Контрольні запитання

1. У чому полягає роль ринку в процесі суспільного відтво­рення?

2. Які умови функціонування вільного ринку?

3. Охарактеризуйте економічні функції ринку.

4. Перерахуйте ознаки класифікації ринків.

5. Дайте визначення товарного ринку і вкажіть основні умови його функціонування.

6. Перерахуйте головні ознаки ринку товарів.

7. Яка структура ринку товарів залежно від їх використан­ня?

8. Опишіть основні елементи моделі товарного ринку і їх взаємозалежність.

9. Що розуміється під «асортиментом товарів»?

10. Перерахуйте умови формування товарного асортименту

11. Розкрийте особливості видів конкурентних ринків і ме­тоди їх регулювання.

12. Що є державним регулюванням товарного ринку?

13. Охарактеризуйте значення економічних методів регулювання товарного ринку.

14. Вкажіть характер дії інформаційно-орієнтувальних, законодавчих і адміністративних методів.

Змістовий модуль 2 Суть і зміст інфраструктури товарного ринку

Зміст

1 Суть інфраструктури ринку

2 Характеристика основних елементів інфраструктури товарного ринку

3 Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку

Мета: ознайомити студентів з терміном „інфраструктура”, характеристикою основних елементів інфраструктури товарного ринку, визначити проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку.

Ключові слова: інфраструктура товарного ринку, виробнича інфраструктура, соціально-побутова інфраструктура, інституційна інфраструктура, екологічна інфраструктура, персональна інфраструктура, елементи інфраструктури товарного ринку, проблеми розвитку інфраструктури.

Основний зміст

1 Суть інфраструктури ринку

Однією з умов функціонування ринку є існування взає­мозв'язаної системи організацій, які обслуговують потоки то­варів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили, що пере­міщаються в межах ринкової системи під впливом ринкових стимулів. І чим більший ринок, тим більше в ньому зайнято спеціалізованих організацій, що обслуговують його. В еконо­мічній літературі сукупність таких організацій (інститутів) позначається поняттям «ринкова інфраструктура».

Термін «інфраструктура» (від латин, - підстава, фун­дамент, будова, взаєморозташування) вперше був застосований у дослідженнях західних економістів. Є декілька варіантів пояснення походження даного терміну. Згідно з од­ним із них, виникнення інфраструктури пов'язане з будівель­ним виробництвом, тобто вона ототожнювалася з фундамен­том якої-небудь будови. Інший пов'язує походження терміну з військовим профілем дій, як комплекс споруд і комунікацій, що забезпечує успішні військові операції. У 40-і роки минуло­го сторіччя під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, що сприяють нормальному функціонуванню мате­ріального виробництва.

Суть інфраструктури слід розглядати з урахуванням таких підходів, як хронологічний, генеалогічний, структурно-логіч­ний і функціональний.

Хронологія появи перших спроб використання терміну «ін­фраструктура» в економічній літературі (виходячи з аналізу опублікованих в різних країнах робіт), значною мірою досить невизначена. В одних роботах указується післявоєнний період - кінець 40-х років XX ст., в інших стверджується, що термін інфраструктура» був введений в економічну науку в 1955 р. американським економістом П. Розенштейном-Роданом. По­няття «інфраструктура» він застосував до «всіх умов навколишнього суспільного середовища, необхідних для того, щоб приватна промисловість була в змозі зробити перший ривок». Англійський економіст А. Янгсон називає першовідкривачем даного терміну X. Зінгера, який у своїх роботах на початку 40-х років використав термін «overhead capital» - «інфраструктура».

Генеалогія терміну «інфраструктура» в економічній літера­турі простежується в двох напрямах: поняття інфраструктури існує як у військовій справі, так і в будівництві. Дискусіям під­дається і семантична відповідність слова «інфраструктура» економічному змісту, що мається на увазі. Зокрема, І. М. Маєргойз вважав відповідним за суттю і виконуваними функція­ми термін «загальнофондова база (територія)», а такий дослід­ник інфраструктури, як доктор К. Мюллер-Бюлов вважав, що термін «інфрасистема» краще характеризує сутнісний зміст даної категорії. При розгляді суті інфраструктури одним із важливих мо­ментів є визначення місця і встановлення функцій інфра­структури в ринковій системі країни. Так, на думку російських економістів В. П. Федько і Н. С. Федько «при визначенні меж інфраструктури і вичлененні її з системи суспільного вироб­ництва, неприпустимо розглядати інфраструктуру як арифме­тичну суму галузей, які обслуговують економіку. Тільки ком­плекс галузей і видів діяльності, що мають функціональне єдине призначення і мають певні ознаки, може вважатися ін­фраструктурою» .

