7.4. Педофілія як психічне збочення та вияв насильства.

Інцест підпадає під різновид психічних та поведінкових розладів, який називається педофілія. Педофілія (у прямому перекладі з грецької ίoş – дитина та н?ų – дитина) – це любов до дітей (з лат.paedophilia – потяг до малолітніх). Наслідком такого вияву “любові” є порушення прав дитини на гідність та недоторканість. Водночас як збочення сексуального потягу, педофілія стоїть в одному ряді з такими видами парафілій як фроттеризм, вуайєризм, трансвестизм та ін. Серед злочинів, скоюваних дорослими проти дітей, статеві вважаються найпошире-нішими. Проте лише 2-3% сексуальних насильств, скоєних щодо дітей та підлітків, розглядаються судами. Решта випадків сексуального розбещення неповнолітніх так і лишаються нерозкритими. Така ситуація спостерігається не тільки в Україні, а й у Росії, країнах Західної Європи, у США. Не випадково понад 170 держав ще у 1989 році ратифікували Конвенцію ООН про права дитини, в якій стаття 34 засвідчує право дитини на сексуальну недоторканість.

Кримінальний кодекс України передбачає покарання за сексуальне скривдження малолітніх у вигляді позбавлення волі строком до двох років. Треба сказати, що хоч Україна і підписала Конвенцію ООН про права дитини, проте не змінила ряд статей на її захист.Так, за моральні та фізичні травми, завдані неповнолітньому внаслідок розпусних дій дорослого, термін покарання лишається значно меншим, ніж за аналогічні дії щодо дорослого.

Хто такі педофіли? У довідниках з патопсихологічної поведінки (згідно DSM-IIIR) педофілію діагностують у людини, яка упродовж щонайменше 6-місячного терміну періодично відчуває сильний сексуальний потяг або сексуальні фантазії, змістом яких є сексуальні дії з дітьми допубертатного віку. Педофілом вважають людину, яка досягла щонайменше 16-річного віку і принаймні на 5 років старша за свою жертву. Вважається, що від 3 до 5% хлопчиків та від 12 до 15% дівчаток стають жертвами педофільних актів, які здійснюються переважно чоловіками.

Офіційна статистика що фіксує випадки сексуального насильства над дітьми, як правило, об’єднує випадки інцесту і сексуального розбещення хлопчиків та дівчаток педофілами, які не є родичами. Розпусні дії щодо неповнолітніх здійснюються у різний спосіб. сексуальних зловживань. Це можуть бути бесіди на сексуальні теми (“Бачу, ти вже доросла, мабуть, і волоссячко на лобку виросло, кучерявеньке таке. Ти не пробувала його розчісувати гребінцем?…”), спокушання дитини привабливою для неї річчю в обмін на послугу (“Дам гроші, куплю, що захочеш, якщо знімеш трусики і даси мені потрогати твою пісю”), маніпулювання дорослим геніталіями дитини (подразнення клітора, погладжування члена), стимуляція її ерогенних зон (пестощі грудей, низу талії, сідниць, стегон), а також орально-генітальні контакти та статевий акт з нею.

Журналіст Ніна Романюк описує справу, яку розглядав Луцький міський суд. 62-річний пенсіонер з Луцька заманював на квартиру малолітніх дівчаток і давав волю своїм нереалізованим потребам. Підсудний справляв враження респектабельної, врівноваженої, акуратної людини,. Перший шлюб розпався, бо дружина гуляла з іншим і відмовляла йому в близькості. З другою дружиною теж не склалося, бо вона любила перед “цим ділом довго гратися, цілуватися, а в мене на це терпіння не вистачало”. Поступово переключився на дівчаток як на найдоступніший сексуальний об’єкт. Якось він запросив до себе у гості сусідську 10-річну дівчинку Олю, яка начебто позичила у нього колись п’ять гривень і не повернула борг. Старий натякнув дитині, що гроші можна відпрацювати. З того усе й почалося. П’ять гривень за п’ять хвилин – такою була такса. Силою не тягнув, але постійно чинив психологічний тиск.

