7.3. Інцест у родині – горе дитині

Статеві злочини проти дітей є найпоширенішими в насильстві над дітьми, але здебільшого вони приховані від оточуючих. При цьому статистичні дані фіксують лише вчинені згвалтування і не охоплюють сексуальні домагання та зловживання щодо неповнолітніх. Юристи констатують, що сексуальні злочини проти дітей чиняться у багатьох випадках за місцем проживання жертв. Характерно, що злочинцями виявляються близькі родичі малолітніх та неповнолітніх, а саме: їхні батьки, вітчими, дідусі, дядьки, старші брати.

Що таке інцест? Це – сексуальний зв’язок між родичами – батьками та дітьми, братами та сестрами, дядинами та племінниками або іншою кровною ріднею. Хоч інцест є табуйованою формою родинних інтимних стосунків, тим не менш він має місце і часто лишає глибокий шрам у серці жертви. Випадки інцесту трапляються серед усіх верств населення. Проте найбільше їх – у середовищі кризових родин, тобто там, де панують сварки та бійки, де пиячать, вживають наркотики, де бідність та безробіття, де панує авторитарний, жорстокий батько, а мати покірна та безмовна, де члени родини відчужені один від одного.

Чи можна вважати інцестні стосунки як прояв сексуального насильства? Так, вважають спеціалісти, і підкреслюють – особливо жорстокого насильства, що калічить психіку, особистість дитини, прирікає її на важкі душевні муки протягом усього життя.

За свідченням неурядових громадських організацій, що захищають права дітей, ті поодинокі випадки примусу дітей до сексуальних контактів з дорослими в родині, які офіційно зареєстровані в статистиці МВС України, це лише невеличка вершина айсбергу реального поширення цього явища. Лише два відсотки сексуальних насильств, скоєних щодо дітей та підлітків, караються в судовому порядку. За останні роки скорочується відсоток розкриття подібних злочинів. Відомо, що дівчатка стають жертвами інцестного насилля удвічі частіше, ніж хлопчики, а кількість таких випадків охоплює 12-13% дітей із кризових сімей.

Чому більшість випадків інцесту лишається поза увагою правоохоронних органів? Передусім через цілковиту залежність дітей від батьків, їхню безвідмовність, довіру до дорослих як до людей, що навчають. Інцестні стосунки базуються на експлуатації психології дитини, її любові до батьків, несформованості навичок самостійного виходу із складних ситуацій, підпорядкованості сімейним порядкам та правилам. Як показують судові експертизи, діти, що мали інцестні сто-сунки, часто не розуміли їхнього змісту, виявлялись нездатними оцінити протиправні дії батька, вітчима чи іншого старшого родича. Чим молодшими виявлялись жертви інцесту, тим меншим було зло, заподіяне їхній психіці. Оскільки початок інцестних стосунків часто припадає на старший дошкільний або молодший шкільний вік, то можна сказати, що потерпілі діти ще не здатні оцінити дій дорослого, як криміногенні.

В інцестних стосунках дорослий експлуатує особливості ще незрілої психіки дитини, а саме її навіюваність (кожен знає, що малюка можна вмовити на що завгодно), відчуття безумовного авторитету старшого (вимога “слухатися старшого” – найперша установка, яку засвоюють діти), нерозвинутість логічного мислення (діти не можуть простежити причинно-наслідкові зв’язки), необізнаність з тим, що добре, а що ні (діти не знають, чи є стосунки, які їм нав’язує дорослий, звичними для інших родин чи ні, і часто сприймають їх як нормальне явище).

