6.2. Причини гомосексуальності – головні гіпотези

На сьогодні існує чимало здогадок щодо причин інверсії* статевого потягу, проте жодна з них ще не дістала свого остаточного підтвердження.

Якою мірою гомосексуалізм зумовлений біологічними факторами, а якою – соціальними? У пошуку відповідей на означені запитання виникли генетична, ендокринна, неврогенна, умовнорефлекторна, конвергентна, психоаналітична та інші теорії. Всі вони по-різному пояснюють причини порушення психосексуальних орієнтацій, наголошуючи то на генетично зумовленій схильності до порушень статевої диференціації мозку, то на зу-мовлених соціокультурним середовищем вадах виховання, то на внутріш-ньоутробних особливостях розвитку тощо.

Залежно від того, які фактори покладено в основу, всі теорії поділяють на три групи: біологічні, психологічні та інтегруючі. Біологічно орієнтовані теорії пояснюють гомосексуальність людини або через гене-тично успадковані фактори, або через гормональний дисбаланс.

Генетична теорія. На підтвердження своєї гіпотези прихильники генетичних факторів у спадковості гомосексуальності посилаються на відомі у 60-х роках дослідження Kallman, який вивчав поширеність інверсії статевого потягу серед однояйцевих (монозиготних) і двояйцевих (дизи-готних) близнят, що виховувалися разом. Як відомо, дизиготні близнята не мають однакового генетичного матеріалу, на відміну від монозиготних. Якщо умови виховання дітей у сім’ї однакові, а спадковість – відмінна, то чи впливає вона на гомосексуальні нахили? Kallman установив, що серед однояйцевих близнят гомосексуальність проявляється у 95% випадках, а серед різнояйцевих – лише у 12%. Приблизно саме до такого співвідно-

* інверсія – перевернутий, зворотній – спрямування сексуального потягу на тотожню стать, гомосексуалізм.

шення показників дійшли у 90-х роках інші вчені – Whitan i Diamond (75 % і 19 %).

На перший погляд, дані здаються переконливими. Проте за очевид-ними тенденціями криються й інші фактори, не враховані дослідниками. Критики цього дослідження справедливо зазначають, що гомосексуалів-близнят добирали для порівняння з психіатричних клінік, в’язниць, при-тулків тощо. А це означає, що виявлені тенденції некоректно поширювати на загальну популяцію близнят-гомосексуалів.

Прихильники генетичної теорії Michael Bailey з Північнозахідного університету США і Richard Pilleard з Бостона вважають, що чим більше генетично спільних передумов, тим більшою є схильність до гомосек-суальності. Дослідники наводять такі дані: у 52% випадків гомосексуальна поведінка спостерігалася в обох близнят, у 22% – у різнояйцевих і лише в 11% – у нерідних братів. Закономірним стає висновок – 30-70% факторів,. що детермінують гомосексуальність, є генетичними за характером. При цьому слід зважити на альтернативне запитання – чим іншим, якщо не спадковістю, можна пояснити виникнення гомосексуальності у решти 30% геїв?

Гормональна теорія ґрунтується на оцінці рівня гормонів в орга-нізмі як причини дезорієнтації сексуального потягу. Її прихильники вва-жають основним фактором гомосексуальності порушення балансу чоло-вічого (тестостерону) і жіночого (естрогену) статевих гормонів, яке може трапитися або в пренатальному, внутрішньоутробному розвитку людини, або після її народження. На користь цієї точки зору свідчили досліди на тваринах (на вівцях).

Коли у пренатальному періоді плід самочки отримував чоловічий статевий гормон тестостерон або здійснювалася кастрація з наступною пересадкою зародкових залоз протилежної статі, змінювалися не соматичні статеві ознаки (вівця мала яйцеклітини і виробляла естрогени), а об’єкт сексуального потягу та способи його реалізації.

Як уже зазначалося раніше, статеві гормони забезпечують статеву диференціацію плоду, стимулюють розвиток первинних та вторинних ста-тевих ознак тощо.

