Розділ 3. Людські виміри сексуальності

З розділу ви дізнаєтеся:

? В яких формах поведінки проявляється сексуальність людини

? Що таке целібат

? Які любощі уявляють собі чоловіки та жінки в своїх еротичних фантазіях

? Чому так багато забобонів щодо мастурбації

?Чому петтинг є важливим складником сексуальної поведінки

?Які психологічні чинники посилюють сексуальну чуттєвість

?Яким є статеве життя в нормі і патології

?Чи існує мова інтимного спілкування і чому буває важко говорити “про це”

?Як проявляються розлади сексуальної поведінки

3.1. Яку поведінку можна назвати сексуальною?

У всіх на пам’яті гучний скандал, пов’язаний з інтимними стосунками президента США Білла Клінтона та практикантки Білого дому Моніки Левінськи. Дебати, що розгорнулися навколо нього, значно активізували вжиток навіть у політичних новинах слів, які характеризують сексуальну поведінку. Чи залицявся Клінтон до молодої практикантки, чи фліртувала Моніка з першою особою американської нації? Що було поміж ними – романтичний контакт чи тільки секс, чи можна вважати орально – генітальний контакт повноцінним сексуальним зв’язком? Чи можна розцінювати їхнє інтимне спілкування по телефону також як сексуальний контакт?

Отже, що ж таке сексуальна поведінка? Коли президент Клінтон присягав, що не мав сексуальних стосунків з Левінськи, то він був щирим, оскільки не вважав ними те, що було між ним та Монікою. Під час слухання справи прокурором Кеннотом Старром президента попросили дотримуватися унормованого в юридичній практиці визначення сексуальної поведінки, тобто певного переліку дій, завдяки яким людина свідомо сприяє її виникненню або включається в неї. Які ж види сексуальної активності були передбачені цим визначенням? По-перше, контакт між геніталіями, анусом, пахом, грудьми, внутрішньою поверхнею стегон та сідницями будь-кого з метою викликати сексуальне збудження або задовольнити сексуальне бажання іншої людини; по-друге, контакт між будь-якою частиною тіла чи будь-яким об`єктом та геніталями іншої людини; по-третє, контакт між геніталіями або анусом людини і будь-якою частиною тіла іншої людини. При цьому контакт означає навмисне доторкування безпосередньо або через одяг.

Проведене американськими соціологами опитування, з результатами якого можна було ознайомитися на сторінках часопису “Time” у серпні 1998 року, показало, що думки американців щодо того, що є сексом, а що – ні, здебільшого збігаються. Читачам часопису запропонували перелік різних видів сексуальної активності із запитанням: “Якщо Клінтон і Левінськи мали такі стосунки,то чи можна їхню поведінку кваліфікувати як сексуальну?”

Ось які відповіді було отримано: Так, це є секс Ні, це не секс

орально-генітальний контакт 87% 7%

доторкування до генітальних зон

безпосередньо або крізь одяг 69% 25% доторкування до таких частин тіла, як

груди,сідниці безпосередньо або через одяг 59% 35% поцілунки у романтичній манері 40% 53 %

Отже, секс це не тільки генітальні стосунки?

Що ж таке сексуальна поведінка? Згідно з визначеннями А.Кінзі, В.Мастерса та В. Джонсон, сексуальна поведінка – це вид активності людини, спрямований на досягнення задоволення насолоди шляхом сексуального збудження. Мотивацією сексуальної поведінки слугує надцінність об’єкта (уявного чи реального образу спокусливого партнера, коханої людини тощо), який стимулює еротичну реакцію. Підкреслюючи, що поняття сексуальність є досить широким, оскільки охоплює всі аспекти людського буття, які проявляються у сексуальному збудженні, В.Мастерс та В.Джонсон зазначають, що сексуальність є більше виміром особистості, ніж здатністю індивіда до сексуальних реакцій.

Рокривається тіло на поклик безтямних рук,

твоїх спраглих і владних вуст.

У глибинах його, мов уперше,

прокидається джерело.

Вже по вінця – пахкої вологи бажань,

перехлюпується жаги темний – владний – повільний потік,

затопляє клітини, як шлюзи. Останній шлюз –

то свідомість, що, гостро зойкнувши, йде на дно.

Світле тіло як вир, бездонно – хапкий,

непрозорий, звабливий, безмежний - без берегів.

Від очей, язика, шкіри, пальців і рук, і ніг

в глиб глибинну тече твоя згусла, палка жага,

повертає потік мій, плине руслом знайомим всп’ять,

щоб ти міг затопить. Запліднить. Наситить. Поять.

( Валентина Півник. Секс. – Лель, 1996. –№ 5-6. – С. 30.)

