
- •Говорун Тамара, Кікінежді Оксана
- •Слово до читача
- •1.1. Якою буває сексуальна поведінка людей та тварин?
- •1.2. Чи має сексуальність національне вбрання?
- •1. 3. Український декамерон
- •В зеленого шума!
- •Купався Іван
- •Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я”.
- •А тепер я зістарилась, та й позабувала.
- •Гарбузові цицьки маєш, смерекові стегна.
- •Мене хлопці сподобали, більшу дірку продовбали.
- •Дівки хлопців научили лізти межи ноги.
- •1.4. Психосексуальний розвиток дитини
- •*Фройд з. Вступ до психоаналізу. – к.: Основи,1999. – с.317 При народженні найбільш розвинута для задоволення оральна ділянка
- •1.5. Стратегії статевого виховання дітей
- •1.1. Що таке сексуальність?
- •1.2. Український декамерон
- •2.І. Стать та її диференціація
- •2.2. Характер статевих ролей, які ми виконуємо
- •2.3. Він та вона: різні від природи чи від виховання
- •2.4. Як учать бути чоловіком та жінкою
- •2.5. Шляхом подолання міфів
- •2.6. Андрогіни – справжні чоловіки та жінки. Які вони?
- •Домінаторна Партнерська
- •2.7. Погляди на стать в історії психологічних знань
- •4.9. Люди, які заперечують свою стать, або свій серед чужих, чужий серед своїх
- •2.9. Статеві установки в українському соціумі
- •Ще й невірная дружина…” – Жінка молодіє…
- •Другим вповідайте…
- •Тест Якою мірою ви орієнтовані на психологічні відмінності статей* Кажуть, що на одну й ту ж саму ситуацію чоловік та жінка реагують по-різному, а як думаєте ви?
- •Розділ 3. Людські виміри сексуальності
- •3.1. Яку поведінку можна назвати сексуальною?
- •3.2. Чи є потаємне гріховним?
- •3.3. Мастурбація – користь чи зло?
- •3.4. Чому пестощі закоханих бувають такими ніжними?
- •3.5. Гармонія статевого акту
- •3.6. Розмова “про це” як засіб гармонізації інтимнних стосунків коханців
- •3.7. Сексуальні дисфункції: їхні прояви та причини
- •3. 8. Які відхилення від норми спостерігаються в сексуальній поведінці?
- •4.1. Що означає кохати по-справжньому
- •Дві тіні хилитатись край вікна…
- •4.2. Якими бувають союзи двох сердець та як розвиваються любовні стосунки?
- •5.3. Чи можна навчитися любити
- •Без тебе світ – це ж тільки крихти
- •Мені здається, – може, я не знаю, –
- •5.1. Гомосексуальність: міфи і реальність
- •6.2. Причини гомосексуальності – головні гіпотези
- •Яніра мева
- •6.4. Геї та лесбійки – які вони?
- •6. 5. Один із нас – проблеми самовизначення.
- •Психологічний практикум
- •Справляє Справляє Справляє Не справляє надзвичайно достатньо середнє жодного
- •6.1. Зґвалтування: причини та наслідки
- •7. 2. Жертви зґвалтувань – хто вони?
- •7.3. Інцест у родині – горе дитині
- •7.4. Педофілія як психічне збочення та вияв насильства.
- •7.5. Чи бувають невинні, здавалося б, загравання виявом сексуального насильства?
- •Афілофренія –– афилофрения –– aphilophrenia –– страх, що тебе ніхто не кохає і не зможе покохати.
- •Безумовна любов –– безусловная любовь –– unconditional love
2.6. Андрогіни – справжні чоловіки та жінки. Які вони?
Якими є справжні чоловіки та справжні жінки? Відповідь на це запитання дуже заангажована традиціями, звичаями, які панують у певному соціальному оточенні. Відмінність у психології статей часто роздмухує полум’я війни статей, в якому не має і не може бути переможених і переможців. То, можливо, потрібно по-іншому ще змалечку виховувати чоловіків та жінок? Якими саме і як саме? Можливо, варто повернутися до роздільного навчання за статями, готуючи жінок до кар’єри “мами”, а чоловіків – до голови родини?
