1.2. Чи має сексуальність національне вбрання?

Кожному суспільству притаманні свої особливості нормативів сексуальної поведінки чоловіків та жінок, які беруть початки з етнокультурних традицій та звичаїв народу, релігійних вірувань, рівня його соціально-економічного розвитку тощо. Важко повірити в той історичний факт, що в одній із найдемократичніших держав світу – США в другій половині XIX століття досить поширеним засобом лікування мастурбаціїї у дівчаток була варварська операція – клітородектомія (від грецьк. ?lеіtoris – жіночий статевий орган, розміщений у верхній частині входу у піхву, лат.de – видалення, та грецьк. ?н?ομή – βиріз).

Антропологічні дослідження свідчать, що ставлення того чи іншого народу до сексуальності часто грунтуються або на повному придушенні проявів людської чуттєвості, приховуванні, забороні сексуального збудження, або, навпаки, – на всілякому заохоченні до сексуальної активності не тільки дорослих, а й дітей. У першому випадку сексуальна культура отримала назву репресивної або обмежуючої, у другому – ліберальної, пермісивної, тобто такої, яка чуттєвість вважає однією з найголовніших цінностей людського буття. Відповідно до типів сексуальної культури різняться і стилі статевого виховання дітей та молоді.

В етнографічній літературі можна зустріти описи племен з різним типом сексуальної культури. Одне з них – плем’я Айніс Біг, що мешкає на невеличкому острові поблизу Ірландії. Ставлення представників цього племені до будь-яких проявів сексуальності як в чоловіків, так і в жінок досить суворе. Домінує заборона дошлюбних сексуальних контактів, табу на оголене тіло, тілесні пестощі. Тому до шлюбу закохані обмежують своє інтимне спілкування поцілунками та досить грубими пестощами жіночих грудей. При цьому навіть під час злягання вже у шлюбному житті не прийнято знімати нижню білизну, а тим паче збуджувати партнера тілесними пестощами

Антропологи, які вивчали особливості міжстатевих стосунків у племені, стверджують, що жінки та чоловіки в ньому не мають навіть щонайменшого уявлення про такі поширені форми сексуальної активності, як оральна стимуляція сосків жінки або мануальна (від лат. manualis – ручний) стимуляція статевого органу чоловіка, не кажучи вже про феллаціо (від лат. fellate – смоктати) та куннілінгус (від лат. сun тa lingva – лизати вульву). Позиції злягання пар обмежуються в племені лише однією, де чоловік зверху. При цьому чоловік швидко досягає оргазму, відчуття якого для багатьох жінок залишається майже невідомим. Менструація (від лат.menstruatio – регулярні кров’яні виділення з вагіни жінки (дівчини) та менопауза (від гр.menopausa – відсутність менструацій після клімаксу) розцінюються громадською думкою як покарання за нечистивість і сприймаються жінками з почуттям страху та відчаю. Та й чоловіки не вступають в контакти з дружинами під час менструації, оскільки через свою необізнаність з фізіологічними механізмами цього явища, вважають його проявом гріха.

Власне сам статевий акт сприймається чоловіками не як радість інтимного спілкування та фізичної насолоди, а як важка робота, до і після виконання якої їм потрібний особливий відпочинок, час, вільний від будь-яких справ. То ж не дивно, що доросле населення острова зовсім не переймається питаннями статевої просвіти дітей і навіть соромиться говорити на цю тему. Тому батьки єдині у думці про те, що сама природа людини під час статевого дозрівання підкаже дітям шляхи правильної сексуальної поведінки.

Не випадково, що ставлення племені Айніс Біг до людської сексуальності та нормативи поведінки чоловіків та жінок розглядають в як класичний приклад репресивної культури.

На противагу їй, інтимні взаємини статей племені Мангайя, що з островів Південної Океанії, розглядають як приклад ліберальної культури, у якій людська сексуальність – джерело радості та насолоди для дорослих і не тільки для них. На Полінезійських островах Мбуті, Канг, Тріобріандер діти з ранніх років вчаться тому, що секс приносить насолоду. Дитячі ігри наповнені імітацією сексуальних дій, які поступово стають часткою дорослого життя. За таких умов розвиток дитячої сексуальності вважають спеціально організованим тренуванням чуттєвості хлопчиків та дівчаток.

Хлопчики племені мають дізнатися про мастурбацію, коли їм виповнюється сім років, а з восьми чи дев’яти вони починають мастурбувати. Обряд ініціації, тобто посвячення в доросле життя, очікує на них з 13 років. Він супроводжується символічним спеціальним надрізом, який роблять повздовж пеніса (від лат. penis – статевий член). Причому чоловік, якому довірена ця операція, стає своєрідним вчителем сексуальності для свого підопічного. Він навчає хлопчика техніці куннілінгуса, поцілунку грудей, стимуляції сосків, а також досягнення оргазму. Приблизно за два тижні після операції хлопчик вже має перше злягання з досвідченою жінкою, яка покликана власноруч зняти шкіру із загоєного шраму на пенісі, і почати навчати премудростям збудження партнерші, техніці досягнення синхронного з нею оргазму. Після завершення такого курсу сексуального “стажування” хлопчик починає самостійний пошук партнерші серед дівчат племені, які, до настання віку статевої зрілості теж проходять відповідну школу техніки сексуальної поведінки.