Які види інцестних стосунків є найпоширенішими? Сексолог Роберт Крук та психолог Карла Баюр у своїй книзі “Наша сексуальність” наводять дані, які базуються на статистиці США: 78% випадків інцесту мали місце між батьком та дочкою або між вітчимом та падчіркою; 18% – траплялися поміж братами і сестрами, двоюрідними та троюрідними у тому числі; 3% випадків включали змішані статеві стосунки; 1% - між матір’ю та сином. Науковці підкреслюють, що як для США, так і для інших країн, реальні показники випадків інцесту значно вищі за офіційно зареєстровані. Наприклад, інцест між сіблінгами, тобто братами і сестрами, майже не реєструється органами правопорядку, хоча в житті він найбільш поширений (часто сприймається дітьми як гра). На думку українських психіатрів, найчастіше інцестних стосунків зазнають діти – хлопчики та дівчатка з неповних родин, особливо при входженні в сім’ю вітчима, який може ставитися до падчірки не так, як до рідної доньки. Досить часто дружина помічає нездорові домагання свого нового чоловіка до власних дітей, але не наважується стати йому на перешкоді, бо хоче “зберегти сім’ю” та “мати чоловіка в домі”.

Мами-одиначки, прагнучи вберегти єдиного сина від випадкових інтимних зв’язків, іноді пропонують йому …себе.

Щоб зрозуміти, наскільки руйнівними бувають наслідки інцестних стосунків, простежимо послідовність їх розгортання. Сексуальний сценарій розвитку інцестних стосунків батька (вітчима) та доньки, як правило, розвивається таким чином. Спочатку дорослий заохочує дитину до тілесної близькості як до способу вияву любові між ними. Далі чоловік починає потроху пестити та цілувати верхню частину тіла дівчинки, призвичаюючи її до своїх дотиків. Потім зона пестливих дотиків розширюється до геніталій із заохоченням дівчинки до вияву взаємності. Дитина навряд чи може запідозрити щось недобре у діях батька, адже пестощі тіла, особливо грудей, геніталій викликають досить приємні відчуття. Поступово дівчинка залучається до відповідного, взаємного вияву “любові” до тата, а саме до пестощів його статевих органів. Поглиблення оральної та мануальної стимуляції геніталій врешті-решт завершується статевими зносинами. Зазначимо, що сексуальне насильство може обмежуватися лише дотиками до тіла дитини, маніпулюванням її статевими органами і не включати пенетрацію, тобто проникнення статевого органа дорослого у піхву або анус дитини.

Паралельно із сексуальним сценарієм розвивається етичний, який посилює психологічний тиск на дитину. Адже сексуальні контакти дорослого і дитини відбуваються у “великому секреті” від інших членів родини. Так, наприклад, одна дівчина, жертва інцестних стосунків, пригадувала, як її, 6-річну дитину, розбещував батько у той час, коли мати працювала в нічні зміни. Спочатку нічого поганого в таких стосунках дівчинка не бачила, хоча спільний з татом “секрет” так кортіло розповісти мамі або бабусі. Так тривало впродовж кількох років. Чим старшою ставала дівчинка, тим більше росла тривога, пов’язана з секретом від матері. Інтуїтивно сама починала розуміти, що, мабуть, так, як у них з татом, не у всіх її подруг. Росло почуття провини перед мамою, спілкування з якою донька дедалі більше уникала…

Інша потерпіла мусила вступити в сексуальні стосунки з чоловіком сестри, із сім’єю якої вона проживала разом з мамою у десять років. Коли дівчинці виповнилось 9, вона взяла покататися чужий велосипед і не захотіла повертати на місце. Коли чоловік сестри виявив це, він пригрозив, що викаже її таємницю та її відправлять у колонію для неповнолітніх. На благання дівчинки нікому нічого не говорити та залишити все, як є, родич запропонував укласти секретну угоду. Він - ні пари з вуст, а вона має виконувати його чоловічі примхи. Перші сексуальні контакти відбувалися, коли сестра йшла з дому на роботу. Спочатку “благодійник” просив дівчинку гладити його член, потім тертися ним об дівочий лобок, а далі присилував до статевого акту. Цей зв’язок тривав кілька років. Він, зі слів потерпілої дівчини, вщент зруйнував її емоційні зв’язки з родиною - мамою, сестрою, бабусею. Вони так і не змогли збагнути і досі не розуміють, чому так змінилась їхня улюблениця - найменша сестра, донька та онука. Зіпсувалися також стосунки із дворовою компанією, шкільними друзями. Адже ґвалтівник поступово поставив усе життя дівчинки під свій контроль, аби його “коханка” не сказала щось зайве…”