Для конспірації розставляв шашки на дошці і починав заняття: одягав окуляри, ставав на коліна і роздивлявся статеві органи. Проте на цьому його дії не обмежилися. Пенсіонер прагнув повноцінного статевого акту з дівчинкою. Тому припас 17 свічок різних діаметрів і довжини (від 7 до 11,5 см). Саме з їхньою допомогою вимірював, чи зможе вступити у статеві зносини з дівчинкою. Зробив навіть дві спроби. Так тривало впродовж року і, можливо, тривало б і довше, якби мама не помітила на доньчиній білизні незрозумілі сліди й не забила тривогу.

Психологічний портрет педофіла мало чим відрізняється від портрета того, хто має інцестні стосунки. Середній вік - переважно за 25 років. Здебільшого, це чоловіки, які незадоволені сексуальними стосунками з жінками, побоюються їх і не мають досвіду партнерства з ними. Крім того, це нереалізовані в сімейних та професійних ролях, невдоволені інтимним життям та своїм соціальним статусом люди. Хоча особистісні властивості педофілів ще мало досліджені, все ж встановлено, що в переважній більшості вони відзначаються дифіцитом комунікативних навичок, підвищеною імпульсивністю, схильністю до пияцтва, агресивністю. Серед них мало віруючих, хоча багато освічених людей, з високим рівнем соціальних домагань.

Що збуджує педофіла? Те, чого йому бракує через патологію характеру в особистісному розвиткові, і що він здатен відкрити в собі тільки перебуваючи поряд з беззахисною дитиною. Це відчуття власної сили, значущості, здатності переконувати, вмовляти, примушувати іншого, ситуативне переживання своєї самоцінності. Ця історія трапилась в одному невеличкому містечку на Київщині кілька років тому. Зникла семирічна школярка, вранці пішла до школи й додому не повернулася. Через тиждень тіло дівчинки знайшли у річці. Експертизою було встановлено, що дитину зґвалтували, а потім задушили мотузкою. Ґвалтівника і вбивцю шукали, як кажуть, усім миром. Хоч містечко й маленьке, але ніхто нічого підозрілого не помітив. Здавалося, що слідство зайшло в глухий кут. Задачу з двома невідомими допоміг розв’язати випадок – нова трагедія. Містечко здригнулося від страшної події. Повісилася ще не стара жінка, мати тридцятирічного чоловіка. Один з експертів помітив, що мотузка на шиї небіжчиці була дуже схожа на ту, якою було удушено дівчинку. Виявилося,що шматки мотузки з одного мотка. Зацікавилися й мотивами самогубства: що спонукало жінку, в якої все гаразд було зі здоров’ям, забезпеченістю та роботою, покінчити рахунки з життям? Хіба що син? А якщо він причетний до зґвалтування? Саме таке припущення виявилось ключем до таємниці.Саме хлопець і виявився ґвалтівником дівчинки та її вбивцею, який замітав сліди. Мати, очевидно, щось запідозрила і не змогла винести такої правди…

Як з’ясувалося в процесі слідства, звинувачуваний був не просто знайомим дівчинки та її батьків, а й доводився їхній сім’ї кумом. Коли знайшли труп дівчинки, він висловлював батькам співчуття, брав активну участь у розшуку злочинця. Під час допиту насильник зізнався, що вранці зустрів дівчинку, яка, підстрибуючи, бігла до школи повз його двору. Хлопець часто ловив себе на думці, що йому кортить погладити колінця дівчинки, доторкнутись до дитячих груденят, статевих органів. Того ранку він не міг вгамувати сексуальне збудження, яке переповнювало його тіло, простою мастурбацією. Думка, що мати пішла на роботу й повернеться лише увечері, не полишала. Часу для бажаної втіхи вистачило б. Він почав чатувати на дитину, що мала пройти в школу повз його хату.

