2.5. Шляхом подолання міфів

Стать є первинною категорією, якою ми починаємо характеризувати будь-яку людину, дорослу чи дитину. Чим менше ми знаємо людину, тим більша роль статевих стереотипів, що опосередковують її оцінку.

В одному експерименті дорослим пропонували спостерігати за грою

та поведінкою дошкільнят, статеву належність яких неможливо було

визначити за їхнім вбранням та зачісками. Виявилося, що малюків, які

виявляли більшу самостійність у грі, а особливо непосидючість, агресивність,

егоїзм тощо, ідентифікували як хлопчиків. Якщо ж дитина шукала захисту у

виховательки, боялася зробити самостійні кроки, щоб подолати перепону

на шляху до іграшки, яка її цікавила, або плакала чи тулилася до інших дітей,

її вважали дівчинкою.

Несподіваними виявилися судження дорослих, яким пропонували охарактеризувати поведінку дітей, стать яких експериментатори умисно вказували неправильно. Виявилося, що дітей, яких психологи представили як дівчаток (на­справді то були хлопчики), характеризували як боязких, нерішучих, невпевнених у собі тощо, здатних допомогти іншому, виявити турботу, лагідність. Дітей же, яких представили хлопчиками, (насправді то були дівчатка), сприймали рішучіми, сміливими, здатними згуртувати інших дітей, нав’язати свою гру, змагання тощо.

Про що свідчать ці досліди? По-перше, про те, що статева на­лежність у свідомості людини тісно пов'язана з певними очікуваннями статевовідповідної поведінки. Коли дитина активна та непосидюча, це сприймається як норма поведінки для хлопчика і як відхилення від неї для дівчинки. Не випадково, появу чоловіка-п’янички в громадському місці сприймають майже поблажливо, а от жінку напідпитку рішуче засуджують. Таких прикладів можна навести безліч, причому як стосовно дітей, так і дорослих.

Щоб проілюструвати абсурдність деяких статеворольових очікувань, англійські психологи провели експеримент у фіксованих для спостереження ситуаціях. Було взято поширений стереотип: “Представник чоловічої статі має право на компліменти прекрасній статі”. “А якщо поміняти статі місцями?”– запропонували вчені. Сказано-зроблено. У людних місцях міста з’явилися групки дівчат з двох-трьох чи більше осіб, які моделювали типово чоловічу поведінку залицяння до жінок: “Погляньте на цього красунчика, – демонстративно зверталась одна з дівчат до своїх подруг. – Яка статура, який торс!” “Сідниці також спокусливі, – підтримувала її інша. – Гей, хлоп’ятко, куди ти так поспішаєш, не хочеш з нами піти?” і т.п… Кінокамери, які фіксували реакції чоловіків, невинних жертв – об’єктів сексуальних домагань жіноцтва, дали змогу показати емоції сильної статі. Вони були настільки шоковані ненормативною статеворольовою поведінкою, що не знали, як повестися, втрачали дар мови, а то й тікали від “переслідувачок”. А ті не робили нічого дивного, всього-навсього імітували типово чоловічу поведінку залицяння… То чому ж реакція чоловіків виявилася такою гострою?

А які статевотипізовані установки домінують в українському соціумі? Якою мірою вони орієнтовані на традиційний розподіл статевих ролей, а якою – на статеву рівність, партнерство? На побутовому рівні цей традиційний розподіл фемінності-маскулінності виглядає досить невинним. Пригадаймо відому пісню про красиву жінку незаміжню, яка“стоїть, заду­мавшись, в метро. В її очах печаль торішня, а на губах журби тавро.... Вона ще може бути ніжна, але в душі її журба...” Хто чи що може ощасливити жінку? Вияв­ляється, рецепт простий: “А їй би просто посміхнутись...і несподівано проснутись в обіймах тісних та міцних ..., і на роботу не летіти...”. Отже, тільки чоловік, на думку авто­ра, може принести справжнє щастя жінці, ощасливити її сповна. А без нього, мовляв, не можна бути ніжною, любити свою роботу, друзів, радіти сонцю і таке інше.

Інший приклад з пісні, яка називається: “Скажи, за що ти нас по­кинув?”. Там жінка в розпачі благає:“Не залишай мене, коханий!...Не залишай, благаю, без мене не будуй свого життя!” Коментарі зайві.