Інцест супроводжується двоякістю почуттів дитини. З одного боку, воля старшого авторитетного дорослого, що усіляко заохочує дитину до своєрідної гри, яка, мовляв, є школою підготовки до дорослого життя. Тата чи дідусі-насильники часто переконують своїх донь та онук, чи синів та внуків, що у такий спосіб вони відкривають важливий для дітей секрет. І колись, ставши дорослою, дитина буде вдячна батькові чи дідусеві за науку. Буває так, що дівчинка чи хлопчик не витримують і діляться з кимось із родичів своєю великою таємницею. А у відповідь: “Не вигадуй! Не фантазуй!”, “Замовкни і не бреши! І щоб більше такого ніхто від тебе не чув! Бач, що придумала (мав)! Ще раз почую…”

Коли ж діти підростають і починають розуміти, що такі стосунки з батьком, дядьком чи дідусем є чимось ненормальним, неприємним, прихованим, вони дедалі усвідомлюють навіть і протиправність своїх дій. Зрештою дитина починає уникати родича. А той діє доріканнями та погрозами: “Я тебе, мовляв, люблю, а ти невдячна(ий)… Дивися мені…” Дитина лишається наодинці зі своїм найпотаємнішим, бо спроби поділитися з кимось із оточення сприймається більшістю вчителів, сусідів, як дитяча фантазія або підлий наклеп, і відповідно караються. Психотерапевт Вінницької психіатричної лікарні № 2 Вячеслав Чумаченко розповів журналістам, що лікував десятирічну дівчинку, яка прокидалася вночі, билася головою об стінку. Під великим секретом дівчинка розповіла лікареві, що “новий тато” примушує її зав’язувати бантики на його статевих органах. Дівчинка спробувала скаржитися мамі. Проте та її побила і пригрозила “вирвати язика”, якщо дівчинка розповість комусь про “такі дурниці”.

Чим старшим стає об’єкт інцесту, тим глибшим стає внутрішній конфлікт. З одного боку, психологічна залежність від дорослого, недовіра до його постійних напучувань на кшталт: “Це тобі стане в пригоді в майбутньому, будеш ще мені дякувати”, з іншого – зростаючий страх, що ганебну таємницю буде викрито, і мама через це розлучиться з татом. Тата посадять до в’язниці, а дітей віддадуть до дитбудинку. В результаті дівчатка-жертви інцесту, як правило, мовчать і в родині, і в колі однолітків, дедалі більше відгороджуючись від навколишнього світу. В школі такі дівчатка і хлопчики почуваються “білими воронами” через свою відлюдкуватість, похмурість, мовчазність та заляканість.

Не можна не зважити і на викривлений образ Я, з яким зростає жертва інцесту. Вони весь час думають: “Я не така(ий), як усі. Це все через мене. Якби мене не було, “цього” не було б також. “Я – грішниця, винна перед усіма, особливо перед мамою (сестрою, бабунею). Добре було б, якби я не жила на цьому світі зовсім”. Тривожність, нещирість, ізольованість, закритість, низька самооцінка, низький рівень домагань і очікувань, відчуття малоцінності – ось психологічні “надбання” особистості дитини в результаті інцестних стосунків.