Цікавий формуючий експеримент поставило саме життя. Американські психологи проводили спостереження за особливостями статеворольового розвитку хлопчиків та дівчаток, які виховувалися домогосподарками – безробітними татами, бо мами в цих сім’ях мусили ходити на роботу і заробляти гроші. До якого висновку дійшли вчені? Що відрізняло дітей, які перебували під опікою тат? Насамперед, статеві відмінності у заняттях, інтересах, уміннях та навичках синів та дочок були не такими очевидними, як при традиційному вихованні. Як хлопчики, так і дівчатка гралися однаково як ляльками, так і з технікою. Хлопчики семи-десяти років уже були добрими господарями в домі, полюбляли хатню роботу, прибирання, приготування їжі і багато чого вміли робити по догляду за братиками і сестричками. Отож, хлопчики аж ніяк не втратили своїх чоловічих якостей, а дівчатка – жіночих, проте і ті, й інші збагатилися вміннями та навичками, які традиційно вважаються притаманними протилежній статі. У виграші виявились усі – і дорослі, й діти.
Багатовікова диференціація психології статей: світ чоловіків – предметно-інструментальний, світ жінок – емоційно-регулюючий – продов-жує панувати в загальноприйнятих поглядах на призначення статей у сім'ї та суспільстві. Чи відповідає психологія чоловіків та жінок вимогам сучасної сім’ї, чи не входить вона в суперечність з партнерством статей? Щоб з’ясувати це питання, варто порівняти нормативні засади статеворольової поведінки у сім’ї, яка відходить у минуле та сім’ї, що приходить їй на зміну.
Сім’я
Домінаторна Партнерська
1. Нерівномірний розподіл 1. Авторитет кожного, кооператив-
влади, зловживання нею не використання влади
2. Керівництво, базоване 2. Керівництво, базоване на авто-
на силі ритеті
3. Ригідність статевих ролей 3. Взаємозамінність статевих ролей
4. Статевотипізовані родинні 4. Гнучкість розподілу сімейних обов’яз- обов’язки та статева сегрегація ків та видів діяльності, подільність діяльності з відповідним інтересів
розмежуванням інтересів
5. Суворі правила родинного 5. Лабільність правил родинного
життя життя
6. Деструктивний спосіб роз- 6. Конструктивний спосіб розв’язан-
в’язання конфліктів ня суперечок
7. Невдачі та помилки прихову- 7. Невдачі та помилки не приховуються, ються, засуджуються, зазнають обговорюються без дорікань, проща-
обструкції, довго пригадуються ються, забуваються
8. Відсутність поваги до приватних 8. Повага до приватних справ,
справ, особистих таємниць, то- особистих таємниць, невтручан-
тальна підконтрольність пове- ня в інтимний світ без запрошен-
дінки ня
9. Почуття незахищеності, підпо- 9. Сприйняття сім’ї як найбезпечнішого
рядкованості, самотності, пере- місця, де набувається впевненість
живання почуття провини, три- у собі, зникають сумніви, тривожність,
вожності, депресії підвищується настрій
10. Закритість сімейного життя, 10. Відкритість сімейного життя
подружніх стосунків від сус- для соціуму, активне включен-
пільного життя ня подружжя в суспільне життя
11. Виховання дітей в умовах 11. Виховання в умовах розширен-
гіперконтролю, підпорядко- ня автономії дитини, її повно-
ваності і звітності, слухняності правної участі в прийнятті ко-
лективних рішень та самовиз-
начення
Чи можливе творення партнерської сім’ї на засадах психологічної нерівності чоловіка та жінки? Що легше чоловікові – вчитися будувати подружні стосунки на засадах паритетності, дружби чи на безумовному підпорядкуванні дружини своїй волі? Що легше жінці – жити з чоловіком як за кам’яним муром, знаючи, що за тебе розв’яжуть усі проблеми, чи брати відповідальність й на себе, ставати творцем власної долі?
Практика показує, що переважна більшість чоловіків та жінок різного віку та стажу подружнього життя орієнтовані на партнерські стосунки як у шлюбі, так і поза ним, проте тільки одиниці можуть сказати, що такі взаємини їм вдалося побудувати на практиці. Проте певні зрушення вже є. Американський соціолог П.Босс та російський Т.А.Гурко*, зазначають, що
зіставлення рольових очікувань та розподіл ролей у сучасних сім’ях демонструє їхню значну трансформацію порівняно з традиційною моделлю. Водночас егалітаризація сімейних ролей значно відстає від зростаючої активності жінок у соціальній сфері ( виділено авторами).
