4.1. Що означає кохати по-справжньому

“Любове! О могутній, мудрий майстре! Тільки ти єдина знаєш спосіб, як Всесвіт умістити в поцілунку”

Хосе Марті

Проста формула “він + вона = кохання” відома кожному ще з дитячих років. Кожен з нас, чи то доросла людина, чи дитина, має свій досвід того, як вона “працює” на практиці. Проте чому ж так багато розбитих сердець, невеселих, а то й драматичних історій кохання? Чому аж до останніх днів свого життя людина часто про­­­довжує розв’язувати це нехитре, на перший погляд, рівняння? І нарешті, чому кожне прийдешнє покоління намагається розв'язати його самостійно, ігноруючи надбання минулих поколінь?

А що ж наука? Виявляється, що й для неї проблема кохання багато в чому також залишається таїною, хоча вчені успішно просуваються шляхом її розв'язання. Єдине, що відомо достеменно – скільки людей, стільки й історій кохання. Те, що воно буває різним, відкрили ще стародавні греки. Саме вони дали йому різні імена залежно від почуттів люблячих сердець.

Так, "ерос" означав, що "він + вона=пристрасть" або еротичне почуття. "Він + вона = агапе", якщо взаємини пари будувалися на самовіддачі та самопожертві і були далекі від фізичного потягу. "Він + вона =філія" казали про жінку та чоловіка – добрих, близьких друзів, "він+вона ="сторге" – про пару, об'єднану почуттям приязні та симпатії.

Можна з упевненістю сказати, що найбільший внесок у розв'язання рівняння про любов зробили і продовжують робити поезія, література, музика, інші види мистецтва. Історики, які досліджували творчість та біографію музикантів, поетів, композиторів, письменників, художників, стверджують, що переважна більшість всесвітньо відомих творів культури, які вже стали надбанням людства, створені під впливом переживання їх авторами почуття любові. Таким чином, світова культура, цивілізація = любов, і з цим важко не погодитися.

Оскільки розкриття наукових засад кохання може допомогти віднайти невідоме в його формулі, спробуймо перекласти відоме: "Я

кохаю тебе" на мову психологічної науки. Це означає, що я відчуваю потребу в тобі, твоїй присутності, твоєму існуванні поряд. Я хочу бачитися, спілкуватися з тобою, повсякчас піклуватися про тебе, захищати, підтримувати тебе. А коли тебе немає поряд, радію, що ти є, мрію про зустріч з тобою. Звичайно, кожний читач може продовжити цей перелік по-своєму, і матиме рацію кожного разу, коли допише своє, індивідуальне: “розраджувати”, “бути фізично близьким” або "милуватися", "захоплюватися" тощо.

Щоб дійти істини, звернімося по допомогу до результатів дослідження психолога Роберта Стенберга, професора Йєльського університету (США). У 80-х роках він вивчав особливості взаємин у парах, які кохали одне одного. Причому, досліджувані пари були різні за віком, професіями, і навіть “віком” своєї любові. Хтось кохався лише рік, хтось – п’ять чи десять, а дехто – і кілька десятків років. Отже, у всіх них були різні долі, а схожість лише в єдиному – вони любили одне одного.

Р. Стенберг разом із Сьюзен Граджек виявили в переживаннях та взаєминах закоханих три складові, які вони графічно зобразили у формі своєрідного трикутника кохання.( )Так була запропонована і з того часу дістала багато емпіричних підтверджень тригранна теорія кохання. У чому її суть?

Уявіть собі, що ви закохалися. Тільки-но закоханий побачить об'єкт своєї пристрасті, його серце починає прискорено битися у грудях. Коли ж він торкається коханої людини навіть випадково, тіло немов би струмом пронизує, а від самої думки про близькість з нею кидає в жар… Прояв почуттів у такій формі психологи називають пристрастю.

“ Переможена сею пишною красою, стояла вона хвильку; здавалося, забула, що він коло неї.

Він сидів коло неї на землі. Тої краси навкруги він, бачилося, зовсям не замічав, він бачив лише її одну.