На прохання зайти на хвильку, подивитися, що в нього є в кімнаті, дівчинка охоче погодилася, бо ж запрошував не просто знайомий дорослий, а друг сім’ї. Ну, а далі все діялося, як у фільмі жахів. Повалив на підлогу, затулив рота, щоб не кричала, ґвалтував з величезною сексуальною силою, а коли дівчинка від болю і жаху знепритомніла, задушив мотузкою та, ховаючись, городами переніс мертве тіло до річки…

Що можна сказати про вбивцю? Ріс без батька, звик до того, що складні питання в його житті вирішувала мати. Пасивно-ухильні риси в характері хлопця поєднувалися із нестримним характером. Вибухав буквально через дрібниці. Особливо зачіпало те, що в школі його особливо ніхто не шанував: ні вчителі, ні учні. Щось постійно відштовхувало від нього усіх дівчат. Жодна не виявила прихильності ні в старших класах, ні після закінчення школи. Та й чи можна було її виявляти до завжди набурмосеного хлопця, який на всіх дивився з-під лоба.

Проблеми в контактах з дівчатами не зникли в юнака і після служби в армії. Йому минуло 30, і мати постійно шукала синові невістку, проте жодна з дівчат, з якими його знайомили, не знаходила з ним спільної мови. Не складалися стосунки із слабкою статтю також і на роботі. Відлюдкуватість хлопця іноді сприймалася як серйозність, вдумливість. Саме тому сусід-однополчанин запросив його на хрестини дитини…

Переважна більшість педофілів віддають перевагу сексуальним стосункам з дівчатками, значно менше – з хлопчиками. Як правило, сексуальні контакти відбуваються з однією дитиною, хоча трапляються педофільні стосунки одночасно з кількома жертвами, особливо тоді, коли їхні послуги купуються за гроші.

Якого віку діти підпадають під ризик сексуального насильства педофілів? Американські психологи зазначають, що їхніми жертвами у 25% випадків стають діти до шести років, у 30% - від шести до десяти, у 40% - від 11 до 13 років. Як і у випадку розвитку інцестних стосунків, діти-жертви педофілів часто не розуміють насильницького характеру дій дорослого. Адже молодшому школяреві, а тим паче дошкільникові до-сить важко відрізнити патологічні наміри дорослого у вигляді дотиків, погладжувань, поцілунків, які в розумінні дитини є виявом дружніх почуттів. Навіть у випадках викриття педофільного акту та судового його розслідування, його жертви часто не розуміють повною мірою справжній зміст дій дорослого. Це особливо яскраво показують кримі-нальні експертизи, коли свідчення записують не зі слів дитини, а з демонстрації нею дій дорослого. Потерпілій дитині пропонують показати на анатомічно правильних ляльках (іграшки мають чітко означені вторинні статеві ознаки по чоловічому або жіночому типу), що саме робив дорослий, до яких частин тіла доторкався, яким чином.

Дивні сюжети ігор дитини, сексуально сфокусовані думки у судженнях та ставленнях до навколишніх, у сюжетах малюнків, рольовій взаємодії з однолітками, є своєрідними індикаторами педофільних зловживань щодо неї. Зазначимо, що навіть те, як грається дитина з ляльками або однолітками, проявляючи при цьому досить широку для її віку сексуальну обізнаність або мимовільно відтворююючи сексуальні дії дорослого, імітуючи їх у той чи інший спосіб, нерідко стає поштовхом до розкриття скоєного над нею педофільного акту.

П’ятирічна Наталочка кілька днів поспіль обирала для себе одні й ті самі ляльки. Вихователька дитсадка звернула увагу на дивний сценарій взаємодії двох ляльок у руках Наталочки. “Дивися, - промовляла Наталчиними устами одна з ляльок.-Поклади руку сюди, на животик. Правда, гарно, тепленько? А тепер торкнися пальчиком ось тут, нижче животика. А тепер поводи пальчиком туди-сюди”…Як виявилось пізніше, батьки досить часто залишали Наталочку з сусідом-пенсіонером, який наглядав за дівчинкою саме у такий спосі – грався з нею в ігри, які вдалося вчасно припинити за допомогою закону.