Не випадково, що дорослі жінки, які в дитинстві пережили інцест, у переважній більшості випадків мають серйозні психологічні проблеми. Серед типових – депресивні та тривожні стани, дисгармонійна концепція Я, низька самооцінка, поведінка на шкоду собі, невміння підтримувати позитивні стосунки з протилежною статтю і навіть близькою людиною – чоловіком чи сексуальним партнером, порушення психологічної дистанції у спілкуванні з ними. Досить часто в них діагностують фригідність, неможливість досягти оргазму під час сексуальних зносин. До цього переліку слід додати ще недовіру до колег-чоловіків, надмірну опіку над власними дітьми, підозрілість до інших людей, прагнення позбутися від своїх тривог та травм за допомогою алкоголю чи наркотиків. Пияцтво, наркотична залежність, сексуальні розлади, порушення сну, фобії, внутрішній дискомфорт тощо спонукають жінок звернутися до медичних центрів за психологічною чи психіатричною допомогою, де і записують їхні трагічні невигадані історії…

Ольга К., 21 рік, розлучена, має 2-річного сина. На прийомі у сексолога основною причиною відвідання лікаря назвала фригідність, стерте відчуття оргазму. Збирається одружутися вдруге. Побоюється, що й новий шлюб виявиться невдалим через її статеву холодність. Майбутнього чоловіка любить, проте не розуміє, що з нею коїться.

Сексолог не знайшла відхилень у сексуальному функціонуванні організму, чутливості ерогенних зон, здатності до збудження. Обстеження у психолога виявило високі показники тривожності та стану дістресу. Вони були пов’язані з труднощами розуміння себе, почуттям внутрішнього конфлікту. Ольга скаржилася, що незадоволена собою як матір’ю, коханкою, донькою, невісткою, подругою. Саме тоді їй запропонували біографічний метод обстеження. Рік за роком опускалися до дитинства, де було найпотаємніше, а саме - інцестні стосунки зі старшим братом, а згодом і з психопатичним батьком-алкоголіком. Зі слів молодої жінки, батька звільнили з лав армії в запас через якісь неприємності, і він так і не зміг пристосуватися до цивільного життя. Часто пиячив, бив матір, піднімав руку і на доньку, часто обзивав її “шльондрою”. Брат при цьому наче ставав на захист сестри, проте як подяку за відвернення гніву батька вимагав від сестри оральних пестощів його члена. Одного разу брат зґвалтував дівчину… Під час однієї з наступних сімейних сварок батько вигнав сина і під час запою зайняв його місце в ліжку дочки…Перший ранній шлюб 16-річної дівчини був продиктований прагненням будь-що втекти від батька та його рабині-матері. Проте стосунки не складалися. Чоловік постійно дорікав, що дружина не задовольняє його ні в сексі, ні в побуті. Минули роки після розлучення. Збираючись одружитися вдруге, Оля почала замислюватися над тим, що, люблячи і поважаючи нареченого, вона ніяк не зможе змінитися внутрішньо, скуто почувається під час злягання, лишається “холодною і відстороненою” від акту. Ловила себе на думці, що їй дуже хотілося б, щоб коханий “взяв її силою”, мовляв, тільки тоді вона зможе досягти сексуального збудження та оргазму. Ольга навіть наважилася попросити, щоб секс був із застосуванням сили, проте старання коханого нічого не змінили в її відчуттях. Почуття спустошеності, невдоволеності собою, незвичність бажань та холодність під час статевого акту - ось далеко не повний перелік того спадку від досвіду інцестних взаємин.

Зовсім недавно психологи відкрили ще один феномен віддалених наслідків інцесту. Це – так звана психогенна амнезія, тобто стертя з пам’яті дорослого всіх тих обставин, які супроводжували в його дитячі роки інцестні стосунки та їх поновлення під впливом “заглиблення” в себе (так звані “відновлені спогади”). Особливо часто це явище спостерігається тоді, коли факт насильства мав місце в довербальному пе-ріоді життя дитини, коли вона не усвідомлювала завданої травми.У цьому разі проявляються так звані зворотні спогади про насильство. Проте вони є нечіткими, розпливчастими. Психологи стверджують, що можуть забутися навіть ті сексуальні зловживання, які дитина пережила не тільки в дошкільному віці, а й набагато пізніше – у 7-12 років. Втрату пам’яті на вибіркові події пояснюють їхнім особливо сильним психотравмуючим наповненням, які над-Я дитини витісняє у підсвідомість. Натомість лишається постійне відчуття тривоги, напруженості, бажання пригадати щось дуже важливе з власного життя.