* П.Босс, Т.А.Гурко. Отношения мужчин и женщин в браке // Семья на пороге третьего тысячелетия. – М.: Центр общечеловеческих ценностей,1995. – С.35-89.
Найпоширенішою є точка зору, що чоловіки та жінки мають виконувати взаємопротилежні, комплементарні, тобто взаємо-доповнюючі ролі. Звідси й традиційна система відмінностей ролей чоловіків і жінок та зумовлених ними очікувань визначалася як протилежністю їхніх фізичних та психологічних властивостей (він – сильний, вона – слабка; він – загартований, вона – хирлява; він – самостійний, вона – залежна тощо), так і їхньою ієрархічністю. Тобто нормативи поведінки ідеальної жінки конструювалися з точки зору підлеглості, підпорядкованості чоловічим. Домінування чоловіка відбувається на фоні опозиції чоловік – жінка. Позитивний герой популярного свого часу фільму говорить так: “Захищати та приймати рішення – це чоловіча справа, це природньо для чоловіка і не варто його за це хвалити. Це все одно, що хвалити жінку за добре зварений обід”.
Як ця теза проявляється на практиці? Приблизно так, як часто пишуть жінки: “я слабка – він сильний, я думаю лише про домашнє господарство, він його забезпечує фінансово, він керує, вказує, я виконую, прислухаюся” тощо.
Тривалий час ідея комплементарності втілювалася у змісті статевого виховання хлопчиків та дівчаток. Ще й досі у наших школах викладається предмет для дівчаток “Обслуговуюча праця”. На цих уроках дівчаток навчають крою та шиття, як приготувати їжу, премудростей виконання побутових справ. А що ж хлопці? Їх свідомо усувають від “жіночих” занять і займають “суто чоловічими” – майструванням, ремонтуванням, рихтуванням, конструюванням. Подібних прикладів у статевому вихованні хлопчиків та дівчаток можна навести чимало. Всі вони базуються на поглядах щодо маскулінних та фемінних якостей як двох полюсів однієї лінії, середину якої займають психологічно нейтральні людські якості.
Про поділ і розшарування особистісних якостей на чоловічі та жіночі, як на полюсах уявної прямої лінії, вже не раз говорилося. Сильна стать – відповідні риси чоловіків: наполегливість, сила волі, рішучість, сміливість, уміння керувати іншими, упевненість у собі тощо. Що ж стосується особливостей характеру жінок, то вони, по-перше, мають доповнювати ті, яких не вистачає сильній статі, по-друге, підкорятися їй. Тобто жіночість за традиційного розподілу ролей розуміють не тільки як схильність до служіння, опікування, догляду, як емоційну чутливість, навіюваність, чуйність, відданість, самопожертву, а йі як приниженість, покірливість, заляканість, слабкість волі, несміливість, невміння керу-вати іншими, невпевненість у собі тощо. Саме таке полюсне та підпорядковане розведення жіночості та чоловічості відповідає традиційному розподілу ролей, притаманному патріархальній родині, в якій володарює чоловік, а жінка прислуговує главі сім’ї.
Маскулінність-фемінність як полярні приписи соціостатевої поведін-ки слугували провідним, жорстким орієнтиром, диктатом засвоєння статевої ролі у більшості етнокультур протягом століть. З розвитком капіталізму жіноцтво дедалі більше включалося у процес суспільного виробництва, який, у свою чергу, вимагав від нього якостей, раніше притаманних тільки сильній статі, чоловічій психології. Щоб справлятися з новим колом профе-сійних обов’язків та соціальних функцій, жінка здобувала освіту, вчилася брати на себе відповідальність, бути цілеспрямованою, енергійною, не втрачати самовладання в кризових ситуаціях, набувала лідерських задатків тощо. У свою чергу, утвердження партнерських стосунків з жінкою розвивали жіноче начало в психології чоловіків, ослаблюючи їхнє домінування над слабкою статтю.
Чи ставали при цьому жінки мужоподібними, а чоловіки, яких дедалі більше тіснили на своїх робочих місцях представниці слабкої статі, фемінними? Вихована на традиційних ролях жінка, зіткнувшись з необхідністю брати участь у суспільній праці, подекуди почала імітувати чоловічу рольову поведінку, відмовляючись від традиційно фемінної. Проте здебільшого вирівнювання соціальних позицій жінки позитивно позначилося на змінах її психології, на збагаченні статевотипових її якостей тими, які були властиві сильній статі. Силі волі, самовладанню чоловіка не стали на заваді такі якості, як дбайливість, турботливість, співчутливість, ніжність. У свою чергу, жінка не втратила своїх “сердечних” рис, великодушності через набуття організаторських якостей, уміння обстоювати власні переконання.