Американський економіст П. Розенштейн-Родан включав до інфраструктури «базові галузі економіки (енергетику, транспорт, зв'язок), розвиток яких передує більш швидкоокупним і прямопродуктивним інвестиціям». X. Зінгер також виділяв «прямопродуктивний капітал» і капітал «накладний» -«overhead capital». На його думку, в країнах, що формують систему ринкових відносин, інвестиції в інфраструктуру повинні сприяти зростанню національного доходу, який надалі повинен стимулювати зростання інвестицій.

Схожої думки дотримувався і П. Самуельсон, відзначаючи, що держава свідомо йде на інвестиції в інфраструктуру, ос­кільки «збільшення суспільного допоміжного капіталу» («social overhead capital») створює «невідчутні вигоди, від яких не можна чекати грошових прибутків для приватних інвесторів», бо «масштаби деяких із них дуже великі для обмежених рин­ків приватного капіталу, а інші окупатимуться протягом надто тривалого терміну, щоб приватні інвестори дуже ними заціка­вилися» .

Значна частина зарубіжних і вітчизняних дослідників, конкретизуючи природу інфраструктури, приходять до думки про те, що найбільш істотною ознакою вказаної категорії є її роль у створенні загальних передумов відтворювального процесу, загальних умов зростання суспільного виробництва і прогресу. Разом з тим «загальні умови» трактуються неодноз­начно. Так, одні дослідники стверджують, що «загальні умови створюються безпосередньо самим розвитком продуктивних сил і визначаються станом групи галузей що входять в них, у першу чергу, транспорту і зв'язку». Інші відносять до «загаль­них умов» природу, працю, ресурси, технічну культуру і обґрунтовують це нелімітуючим характером даних чинників у розвитку виробництва за часів мануфактури і великої машин­ної індустрії, коли «підтримка їх відтворення на певному рівні виділялася як «загальна умова», яку потрібно було соціально організувати і розвивати». Проте дані трактування доповню­ють один одного: «загальні умови ... мають найважливішу специфічну особливість - можливість створення єдиної платфор­ми (фундаменту) для розширення соціалістичного відтворен­ня інтенсивного типу» .

Слід підкреслити, що економічна категорія «інфраструкту­ра» трактується в спеціальній літературі неоднозначно. Так, автори наукового видання «Інфраструктура товарного ринку» В.П.Федько і Н.С.Федько під інфраструктурою розуміють «сукупність видів діяльності, що забезпечують ефективне функціонування об'єктів ринкової економіки і їх єдність у певному реальному ринковому просторі» .

Професор Л.А.Ібрагімов вважає, що «інфраструктура то­карного ринку - комплекс видів діяльності у сфері обігу відповідних груп підприємств, організацій, установ, завдання яких зводиться до раціоналізації руху товару, ринкового регу­лювання товарно-грошового обігу. Вона створює передумови й умови для прискорення оборотності засобів в економіці, вдосконалення ринкового процесу реалізації знов створеної вартості, зміцнення матеріально-технічної бази сфери обігу, оптимізації ділових комерційно-господарських зв'язків. Зав­дяки наявності інфраструктури ділові взаємовідносини суб'єктів товарного ринку ведуться на стрункій цілеспрямова­ній основі».

Російський економіст В.Н.Стаханов визначає суть інфра­структури як «комплекс специфічних трудових процесів з ви­робництва послуг, що забезпечують обмін діяльністю в су­спільному виробництві і житті людини» .

Професор І.К.Беляєвський трактує інфраструктуру рин­ку як «сукупність допоміжних підгалузей і засобів, що організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси взаємний пошук один одного продавцями і покупцями, рух товару, обмін товарів на гроші, а також господарсько-економічну і фінансову діяльність ринкових структур» .

На думку І.Ф.Чернявського, «інфраструктуру складають сукупність спеціалізованих виробництв і видів діяльності, функції яких полягають у наданні основним галузям послуг виробничого і соціального призначення з метою забезпечення ефективного функціонування загальнонародної кооперації праці й отримання високих кінцевих результатів».

У своїй науковій роботі «Теорія інфраструктури» профе­сор Кильского університету Р.Іохімсен узагальнив основні погляди представників різних зарубіжних економічних шкіл на природу і суть інфраструктури, її функції і роль в сучасно­му капіталістичному виробництві. Під інфраструктурою Р.Іохімсен розуміє сукупність матеріальних, персональних та інституційних видів діяльності і їх організацій, що сприяють створенню господарської єдності на території і вирівнюванню винагороди за однакові вкладення доцільно витрачених ресур­сів, тобто роблять можливою повну інтеграцію і високий рівень господарської діяльності. В цілому основна частина при­веденого визначення інфраструктури відображає погляди більшості дослідників на її суть в сучасних умовах ринку.