Гормональний дисбаланс у гомосексуальних чоловіків зафіксував у своїх дослідженнях Gladue, який на початку 90-х років лікував їх вве-денням естрогену. Він установив, що рівень чоловічого гормону тестосте-рону в гомосексуальних пацієнтів лишався нижчим, ніж у гетеросексу-альних, хоч вони отримували однакову з ними дозу.

Інші досліди також засвідчують, що надлишок чоловічого статевого гормону під час внутрішньоутробного періоду розвитку спостерігається в лесбійок, і, навпаки, гіпоандрогінізація у внутрішньоутробному розвитку більше характерна для геїв. Отже, порушення статевого диференціювання мозкових структур на 4-7-му місяцях внутрішньоутробного розвитку плода в результаті гормонального дисбалансу чоловічих та жіночих гормонів (що зумовлюється медичними та гормональними препаратами або захворю-ваннями матері) може призвести до нетипового спрямування сексуального потягу.

Чи є переконливими твердження прихильників гормональної теорії про те, що дисбаланс статевих гормонів безпосередньо пов’язаний з інвер-сією сексуальної орієнтації? Далеко не повністю, оскільки, наприклад, рі-вень тестостерону в організмі залежить також і від того, чи переживає у цей час людина стрес або емоційне напруження чи якісь інші тривожні ста-ни. Отже, гормональний дисбаланс може пов’язуватися як з гомосексуаль-ною, так і з гетеросексуальною поведінкою.

Нейроанатомічна теорія акцентує увагу на відмінностях між гетеросексуальними та гомосексуальними особистостями на нейробіоло-гічному рівні. Sandra Witelson, психіатр з університету м.Гамільтон, штату Онтаріо, дійшла висновку, що частина мозку, а саме: вароліїв міст у геїв на 13% більша, ніж у гетеросексуальних чоловіків.

У 1992 році нейролог Simon Levay, який працює в інституті біології у Сан Дієго (Каліфорнія) на основі дослідження тканини мозку пацієнтів- гомосексуалів, що померли від СНІДу, а також аутопсичних вимірів, здобув вражаючі результати. Виявилося, що у геїв гіпоталамус, тобто частина мозку, яка регулює апетит, температуру тіла та сексуальну поведінку, виявився меншим, а ядра його нервових клітин – навіть удвічі менші за наявні у гетеросексуальних чоловіків та жінок. Виходячи з цього, було висунуто гіпотезу, що порушення сексуальних орієнтацій бере поча-ток у гіпоталамусі. Це припущення підтверджувалося гомосексуальною поведінкою макак-резусів, у яких був пошкоджений гіпоталамус.

Як відомо, гіпоталамус координує функцію всіх ендокринних залоз, у тому числі гіпофіза й статевих залоз. Ядра гіпоталамуса особливо чутли-ві до дії статевих гормонів.

За психологічними теоріями причини жіночого та чоловічого гомо-сексуалізму криються в особливостях набутого в процесі соціалізації інди-відуального досвіду.

Психоаналіз. Досить відомою і поширеною серед психоаналітиків є точка зору З.Фройда, який вбачав витоки гомосексуальних потягів у природній бісексуальності людини та особливостях проходження дитиною фалічної стадії психосексуального розвитку. За Фройдом, у віці 3-4 років об’єктом несвідомого потягу дитини стає один з батьків протилежної статі. Характер розв’язку стосунків у сімейному трикутнику приводить до ідентифікації дитини з одним із батьків тотожної статі, наслідком якої є формування морального “над-Я”.