Чим старша потерпіла дитина, тим яскравіше можуть проявлятися психологічні симптоми сексуального скривдження, а саме: невмотивований страх перед дорослими чоловіками, надобережність у спілкуванні з ними, боязнь залишатися з ними наодинці, прилипання до матері, нічні страхи, проблеми із засинанням, енурез, енкопрез, ссання пальця, зниження успішності, загальмованість, підвищена тривожність тощо. Звичайно, на такі зміни у поведінці дитини дорослі часто просто не звертають уваги.

Педофілію часто виявляють тоді, коли помічають дивні фізичні ушкодження статевих органів або інфекції уринально-генітального тракту. Деякі діти переживають сексуальний контакт з дорослим, як справжнісінький стрес, і мають всі ознаки посттравматичного синдрому, про який уже йшлося вище. Адже чим старша дитина, тим більше вона здатна усвідомити, що з нею скоїли щось зле. Проте дітям, як правило, бракує мужності розповісти про свою халепу комусь із дорослих. Вони починають обманювати батьків, видумувати різні причини, щоб виправдатися перед рідними за своє пізнє повернення зі школи, дивний настрій або раптове зникнення з дому. У свою чергу, дорослі можуть завдавати дітям додаткових психічних травм, влаштовуючи справжнісінькі допити, докопуючись до деталей стосунків, виявляючи свою афектацію та тривожність. Саме емоційна реакція батьків породжує в дитини почуття провини, сорому, страху та побоювання, що через неї хтось може потрапити за ґрати.

Троє підлітків якогось часу почали триматися осторонь компаній однокласників, трималися відокремлено на перервах та на дозвіллі. Зміни в поведінці хлопчиків були такими разючими, що ними зацікавилися лікарі, а згодом – і шкільний психолог. Виявилося, що діти були знервовані стосунками,що склалися з їхнім спортивним тренером. Спекулюючи на дитячих інтересах до техніки та конструювання моделей, він поступово заманив дітлахів у справжню пастку. Хлопці після закінчення занять у секції мали йти до нього додому й по черзі збуджувати його член, за що отримували певні винагороди. Справжньою психотравмою виявилася для хлопчаків чергова вимога тренера доторкнутись до його статевих органів не тільки руками, а й губами. Налякані діти приховували свої стосунки із тренером, оскільки він залякав їх тим, що вся школа. дізнається про їхню поведінку.

Досить часто маленькі діти стають об’єктом сексуальних зазіхань старших за віком – підлітків або юнаків. Звичайно, в таких сексуальних контактах старшого та молодшого чимало принизливого для обох, проте ще більш травмуючою для них може виявитися безпосередня реакція старших, сповнена страхів, підозр, випитувань та звинувачень.

До однієї із столичних сексологічних клінік звернулося за терміновою допомогою подружжя сорока років. У жінка було заплакане обличчя, чоловік тримав очі додолу. Довго не могли почати розповідь про причини візиту, бо жінка, схлипуючи, промовляла : “У нас таке трапилося, страшно й розповісти”. Як з’ясувалося, причиною був їхній син чотирнадцяти з половиною років, якого часто залишали наглядати за 6-річним сусідським хлопчиком. Якось батьки малого постукали до них дуже схвильовані, заявивши, що їм доведеться звернутися до міліції. Виявилося, що, лишаючись наодинці, вовтузячись одне з одним під час ігор, хлопчаки іноді практикували орально-генітальні контакти. Бувало, що менший торкався язиком пеніса старшого і навіть, на його прохання, пробував його смоктати. Малому це зовсім не подобалося, бо “смерділо”, але друг просив, і менший поступався. Якось малюк проговорився про сексуальні ігри із сусідом, і тоді почалося…

Заповзятість та гнів батьків молодшого хлопчика, спрямовані на виявлення криміналу, помножившись на гнів батьків старшого, перетворили з’ясування стосунків на суцільний жах для обох дітей. Спочатку допитували меншого про всі деталі, потім окремо старшого, далі обидвох разом та знову поодинці. Дітей змусили присягтися, що нічого такого поміж ними більше не буде. Старшого на всяк випадок примусили написати на ім’я начальника міліції зізнання та каяття. Проте справа на цьому не завершилася. Батьки дошкільника терміново переправили його до родичів, аби той не міг зустрічатися з колишнім старшим другом, а старшого посадили під суворий домашній арешт. Тільки вживши усіх таких заходів безпеки, сім’я малолітнього “насильника” знайшла за телефоном довіри адресу сексологічного центру.