То ж процес набуття нових соціальних ролей статями, розширення спектра їхньої діяльності йшов паралельно з їхнім особистісним зростанням, піднесенням свідомості, набуттям індивідом тих психологічних властивостей, які допомагали йому ставати самодостатньою людиною. Так було покладено початок розвитку нових моделей статеворольової поведін-ки, яку в 70-х роках XX століття назвали андрогінною (від лат.andro – чоловік та gyn – жінка). Для наочності її можна графічно показати векторною лінією, підйом якої збігається з одночасним зростанням показників маскулінності – фемінності.
Фемінність
60
50 андрогінність
40
30
20
10
0
10 20 30 40 50 60
Маскулінність
Андрогінність – це не протиставлення жіночості та мужності, а їхня інтеграція, їхня двоєдиність. Андрогінність стирає відмінності між чоловічим та жіночим, зумовлені їхніми соціокультурними моделями. Сімона де Бовуар вбачає в здатності дівчаток виконувати хлопчачі функції, а хлопчиків – дівчачі можливості для багатовимірної інтеграції особистості, відновлення цілісної особистості, подолання дихотомізму, дуалізму. Не випадково, що V шкалу тесту MMPI, яка була побудована на полюсності чоловічої та жіночої психології, в його удосконаленому, другому варіанті замінили на принципово інший перелік якостей, за якими тепер діагностують не маскулінність-фемінність, а такі. Приміром, психічні розлади, як булімію та анорексію.
Отож, модель андрогінної поведінки виявилася найефективнішою у функціонуванні егалітарної сім'ї та забезпеченні партнерських міжстатевих взаємин.
Андрогінність – це відповідь на типове запитання батьків, на кшталт: “Що вийде з хлопчика, якщо не припиняти його спроби гратись також і в дівчачі ігри?”; або “Чи можна хлопчикам дозволяти виявляти свої ніжні почуття так само, як і дівчаткам? Чи не стануть хлопчики від таких “телячих ніжностей” менш мужніми?” тощо. Подібних запитань можна навести чимало й щодо статевого виховання дівчаток.
Що з приводу андрогінної особистості говорить психологічна наука? Конкретні психологічні обстеження студентів на предмет розвитку в них фемінних, маскулінних та андрогінних якостей показують, що навіть серед цієї частини молоді, яка відзначається найбільшим демократизмом міжстатевих стосунків, андрогінних особистостей як серед юнаків, так і дівчат не так уже й багато, – приблизно 32% та 27% відповідно. Статевотипізованих особистостей, тобто фемінних дівчат та маскулінних хлопців – 32% та 34% відповідно. Зовсім малою (3-5%) виявилась частка маскулінних дівчат та фемінних чоловіків. Решта студентства більше орієнтована на психологічно нейтральні якості або на статево невідповідні риси – фемінних чоловіків 8%, маскулінних дівчат 14% (за даними Дж. Спенса та Р.Хілмрейха із університету Тексиса).
Цікавими виявились результати досліджень професійних, педагогічних, подружніх та інших особистісних властивостей чоловіків та жінок, у яких були діагностовані статевовідповідні, тобто яскраво фемінні, маскулінні та андрогінні властивості. Забігаючи наперед, відразу ж зазначимо, що андрогіни виявлялися психологічно досконалішими, успішнішими у різних сферах діяльності. Досить сказати, що андрогінні якості пов'язані з високою самооцінкою, самоповагою, з позитивною концепцією Я. Задоволення від шлюбу вище, якщо і чоловік, і дружина є андрогінними особистостями.
Ще в 70-ті роки психологів з колишньої НДР зацікавили психологічні портрети жінок, які поєднували материнство із суспільною працею, і тих, хто присвячували своє життя дому, вихованню дітей. Виявилося, що серед домогосподарок було чимало фемінних жінок і досить мало андрогінних та маскулінних. Серед працюючих андрогінних та маскулінних жінок значно більше, ніж фемінних. “Хто з них щасливіший?”– зацікавилися вчені. Здавалося б, домогосподарки. Жодних тобі виробничих проблем, труднощів з поєднанням домашніх клопотів та роботи. А виявилося навпаки. Саме жінки, які мали подвійну зайнятість, продемострували більше задоволенням життям у цілому та сексуальними стосунками, зокрема. Вони були менш тривожними, ніж домогосподарки, мали значно вищу самооцінку та менше проблем у вихованні дітей.
