: кожний з нас по черзі запрошує її на побачення, а вже хай вона вибирає, хто з нас їй більше до вподоби. До чого ж ми були галантні!

Моя черга прийшлася на ясний, але вітряний осінній день. Ми прогулювалися по вулиці, просто говорили, і я вів себе як справжній телепень, стараючись бути зовсім не тим, ким я був насправді: я зображував із себе самовпевненого і дотепного марнотратника життя. Не дивлячись на це, шанси мої зростали: я бачив, що Джекі була просто вражена мною. Не питайте мене чому, але вважалось, що серед хлопців я плююсь найкраще. І ось я вирішив продемонструвати своє вміння. Спеціальний номер для Джекі.

Я плюнув. Проти вітру. І плювок попав як раз їй на блузку. Я обалдів. В паніці я спробував витерти плювок, але зумів тільки те, щоб схопити Джекі за праву грудку на виду у всієї вулиці і розмазати слюну по лівій. Джекі була в шоці, я, побачивши це, рвонув по вулиці. Мене ніби вітром здуло. На тому все і скінчилось…” ( 14, С.71-72).

Сексуальна поведінка в підлітковому віці збагачується досвідом чуттєвості, активованої значущими іншими. “Хоча, мушу зізнатися, десь на дванадцятому чи тринадцятому році життя один однокласник дещо зацікавив мене еротично. Він трохи збуджував, непокоїв. У нього було таке ніжне обличчя та кучеряве від природи волосся – ну геть, як дівчинка! Я впевнений, що саме через це мені хотілося його близькості; я любив ушипнути його жартома за пухкеньку щічку або обняти рукою за плечі. При цьому я ніколи не думав про якісь тілесні чи ближчі сердечні стосунки з ним, не кортіло мені навіть побачити його голеньким, хоч він і з’являвся часом у моїх сексуальних нічних мареннях напівроздягненим (ніколи не нижче пояса, а так собі – руки або плечі). Я обіймав його уві сні і цілував у щоки, що закінчувалося, як правило, полюцією. Тепер мені здається, що то тільки дівоча ніжність його дитячого личка була причиною моїх еротичних почуттів до нього.”

( Сповідь Віктора Х. – Лель, 1996. – № 6. – С.10-11)

Втіху та насолоду приносить новизна еротичних образів під час мастурбацій, еротичних мрій та фантазій, еротичних сновидінь. “…Нас на хуторі двоє. Тільки Оляна і я. Зливаємося на частку секунди, вона й гадки не має про ці гарячі сходини, і вода хутко забирає, несе за собою наші спільні маєтки, наші вечори й досвітки і ненароджені діти. Я умиваюсь, і ще довго не вгасає в мені палахкотіння, не вгамовується жага…

Почалося це випадково. Я сидів біля мосту у забрьоханих штанях…і помітив Улю, що виходила зі свого двору. Побачить мене таким задрипанцем – довіку не змити ганьби, і я хутко прослизнув під міст… … моє серце, досі спокійне, з наближенням її кроків стрімко починало падати в безодню.

Коли вони вже залопотіли наді мною, я задер голову і глянув у щілину між дошками біля поренча; у ті часи довільна мода ще не обплутала колиску ніжності паранджею – в очах моїх відбилася жахна краса голих стовбурців ніг з подобизною ластів’ячого гніздечка у вершині, і досить було лише заплющитись, як видиво оживало знов і знов.

Отак моє дитяче закохання перетворилося на чуттєву муку…”

( Ченич Ігор. Вода. – Лель,1993. –№ 2. – С.3-4)

Частина підлітків під впливом різних несприятливих обставин набуває дорослого досвіду сексуальної поведінки – вступає в першу статеву близькість, ва­гітніє, змінює сексуальних партнерів тощо. Так, наприклад, молодшає вік проституток на міських окружних шляхах. Серед повій, що пропонують сексуальні послуги, зокрема мінет (від франц. minette – кішечка, стимуляція ротом чоловічих статевих органів ) трапляються уже 12-13-річні дівчатка.