Звичайно, проходження курсу такого статевого виховання не проходить даремно для майбутніх дорослих і позначається на їхній підвищеній сексуальній активності. Так, наприклад, пара злягає щоночі. При цьому особливо цінуються активність чоловічих фрикцій та відповідний темпоритм рухів стегон партнерші. До досягання шлюбного віку, а саме 20 років, хлопці зазвичай, мають досвід статевих зносин щонайменше з десятком дівчат, а дівчата, щонайменше, з трьома-чотирма хлопцями. Вважається, що нормальний статевий акт має тривати від 15 до 30 хвилин, а то й більше. Погана слава в племені йде про тих, які є пасивними, “мертвими” партнерами в сексі. Піком сексуальної активності людини вважається вік 18 років, коли статеві зносини відбуваються щоденно і супроводжуються майже трьома оргазмами щоразу. Культ задоволення від сексуальної близькості сповідується впродовж всього життя чоловіків та жінок племені. Навіть у літньої пари статеве життя залишається невід’ємним компонентом їхніх взаємин. Відомо, наприклад, що подружжя п’ятидесятирічних чоловіків та жінок мають зносини 2-3 рази на тиждень, які обов’язково супроводжуються оргазмом.

Чим відрізняється ставлення до сексуальності у народів з вільною сексуальною поведінкою від тих, де вона строго контролюється? Характерними ознаками репресивної сексуальної культури є, по-перше засудження дошлюбних сексуальних зв’язків, по-друге, обмеження статевої просвіти дітей, і нарешті, полярна диференціація нормативів чоловічої та жіночої сексуальної поведінки, яка знаходиться під пильним контролем громадської думки та сильної статі. У відповідності до характеру етнокультури розвиваються і шлюбні стосунки від суворої моногамії (від грецьк. mono – одношлюбність) до різних форм полігамії (від грецьк.?οlygynia – αагатошлюбність).

Ілюстрацією особливостей репресивної культури може слугувати сучасне Сомалі, де однією з традицій є проведення болісної і принизливої операції відсічення клітора та часткового зашивання малих губ піхви у дівчаток 7-8 річного віку. З якою метою це робиться? Перш за все, для того, щоб обмежити свободу майбутньої жінки у сексуальних стосунках з чоловіками. Знахарка, до якої мати мусить привести свою доньку до настання її статевого дозрівання, здійснює своє чаклунство над статевими органами дівчинки в оточенні старших жінок, які міцно тримають тіло й кінцівки бідолахи аж до завершення “хірургічної” операції. Все це маніпулювання статевими органами підлітка здійснюється заради того, щоб всіляко застерегти дівчинку від можливості відчути сексуальну насолоду та уберегти від злягання з чоловіками.

Наслідки такого середньовічного дикунства лягають великим тягарем на сомалійських жінок, які в подальшому житті мають чимало проблем як з менструальним циклом, так і з народженням дитини. Недаремно у рішеннях багатьох жіночих форумів, які проводяться під егідою ООН, звертається особлива увага урядових та неурядових громадських організацій на недопустимість будь-яких маніпуляцій з геніталіями жінки, під якими б гаслами вони не проводилися – збереження народних традицій чи їх відродження.

Культура племені Лезу, що в Південній Океанії, відноситься до ліберальних, пермісивних, тобто таких, які мало обмежують сексуальну активність чоловіків та жінок, сексуальність сприймають як благо життя. В племені панує культ сексуального задоволення, стимулюється жіноча мастурбація, а сам статевий акт не є таємницею для дітей, оскільки часто здійснюється на їхніх очах (крім власних батьків). Етнографи зазначають, що спостерігати злягання пари можуть не тільки рідні та близькі, а й сторонні жінки та діти. При цьому дівчатка сідають поблизу чоловіка та жінки, які зайняті сексом, перекручуючи праву ногу таким чином, щоб п’ята опиралась у власні геніталії і могла подразнювати їх без допомоги рук. Діти та жінки під час мастурбації можуть бути зайняті якою-небудь роботою – плетінням, майструванням, нанизуванням намиста тощо.

Узагальнюючи спостереження за сексуальною поведінкою майже у ста етнокультурах, антропологи дійшли парадоксального висновку. Чим прозоріші стіни в оселях народів, як-то трав’яні, з лободи, очерету тощо, тим більш ліберальною є сексуальна поведінка.

Слід зазначити, що саме ставлення до мастурбації, а особливо до жіночої, є одним з показників характеру сексуальної етнокультури. З доісторичних часів збереглися малюнки, які зображують як акт мастурбації чи злягання, так і предмети тогочасної “сексіндустрії”, як-то дерев’яні фаллоси (від грецьк.phallos – статевий член), які використовували з метою посилення сексуальної насолоди. Отож, сучасні вібратори для сексуального задоволення жінок мають прадавню історію, що свідчать про велику пошану наших пращурів до сексуальності людини.