Різноманіття думок про суть інфраструктури дозволяє зробити висновок про те, що з однієї точки зору, інфраструк­тура - це сукупність галузей і суб'єктів господарювання, а з ін­шої - це сукупність організаційних, виробничих і соціальних функцій ринку.

Сучасне розуміння інфраструктури включає найважливіші блоки, що визначають ефективність функціонування еко­номіки в цілому (рис. 2.1).

Виробнича інфраструктура є сукупністю галузей і підгалузей, основними функціями яких є виробничі послуги і за­безпечення економічного обігу в народному господарстві. Во­ни створюють загальні умови для розміщення й успішного функціонування суспільного виробництва.

Рисунок 2.1. Склад інфраструктури комплексу економіки

Виробнича інфра­структура включає:

• транспорт усіх видів для обслуговування виробництва;

• засоби зв'язку для обслуговування виробництва;

• матеріально-технічне постачання і систему просування товарів;

• заготовки і збут сільськогосподарської продукції;

• об'єкти електроенергетики.

Соціально-побутова інфраструктура - це сукупність галузей і підгалузей, що забезпечують матеріальні, культурні та по­бутові умови для розміщення і нормальної життєдіяльності людей. Оскільки практична реалізація цих умов виражається в послугах і духовних благах, то соціально-побутову інфраструк­туру можна назвати сферою виробництва послуг і духовних благ. У галузевій класифікації соціально-побутова інфраструк­тура представлена народною освітою, охороною здоров'я, фіз­культурою і спортом, культурою і мистецтвом, роздрібною торгівлею і громадським харчуванням, житлово-комунальним гос­подарством, побутовим обслуговуванням, пасажирським транспортом, зв'язком для обслуговування населення.

Інституційна інфраструктура виступає не як самостійна галузь або підгалузь, а обслуговує їх у ролі підсистеми, що управляє. Вона формується з організацій, які безпосередньо управляють відтворювальним процесом або обслуговують сферу обігу (наприклад, установи фінансово-кредитної і банківської систем, обчислювальні центри тощо). Інституційна інфра­структура діє на різних рівнях господарської діяльності у ме­жах суб'єкта господарювання (регіону, сектора, підприємства), де складаються і виконуються різні господарські плани. Функ­ції інституційної інфраструктури полягають у тому, щоб виробити такий внутрішній правопорядок, що діє в рамках якого-небудь господарського організму, щоб результати господарсь­кої діяльності давали можливість суб'єктам, які беруть участь у ній, розвиватися і забезпечували рівність ефекту для них.

Екологічна інфраструктура складається із споруд і об'єктів, призначених для охорони, відтворення і поліпшення навколиш­нього природного середовища. Формування екологічної інфра­структури стало нагальною необхідністю сучасного етапу роз­витку суспільства, що обумовлено зростанням темпів добуван­ня і використання різних природних ресурсів, забрудненням зовнішнього середовища відходами виробництва і споживання.

Персональна інфраструктура охоплює кількість і «якість» (рівень підготовки) людей, що беруть участь в трудоразділеному товарному господарстві, з урахуванням їх роботи, сприя­ючого підвищенню ступеня інтеграції загальної господарської діяльності.

Вдосконалення інфраструктури позитивно впливає на економіку, тоді як її відсутність або недостатній розвиток може сприяти відновленню інфляції.

За наслідками становлення та розвитку інфраструктури (у зіставленні з матеріальним виробництвом) можна виділити три групи країн:

• першу групу представляють США, де рівень розвитку інфраструктурних складових національної економіки випе­реджає рівень розвитку інфраструктури;

• другу групу складають країни Західної Європи, що одержали в післявоєнні роки могутні інвестиційні вливання США в свою економіку, які дозволили вирівняти темпи розвитку інфраструктури і матеріального виробництва;

• третя група представлена країнами колишнього СРСР і державами колишнього соцтабору, рівень розвитку інфраструктури в яких значно відставав від рівня розвитку мате­ріального виробництва. Проблема полягала не в тому, що була відсутня елементарна інфраструктура, а в тому, що вона приз­началася для централізованої планової економіки. Аналіз по­казує, що витрати через погану інфраструктуру еквівалентні додатковому 30% податку на всі комерційні підприємства .

Таким чином, ринкову інфраструктуру можна розглядати як сукупність органів та інститутів, що організаційно і мате­ріально забезпечують основні ринкові процеси - взаємний по­шук один одного продавцями і покупцями, рух товару, обмін товарів на гроші, а також господарсько-економічну і фінансову діяльність ринкових структур.