Згідно з даними А.Кінсі ( ), у 50-х роках у США досвід мастурбації до 15 років мали 13 % дівчаток та 82 % хлопчиків. Згідно сучасним соціологічним даним цей відсоток значно зріс у американських підлітків-дівчаток і тримається на рівні 90% у хлопчиків. Подібні тенденції простежуються у вітчизняних даних. Досвід отримання насолоди від чуттєвості геніталій набувається раніше, ніж усвідомлюється потреба у їхній стимуляції у міжстатевих контактах.

Фізіологічною передумовою підліткових поллюцій, мас­турбації стає значне посилення секреції статевих гормонів під час статевого дозрівання. Пубертатна самостимуляція та поллюції вступають засобами, які дають змогу зняти або пом'якшити прояви фізіологічного диском­форту, зумовленого сексуальним збудженням. Як влучно зауважують сексологи, акт мастурбації стільки ж притягує, скільки й відштов­хує. Потяг викликає потребу в розрядці сексуального напруження, а його досягнення – насолоду і відразу одночасно, муки совісті. В цій внутрішній боротьбі із самим собою при браці сексуальної поінформованості підліток (хлоп­чик чи дівчинка) не завжди здобуває перемогу. Це призводить до подальшого самоприниження й самоїдства, до посилення страхів "Я не такий, як всі." Отже, як підкреслюють психологи, шкідлива не розрядка статевого напруження, а пережи­вання, пов'язані з нею, а саме – психологічний конфлікт із самим собою, муки сумління, почуття відрази до себе. То ж в першу чергу близькі люди, передусім батьки, мають виявляти готовність відповісти на будь-які питання підлітка: “Пам'ятаєш, я говорив про ста­теві гормони, які починають надходити з дозрілих сім'яників у кровоносне русло? Май на увазі ось що: коли сперматозоїдів в яєч­ках стає досить багато і статевих гормонів у крові також дуже ба­гато, ці наші чоловічі гормони діють на організм так, що час від часу ніби сам відкривається клапан для виходу сперматозоїдів на­зовні. Найчастіше це трапляється уві сні. Ти спиш, і тобі сниться таке, що не кожному розкажеш... Прокинувся і бачиш: на трусах і на простирадлі щось липке. Це сперма – рідина, в якій зайві спер­матозоїди, що накопичились у сім'яниках. Отже, організм працює добре й сам виводить назовні зайве. Такий мимовільний вихід спер­ми (звичайно уві сні) називається "полюція". Це одна з вірних оз­нак статевого дозрівання. В усіх хлопців у твоєму віці починають­ся полюції. В них немає нічого ненормального...”

Підліток сам прагне дізнатися про сексуальність якомога більше. Тому не випадкова його цікавість до видань чи порнофільмів. Як на них реагувати? Ще в 30-х роках А.С.Макаренко визначав педагогічну стратегію таким чином: “Це закономірний хлопчачий вибух гострого інтересу до статевого натуралізму. Тому нехай краще він прочитає Мопассана. Тоді перед ним вся ця галузь з'явиться хоч і в хвилюючому оформленні, але все таки в мистецтві, в антуражі людських пристрастей, нещасть і радощів"*

Сексуальна цікавість починає набирати в підлітків гіпертрофованих форм. Найчастіше це проявляється у змісті граффітв – деталізації зображень геніталій на дверях та стінах туалетних кімнат, коридорів під’їздів, в надписах на парканах. Витіснення сексуальних інтересів відбувається також в активному використанні нецензурної лексики, вульгарних означеннях геніталій, у смакуванні масних анекдотів тощо. Чи приносить бажаний результат присоромлення підлітків? Так, але незначний. Важливо роз’яснити

їм, що нав'язувати іншим свою сексуальність – неетично, а нездатність людини контролювати власні імпульси характеризує її далеко не з кращого *Макаренко А.С. Мои педагогические воззрения // Сочинения. Т.5. –М.,1951. – С.273-304 боку. Важливо, щоб підлітки усвідомили: брудною є не сама сексуальність людини, а збіднення і забруднення її цинічним ставленням

Старший підлітковий вік. Якщо статеве дозрівання починається в підлітковому віці, то в юнацькому розвиток вторинних статевих ознак вже, як правило, стабілізується. Тому середовище старших школярів – це і майже зрілі (за фізичними даними) молоді чоловіки та жінки, і зовсім ще діти. Відставання від ровесників у тілесному розвитку старшими учнями сприймається надзвичайно болісно: “Якби мені таку статуру, як у Шверценеггера! Всі мене дістали з моїм зростом.” А ще вага,як у тому анекдоті: 100 на 100 на 100 - де ж талію рубати будемо?”