Показовим для оцінки характеру сексуальної етнокультури є ставлення громадської думки до позашлюбних зв’язків чоловіків та жінок, а також до статевого виховання дітей та гомосексуальних стосунків.

Слід зазначити, що людство впродовж історії свого розвитку виявляло значно більшу терпимість до дошлюбних або позашлюбних зв’язків сильної статі, ніж слабкої. Цнотливість жінок завжди оцінювалася особливо прискіпливо. Ця відмінність у поглядах започаткувала подвійну мораль. Тобто, однакові вчинки оцінювались по-різному в залежності від того, хто їх здійснював – чоловік чи жінка.

У ліберальних сексуальних культурах гомосексуалізм дорослих, навіть підлітків та юнаків, всіляко заохочувався і розцінювався як школа сексуальності молодої людини. У репресивних, навпаки, – строго контролювався і засуджувався. При цьому громадська думка була терпимішою до жіночих гомосексуальних зв’язків, ніж до чоловічих. І все ж немає в світі таких етнокультур, де б гомосексуалізм посідав чільне місце як провідний спосіб сексуальної активності чоловіків та жінок, молодих чи дорослих. Так само засуджуються сексуальне насилля й інцестні стосунки. Яскраві ілюстрації сексуальних культур можна знайти в книгах Маргарет Мід( ), З. Льва-Старовича( ), Хв.Вовка( ) та інших.

У світі поширено чимало міфів про асексуальність (від грецьк. а – префікс, що означає заперечення, відсутність) чи гіперсексуальність (від лат. hypersexulitas - підвищений статевий потяг), представників тих чи інших етносів. Наприклад, побутує точка зору про особливі потенції та свободу сексуальної поведінки чоловіків та жінок у африканських народів, які, мовляв, протилежні європейцям. Антропологи оцінюють характер сексуальної поведінки дещо інакше. Так, наприклад, близько 88% населення Африки живуть в репресивних етнокультурах, серед євроазіатських країн з репресивною сексуальністю налічується 82%, серед середземноморських – 73%, а от серед етносів Південної Океанії – лише 10%.

Відповідно різняться й еталони сексуальності. Деякі аборигени Австралії обожнюють обвислі груди, а серед багатьох племен Африки поціновуються жінки з надто округлими стегнами, особливо з випненими назад сідницями. Обираючи собі наречену, юнаки з таких племен ставлять в ряд усіх дівчат, зупиняючись на тій, сідниці котрої найбільше вирізняються з-поміж інших. На відміну від вихідців з Європи, чоловіки з арабських країн, віддають перевагу досить повним жінкам. Незалежно від етнічної належності, переважна більшість чоловіків вважає сексуально привабливими ті ознаки тіла жінки. які засвідчують її репродуктивну здатність.

Поширено чимало стереотипів щодо сексуальних уподобань. Кажуть, що чоловіки, зайняті маломеханізованими видами праці, віддають перевагу жінкам з міцним тілом. Чоловіки-екстраверти вважають сексуальними пишнотілих жінок з великими грудьми, а інтроверти – астенічних, худорлявих, з маленьким бюстом.

Порівняння розмаїтого світу етнокультурних традицій та звичаєвості свідчить про суттєві відмінності нормативів сексуальної привабливості та побудови інтимних міжстатевих взаємин. Можна зустріти, наприклад, такі племена, для яких залишаються невідомими досить поширені форми сексуальної поведінки, як-то: поцілунок чи взаємні тілесні пестощі. Відомо, що позиція злягання “лежачи, чоловік зверху”, більш поширена в Європі, а на Сході – “стоячи, жінка зверху”.

Таким чином, проблема детермінації сексуальної поведінки людини біологічними та соціальними факторами, вирішується на користь останніх. Виростаючи, діти асимілюють притаманні їхньому найближчому соціальному середовищу норми та правила чоловічої та жіночої поведінки. Проте прийняття себе статевою істотою не відбувається автоматично. Соціально-культурний вплив на сексуальну поведінку може бути сповненим протиріч, бо ж неоднорідним є саме оточення. Батьківська сім’я, двір, дитячий освітній заклад, засоби масової інформації можуть насаджувати різні моделі сексуальної поведінки. Більш або менш ліберальною може виявитися, наприклад, батьківська сім’я, а школа відіграватиме репресивну роль і навпаки. Так чи інакше, нормативи сексульної поведінки, ставлення до людської сексуальності є органічною складовою етнокультури.

В сучасному світі важко віднайти народи з так би мовити “чистими” репресивними або ліберальними поглядами на людську сексуальність. Проте між полюсами контролю, придушення та вседозволеністю, терпимістю кожен народ знайшов своє місце, яке відповідає індивідуальним особливостям його сексуальної поведінки. А яке місце на цій уявній лінії Ви б відвели Україні, враховуючи пануючі в ній сьогодні ставлення щодо людської сексуальності та статевого виховання дітей? А якщо перенестися в минуле?