Про першопричини інверсії сексуального потягу З.Фройд писав: “…психоаналіз відкрив психічний механізм її проходження і значною мірою збагатив питання, які доводиться брати до уваги. У всіх досліджуваних випадках ми встановили, що інвертовані у більш пізньому віці пройшли у дитинстві фазу дуже інтенсивної, проте короткочасної фіксації на жінці (більшою частиною на матері), по завершенні якої вони ототожнюють себе з матір’ю та обирають самих себе сексуальними об’єктами… Усі люди здатні на один вибір об’єкта однакової із собою статі і здійснюють цей вибір у своєму несвідомому… Серед факторів, які випадково впливають на вибір об’єкта,… ми знайшли залякування (сексуальне залякування у дитинстві) і звернули увагу на те. що наявність обох батьків відіграє велику роль. Відсутність сильного батька у дитинстві нерідко зумовлює інверсію”(6, с.11)

Аналізуючи працю Фройда “Психогенезис одного випадку жіночої гомосексуальності”, його послідовниця Карен Хорні підкреслює особливу роль Едіпового комплексу* в спричиненні гомосексуальних нахилів. Згід-но з Хорні, дівоче любовне ставлення до батька та хлопчаче до матері (“ви-росту і одружуся з мамою”) може призвести до відмови від власної ста-тевої ролі та ототожнення себе з протилежною статтю. “Саме це ототож-нення… – зазначає Хорні, – й здається … тією точкою відліку, від якої в обох статей розвивається гомосексуальність та комплекс кастрації.** А там, де домінує комплекс кастрації, завжди існує більш або менш виражена тенденція до гомосексуальності”(7, с.20).

На думку Хорні, “грати роль батька ( для жінки) означає також і бажання матері в тому ж сенсі. Тут можливі різні ступені перехідних

* Едіпів комплекс (за ім’ям героя трагедії Софокла “Едіп”, котрий одружився з власною матір’ю) – психоаналітичне уявлення про особливості емоційного ставлення дитини віком 3-4 років до своїх батьків. За Фройдом, цей комплекс включає потяг хлопчика до своєї матері поряд із ревнощами та недоброзичливим ставленням до батька. У дівчаток він характеризується особливою прихильністю до батька, спрямованістю сексуального потягу на нього і називається “комплексом Електри”.

**Комплекс кастрації – страх хлопчика бути кастрованим батьком, який у такий спосіб може помститися за сексуальний потяг сина до матері, та його ворожість до батька як до суперника. Зрештою, комплекс кастрації набуває такої сили, що хлопчик перестає бажати матір і починає ідентифікувати себе з батьком, переймаючи статеву роль чоловіка. У дівчаток комплекс кастрації проявляється в їхньому бажанні мати чоловічий член, який би дав їм змогу отримувати більше насолоди під час мастурбацій. Дівчатка, на думку психоаналітиків, вірять у те, що колись вони мали пеніс, але його відрізали. У цьому вони звинувачують матір, і, як результат, відчувають потяг до батька. Так формується комплекс Електри. Бажання мати член може проявлятися у прагненні бути заплідненою батьком. На відміну від хлопчика, дівчинка не відчуває гострого неспокою з приводу кастрації, адже вона вже втратила член. Таким чином, розв’язання комплексу Електри не є таким повним, як розв’язання Едіпового комплексу.

станів між нарцисичною регресією та гомосексуальною спрямованістю енергії на об’єкт, аж до явної гомосексуальності (7, с.17).Аналізуючи випадки своїх гомосексуальних пацієнток, Хорні дійшла висновку, що поступово “батько перестає бути об’єктом любові, а об’єктне ставлення до нього регресивно змінюється ототожненням з ним (7, с.15). Для дівчини“ грати роль батька означає також і бажати матір” (7, с.17).

Теорія набутого негативного досвіду об’єднує прихильників точки зору, що гомосексуалізм бере початок від негативного досвіду, набутого у дитячому або підлітковому віці. Вивчення життєвого шляху гомосек-суальних особистостей показало, що більшість з них пережила неприємні або й навіть трагічні моменти, пов’язані з гетеросексуальними стосунками – сексуальне насильство, розчарування, зраду, невдоволеність партнером тощо. Саме цей негативний досвід формує негативну установку на будь-які гетеросексуальні стосунки і спонукає до пошуку більш безпечних, гомо-сексуальних, які набувають набагато більшої привабливості.