Якщо молодший підліток орієнтується в образі сексуально привабливого Я на субкультуру однолітків, то старший – на еталони дорослої сексуальності. Бути сексапільним – значить використовувати яскраву косметику, носити ультрамодний одяг, мати звабливу статуру, ходу,

жести, аксесуари. Саме сексуальну нагрузку несе моолодіжна мода, музика, танці. Мода, шоу-бізнес експлуатують сексуальність юних, випробовують на міць новими стилями, фактурою тканин, кроєм та довжиною одягу, висотою та шириною підборів. Звернімо увагу, наприклад, на зміст реклами взуття і аксесуарів відомої фірми “Helen Marlen”. Чоловіче та жіноче модельне взуття (від чобіт до босоніжок) демонструють він та вона, які, судячи по позиціям, близькі до коітального, знаходяться якраз на генітальній стадії психосексуального розвитку.

Якщо підлітковий вік вважають віком пробуджен­ня лібідо, то старший – віком набуття досвіду першої статевої близькості, активного експериментування з сексуальністю. Інтенсивно засвоюється мова еротичної комунікації, ритуали знайомств та побачень.

“…Іду садом на край кутка, до провалля, і вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку. То – Соня. Жде… Мені здається, що я ширшаю в плечах, твердішаю в ході і ось-ось підлечу. А от голосу – не стає…

– Соню, – белькочу шепеляво й противно, – це ти?

– Ні, це не я, – озивається вона і потихеньку сміється. – Це – мара…

Потім міцно бере мене під руку, трошки злягає на неї теплими пругкими грудьми.

– Ходім я тобі сніг покажу, – туркоче на вухо. – Там, у проваллі.

– Бач: крига, – каже Соня, закидаючи голову і лоскочучи моє підборіддя гарячими губами. – А що, а ти не вірив…

У небо знову сягнула заграва, і в проваллі повиднішало настільки, що мені стає добре видно Сонині очі. Вони якісь дивні: наче й злякані трохи, й сміються. У мене починають терпнути ноги і стають, як мотузяні. А голова хилиться, хилиться…

“А що, – думаю, – як я її поцілую, а вона мене – в пику? Буває ж так. Он і в кіно показують…” – і шия перестає гнутися, дубіє.

А Соня вже й не сміється, і очі примружила так сердито, що… Ні. Нехай краще другим разом.

Отак і стовбичу коло неї, не знаючи, що й казати, аж доки вона не озивається:

– Миколко, давай я буду падати, а ти мене держи. Ану, чи вдержиш?

– Ого, коли б ні! – вигукую, хапаючи її за тоненький поперек, але раптом підсковзуюся і з переляком і огидою до себе відчуваю, що зараз так і обербенимось у грязюку. А вона сердито пручається з рук і ошпарює мене злим поглядом.

– Пусти! Силач…

– Підсковзнувся, – мимрю, – хіба ж я винен, що тут слизько?

Соня норовисто одвертається і мовчить…

Беруся рукою за кущ і, твердіше, ніж треба, упираючись ногами в кручу, деруся на гору.

– Миколко, а я? – жалібно шепоче Соня.

І від того шепоту у мене паморочиться голова, а серце починає калатати, як дзвін. Стрибаю вниз, сердито хапаю її за плечі і з розгону цілую в рипучу холодну хустку.

– Навіщо ж ти… аж за вухо, дурненький… – видихає Соня і сміється якось покірно й лагідно. – Ходім уже, бо тут холодно.

Я не допомагаю, а майже виношу її вгору на руках. І сили в мене – як у вола. Оглядаємось на те місце, де ми тільки що гарцювали. Тім біліє сніг.

…Йдемо до шляху, на лавочку, що у нас під хлівом. Соня тремтить, горнеться до плеча і дихає мені за комір.

– Ти не змерз? – питає.