Вона стояла перед ним, така висока й гибка і була напрочуд гарна!

Йому здавалося, що від блиску сонця пишне її тіло прозирало до нього крізь її легку, ясну одежу. Він бачив докладно всі його форми й зариси, чув їх так, як чується зблизька сильно пахучу, оголомшаючу рослину. Кров кружила йому в жилах, мов скажена.

Нагло вона обернула голову і справила на нього свої блискучі, широко отворені очі. Що він заховувався так тихо?

…Холодна, мов лід, повага виступила на його лице. Він підвівся на одно коліно, обхопив обома руками її гнучкий стан і тяг до себе.

– Ти така красна… така красна! – говорив здавленим голосом.

Коли він до неї притулився, здавалося їй, мовби щось нерозгадне, мов електричний тік перейшов від нього до неї, і тисячу пломенів бухнуло на неї. Та вона хотіла боронитися.

– Ти така красна, така красна! Дике зворушення запанувало над нею. Груди підіймалися високо, й серце мало не трісло. Чула, як щось підкошувало її опірну силу, коли він тяг її до себе.

– Чоловіче, пусти мене!

Хвильку боролася з ним, німо й майже автоматично Його очі горіли, а блідий був, як труп. Він її не пускав.

– Коли ж бо я тебе прошу… видиш…прошу…– шепотів раз у раз – Ти така красна… така красна…

Їй закрутилася голова, й вона не змогла більше говорити.

На колінах обняв її стан руками і держав її сильно, мов у кліщах. Лице він страсно ховав у фалди її сункі й поволі та сильно тяг до землі.

Вона втеряла свою волю…

Легкий, непевний усміх заграв на її лиці, що біле, мов сніг, хилилося все нижче й нижче, і, піддаючись власті незвісної сили, вона зсунулася поволі, мов зломлена пальма, і майже безтямки на землю…

Осліпляюче і немов упоєне побідою заблисло сонце на заході пишним золотом, й ніжно-ясні облаки навколо нього перемінилися в яркий червоний жар.

От і все!… ”

(Ольга Кобилянська “Природа” )

Пристрасть – спонукальний аспект любові, оскільки з неї, як правило, і беруть початок інтимні взаємини. За Стенбергом, пристрасть є мотиваційною гранню кохання, змістом якого є потреба у фізичній присутності коханої людини, у тілесній близькості до неї, у дотиках до неї, її голубленні. Фізичний потяг до партнера (до неї чи до нього) виявляється в бажанні бачити об’єкт своєї пристрасті, бути якомога ближче до нього, цілувати його, кохатися з ним. Фізіологічне збудження, а отже, і відповідні вегето-судинні реакції (почервоніння, тремтіння, прискорене серцебиття, любрикація тощо) – невід’ємний прояв пристрасті як еротичного спонукання.

Бажанням кохатися

пропусти мене в своє тіло

Стогонами щастя

заблудися в моєму коханні

Віддайся мені до самого денця

своєї хтивості

Зачаруй поглядом

знесиленої жінки

яка дозволяє

чинити над собою насильство

аж до повного

задоволення тіл.

(Олесь Ольсич. Закохані слова. )

З роками еротична складова почуття любові трансформується в потребу повсякчасного перебування поряд, у бажання спілкуватися з коханою людиною, торкатися до неї, доглядати за нею. Не випадково закохані кажуть: “не можу без тебе бути”, “мені тяжко без тебе”, “скрізь нудно, де тебе немає”. Присутність коханої людини поряд – як повітря. Без нього – задуха, з ним – легко дихати.

Що відбувається з людьми, які пристрасно люблять один одного? Як поглиблюються їхні взаємини? Здебільшого подальший розвиток таких стосунків супроводжується виникненням емоцій-ного аспекту взаємин, тобто народженням дружби. Емоційна грань кохання характеризується переживанням подільності свого Я, бажанням ділитися не тільки думками, емоціями, а й своїм часом, готовністю віддати себе заради іншого, допомогти матеріально – майном, грошима тощо. Чим вимірюється сила дружби? Здатністю та готовністю підтримати, зрозуміти, вислухати, порадити, захистити, щирістю, відвертістю, теплотою стосунків. Отже, другою гранню любові є емоційно-референтні взаємини.