Запереченням цієї теорії виступає така думка: чимало жінок пережи-ло в дитячі роки драматичні ситуації, пов’язані з гетеросексуальними стосунками, проте це не стало поштовхом до зміни їхніх сексуальних орієнтацій.

Концепцію гомоспокусливої матері висунув американський психіатр Bieber (8) у 60-х роках.. Згідно з нею домінантна, владна мати, яка виявляє гіперопіку щодо сина та емоційну відчуженість до чоловіка через його пасивність та слабкість, породжує в хлопчика побоювання гетеросексуальних зв’язків та чоловічої ролі.Bieber порівняв історії сімейного виховання 106 гомосексуальних та 100 гетеросексуальних чоло-віків. Більшість гомосексуалів мали теплі, ніжні стосунки з матерями, які водночас зневажливо ставилися до своїх чоловіків. Учений підкреслював, що гомосексуальні потяги породжувались у цих випадках “Едіповою” тривожністю – ревнощами до матері, побоюванням і жалістю до батька, прагненням його захистити.

Наведені постулати концепції критикувалися за те, що Bieber брав своїх досліджуваних з психоаналітичних клінік, психотерапевтичних ста-ціонарів, а отже, не стикався з “нормальними” гомосексуальними особис-тостями. Контраргументом наведеної концепції може бути факт, що чима-ло чоловіків виросли в сім’ях з домінуючою матір’ю і підпорядкованим їй батьком, проте це не вплинуло на їхні гетеросексуальні орієнтації.

Аналізуючи різні концептуальні підходи до психологічних причин виникнення гомосексуальної поведінки, професор Дженет Хайд (10) уза-гальнила їх, подавши як перелік усвідомлюваних та неусвідомлюваних особистісних мотивів.Отже, чим зумовлюється гомосексуалізм з погляду психологічних теорій? Передусім страхом перед змужнінням та необ-хідністю брати на себе відповідальність, побоюванням домінування будь-кого над власним Я, очікуванням зради, страхом перед протилежною статтю, кастрацією, бажанням завоювати матір та володіти нею, невро-тичною залежністю від батьків, гетеросексуальною травмою, особливо зґвалтуванням, спокушанням у дитинстві якимось дорослим, початком ста-тевого життя з особою тотожної статі та відчуттям сексуального задово-лення, порушенням статеворольової поведінки в ранньому дитинстві, тривалою відсутністю матері, мастурбацією і, як наслідок, кліторальною фіксацією насолоди рядом соціальних факторів, як-то: табу на гетеросексу-альні контакти або ж перебуванням винятково у гомостатевому за складом середовищі, і, нарешті, біологічними факторами, які можуть бути генетич-но успадкованими або розвиватись як індивідуальний патогенез.

Інтегративні теорії вважають інверсію сексуальної орієнтації люди-ни наслідком специфічного поєднання біологічних та соціальних факторів на її життєвому шляху.

Неврогенна умовнорефлекторна теорія схиляється до поєднання певних біологічних факторів, наприклад особливостей статевого дозріван-ня із соціальними, скажімо, порушенням статеворольової поведінки в сім’ї, що в сукупності стає фоном зародження гомосексуальних орієнтацій. John Money, наприклад, витоки гомосексуальної поведінки вбачає у взаємодії ряду біологічних факторів з природою соціально-психологічного розвитку індивіда в критичні періоди онтогенезу. На його думку, пренатальний пе-ріод розвитку може сприяти гомосексуальній диференціації, яку постна-тальні фактори лише посилюють.

John Money описує племена, в яких гомосексуальна поведінка є тра-диційною на шляху до засвоєння дорослої статевої гетеросексуальної ролі. Так, на багатьох південних островах Тихого океану хлопці з 9 років мусять залишати рідні домівки й до 19 років, віку створення власної сім’ї, жити разом зі старшими чоловіками, практикуючи гомосексуальні стосунки. Ця стадія розвитку називається “ заміною материнського молока на чоловіче” (сперму) і передує чоловічій зрілості. Money вважає, що програмування спрямованості статевого потягу здійснюється за допомогою взаємо-доповнюваності біологічних та соціальних факторів.