Я з усієї сили зціплюю зуби, щоб не труситись, а їй кажу:

– Та н-наче ні…

– От якби мені отаке намисто, – каже Соня, – зроду б не знімала…

– Купимо, – обіцяю впевнено. – Ось як тільки вивчусь на шофера, так і купимо.

– А я тобі сорочки вишиватиму. Гарні-прегарні, кращі, ніж у лавці.

Соня раптом зупиняється, стає навшпиньки і потихеньку, обома долонями, нахиляє до себе мою голову. На якусь мить я бачу її сухі вимогливі очі і чую сором’язливий шепіт:

– В сто раз кращі… милий… в тисячу!

А далі вже нічого не бачу і нічого не чую….

Потім ми ще довго сидимо на лавочці між осокорами, не розплітаючи обіймів навіть тоді, коли мимо нас на Полтаву мчать ранні базарові машини і шофери горлають із кабін щось веселе, заохочуюче і безсоромне.

Розходимося десь уже далеко за північ, ледве переступаючи зомлілими ногами і несучи на губах солодку пекучу спрагу.”

(Г.М.Тютюнник. “Зав’язь”// Твори. Книга 1: Оповідання. – К.: Молодь, 1984. ––С. 13-16 )

Діапазон сексуальної поведінки значно розширюється. Близько 80 % юнаків та дівчат до 16 років практикують пет­тинг (від англ. petting—пестити, гладити) , причому десь 30% з них – глибокий (пестощі тіла). До 17 років 92 % дівчат набувають досвіду поверхового петтингу. Пестощі в процесі любощів (поцілунки, обійми, поглажування) супроводжуються досягненням піку сексуального збудження (оргазму) та розрядки. Підкреслюючи роль петтинг у розвитку сексуальності підлітків сексологи вказують на те, що "зріла" сексуальність передбачає вміння партнерів розуміти один одного не тільки на вербальному рівні, а й на рівні мови пестощів, інтуїції. Юнацький петинг і стає такою “школою” підготовки юних до статевого життя. Звичайно, за умови поєднання статевого потягу із любов’ю.

“Уперше в житті я по-справжньому цілувався і не міг зупинитися… Уже й руки посміліли, Іра мовби не помічала їх, і я, завмираючи від передчуття – невже зараз?!? – похилив її на лавочку, поутаючись у манжетах і фестонах…

Стрічечка, поворозочка й ось груденя таке ніжне, мов пташка в пушку.

І я поцілував те груденя; рожева ягідка пипки набубнявіла, отверодла… Я цілував те груденя, пипка отвердла. Вона сказала: “Це як сон”…очі її затуманились…

…Я торкнувся легеньких, геть мовби дитячих трусенят, знайшов під ними маленьку вологу перлівницю. Лоскочу її, весь тремчу…

…Ніч була зоряна, і солов'ї таке витворяли…… і знову цілунки наші витьохкували в лад солов'ям. І знову рука, знову дотики до її теплої шкіри, до її…

– Стривай, ось-ось, ось зараз, слово честі, – і я на мить попустив руку, згодом шаснув далі, під жилку трусиків, відчуваючи ніжний роздвоєний м'якуш, що все рясніше зволожувався під моїми пальцями…

Під наркозом поцілунків, обережно, щоб не сполохати її, я розщепнувся й сам і випустив на волю ката. Не встиг торкнутися ним її щовковистої отави, як Іра перепинила його нерішучим рученям.

– Не треба, ой, не треба.

– Я трішки, тільки трішечки, саму мачиночку, ну ось стілечки, - і вона попустила свою руку, і – ось він мед, п'янкий, гарячий мед-медок, налитий у такий дражливий келишок, але я справді торкався її лише трішечки…

(В алькові Ігоря Ченича. Наче медом помазано. – Лель, 1993. – №10-11. – С.43-44).

Об'єднання романтичних та чуттєвих потягів в сексуальних взаєминах створює передумови освоєння етикету інтимного спілкування, етики та естетики злягання. Генітально сконцент­рована чуттєвість юнаків стимулює урізноманітнення техніки сексуальної поведінки, бо петтинг значно посилює лібідо й поглиблює саморефлексію: “Яким я мушу бути, щоб більше їй подо­батися? Чого я ще не вмію?”