Звичайно, це особиста справа авторів пісень, яких моделей статеворольової поведінки дотримуватися, які нормативи пропагувати. Проте в часи трансформації статеворольових установок чи варто поширювати сексичні установки, зводячи позицію жінки до пасивного очікування долі, яка може усміхнутись тільки в образі чоловіка. А де ж власне волевиявлення? Де ж власне бажання творити своє щастя і обирати судженого? Прийняти позицію в підпорядкуванні свого Я іншій статі означає породити пасивно-залежну особистість, нездатну до самоствердження в будь-якій сфері людського існування, чи то в сфері взаємин з чоловіком чи у власному бізнесі.

Статеві стереотипи – важливий соціально-психологічний механізм, що створює установку на те, якими мають бути чоловіки і жінки (від грецьк.оepeos – твердий, об`ємний та тип – йпoс – відбиток, зразок). Отже, статеві стереотипи – це усталені, стійкі форми сприйняття й оцінки особистісних якостей та поведінки чоловіків і жінок. Можна сказати, що зміст стереотипізованих уявлень про чоловіків та жінок у тому чи іншому суспільстві певною мірою відбиває його психологію. Спробуймо розібратись, які чинники “примушують” громадську думку орієнтуватися на певні нормативи, моделі статевовідповідної поведінки, вірити в те, що саме вони і є тим бажаним ідеалом “виміру” маскулінності (від лат.masculnus–чоловічий) та фемінності (від лат.femina – жінка).

Статеві стереотипи мають складну будову і поєднують у собі щонайменше чотири компоненти – особистісні якості, які вважають чолові-чими або жіночими, типові для статі види діяльності, статевоспіввіднесені професії та соціальні ролі, а також оцінка зовнішніх даних.

Які установки щодо чоловіків та жінок є найпоширенішими? Щоб з’ясувати їх у різних за віком людей, варто скористатися методом незакінчених речень, завершення яких проектує суб’єктивне ставлення до типових рольових моделей та якостей поведінки. Наприклад:

Справжні чоловіки ма­ють...: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого, фізично витривалими, вольовими, вміти заробляти для сім’ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо.

Справжнім жінкам личить бути…: акуратними, терпячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без замашок керівника тощо. Респондентам можна запропонувати закінчити такі речення:

Найголовнішим у житті жінки є…; Найголовнішим у житті чоловіка є…; Чоловік пишається дружиною, якщо вона...; Дружина пиша­ється чоловіком, якщо той...; Жінка найкраще може справитися з такою роботою, як…; Чоловік найкраще може справитись з такою роботою, як…; Найкраще для жінок посідати такі посади, як…; Найкраще для чоловіків обіймати такі посади, як…; Найбільш відповідними професіями для жінок я вважаю…; Найбільш відповідними професіями для чоловіків я вважаю такі, як…; Ідеальні зовнішні дані жінки мають включати…; Ідеальні зовнішні дані чоловіка включають… і т.п. Частота певних категорій дасть реальні підстави для ідентифікації правди та міфів в оцінці чоловіків та жінок. Спробуйте перевірити це самі. Ось що вийшло в нашому міні-дослідженні.

Міфи та Реальність

Жінки – більш альтруїстичні, співчутливі, Соціальні якості жінок та

завжди орієнтовані на надання допомоги, чоловіків існують не як дві

опікувальну діяльність полярні, окремі, категорії,

Чоловіки – більш егоїстичні,товстошкірі, а як континууми, що дублюють пихаті, нездатні до співпереживання одна одну. Як чоловіки, так і

жінки можуть бути чуйними, і ма-

ти негативні поведінкові риси. Оскільки в більшості етнокультур

домінує уявлення, що слабкій статі притаманні опікувальні риси, , то відповідна поведінка заохочується з раннього дитин-ства. Чоловіки здатні до співчут-тя та співпереживання не менше, ніж жінки. От тільки зовні вони не завжди виказують свої почуття, адже змалечку їх привчали контролювати та тримати це в собі.

Тільки жнка може бути вседержи- Статистика злочинів, скоєних чолові- телькою миру та злагоди в сім’ї ками і жінками засвідчує: прояви фі- та суспільстві. У чоловічій природі зичної агресії у сильної статі, набагато

закладено войовничість частіші, що є підставою для виснов- ків про чоловічу войовничість та мі-

літаризм. Саме соціальне оточення часто провокує та схвалює чоловічу агресивність, силу та вміння постояти за себе, вважаючи їх центральною складовою мужності.