Чим досягалося таке благополуччя? Подвійною зайнятістю? А може, вчені лукавили? Подвійна зайнятість не йшла жінці на благо, стверджували дослідники. Проте досвід виконання функціональних обов’язків на будь-якій посаді не проходив марно для особистості жінки, бо розвивав різні грані її Я, допомагав бачити себе не тільки хатньою робітницею, а й людиною, здатною бути впевненою у своїх можливостях, незаком-плексованою, компетентною у спілкуванні з чоловіком та оточенням, сильною в обстоюванні прав власних дітей, внутрішньо вільною від забобонів та пересудів.
Дослідження американських психологів показали переваги у психологічному плані жінок та чоловіків, які були андрогінними особистостями, над статевотипізованими індивідами у різних сферах людського буття.
Так, в одному експерименті з “підсадними качками” американські психологи перевіряли людей з різними типами статеворольової поведінки на вияв конформізму. Всім учасникам експерименту продемонстрували мультфільми - смішні і не зовсім – і запропонували оцінити їх за ступенем гумору. При цьому роль “підсадних качок” зводилася до того, щоб чинити психологічний тиск на думку досліджуваного. Останній, наприклад, висловлював свою думку, а всі навколо “одностайно” висловлювали свою оцінку, завжди протилежну. З’ясувалося, що найлегше було нав’язувати свою точку зору фемінним індивідам, найважче – андрогінним та маскулінним жінкам та чоловікам.
В іншому досліді до чоловіків та жінок з різними статеворольовими якостями зверталися за психологічною допомогою люди, що потерпіли в різних інцидентах. Хто ж виявився найбільш продуктивним “психологом”? Саме андрогінний тип особистості,оскільки такі чоловіки та жінки були здатними водночас і до прояву співчуття та співпереживання потерпілим, і до виявлення сили духу та впевненості у своїх порадах та настановах. Фемінним індивідам бракувало саме здатності до навіювання, переконання, а маскулінним так і не вдалося завоювати серця та довіру клієнтів. На заваді фемінних особистостей майже завжди ставала висока тривожність та невпевненість у собі, а маскулінних – брак емпатії, співпереживання та здатності до емоційної опіки та підтримки.
Останнім часом оприлюднено результати тривалих психологічних досліджень американських психологів. Об'єктами таких лонгитюдних обстежень були майже дорослі жінки, які виховувались андрогінними татами. Виявилося, що в успішності професійної кар'єри цих жінок, їхньому умінні будувати партнерські стосунки з особами протилежної статі, вирішальну роль відіграли не матері, а батьки, які сприяли формуванню такої структури Я своїх доньок, що характеризується однаково високими показниками як жіночих, так і чоловічих якостей. Андрогінний батько дедалі більше стає героєм кіноекрану. Згадаймо італійського кіноактора Плачидо Домінго, який грав типово чоловічу роль поліцейського у телесеріалі “Спрут”. Чи не є виявом андрогінності його радість і теплота привітання підлітка-доньки, коли йому повідомили, що вона переходить межу дитинства і стає жінкою?
Чимало сучасних, успішних у бізнесі чи інших видах власної справи, українок саме завдяки дружбі з батьком зуміли реалізувати потенціал Я. Одна з таких молодих жінок пригадує, що перший досвід громадської активності їй допоміг набути батько, який обговорював з нею міжнародні події, першим благословив її участь у голодуванні студентів на знак протесту проти дій уряду.
Чоловіки та жінки, він та вона – два світи, дві протилежні половинки. Існує повір’я, що у далекому минулому люди були двостатевими, чотири-рукими та чотириногими істотами. Завдяки поєднанню полярних власти-востей ці андрогінні істоти виявляли таку мудрість та гнучкість пове-дінки, що викликали заздрість і розгнівали богів: “Як може бути, - обурювались боги, щоб люди виявилися сильнішими за нас?” І на спільній раді вирішили покарати людей. Зевс розділив їх навпіл, і попросив Аполлона зробити сліди цієї “хірургічної операції” непомітною зовні… З тих часів він та вона як половинки цілого шукають одне одного, і коли знаходять, то подвоюють свою життєздатність, відновлюють свою цілісність і могутність. Тому, мабуть, чоловіки і жінки, як і ці міфологічні істоти, мандрують по світу недосконалими, маючи чимало недоліків, бо не вистачає їм якостей протилежної статі. Вони мріють знайти таку людину, з якою знову зможуть стати цілісними натурами.