Сексуальна повеіднка має свої біологічні виміри. Сексуальна функція людини регулюється нервовою та ендокринною системами, що взаємопов’язані між собою. Отже, можна говорити про нейроендо-кринну природу людської сексуальності. Функція нервової системи полягає в тому, що вона через периферичні свої відділення, а також автономну частину регулює передачу інформації. Джерелом інформації для нервової системи є як внутрішні (гормональна система), так і зовнішні подразники (від органів чуттів), під впливом яких розвивається процес збудження.

Кора великого мозку виконує провідну роль у регуляції сексуальної реактивності. Сексуальна поведінка, сексуальні почуття, переживання є наслідком нейрофізіологічних процесів у мозку людини. Кора головного мозку контролює процес перебігу виникнення та переживання сексуальної чуттєвості. Вважають, що в скроневих відділах кори є ділянки, які гальмують окремі види сексуальних збочень.

Український вчений Л.П. Імшинецька зазначає: “Кіркові та підкіркові структури лімбічної системи відіграють головну роль у координації емоційних реакцій, уся інформація з рецепторів надходить у відповідні центри лімбічної системи і лише потім передається у кору великого мозку.У дітей підкіркові механізми, що відповідають за емоційно-спонукальну діяльність, превалюють над інтелектуальними, і лише з розвитком особистості емоції легше підкоряються кірковим механізмам та інтелекту. Саме кортикальні й лімбічні утворення великого мозку в дорослого визначають сексуально-еротичні відчуття. Вони зумовлюють еротизацію, статевий потяг, статеве збудження, підтримують певний сексуальний тонус, сексуальну зацікавленість та активність”.*

Отже, фізіологія сексуальної поведінки дуже складна. Біологічна система контролює сексуальну поведінку від народження, появи вторинних статевих ознак, репродуктивної здатності до згасання сексуальної функції у старості. Залишаючись підконтрольною біологічним механізмам функціонування організму, людська сексуальність регулюється свідомістю. Так, наприклад, якщо ін’єкція статевих гормонів тварин і може суттєво змінити її сексуальну поведінку (послабити чи посилити сексуальну активність), то подібна гормональна інтервенція навряд чи змінить людину. Вона, звичайно,

*Клінічна сексологія і андрологія / За ред. О.Ф.Возіанова, І.І.Горпінченка. – К.: Здоров’я, 1996. –С.20-21

може вплинути на її настрій, посилити тривожність чи зумовити ейфорію, проте ніколи не змінить особистісні уподобання, смаки, спрямованість еротичних інтересів. Вона органічно пов’язана з набутими у процесі соціалізації людини досвідом, ставленнями, цінностями, тобто з психологією особистості.

Таким чином, сексуальні потреби людини – це, насамперед, людські потреби. Сексуальна поведінка людини – не просто реакції на сексуальні стимули. Вони мають особистісний характер, тобто є реакціями, опосередкованими особистісними смисловими значеннями, поняттями, виробленими в індивіда у процесі соціалізації.

Сексуальність людини не більше залежить від біологічних детермінант функціонування організму, ніж інші види людської поведінки. Так, наприклад, харчова поведінка також зумовлена низкою вітальних потреб, проте спосіб її реалізації багато в чому залежить від соціопсихологічних факторів – способу життя людини, її смаків, етнокультурних традицій. Якщо для італійця насолодою є спагетті, то для француза – жаб’ячі стегенця, а для китайця – паростки молодого бамбука.

І хоча чуттєвий рівень людської сексуальності ґрунтується на закономірностях відчуття, сприймання, переживання, сексуальна поведінка людини досить індивідуалізована. Як уже зазначалося, у розділі про біологічне та соціальне в сексуальності людини, автономізація, відокремлення в процесі еволюції людини сексуальної поведінки від прокреативної (продовження роду) стало основою перетворення статевого інстинкту в любов.

Свої сексуальні потреби людина здатна реалізувати по-різному. Такі види сексуальної поведінки, як мастурбація або еротичне фантазування здійснюються індивідуально, інші, як-то петтинг, статевий акт – разом з партнером. У царині людських взаємин побутує багато форм інтимного спілкування, фізичних контактів (обіймів, поцілунків, пригортань тощо), проте не завжди їх можна назвати сексуальними. Пестощі, наприклад, можуть бути еротичними і асексуальними.