Наведемо приклад зі спостережень за ходом психотерапії 26- річної американки Маргарет, яка звернулася до університетської клініки з приводу хронічного стану тривожності, постійного відчуття загрози, поганого сну тощо. З’явилися навіть нав’язливі думки що хтось підглядає за нею у душовій кімнаті, при перевдяганні, хтось переслідує вдень, і вночі. Маргарет самотня, живе окремо від сім’ї. Бой-френд, який з’явився у неї, скоро залишив Маргарет, бо не зміг витримати її важкого характеру та підозрілості щодо його сексуальних намірів. Маргарет підозрює в недобрих намірах усіх: колег, сусідів, нечисленних подруг.

Під час терапевтичних сеансів психологи дійшли висновку про велику ймовірність сексуального скривдження жінки в дитячі роки. Якось Маргарет, прибувши у батьківський дім на свята, спробувала хоч щось дізнатися від матері про своє дитинство, про можливе сексуальне скривдження. У відповідь - несподівано холодне мовчання матері, агресивна реакція батька, ухильна поведінка братів.

Сімейний лікар після тривалих умовлянь зрештою розкрив дівчині замовчуваний родиною факт з її біографії. Дівчинці не було ще 5 років, коли лікарі обстежували її анус. Мама кілька разів помічала на трусиках доньки кров. Як з’ясувалося пізніше, її зґвалтував рідний батько… До суду діло не дійшло, оскільки мати боялася розголосу, а також того, що без економічної допомоги батька не зможе утримувати велику сім’ю. Маргарет, звичайно, всього того не пам’ятала, проте, дізнавшись про минуле, багато про що сама здогадалася й зрозуміла. Нарешті вона збагнула, чому мати постійно чимось дошкуляла батькові, чому їхні стосунки були такими холодними, чому старші брати, скільки вона себе пам’ятає, не любили її, тримались осторонь, нарешті, чому мати виявляла до дівчинки так мало тепла і так багато підозри…Словом, на всі питання у Маргарет відразу знайшлися відповіді.

У клініці Маргарет запропонували пройти спеціальний “курс психореабілітації для тих, хто постраждав від інцесту”. Під час сеансів, окрім індивідуальних співбесід з психологами, Маргарет багато малювала, немов би вихлюпуючи на полотно страхи і тривоги дитинства та юності. Одна з авторів цієї книги інтерв’ювала Маргарет з приводу її відчуттів. Маргарет зізналася, що вона ще далеко від того стану, коли зможе пробачити та полюбити батька, зрозуміти матір, братів. Проте з багатьма проблемами, які заважали її роботі, побуту, дівчина вже встигла розібратися. По-перше, відновила контакти зі своїм другом, змогла йому пояснити свої емоційні стани і переживання. Вирівняла стосунки з колегами по роботі, особливо з представниками чоловічої статі, яких перестала підозрювати у недоброзичливому ставленні до себе. Маргарет перестала боятися залишатись вдома (в душі, при перевдяганні) оголеною, зникла її байдужість до одягу, косметики. Єдиною думкою, яка не полишає Маргарет особливо тоді, коли спостерігає за грою маленьких дівчаток, є : “А що, коли в однієї із них така сама ситуація, як була колись у мене”. Все пережите спонукало Маргарет розпочати роботу в тренінг-групах підтримки жертв інцесту.