У процесі консультацій батьки хлопчика ніяк не могли повірити в те, що усе, що сталося – не кінець світу, можна не очікувати, що їхній син не злочинець і ґвалтівник, а юнак, що перевіряє свою сексуальність у соціально негідний спосіб. З’ясувалося, що батьки хлопця мають досить консервативні погляди на необхідність статевої просвіти дітей, що зі своїм підлітком-сином про явища статевого дозрівання організму (полюції, ерекцію та розрядку збудження тощо), а тим паче про те, що негарно нав’язувати будь-кому, а особливо малечі чи неповнолітнім друзям, свою сексуальність, що це може виявитися навіть протизаконним, ніхто з дорослих ніколи не говорив і вважав це зайвим.

Наступного дня на прийом з’явився винуватець надзвичайної події. Хлопець виглядав розгубленим та пригніченим. У нього вже була подружка - дівчинка, якій він призначав побачення, проводив після школи додому. Досвід сексуальних відчуттів обмежувався мастурбацією та скандально відомими іграми із сусідським хлопчиком. Підліток зізнався, що особливо приємні відчуття переживав тоді, коли той ненароком торкався його члена. Це викликало лавину таких солодких реакцій, що здавалось, неначе “щось в організмі зрушувалося, примушувало свідомо повторювати це ще раз”….

Звичайно, наведений приклад мало пов’язаний з явищем педофілії, проте добре ілюструє можливі шляхи втягнення дітей у сексуальні стосунки з дорослим, і насамперед за все приємні відчуття від подразнення ерогенних зон тіла дитини.

Типова поведінка педофіла часто зумовлюється нездатністю вгамовувати свої сексуальні потреби шляхом домовленостей з особами протилежної статі, гіперкомпенсацією власних недоліків у стосунках з дитиною, маячним характером привабливості дитячого тіла, звуженим колом особистісної реалізації у професійній діяльності, сімейному, суспільному житті, а також нерідко психопатичними рисами. Поява дитини в полі зору педофіла може за певних обставин спонукати протиправні дії заради задоволення ситуативного сексуального бажання, якому він не здатен протистояти. При цьому педофіли вміло використовують дитячу довіру до дорослого, заманюючи жертву під різними приводами у глухі закутки (зручні для приховування насильницьких актів місця - підвали, горища, закинуті будівельні майданчики або відселені будинки): “Хочеш подивитись, які кошенята (цуценята) там народились?”, “У мене там цікава знахідка прихована, тобі ж хочеться глянути на мої скарби?”…

Ось приклад трагедії, що сталась кілька років тому в передмісті Полтави. У лісосмузі було знайдено труп 9-річного хлопчика, як з’ясувалось пізніше, єдиного сина у літніх батьків. Хлопчик був зґвалтуваний і задушений. По гарячих слідах скоро знайшли злочинця. Ним виявився 30-річний шофер місцевого автопарку, на совісті якого це було не перше зґвалтування і вбивство дитини. Своїх жертв він заманював до свого авто під різним приводом, провідним з яких було: чи не покаже хлопчик йому дорогу до… А далі авто мчало за місто, де дитину змушували до орально-генітального контакту, після чого її ґвалтували і, замітаючи сліди, вбивали.

У процесі слідства злочинець виправдовував свої дії досить цинічно, мовляв, виховувався без батька, мати – алкоголічка, тому такий нервовий. Ніхто його ніколи не любив, дівчата цуралися. Після автоаварії у нього на тілі з'явилися шрами, тому він почав ще більше соромитися жінок, а тим більше заводити з ними інтимні контакти. З дітьми усе виявилося набагато простішим.