Як відрізнити сексуальну поведінку від несексуальної? Один із засновників досліджень людської сексуальності, автор відомих монографій “Соціальна поведінка чоловіків”(1948) та “Сексуальна поведінка жінок” (1953), американський психолог Альфред Кінсі (1894-1956) запропонував критерієм диференціації таку визначальну ознаку, як стимуляція процесу сексуального збудження з метою досягнення оргазму. Пізніше, його послідовники, Вільям Мастерс та Вірджінія Джонсон, запропонували обмежити диференціацію сексуальної поведінки єдиним критерієм – наявністю еротичної реактивності. Саме вона змінює характер будь-яких дій людини – підфарбування губ, роздягання чи одягання, перегляду ілюстрацій з часопису чи кадрів відео тощо. Якщо чуттєвість супроводжує активність дитини чи дорослого, таку поведінку називають сексуальною. Сексуальне збудження характеризується підвищенням порогу чутливості до зовнішніх подразників, зокрема тактильних…

“Він цілував і цілував мене в спину, покусуючи зубами й торкаючись шкіри кінчиком язика, й мені ставало дедалі приємніше, я навіть гадки не мала, що … це може так подобатися, і я мимоволі прислухалася до цих збудливих дотиків, які нервовим струмом пульсували ззаду, розігріваючи мою свідомість, і моя свідомість уже піддалася на цю провокацію, вже прагнула їх, от що дивно!

…його конечна плоть увіходила повільно й упевнено. Я ще не вповні її відчувала, а відчувала частково, хоча із самого початку вже доволі сильно…й тепер навіть пронизав струм збудливого, збадьорливого задоволення…

…Я дедалі гостріше відчувала, що він усе більше зливається зі мною, стає мною, залишаючись десь там – поза моєю свідомістю – самим собою, і це наше злиття, це поєднання триває і триває, воно нескінченне, й мені захотілося, щоб так тривало і тривало … Ні, звичайно, я жадала цього остаточного злиття, остаточного поєднання, але водночас мені праглося, щоб цей процес не закінчувався, бо останнє злиття та поєднання – це ж і є його кінець, а мені хотілося б зупинити відчуття…

(Євген Гуцало. Імпровізації плоті.)*

Отже, сексуальність у будь-якій формі поведінки визначається тим, якою мірою психічні процеси, що в ній домінують (відчуття, емоції, почуття, інтереси), викликають та нарощують стани сексуального збудження та насолоди. Прагнення до насолоди притаманне всім формам сексуальної активності, незалежно від спрямованості статевого потягу та умов його реалізації.

Досить поширеним є стереотип, що сексуальна поведінка чи сексуальна активність – це обов’язково статева близькість або ж такий спосіб контакту, який рано чи пізно призведе до контакту статей. Це зовсім не так. Палітра виявів людської сексуальності дуже розмаїта і не

*Ця та інші еротичні новели взято з журналу “Лель”.

зводиться лише до злягання. Навіть еротичні мрії та фантазії можуть зумовлювати сильне сексуальне збудження та отримання задоволення.

Існує чимало класифікацій сексуальної поведінки – екстрагенітальна та її підвиди, орогенітальна та генітальна, поділ її на індивідуальну, парну та групову, сурогатну і нормативну тощо.

Отож, якою буває людська сексуальність? Однією з її проявів в індивідуальній поведінці є так званий целібат. Целібат (від фр.le celibat – невинність, дівоцтво) – це свідоме утримування статево зрілої людини від сексуальних контактів. Чи лишається вона при цьому сексуальною істотою? Так. Згадаймо хоча б головного героя повісті Льва Толстого “Отець Сергій”. Целібат може бути повним або частковим. У першому випадку чоловік чи жінка свідомо відмовляється від будь-яких форм сексуальної активності, зусиллями волі контролює та регулює психічні стани, витісняючи з них будь-які еротичні стимули. Переважно такий спосіб життя притаманний особистостям, які присвячують себе служінню релігійній вірі, якійсь справі життя, ідеї. Частковий целібат може бути свідомо обраною формою поведінки для людини, яка пережила важкі стреси чи психотравми, пов’язані з розлученням, зрадою, глибокими розчаруваннями або подіями іншого характеру. Мотивацією вибору такого роду утримання може бути своєрідна моральна обітниця людини: “ніколи”, “ніде” і “ні з ким”. Пригадаймо, наприклад, роман Т.Г.Шевченка з княгинею В.М.Рєпніною, “в якому не було роману. Думаємо, що почуття Шевченка не були “ братньою приязню”, що він свідомо, зусиллям вбив у собі пристрасть… Не сентиментальні згадки минулого (“пелюстки розчавленої квітки”), а жорстокі, непереможні життєві противенства не дали можливість справжнього роману. За п’ять років перед тим кріпак, не міг Шевченко через кохання стати душевласником… Але таке формулювання, що й підкреслює основну причину – соціальну безодню, справи не вичерпує.

Поет не тільки не “зазнався”. Навіть мав мужність і силу так поводитися, щоб князівна жодної хвилини не могла помилятися щодо цього справжнього його почуття. Вона жадала, щоб відповісти на нього пристрастю, а в нього тільки … братня приязнь… Коли була в Шевченковому житті трагедія самотнього почуття, то роман з кн. Рєпніною був її вершиною, бо тут поет найближче стояв до можливості зазнати серйозного людського почуття, вийти із самотності… Але через соціальні умови це йому не судилося…”*

*УАН. Записки історично-філологічного відділу, кн. XXI – XXII, 1928 р.