За відповідних обставин жінки

можуть виявляти брутальність, агресивність, здатні до вбивства.

Одна жінка – баба, дві баби – базар. Статевих відмінностей у рівнях

Жінки – балакучі, язикаті істоти, вербальної активності дорослих не пліткарки, які не вміють тримати виявлено. Відмінність простежується

язика за зубами. Справжні чоловіки лише в змісті спілкування, його небагатослівні експресивності. Жінки більше орієн-

товані на передачу ставлення до події, чоловіки – на саму подію.

Психологи не зафіксували статевих відмінностей у спілкуванні чоловіків та жінок під час тренінгових занять

Жінки емоційніші, вразливіші, Поріг емоційної чутливості не має

мають слабшу нервову систему, статевих меж. Культурологічні

тому як щось – у сльози. традиції призвичаюють чоловіків

Слабка стать частіше підвладна не виказувати емоції, приховувати психічним розладам, депресивним сльози, носити свої переживання в

та тривожним станам,більш собі.Слабкодухі жінки – не рідкість,

схильна до самогубств як і слабкодухі чоловіки. Психічні

розлади, що виникають через зрив

вищої нервової діяльності, трапля-

ються як серед чоловіків,так і серед жінок. Якщо деякі розлади більш характерні для чоловічої статі (наприклад, розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю чи з визивно-агресивною поведінкою тощо), то інші частіше трапляються у жінок (наприклад, розлад зі страхом розлуки чи залежна особистість тощо). Ряд психічних розладів, у тому числі депресія, посттравматичний синдром трапляються як серед чоловічої, так і жіночої популяції. За показниками суіцидальності статеві групи відрізня- ються лише в рамках вікових меж.У підліткові та юнацькі роки більш схильні до самогубств жінки, у похилі – чоловіки.

Бабина дорога – від печі до Жодна стать не має природних схиль-

порогу. Хатня робота, вихо- ностей до опікувальної, обслуговуючої

вання дітей – прерогатива жі- діяльності. Статевотипізований роз-

нок. Чоловік у кращому разі поділ праці характерний для патріар-

може допомогти дружині. хальних взаємин. Партнерський тип

Домашній затишок – справа шлюбних стосунків побудований на

рук жінки взаємозамінності виконання сімейних

ролей. Виконує домашню роботу не

той, хто жіночої статі, а той, хто має

вільний час. Морально-психологічний клімат сім’ї залежить від домінуючих настроїв обох – чоловіка та дружини. Маскулінна лінія поведінки чоловіка в сім’ї часто обертається диктатом не тільки над жінкою, а й дітьми.

Щастя жінки неможливе без Материнство – провідна сфера саморе-

сім’ї та дітей. Ніщо не може алізації жінки, подарована природою. Проте замінити жінці щастя материн- не кожна жінка здатна народити дитину, не ства та подружнього життя. кожній вдається створити сім’ю. Не кожному

Чоловік здатний реалізувати чоловікові судилося стати батьком та

себе поза сім’єю, занурившись сім’янином. Проте життя таких жінок

у роботу та чоловіків може бути наповнене ціка-

вою професійною, громадсько-культурною

діяльністю, яка надає простір для само- реалізації.

Чоловіки прагнуть сексу, Об’єктивні психологічні та фізіологічні

жінки – кохання. закономірності сексуального збудження

Чоловіки частіше зраджують, його суб’єктивний перебіг однаковий

ніж жінки. Вони більш сексу- у чоловіків та жінок. Чоловіки, на відміну альні, схильні упадати за від жінок, проявляють більшу терпимість до

кожною спідницею. Жінки позашлюбних та тимчасових сексуальних люблять слухом, чоловіки – зв’язків. Якщо більшість чоловіків є

очима. гетеросексуальними, то з якою статтю

вони зраджують?Як для чоловіків, так і

для жінок секс однаково важливий, хоча подвійна зайнятість жінки, яка призводить до хронічної фізичної та психічної перевтоми,

може значно притлумлювати статевий потяг.