Петтинг розвиває чутливість ерогенних зон у дівчат, посилює генітальне збудження, яке може призводити до оргазмічних реакцій. Можна сказати, що шляхом пе­ттингу поглиблюється та розширюється діапазон ерогенної чутливості тіла. Отже, пубертатно-юнацький петтинг – важливий етап у психосексуальному розвитку особистості, оскільки він відкриває Я у новій якості – сексуальній сензитивності, еротичній привабливості, здатності до син­тонності потреб коханої людини. Зазначимо, що після експорту сексуальної революції з Європи до США у 60-70-х роках, маятник громадської думки хитнувся в протилежний бік – від сексуальної свободи до святенництва та утримання. Петтинг набуває все більшого поширення серед америкнської молоді як єдина безпечна форма задоволення сексуальних потреб на фоні загрози захворювання на СНІД.

Початок статевого життя, середньостатистичний вік якого прихо­диться на старший підлітковий (юнацький) вік, підносить психосексуальний розвиток особистості на новий щабель, оскільки інтегрує сексуальність в структуру Я, смислів та цінностей. На генітальній стадії розвитку, сексуальна поведінка (частота злягання, апробація різних технік та змінність партнерів) з метою отримання максимального задоволення, часто випереджує особистісний розвиток юнака чи дівчини. Сексуальне експериментування, не підкріплене психологічною та соціальною зрілістю, що виявляється в умінні передбачувати наслідки злягання, брати на себе відповідальність, досягати взаєморозуміння з коханою людиною тощо, призводить до внутрішніх конфліктів та руйнації міжособистісних контактів, перетворюючись на фактор ризику.

Квазіамор – прекрасна штука,

Як солодко хвилює нас.

Лоскотна серця псевдомука,

Страшне страждання лиш на час.

Ерзац-кохана! Ти не знаєш,

Як квазі я тебе люблю!

Віддай же все, що ти ще маєш

Своєму псевдокоролю!

Принцесо! Швидше роздягнися!

Принцесо! Швидше на матрас!

Ну, все в порядку – понеслися:

Ерзац, ерзац, ерзац, ерзац!

(Юрко Позаяк. Квазімор – прекрасна штука. – Лель, 1994 –№2. – С.11)

У випадку особистісної незрілості сексуальна активність досить часто приймає характер сліпого наслідування, погоні за рекордами у змінності партнерів, частоті та тривалості злягання. Не ви­падково соціальним фоном такої генітальної близькості можуть виступати алкоголь, наркотики, паління. При цьому кількісні параметри сексу­альних потенцій часто приймаються критеріями оцінки власного сексуального здоров’я. У таких молодих людей домінує установка на секс як на атрибут дозвілля та розваг, вільна від відповідальності за наслідки злягання.

“…Я, коли вчився у Пітері в інституті, мешкав у гуртожитку вдвох із сибіряком Миколою Вихуходєвим. Молоді були, водили до себе в кімнату по черзі дівах. Приходжу, питаю:“Як, Миколо, успіхи?” – “А ніштяк, – задово-лено шкіриться. – Скочив у сідло – обскакав!”– “ А потім що?” –“А що по-тім? Знову скочив у сідло – знов обскакав”. Тоді нам було не до прелюдій. Одразу з місця в кар’єр – аж вітер у вухах свистів…”

(Олександр Аврамов. Пробуджена Вірочка).

Класифікація стадій сексуального розвитку дитини, запропонована З.Фройдом, дає змогу зрозуміти її становлення як сексуальної істоти. Пансексуалізм вченого щодо ролі ерогенних зон в психосексуальному розвитку особистості значною мірою вдалося перебороти американському психологу Еріку Еріксону (29). Не випадково стадії розвитку названі Еріксоном “психосоціальними”. Метою статевої соціалізації, за Еріксоном, є “розвиток рольової ідентичності”, “інтеграція Я”, досягнення рівня “самодостатності”. При цьому на соціум покладається роль розвитку у індивіда “навичок его-контролю”, самостійності, ініціативи, компетентності. Соціальне середовище на тому чи іншому етапі вікового розвитку “розширює радіус значущих інших”, збагачує почуття “базової довіри”.