Документальних історій про педофільні збочення можна наводити чимало. Чи можна запобігти нещастю дитини? Психологи дійшли висновку про необхідність включення у статеву просвіту спеціальних тем для вивчення дітьми, і насамперед матеріалів, які стосуються протидії сексуальним збоченням дорослих. Лейтмотивом цих занять має бути розвиток умінь дитини відрізнити підозрілу поведінку дорослого, його жести, пропозиції і дії, сказати йому “Ні”, захистити своє тілесне Я. Коли розмова з таких питань відбувається з дошкільнятами віку (пам’ятаймо, що саме на дітей до семи років припадає 25% випадків сексуальних зловживань), застосовують, як і в процесі судових експертиз, наочні посібники – анатомічно правильні ляльки обох статей. Розмова з хлопчиками та дівчатками ведеться про гарні та негарні дотики, поцілунки, обійми, жести. Якими, наприклад, бувають недобрі дотики? “Ті, – пояснюють дітлахам, – які торкаються частин тіла, що прикриваються купальним костюмом або нижньою білизною”. Дитина повинна вміти захистити себе й знати способи виходу із скрутних ситуацій у разі сексуальних домагань дорослих: дивних пропозицій, переслідувань з їхнього боку (звернутися по допомогу до працівників найближчої установи – аптеки, магазину, пошти, до перехожих, які заслуговують довіру тощо).

Запроваджені в багатьох країнах Заходу превентивні програми для дошкільнят і молодших школярів, побудовані таким чином, щоб не залякувати, не страхати вихованців зловживаннями дорослих, а вчити дітей бути господарями власного тіла, контролювати його при обміні знаками прихильності з однолітками та старшими, розвивати навички розрізняти безпечне оточення та зони ризику, формувати почуття впевненості у належному розв’язанні можливих непорозумінь.

Зазначимо: превентивні програми передбачають також психокорекційну роботу з людьми, що мають педофільні наміри. Раціональну терапію побудовано таким чином, щоб чоловіки глибоко усвідомили весь спектр можливостей підпадання під судочинство в разі сексуального скривдження дитини. Раціональна терапія при цьому орієнтована на залучення людей з патологічними відхиленнями до обговорення потенційних морально-психологічних та юридичних наслідків педофілії як для самого суб'єкта кримінальної поведінки, так і для потерпілої дитини, її батьків, родичів, друзів. Поведінкова (біхевіоральна) терапія передбачає складну систему десенсибілізації привабливості образу дитячого тіла та гальмування відповідного сексуального збудження закріпленням нейтральної реакції на подразник – штучно створюваний еротичний стимул (спеціально дібрані фотографії дітей). Якщо на чергову серію пред'явлених фотографій дітей (спочатку вдягнених, потім оголених, далі сфотографованих у сексуально спокусливих позах) чоловік реагує ерекцією, то її моментально фіксують спеціальні датчики, прикріплені до його статевого органа. Вони дають команду “покарати непослуха” електричним імпульсом, що нейтралізує сексуальне збудження. Під час лікувальних сеансів така процедура повторюється доти, доки пацієнт у відповідь на демонстрацію сильніших еротичних стимулів не продемонструє стійку нейтральну реакцію.

Узагальнивши досвід допомоги дітям, що потерпіли від різного виду сексуальних насильств, психологи та соціальні педагоги розробили систему психореабілітаційних програм. Найбільш сумним наслідком сексуальної травми, гадають психологи, є для дитини втрата базової довіри до себе та навколишнього світу. Саме тому потерпілим дітям гарантують, по-перше, конфеденційність їхньої інформації, їхніх дитячих таємниць та безпечне середовище у подальшому житті. По-друге, застосовуючи різні техніки, створюють умови для відреаговування дитиною своїх страхів, почуттів суму, сорому, провини, злості тощо. По-третє, взаємини з дитиною будуються у такий спосіб, щоб поступово нормалізувати її статус серед інших дітей, щоб вона відчувала постійне схвалення своїх дій з боку дорослих та однолітків, пересвідчувалася у своїй значущості, в тому, що її шанують, розуміють: вона не винна в тому, що з нею трапилося: “Ти не одна, ми тебе любимо за будь-яких обставин!”