Виховані відповідальними за своє репродук- тивне здоров’я (яйцеклітина для запліднення

всього одна, а сперматозоїдів–безліч), жінки

більше цінують кохання, добре ставлення чоловіка як умову статевої близькості.

Зарубіжні дослідження дошлюбної та шлюбної сексуальної поведінки чоловіків та жінок засвідчують, що дедалі очевиднішою стає тенденція єдиної статевої моралі, змен-

шення диференціації статей за принципом

подвійного стандарту” до моногамних

стосунків. Прийняття сексуальної агре-

сивності позитивною чоловічою рисою

у сучасному світі зменшує шанси сильної статі на сексуальне партнерство.

Молодість та краса жінки – У різних соціально-економічних та етно-

головна запорука її щастя. культурних умовах життя жінки віддають

Успішність чоловіка визнача- перевагу матеріально забезпеченим чоло-

ється, головним чином, вікам з високим суспільним статусом, а

високим матеріальним та чоловіки – молодості та зовнішній приваб-

соціальним статусом. ливості жінки Оскільки процес відтворення

потомства є досить тривалий у часі, жінки віддають перевагу вибору надійних чоловіків, які можуть запропонувати як матеріальний, фізичний, так і соціальний захист. Звідси психологічне коріння пошанування жіноцтвом соціального статусу та забезпечності чоловіків.процес

Психологи зазначають, що за кате-

горіями молодості, еротичної приваб-

ливості (молоде обличчя,груди,сідни-

ці,струнка статура,пружне тіло тощо)

криється природою дана здатність до

плідності. Саме символами репродук- тивної активності пояснюється орієнтація чоловіка на молодість жінки.

Тільки окремі жінки здатні Жінки нічим не поступаються чолові-

виконувати провідні кам у професійній придатності до най-

ролі у підприємництві, вироб- різноманітніших видів діяльності. Се-

ництві, політиці. Жінкам краще ред жінок є відомі вчені, керівники

орієнтуватися на підлеглі фірм, підприємств, а також міністри,

ролі. Чоловіки краще справ- прем’єри урядів,командири космічних

ляються з керівними посадами екіпажів та президенти країн, які чудово

і більше розуміються в політи- справляються зі своїми обов’язками.

ці, економіці, науці.

Перелік стереотипів можна продовжувати до нескінченості. Кожний може додати до цього списку відомі йому з дитинства. Статеві стереотипи є своєрідною вказівкою обом статям про їхнє призначення у суспільстві, про те, як їм жити та діяти в ньому. Замислимося, як мало змінюються стереотипні уявлення про чоловіків та жінок не тільки протягом людського життя, а й кількох поколінь. З одного боку, саме ця стійкість, непіддатливість корекції полегшує процес ідентифікації зі статевими ролями, дає відчуття причетності до певної статевої групи. З іншого, люди сліпо слідують цим приписам та шаблонам попри те, що їх ігнорування могло б змінити їхнє життя на краще. Адже основу статевих стереотипів становлять нічим невмотивовані упередження, перебільшення та неадекватні очікування, які базуються на спрощеному розумінні соціальних явищ, на уявній очевидності певних нормативів поведінки.

Справді, чому чоловік має бути обов’язково вищим у парі? Можливо високій жінці імпонує чоловік нижчого зросту? А чому тільки жінка має турбуватися про наслідки злягання? Адже сексуальна функція – парна. Чому матеріальний добробут має лежати на плечах чоловіка? Адже бувають життєві обставини, коли вигідніше, щоб жінка просувалася по щаблях кар’єри, а чоловік доглядав за дітьми. Чому чоловік має бути витривалим, сильним, розвивати атлетичну структуру, а жінка – слабкою, тендітною, кволою, беззахисною? Невже атлетична статура, загартованість жінки стане на заваді її привабливості? Чому більшість стереотипів утискують, принижують жінку?

Оскільки стереотипи є досить ригідними, стійкими утвореннями, що мало змінюються протягом десятиріч, то їхній зміст відбиває характер тих статеворольових установок, які були притаманні патріархальному устрою сім’ї, який декларував вторинність, меншовартісність жінки. Звідси їхня спрямованість на слабку стать.