Інтегративний підхід до розгляду факторів гомосексуальності поділяє російський сексолог Д.Д.Ісаєв із Санкт-Петербурга. На основі вивчення близько 500 чоловіків із гомосексуальною спрямованістю віком від 17 до 40 років він виділяє три можливі механізми розвитку гомосек-суальності. При першому мозок хлопчика, демаскулізований за рахунок нейрогуморальних порушень в утробі матері, спричиняє порушення ста-тевої ідентичності. При цьому дитина відчуває себе швидше жінкою, а то-му тягнеться до чоловіків як до витривалих, мужніх і сильних.

При другому, тобто неповній демаскулінізації мозку, важливим чин-ником виникнення гомосексуальних нахилів є слабкість Я і прагнення ідентифікуватися з психологічно сильною особистістю.

І, нарешті, третій фактор розвитку гомосексуальності чоловіків – не-вротичне порушення спілкування з протилежною статтю, гіперсексу-альність та недостатньо маскулінна еротична поведінка.

Кожний з перелічених факторів, узятий окремо або в сукупності, ті-єю чи іншою мірою властивий біографії гомосексуальних індивідів. Ма-буть, спроби віднайти основну причину інверсії сексуальної орієнтації бу-дуть непродуктивними, оскільки індивідуальність та життєвий шлях геїв та лесбійок, як і у гетеросексуальних осіб, неповторні по-своєму.

С.Ф. – студент, хлопчиком рано втратив батька, про якого пам’я-тає, що той завжди хворів і рідко піднімався з ліжка. З мамою контакти були набагато ближчі. Найяскравішим враженням дитини був приїзд та-тового брата. Високий.,дужий, він посадив хлопчика до себе на коліна.. Ця дужа рука, що міцно обняла хлопчика, яскраві нашивки – відзнаки морсь-кого офіцера на рукаві кителя – назавжди запали в душу, снилися, а згодом стали уявним бажаним образом самозбудження під час мастурбацій.

Ставши студентом у великому місті, С. помітив, що почав задив-лятися на юнаків. Особливо збуджували хлопця широкі чоловічі сідниці, міц ні м’язи, волосяний покрив тіла.. Сергій пробував зосередитися на спо-гляданні жінок і дівчат і навіть загравати з ними, проте помітив, що до останніх зовсім байдужий і нічого не може з цим вдіяти...

О.Т.,21 рік, студент університету. Виховувався мамою та бабусею у нормальних умовах, мав змогу бачитися з батьком, який пішов із сім’ї, створивши нову. Хлопець добре вчився, вступив до фізико-математичної школи, а після неї – до університету. Ще в школі почав відвідувати дра-матичний гурток.

Саме тоді збагнув, що актори театру, які проводили заняття, подобаються йому не просто як особистості, а саме як чоловіки. Хлопець відчував трепетне збудження від випадкового дотику до руки вчителя, милувався його обличчям, пластикою рухів. Згодом образ учителя, а також інших чоловіків, які оточували юнака, стали предметом еротичних мрій, фантазій під час мастурбацій. Наляканий одностатевою спрямо-ваністю своїх сексуальних уподобань, О.робив спроби потоваришувати з дівчатами і навіть залицятися до однієї з них. Передаючи, що відчував, танцюючи з дівчиною, обнімаючи та цілуючи її у темряві, О. признався, що для стимуляції активності мусив уявляти себе у парі не з реальною партнеркою, а з улюбленим чоловіком. Згодом, усвідомивши свої нахили, хлопець почав цікавитися науковою літературою з проблем гомо-сексуалізму і дійшов висновку, що він “ще зможе бути нормальною лю-диною”. Проте тривога, розгубленість через свою нестандартність не полишає хлопця.

Нагадаємо про найпоширені стереотипи у масовій свідомості гомосексуальних індивідів.