Звичайно, емоційна близькість притаманна не тільки закоханим, але й друзям однієї чи різної статі, батькам і дітям тощо. Однак, саме для кохання дружба є зміцнюючим, стабілізуючим фактором. В одному з досліджень, що проводилося серед справді щасливих пар, з'ясовувалися якості, які на думку закоханих допомогли їм зберегти свої почуття і пронести їх крізь роки. Які ж якості виявилися необхідними для збереження любові? Врода, високий інтелект, вдача? П'єдестал пошани посіли якості, які в першу чергу давали змогу підтримувати дружні стосунки – чуйність, терпимість, взаємоповага, незлопам'ятність, поступливість, почуття гумору тощо. Останніми за рейтингом виявилися ті з них, які часто-густо ініціюють любовні почуття, як-то: гарне обличчя, красиві, стрункі ноги, атлетична статура, чарівна посмішка і т.п.

Нарешті, третьою гранню любовного почуття називають моральні угоди, подібність структури свідомості. Це, так звана, раціональна, ціннісна, когнітивна сторона інтимних взаємин, духовна, моральна прив’язаність. Пригадаймо, які слова кажуть один одному він та вона, коли ре­­­єструють шлюб? Ця грань – своєрідна моральна обітниця щодо побудови подальших взаємин: "Обіцяю і в радості, і в горі…". Так, так, особливо в біді, в скрутну хвилину. Приємно дарувати себе іншому, поділяти його погляди, коли партнер при доброму здоров’ї, сповнений сили, впевненості в собі, коли все в нього гаразд. Тоді спільність зусиль, прагнень, підтримка планів не потребує особливих душевних зусиль. Значно важче виявляти спільність “ми”, бути зацікавленим в житті іншого, поділяти його погляди, коли кохана людина через різні обставини (вік, хвороби, нещасний випадок) стає неспроможною на взаємну самовіддачу. Кажуть, що пристрасть прихо­­­дить і й­де, а зобов'язання пари один перед одним лишаються. Саме вони ще довго-довго, особливо у похилому віці та старості підтримують вогнище любові приязню, вдячністю, самовідданістю.

До якого наукового висновку дійшов Р.Стенберг, завершивши психологічне дослідження взаємин закоханих? Ідентифікувавши еро-тичний (чуттєвість), емоційний (подільність Я) та когнітивний (угоди, домовленості) компоненти – чинники любові, він зобразив їх у формі трикутника. Порівнюючи, наскільки збігаються в парі (його та її) геометричні форми трикутників, Стенберг винайшов досить переконливу формулу кохання. Вона має такий вигляд: чим довші сторони трикутників пари і чим більше вони наближаються до рівносторонніх та збігаються між собою, тим щасливіше кохання чоловіка та жінки (мал.1).

Як це виглядає на малюнку?

У годи, моральні

зобов’язання Подільність Я (дружні стосунки)

.

пристрасть (потреба в фізичній близькості)

він + вона=гармонія та злагода мал.1

Розглянемо графічне зображення почуття любові на малюнку. Скільки років цим закоханим? Вони, мабуть, ще не досягли зрілого віку. Ми так гадаємо тому, що пристрасть, тобто еротичне почуття, поступово втрачає свою яскравість у пари, яка прожила разом уже чимало років. Ще І.М. Сє­­­ченов писав, що в основі сексуального потягу лежить умовний рефлекс. Як відомо, від частоти повторення рефлексу виробляється звичка, тобто втрачається новизна. Та кому, зрештою, не відома ця нехитра життєва істина: найбільш яс­­­кравою і пристрасною любов буває на самому початку. 3 часом почуття гаснуть, притуплюються і може навіть з’явитись так званий "сенсорний голод”, тобто потреба у нових враженнях та відчуттях. Чи замислювалися ви, читачу, над тим, чому люди, які так любили один одного ще в недавньому минулому, починають зраджувати своє кохання? Причиною є саме той горезвісний "сенсорний голод". Не випадково психотерапія подружніх дисгармоній передусім на фоні зміні звичних умов життя сім'ї, насичення спілкування новизною вражень.