Як співвідносяться психосоціальні стадії розвитку Еріксона з сексуальними, виділеними Фройдом? Порівнюючи стадії, вказані Еріксоном, слід зазначити, що перші п’ять з них співпадають з віковою періодизацією Фройда. Так, наприклад, оральну стадію Еріксон називає “стадією довіри або недовіри” немовляти до батьків. Саме постійне любляче оточення розвиває у малюка почуття базової довіри до дорослих. Розвиток навичок туалетного контролю, як у Фройда, поставлені Еріксоном важливим завданням на “стадії автономії,” або “сорому-сумнівів”. Якщо дитині на анальній стадії розвитку підкреслюють її невдалі кроки на шляху до самостійності, якщо спектр схваленої автономії дитячої поведінки надто вузький, то Я дитини залишається слабким та невпевненим у собі.

“Ініціатива або ж почуття провини” – це, згідно Еріксону, наслідок реакції соціуму на перші кроки вияву власної ініціативи дитиною на фаллічній фазі вікового розвитку. Якщо спроби малюка відкрити для себе сексуальність сприймаються дорослими схвально, дитина не переживатиме почуття тривожності та провини.

Латентний, а згідно періодизації Еріксона, “індустріальний період” розвитку, важливий з точки зору набуття досвіду кооперації з однолітками у змаганнях, спільній праці. Якщо підліток не виявлятиме себе компетентним у взаємодії з однолітками, його особистісне Я буде налаштоване на підпорядкування іншим. І, нарешті, генітальна стадія розвитку, згідно Еріксону, має послужити збагаченню рольової поведінки дитини. Звуження соціального простору рольової поведінки призводить до “порушення статевої ідентичності”. Якщо Фройд завершує формування особистісного “я” генітальною фазою, то Еріксон продовжує цей віковий ряд ще на три додаткових.

У ранньому дорослому віці юнаки та дівчата мають збагатитися досвідом близької дружби, вияву сексуальності, які, розвивають “почуття інтимності”. Критикуючи Фройда щодо завершення розвитку особистості генітальною сферою, Еріксон підкреслює: “молодший дорослий, який постає з пошуку ідентичності, її ствердження, прагне і бажає об’єднати свою ідентичність з іншими. Він… здатен мати свої зобов’язання щодо власних конкретних уподобань, до партнерства та розвитку етичної сили, щоб залишитися вірним цим угодам. Тіло та Его повинні з цього часу стати господарями способу життя статевого органу,… внутрішніх конфліктів для того, щоб бути здатним зіткнутися зі страхом втрати Я у ситуаціях провокуючих самозабуття, в солідарності близьких симпатиків, в оргазмах та сексуальних союзах, в близькій дружбі” (29, с.263-264).

Показником сексуальної зрілості за Еріксоном є здатність до одночасності оргазму з улюбленим партнером протилежної статі, уміння регулювати цикли прокреації та рекреації з метою забезпечення життя потомству та нормального людського розвитку.

Якщо для Фройда сексуальна поведінка особистості зумовлена характером реалізації лібідо на тих чи інших стадіях розвитку, то американський психолог Еріх Фромм вважає, що вона формується “основними умовами життя”, що людська природа обумовлена головним чином історично і не може бути зрозумілою у рамках “протиставлення біологічних і культурних факторів”. А те, “що відбувається з інстинктивними потягами людини – це аж ніяк не вся проблема людської особистості, а лише частина загальної проблеми її взаємодії із світом”

( 27, с.188).

Згідно Фромму, такі потреби та поривання як любов, ніжність, ненависть, захист тощо розвиваються як реакція індивіда на її досвід спілкування з іншими людьми. При цьому хоча й існує біологічно зумовлена сексуальність, “людська природа має власну динаміку, яка є активним фактором еволюції соціального прогресу”. Знання та розуміння методів виховання, в тому числі статевого, важлива складова суспільства, де сім’я є одним із його провідних “психологічних агентів”. Батьки, на думку Фромма, соціалізують дитину, оскільки, по-перше, застосовують “шаблони виховання, прийняті в суспільстві”, і, по-друге, тому що “власною особою являють соціальний характер свого суспільства або класу”.

Якою мірою наукові позиції З.Фройда, Е.Еріксона, Е.Фромма трасформовані в стратегіях статевого виховання дітей сьогодення?