● Одним з міфів про природу гомосексуальності є уявлення, що його причиною є насамперед несприятливе соціальне середовище. Дослід-ження освітнього, економічного та соціального статусу гомосексуалів в Угорщині, Німеччині, Норвегії та інших країнах, засвідчують їхню належ-ність до середнього класу. У США, на відміну від Європи, геїв та лесбійок більше серед нижчих верств населення.

● Вважають, що гомосексуали – це люди з психічними відхиленнями, слабкодухі та невпевнені у собі та власних силах. Проведені дослід-ження гомосексуальних індивідів не виявили у них жодних психічних вад чи невротичних розладів. Проте є ряд досліджень, зокрема, R.Kettel (1962), в яких гомосексуали досить близькі за параметрами психодіагностики до невротичних особистостей, емоційно нестабільних, сензитивних, залежних та невпевнених у собі. Деякі дослідження пов’язують гомосексуальність з шизоїдністю, іпохондрією, психастенією або з окремими особистісними розладами.

У 1974 р. було проведено порівняльне дослідження гомосексуальних особистостей у США, Нідерландах і Данії. Не було виявлено ні психосо-матичних розладів, ні порушень соціальної адаптованості та соціальної ак-тивності, ні відмінностей у рівні інтелектуального розвитку, самоприйнятті власного Я тощо між представниками сексуальних меншин та основною масою населення цих країн. Отже. було зроблено висновок, що геї та лес-бійки – звичайні люди, як і всі.

● Існує думка, що геї прагнуть бути жінками, а лесбійки – чоловіками і що їхні професії та характер занять відбивають ці потаємні бажання. Насправді гомосексуальні особистості не перейма-ються ідеєю зміни власної статі, оскільки вони цілком задоволені нею. Стиль життя індивідів з інверсією статевого потягу та їхні професії нічим не відрізняються від інших людей. Серед них є науковці, артисти, інже-нери, водії, продавці, художники, модельєри тощо.

● Існує думка, що чоловіки з гомосексуальними орієнтаціями за манерами, зовнішнім виглядом фемінні та жінкоподібні, а жінки мас-кулінні та фізично дужі. І в перших, і в других низька самооцінка, вони невдоволені власним характером. Насправді це не так. Гомосексуальних чоловіків важко відрізнити від гетеросексуальних, як і гомосексуальних жінок. Дослідження показують, що тільки 5% гомосексуалів є невпевне-ними, незадоволеними собою людьми. Більшість геїв мають позитивний образ Я і здатні підтримувати повагу до себе попри гомофобію оточення.

● Вважають, що будь-яку людину, яка мала або має за певних обставин близькість з особою тотожної статі, можна назвати гомосексуальною. Насправді сексуальна активність з особою тотожної ста-ті не є провідною ознакою належності до сексуальних меншин. Гомосек-суальність більшою мірою визначається ступінню сексуальної привабли-вості осіб тотожної статі, виникненням сексуального бажання до них, ніж формами сексуальної активності.

6. 3. Якою може бути сексуальна поведінка?

Якщо гомосексуалізм не є психічним розладом, то чи є ним бісексуальна поведінка? Бісексуальність – сексуальна привабливість осіб як протилежної, так і власної статі або сексуальна активність з особами ідентичної статі, що проявляється поряд з аналогічними гетеросексуаль-ними стосунками. Бісексуальні контакти можуть відбуватися як паралельно в часі, так і послідовно. Гомоеротична поведінка – сексуальна активність з особами тотожної статі, мотивом якої є швидше потреба у сексуальній розрядці, ніж емоційна прихильність до партнера. Гомоеро-тичну поведінку відрізняють від гомосексуальної, оскільки вона є тим-часовою, замісною формою сексуальної активності в умовах, коли гетеро-сексуальні контакти неможливі, наприклад, у колонії, ізольованій соці-альній групі будь-якого типу. Її називають також ситуаційною гомо-сексуальністю. Ситуаційна гомосексуальність – гомосексуальна поведін-ка в умовах обмеження контактів з особами протилежної статі. Моно-сексуальність – поняття, протилежне бісексуальності, оскільки харак-теризує сексуальну активність індивідів, які є виключно гетеросексуал-ьними, або ж виключно гомосексуальними.