Є в коханні і будні, і свята,

Є у ньому і радість, і жаль,

Бо не можна життя заховати

За рожевих ілюзій вуаль.

І з тобою було б нам гірко,

Обіймав би нас часто сум,

І, бувало б, темніла зірка

У тумані тривожних дум…

(Василь Симоненко)

Чи не випливає з наведеної поетом динаміки любові висновок про недосконалість теорії трьох граней почуття? Виявляється, що зіставляючи сторін трикутника, можна "виміряти" вік стосунків у парі, задоволеність ними. Стенберг підкреслює, що з плином часу характер кохання обов’язково змінюється і це тягне за собою зміну довжин відповідних сторін трикутника. Коротшою може стати сторона трикутника, яка означає пристрасть, і подовжитися сторона, якою зображають моральні угоди. На думку вченого, секрет щасливого кохання забезпечується характером динаміки взаємин, а саме суміщенням граней – трансформованих почуттів. Тобто, якщо почуття змінюються так, що їхнє графічне зображення у формі трикутників суміщається, то це свідчить про збереження любові. Уявімо їх на такому малюнку, де з часом зменшився сексуальний потяг один до одного, хоча емоційна та когнітивна сторони почуття лишилися незмінними (мал.2).

Моральні дружба

домовленості

_________

пристрасть Мал.2

він + вона=гармонія та злагода

Спробуймо прокоментувати стосунки у такій парі. Навряд чи можна за­­­перечити той факт, що з роками емоційні стосунки та усвідомлені обов'язки, неписані взаємні угоди стали для нього та неї важливішими, ніж сексуальні стосунки. При цьому еротичний компонент любові зменшився за діапазоном почуттів, проте лишився такою стороною взаємин, яка задовольняє обох.

Спробуйте проілюструвати стосунки з близькою для вас людиною або ж добре знайомої вам пари. Що ви можете сказати про почуття пари, взаємини якої зображені на цьому малюнку?

мал.3

Чи є тригранна теорія любові принципово новою психологічною концепцією? Звичайно ж, ні. Ще з 4 ст.н.е. відомий вислів, що згадується в індійському епосі “Гілка персика”: “Кохання живиться трьома джерелами. Потяг до тіла породжує бажання. Потяг до душі – дружбу. Потяг до розуму – повагу. І тільки поєднання трьох джерел породжує любов”. Не випадково кажуть, що любов одна, а почуттів, схожих на неї, мільйони.

Отже, якщо ми хочемо дізнатися, наскільки психологічно досконалим є наше почуття до коханої людини, маємо замислитися над тим, які джерела його живлять і чи збігаються грані нашого почуття з тим, що переживає партнер. Іншими словами, чи не дуже розходяться конфігурації трикутників, які відповідають реальним проявам почуттів у парі. А ще застосуймо до оцінки наших інтимних стосунків один з параметрів прояву кохання, який дослідив американський психолог Зік Рабін. Його спостереження показали, що пари, справді закохані і ті, що тільки симпатизували одне одному, мали значно більший контакт очей, ніж останні. Закохані часто і довго дивляться одне одному у вічі, розуміють одне одного без слів, спілку­­­ються поміж собою на близькій психологічній дистанції, багатою мовою тіла демонструють спрямованість на партнера. Якщо пара відповідає вказаним вище ознакам виміру взаємин, її можна привітати. Це щасливі у коханні люди.

Ти так люби, щоб забивало дух

мені від щастя і від насолоди.

Щоб освятилися світи холодні

вогнем любові в зорянім саду.

Вже возлюби – на всі літа й віки!

Воздай мені сторицею за втрату.

І я на тебе свій вогонь розтрачу –

увесь як є. Лиш запали й не кинь.

А як не в змозі викресать вогню

із каменя душі своєї – відай:

я в ніч уся

вишневим цвітом вийду

і розчинюсь… Й тебе в ній розчиню.

Незримо будуть –

як луна й луна –