Психологи зазначають, що інцест типу “батько-донька” чи “дід-онука” чи “батько-син”, “дід-онук” або “мати-син” має значно серйозніші відстрочені психологічні наслідки, ніж типу “брат-сестра”. Як зазначає І.С.Кон (11), секс зі старшими братами чи сестрами навіть із застосуванням сили, примусу, часто сприймається дітьми нормальною ігровою активністю і не викликає хворобливих переживань. Особливо це характерно для хлопчиків, які частіше, ніж дівчатка оцінюють будь-який сексуальний досвід як позитивний або нейтральний. При цьому до сексуальних контактів зі старшими жінками хлопчики ставляться більш схвально, ніж до контактів з чоловіками. Чимало психологів доводять протилежне – негативні наслідки сексуального насильства щодо хлопчиків ще мало вивчені. Очевидно одне: і той, і інший різновиди сексуального насильства завдають дітям страшенних душевних мук, викликають хронічне відчуття провини, породжують тривожність, недовіру до інших, стійкі депресивні стани, руйнують сприйняття себе як самостійної та самоцінної істоти.

Що ж це за люди – ті дорослі родичі, які сексуально скривджують власних дітей? У переважній більшості – це психологічно незрілі інфантильні чоловіки, досить консервативні у своїх поглядах на життя та ригідні щодо традиційного розподілу ролей у сім’ї. Всі вони, як правило, мають серйозні проблеми в сексуальних стосунках з дорослими жінками, нереалізовані як особистості у професійній та громадській діяльності і є прихильниками жорсткого домострою. Більшість із них власну соціальну неспроможність та нерозвинутість комунікативних навичок компенсує алкоголем, авторитаризмом та фізичною розправою над рідними.

Які потреби керують ними в інцестних стосунках? Передусім підвищення, підтримка власного іміджу Я. Таємничість стосунків з дочкою, наприклад, її повна підпорядкованість його бажанням додає чоловіку збудження, азарту, відчуття власної самозначущості. Тобто у такий варварський спосіб задовольняється потреба у владі, домінуванні, зверхності над іншими. Навіть самий процес сексуального розбещення дитини такий батько цинічно трактує як своєрідну “школу сексу” для доньки, як її підготовку до сімейного життя. Бо ж хто, як не батько…?

Слід зазначити, що трапляються випадки, коли самі діти стають ініціаторами інцестних стосунків. Адже суб’єктивні реакції дитини на пестощі – подразнення дорослим ерогенних ділянок тіла, як правило, позитивні і не викликають у неї негативних емоцій. Таке нав’язування себе дорослому часто стає сексуальною взаємодією з доброї волі обох – дорослого і дитини. Еротичні ігри з дорослим, домагання його пестощів добре проілюстровані В. Набоковим у “Лоліті”:

“… “Заставте маму повезти нас (нас!) на Очкове озеро завтра”. Ось дослівна фраза, яку моя дванадцятирічна пасія прошепотіла пристрасно, зіткнувшись зі мною в сінях – я виходив, вона вбігала. … Ми сиділи на подушках, покладених на підлогу; Ло була поміж мадам і мною (сама втиснулась – звірятко моє)…поки я говорив і жестикулював у милосердній темряві, я користувався невидимими цими жестами, щоб торкнутисия її руки, чи плеча, чи ляльку-балерину із шерсті і кісеї, яку вона тормошила і все саджала до мене на коліна; …Вона також багато йорзала, так що мати вкінці кінців їй різко сказала перестати возитися, а її ляльку раптом жбурнула в темряву…

… З багатьма ужимками, шльопаючи і шаркаючи туфлями ( з метою сховати смущение, що ось відвідала мене без зова), Ло ввійшла і, повертівшись там і сям, стала роздивлятися жахливі завітушки, яким я вимарав лист паперу. Її русяві локони схилилися над столом, біля якого я сидів. Тримаючи лист і продовжуючи його вивчати чуть-чуть блізорукими очима, моя наївна маленька гостя повільно напівприсіла до мене на коліно. Її спокусливий профіль, напіввідкриті губи, тепле волосся були в якихось трьох вершках від мого ощереченого різця, і крізь грубовату тканину хлопчачого одягу я відчував жар її тіла. Раптом я зрозумів, що можу поцілувати її в шию чи в кутик роту з повним безкаранням – зрозумів, що вона це дозволить і навіть прикриє очі за всіма правилами Холлівуда….Може бути, що звіриним чуттям я вловив найлегшу зміну в ритмі її дихання, бо тепер вона вже не стільки розглядала мою мазню – о моя прозора німфетка! – скільки чекала з тихою цікавістю, щоб саме відбулося те, чого до смерті хотілось чарівному квартиранту…