То ж яку – позитивну чи негативну роль виконують статеві стереотипи? Не забуваймо, що вони ґрунтуються на викривлених уявленнях про стать і статеві ролі. Вони гальмують поступ уперед у гармонізації статеворольових позицій, очікувань та вимог. У сучасних жіночих журналах традиційні “церква, кухня, діти” замінені тотожними сферами: як вийти заміж, як звабити чоловіка, як схуднути, як спекти чи зварити, як прикрасити дім тощо. Пропоновані рецепти трансформуються в стиль життя – оновлений за формою, але традиційний за змістом. Він орієнтує на такі самі обслуговуючі ролі, на створення комфорту для себе, для чоловіка, для дітей, без занурення у соціальне життя, політику, культуру. Погортайте “Натали” чи “Лизу”…

Зміни в сфері статевих ролей часто приголомшують похилих людей, породжує страх та розгубленість молодих, що виросли в традиційній сім'ї. Особливо гостро проблеми статевих аспектів взаємин постають перед неповними сім'ями, а також перед дітьми, які виховуються в школах-інтернатах. Хлопчики та дівчатка, які не мають змоги спостерігати дружні, партнерські стосунки в сім'ї, процес виконання татом та матір'ю своїх батьківських та соціальних ролей, часто асимілюють ті взірці та стереотипи, які пропагують мас-медіа. (А вони, як відомо, перебувають у полоні традиційного розподілу ролей).

Реклама з телеекранів, шпальт газет, журналів, щитів, плака­тів, проспектів насаджує стереотипи, які боляче познача­ються на самопочутті жінок та взаєминах статей. Рекламодавці експлу­атують молодість жінки, її красу, тіло, сексуальність, щоб привернути увагу до товару. Чи часто можна побачити обличчя літньої жінки в рекламі споживчих товарів чи косметики? Ні, його майже не показують, хоча жінка поважного віку по-своєму гарна. Промінчики зморшок на її обличчі як­найкраще могли б проілюструвати почуття задоволення тим чи іншим то­варом, продуктом чи послугами.

Яка ж установка на сприйняття жінки поши­рюється такими рекламними повідомленнями? Що жінка, якій за ... у принципі не може бути гарною. Краса буває тільки в молодості. Цей стереотип боляче позначається на психології обох статей. У жінок він формує комплекс неповноцінності, ностальгію за молодими роками, низьку самооцінку, незадоволення своїм фізичним Я, прагнення будь-що приховати свої роки. А в чоловіків, у свою чергу, він роз­виває неадекватний рівень домагань, орієнтацію не на особистість подруги чи дружини, а лише на її фізичні дані.

Виховуючись на стереотипах, що цінність жінки в її красі та молодості, окремі чоловіки аж до старості шукають подругу, орієнтуючись лише на параметри талії, бюсту та стегон. Чи не трагікомічними вигля­дають домагання вже не молодих, із сивими скронями чоловіків, відвідувачів клубів знайомств, які в анкеті про себе вказують, що чекають на зустріч “по-перше, з молодою, по-друге, стрункою, по-третє, гарною, по-четверте...”. І лише на одному з останніх місць – “щоб мала хороший харак­тер". То ж не з виключенням із правил, а скоріше із стереотипом “жінка кра­сива, коли молода” має справу героїня Лії Ахіджакової із кінофільму “Москва сльозам не ві­рить,” коли її, як завідувачку клубу знайомств, один з клієнтів, якому вже далеко за 60, настирливо прохає перевести з групи однолітків у молодіжну, ту, де жінкам за ...20.

Інше рекламне повідомлення експлуатує стереотип призначення жінки збуджувати та задоволь­няти сексуальні потреби чоловіка. Молодить жінку її статура, обличчя, ноги, хода, мова тіла – все стає органічною частиною рекламованої продукції. Жіночі при­нади стають об’єктом маніпулювання з єдиною метою – вигідно продати товар. Як у відомому анекдоті про чоловіка, що замовив по каталогу пральну машину. Коли ж йому доставили товар, він здиву­вався:

– А де ж жінка?

- Яка?

– Та, що демонструвала роботу машини.

Таку пропаганду жіночого при­значення психологи вважають неприпустимою, вбачаючи у ній витоки психологічної нерів­ності статей та потенційного психічного чи фізичного насильства. Які кроки слід зробити в напрямку зміни стереотипів про сильну та слабку статі? Це – вироблення нових підходів до розуміння психології, мислення, взаємин статей. Це – здатність сприйняти багатомірність чоловічого та жіночого начала в особистості.