1. 3. Український декамерон

Джерелом своєрідних “архетипових уявлень” (К.Юнг) про психічну, культурну сутність народу у ставленні до сексуальності, виступають передусім обрядові, ритуальні дії, пісенний фольклор, звичаєвість. Відомий польський етнопсихолог та культуролог З.Лев-Старович писав, що секс належить до числа основних біологічних потреб, які обумовлюють існування роду. Це також основна психічна потреба, тісно пов’язана з потребами любові, з узами безпеки, почуттям власної цінності. Він є одним з найважливіших механізмів суспільного життя.

Здавалося б, що така важлива сфера існування людини і суспільства повинна знаходитися в центрі уваги психологічної науки, суміжних дисциплін. Проте огляд існуючих досліджень, присвячених сексуальній поведінці людини, свідчить про протилежне.

Етносексологія українців досить мало представлена в науковій літературі. Проте стародавні літописи засвідчують, що характер міжстатевих контактів, шлюбної поведінки зумовлювалися строго регламентованими нормативами, які слугували гарантіями захисту прав як чоловіків, так і жінок, як дорослих, так і дітей.

Відомо, що князі Київської Русі не мали права “першої шлюбної ночі”, яке на ті часи було досить поширене в середньовічній Європі та на Сході. Інцестні сексуальні стосунки заборонялися, не дозволялося навіть виходити заміж за брата покійного чоловіка або одружуватися з сестрою покійної дружини. Існували певні обмеження на кількість шлюбів (не більше двох), а також на розлучення. Вагомою підставою для розлучення вважалися позашлюбні зв’язки. Засуджувалися різні види сексуальних парафілій, особливо зоофілія (від гр. para– біля; philia – потяг, збочення, яке може бути у формі статевого потягу до тварин, zoophilia – статевий потяг до тварин).

Специфічною ознакою міжстатевих взаємин українців вважають кордоцентричність (від лат. corcordis – серце, зосередженість психічного життя коло серця.) Професор О.Кульчицький характеризує світовідчування українців таким чином: “ В українському географічному довкіллі вчуття в “хвилясту м’якість” лісостепу чи в “безкраю далечінь степу…” сприяє радше… споглядальним настановам…, розбуджує одну із форм “еросу”; схильність до почуття любові, до безконечного, недосяжного й абсолютного…

Для українського колективного несвідомого… найбільш характеристичний є архетип “Магна Матер” – тип “доброї”, “ласкавої”, “плодючої” Землі українського чорнозему.

…українська психічна структура визначається своїм емоційно-почуттєвим характером, зосередженим довкола “серця”, своєю “кордоцентричністю”.

…“кордоцентричність” в’яже українську психічну структуру з рефлексивними настановами” (5, с.53-58).

Звідси ставлення до еротичних почуттів, як до сакральних, опосередкованість тілесної чуттєвості почуттями сердечної приязні, злагоди. Домінуючим в сексуальній поведінці був її романтичний компонет – потяг до серця завжди опосередковував потяг сексуальний.

Ось як описує долю психосексуальний розвиток українки відомий письменник та історик другої половини ХІХ ст. Данило Мордовець:

“ Змалку купала її мати у любистку:

У любистку купала,

Щоб любощі зазнала…

Купалися у любисточку дівчаточка і багатих батьків, і бідних, а підростаючи, укупі нралися і у хрещика, і у ворона та часами по вишневих садочках між чорнобривцями та крученими паничами. І росла україночка на волі, як тополя,

Гнучка, гнучка та висока…

А поки ще не прийшов час, з другими дівчатками гралася в “шума” та голосно виспівувала:

Ой нумо, нумо