“… Між тим,… Ло вж теребила ручку дверцят, щоб влізти в машину з мого боку. Це викликало обурення Гейзихи, але Ло вже втиснулась, вся трепечучи від задоволення: “Підсуньте ваш зад”, звернулась вона до мене…Між тим її рука сковзнула в мою, і… я всю дорогу до магазину тримав її та гладив, і тискав цю гарячу лапку…

…Раптом дві ловкі ладоньки лягли мені на очі: це вона підкралась ззаду… Її пальці, що старалися загородити сонце… і вона судорожно сміялась і шарпалась так і сяк, поки я зактидував руку то в бік, то назад, не виходчи при цьому з лежачого положення. Я проїжджав рукою по її швидким і ніби сміючимся ногам… і містріс Гейз.. сказала:” А ви просто шльопніть її добре, якщо вона заважає вам роздумувати”… І раптом старий сірий теннісний мяч стрибнув через неї, і від будинку донісся якийсь трохи надменний голос Лоліти: “Pardonne, maman. Я не в тебе мітила”. Розуміється, ні, моя жарка, шовковиста спокусо!…

“…На ній була цього дня чудова ситцева сукенка, яку я одного разу вже бачив, рожева, в темно-рожеву клітинку, з короткими рукавами, з широкою спідничкою і тісним ліфом, і на завершення кольорової композиції вона яскраво підфарбувала губи і тримала в пригорщі чудове, банальне, едемськи-рум’яне яблуко. Тільки носочки і шльопанці були невихідними…

Серце у мене закалатало барабанним боєм, коли вона сіла на диван поряд зі мною (спідничка повітряно здійнялась,опала) і стала грати глянсуватим плодом. Вона підкидала його вгору, в сонячний пил, і ловила його,створюючи плюскотливий, полірований, порожнистий звук.

Гумберт Гумберт перехопив яблуко.

“Віддайте!” – благала вона, показуючи мармурову рожевуватість долонь. Я повернув “Золоте Сім’ячко”. Вона схопила і вкусила його, і моє серце було як сніг під тонкою алою шкірочкою, і з мавпячою спритністю, що була властива цій американській німфетці, вона вихопила у мене журнал, який я машинально розкрив (шкода, що ніхто не закарбував на кіноплівці цікавий візерунок, вензелеподібний зв’язок наших одночасних або таких, що перекривали один одний рухів). Тримаючи в одній руці понівечений плід, який ніскільки не був їй завадою, Лоліта стала швидко і бурхливо гортати журнал, шукаючи картинку, яку вона хотіла показати Гумберту. Нарешті знайшла. Зображаючи інтерес, я так близько присунув до неї голову, що її волосся торкнулося моєї скроні і гола її рука мимоволі зачепила мою щоку, коли вона зап’ястком витирала губи. Крізь мріючу каламуть, крізь яку я дивився на зображений у журналі знімок, я не відразу реагував на нього, та її колінця нетерпляче потерлися одна об одну і стукнулися. Знімок проступив крізь туман: відомий художник-сюрреаліст навзнаки на пляжі, а поряд з ним, також навзнаки, гіпсовий зліпок з Венери Мілоської, наполовину схований піском. Підпис гласив: Найкраща за Тиждень Фотографія. Я блискавично відняв у неї журнал. Наступної миті, роблячи вигляд, що вона знову намагається його забрати, вона вся налягла на мене. Піймав її за худеньку кисть. Журнал стрибнув на підлогу, як перелякана курка. Лоліта вивернулася, опинилася, і виявилась в кутку дивана праворуч від мене. Потім, зовсім просто, зухвала дитина витягнула ноги через мої коліна…

(В.Набоков. Лолита: Роман/Пер. с англ. автора. - М., Художественная литература,1991. – С.58-72).