Скільки ж у світі геїв, лесбійок, бісексуалів? Скільки їх в Україні? Відповідь про кількість гомосексуалів у загальній популяції населення Сполучених Штатів спробував дати Альфред Кінзі. У проведеному в кінці 50-х – на початку 60-х років дослідженні він показав, що близько 37% аме-риканських чоловіків мали щонайменше один гомосексуальний контакт, який завершувався оргазмом. Відповідний показник для жінок становив лише 13%. Для наочності учений запропонував розглядати всі можливі ва-ріації сексуальної поведінки на прямій, поділки якої відповідає частці поширення серед населення тієї чи іншої сексуальної орієнтації. Поглянь-мо на цифрові означення та відповідні їх інтервалам означення. Якими з наведених нижче ви б позначили власну сексуальну поведінку та поведін-ку добре знайомих вам людей?

На запропонованій Кінзі шкалі основна маса населення представлена як гетеросексуальна. Статус “0” означає виключно гетеросексуальну поведінку, а статус “6” виключно гомосексуальну. Співвідношення гомо- і гетеросексуальних контактів може бути 50 / 50, у цьому разі проміжний показник “3” вказує на статус індивіда в одностатевих та міжстатевих контактах.

0

1

2

3

4

5

6

Виключ- Переваж- Гетеро- Рівномір- Гомосек- Гомосек- Виключ-

но гете- но гетеро- сексуаль- но розпо- суальна суальна но гомо-

росексу- сексуаль- на зі знач- ділений зі знач- з окреми- сексу

альна на з окре- ним досві- гетеросек- ним дос- ми випад- альна

мими ви- дом гомо- суальний відом ге- ками ге-

падками сексуальної та гомо- теросек- теросексу-

гомосек- поведінки сексуаль- суальної альних кон-

суальної ний досвід поведінки тактів

поведінки

За Кінзі, лише 4% чоловіків мали виключно гомосексуальну орієн-тацію протягом усього свого життя, 10% – принаймні протягом 3 років, 20-40 % дорослих чоловіків мали іноді гомосексуальні контакти. Серед жінок віком від 20 до 35 років виключно лесбійками були 3-6 % опитуваних. Бісексуальність, як і гомосексуальність, не є парафілією, а своєрідною зу-пинкою між гетеро- та гомосексуальною поведінкою, зумовленою особис-тим стилем життя. 9% тридцятирічних незаміжніх жінок та 16% їхніх од-нолітків чоловіків можна назвати бісексуальними. На згаданій шкалі Кінзі їх можна умовно розташувати між 2-ою та 4-ою позначками. Провідною ознакою бісексуальності є сексуальна привабливість та досвід сексуальної активності як з чоловіками, так і з жінками. У певний період життя людина може мати виключно гетеросексуальні стосунки, пізніше або майже одно-часно з ними – гомосексуальні й навпаки.

Чи можна назвати бісексуальною людину, яка ніколи не мала гомо-сексуальних контактів, проте мріяла про них? Так, вважають психологи, адже характер, зміст еротичних мрій, фантазій також є своєрідною проек-цією спрямованості сексуальних орієнтацій. Досить часто за бісексуаль-ною поведінкою криється гомосексуальність, у якій людина боялася собі признаватися:

кохана

чому життя так абсурдно довго

випробовувало нас

ми зляглися

з бридкими і брутальними створіннями

ми зґвалтували

своє тіло і душу

створюючи ілюзію щастя

ми тримали в собі

хтиві і дебільні голови

їх настовбурченої плоті

і силувалися видобути

краплини задоволення

не усвідомлюючи що віддаємо ніжність

і крихкість своїх тіл

на поталу хижакам

сьогодні увесь світ захоплюється

нашою тендітністю і вродою

ревнуючи нас до нас самих

любонько

ми двома краплями

ковзаємося по склу

нашого труханівського лесбосу