Частковий целібат може також зумовлюватися не внутрішніми, а зовнішніми обмеженнями, тобто утриманням через певні обставини. Наприклад, людина змушена утриматися від сексуальних контактів у зв’язку із серцевими недугами, з перенесеними нею венеричними захворюваннями, ВіЛ-інфекцією, зрештою у зв’язку з тривалим перебуванням далеко від коханої людини – у морському плаванні, відрядженні, на заробітках тощо. Целібат такого виду наприклад, часто є необхідною формою поведінки чоловіків під час лікування алкогольної або наркотичної залежності. Целібат – це не просто ухильна поведінка, це – спосіб життя людини, її світосприймання.

Чи шкідливий целібат для організму статево зрілої людини? Сексологи зазначають, що, наприклад, у чоловіків, які живуть нормальним статевим життям, формується умовний ритм реалізації сексуальної функції. Порушення періодичності статевого життя зумовлює, зокрема, накопичення еякулята, який спричиняє тиск на нервові закінчення в стінках сім’яних пухирців та вивідних проток, підвищуючи цим сексуальне збудження. При цьому викиди еякуляту (під час статевого акту чи мастурбації) знижують вираженість лібідо.

Проте навіть при раптовому припиненні статевого життя сексуальні мрії, спонтанні ерекції та нічні полюції ще тривожать людину якийсь час досить сильно, але поступово рівень сексуальної активності знижується та статева система адаптується до сексуального утримання (абстиненції). І навпаки, якщо спосіб життя змінюється, звичний ритм сексуальної активності поступово відновлюється. Отже, біологія і фізіологія сексуальної функції людини перебуває в гармонії з її психікою. “Більшість моїх ровесників мали справу з повіями. Я ж, боячись венеричного захворювання, ніколи їхніми послугами не користувався. Я волів мати справу з аматорками із гімназисток та респектабельних дам.

Найдовшим і найцікавішим виявився зв’язок зі старшою від мене на кілька місяців гімназисткою випускного класу. Коли ми з нею познайомилися, мені було 16 років, і 17 – коли розійшлися. Вона вже була заручена з студентом,що перебував на той час в ув’язненні за належність до партії соціалістів-революціонерів.

Щоб мати нагоду частіше бачитися з нею, я удавав, що зацікавився її ідеями, хоч насправді вони мене зовсім не хвилювали, принаймні менше, ніж еротичні принади революціонерки. Однак я не поспішав освідчуватися їй у своїх почуттях, по-перше, через свою вроджену сором’язливість, а по-друге, тому, що вона вже була заручена з іншим. Проте вона сама зламала кригу, та ще й у досить несподіваний спосіб. На той час серед російської шкільної молоді дуже популярною була одна книжка: “Елементи соціальних наук: бідність, проституція, шлюб”. В Росії циркулювало припущення, що її автором був син славнозвісного Роберта Оуена. Надя дала мені цю книжку додому. Коли я повертав її, дівчина завела розмову про авторові концепції. Під час обговорення книжки вона звернула мою увагу на те, що і наука, і здоровий ґлузд одностайно виступають проти статевого утримання, а також зізналася, що віддавалася своєму нареченому ще до його арешту, застосовуючи запобіжні заходи, а ось тепер страждає від вимушеної абстиненції. Доходить до того, що її мучать еротичні сни, полюції, котрі дуже її виснажують.

- О, ось і тепер, розмовляючи на цю тему, я відчуваю еротичне збудження! – сказала вона, запустила руку собі під спідницю і вийняла, демонструючи зволожені пальці. – Ти також, – провадила вона, - напевне, потерпаєш від свого неприродного способу життя!

Вона чомусь була певна, що я пуританствую. А дізнавшись, що й онанізмом я не бавлюся, вона геть сполошилася за моє здоров’я, бо, на її переконання, я неминуче мав збожеволіти, втратити розуму.

Тож я й дивуюся, що ти такий хирлявий на вигляд, такий кволий! – співчутливо мовила Надя й закінчила тим, що діловито, без зайвих емоцій запропонувала налагодити регулярні статеві зносини – просто так, із санітарно-гігієнічних міркувань.

( Сповідь Віктора Х. – Лель, 1997. – №1. – С.32-33).

Якими б не були мотиви целібату тієї чи іншої особи, молодої чи у зрілому віці, фізіологічні та етико-психологічні пробле-ми можуть виникати не в неї, а швидше – в її оточення, яке часто підозріло ставиться до будь-яких “відхилень” від норми. Адже люди не завжди вміють поважати прийнятий іншим особистісний вибір, виявляти такт і розуміння причин аскетизму сексуальної поведінки.