Психологи продовжили цю легенду та придумали їй інший кінець. Виховуючи дітей за принципом “або-або”, ми прирікаємо хлопчиків та дівчаток – майбутніх чоловіків та жінок – на вічні пошуки цілісності Я. Якщо ж їх вчать приймати власну статеву належність, тобто готують до виконання детермінованих природою ролей, і водночас допомагають засвоїти все те, що притаманне соціальним ролям іншої статі (наприклад, дівчаткам – вирости здоровими жінками, здатними народити здорову дитину та виховати її), і водночас виховувати у собі мужні риси характеру, фізичну витривалість, здатність постояти за себе, то тим самим створюються передумови для максимального особистісного розвитку та повноцінної реалізації в суспільстві незалежно від статевої належності. То ж справжні чоловіки та жінки є андрогінними особистостями. Партнерство, співробітництво з особами іншої статі на рівних формує самодостатніх чоловіків та жінок.
Відомо, що статеворольові упередження, нав’язані в дитячі роки, визначають особистісні диспозиції у подальшому житті. Жертвами стереотипізованих уявлень про “слабку” та “сильну” статі стають не лише жінки, а й чоловіки, адже орієнтація на статевотипізовані моделі поведінки вдвічі звужує простір особистісного розвитку, обмежує сфери індивідуальної самореалізації можливостей людини. Не випадково Сімона де Бовуар у своїй книзі “Друга стать” зазначала: “Навіть найкращий вихователь не зможе сьогодні сформувати окрему “людську істоту жіночої статі”, котра б точно відповідала “людській істоті чоловічої статі”: дівчина, вихована, як хлопець, відчує свою винятковість і таким чином зазнає нового різновиду окремішності…Отож, якщо в суспільстві нарешті запанує реальна рівність статей, то ця рівність закріпиться по-новому і в кожному індивідуумі”. *
На фоні демократичних прикмет, що з’явилися на рубежі тисячоліть, учені відмічають перші плоди еволюційних змін статевих ролей у сім’ї та суспільстві. Від старої схеми: чоловік – добувач, годувальник, дружина – господиня, сім’я перейшла до взаємозамінності статевих ролей, а отже, її життя сповнилося новим змістом спілкування. Таким чином, з економічного осередку сім’я перетворюється на психологічний, побудований на угодах, взаєморозумінні, спільності структур свідомості, подружніх цінностей. Психологи вбачають у цьому вирішальний показник стабільності сім’ї. Американський соціолог, професор П.Босс стверджує, наприклад, що чим менша сегрегація статевих ролей у сім’ї, тим вищий сексуальний інтерес чоловіка та жінки. Як зазначає І.С.Кон, сьогодні статевіролі в сім’ї, в тому числі й батьківські, оцінюються вже з інших позицій, коли акцент робиться на універсалізацію статевих ролей. Цікаво, що першими відгукнулися на нові вимоги поведінки саме жінки; чоловіки (юнаки) згідно з численними психологічними дослідженнями більше орієнтовані на типові моделі статевої диференціації. І це не випадково, адже традиційні чоловічі ролі надають їм чимало переваг перед слабкою статтю. На фоні вирівнювання соціальних ролей все ж забезпечення функції сім’ї покладене у більшості на плечі жінок.життя в статі неможливе без взаємин з протилежною статтю. Навіть легендарні амазонки постійно відчували віртуальну реальність сусідства чоловіків. *Сімона де Бовуар. Друга стать.– У 2-т.- К.: Основи, 1994-1995. – С.384.
Якщо сприймаєш особу іншої статі як протилежність собі, якщо перебуваєш у полоні ілюзій та стереотипів щодо партнера та щодо себе, то ризикуєш наразитися на чимало проблем і труднощів у виборі професії, друзів, шлюбного партнера, побудови сімейного життя та виховання дітей. То ж андрогінності, універсалізації статевих ролей немає альтернатив.