3 Організаційні структури підприємств оптової торгівлі, їх завдання, функції і напрям діяльності

Як вже наголошувалося, основними суб'єктами інфра­структури товарного ринку є посередники. Реалізація товарів через незалежних посередників одержала найбільший розви­ток. Частка цих структур у забезпеченні оптового обороту то­варів, за статистикою, коливається в межах 60-65%.

У різних галузях і сферах діяльності України і зарубіжних країн незалежні посередники називаються по-різному:

• оптові підприємства;

• оптові фірми;

• комерційно-посередницькі фірми;

• комерційно-посередницькі компанії;

• торгові доми;

• оптові магазини;

• дистриб'ютори тощо.

Враховуючи той факт, що всі вони здійснюють торгівлю і займаються комерційною діяльністю, а за своєю роллю та ста­тусом виконують функції сполучної ланки між виробництвом і численними споживачами, найбільш прийнятною назвою для цих фірм-підприємств є «комерційно-посередницька фір­ма».

Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найбільш по­ширеною ланкою в інфраструктурі товарного ринку. КПФ знаходяться в усіх обласних центрах і великих містах обласно­го підпорядкування України і є оптовими підприємствами різ­них форм власності (в основному, колективної та приватної), які забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким спо­живачам у регіоні і за його межами. Вони можуть бути спеціа­лізованими за окремими товарними групами або конкретними галузями промисловості. За товарними групами спеціалізу­ються більшість КПФ оптової торгівлі споживчими товарами.

Основні завдання комерційно-посередницьких фірм визна­чають ряд виконуваних ними функцій:

• Організаційні функції: вивчення та визначення поточної і перспективної потреби в товарній продукції підприємств, організацій регіону, району, міста, галузі; маркетингові дослідження; виявлення та реєстрація потенційних постачальників товарів; визначення за участю споживачів оптимальних форм і методів їх товарного забезпечення; створення достатніх і комплектних товарних запасів; напрям пропозицій підприємствам-виробникам: збільшення виробництва потрібних товарів; розширення асортименту; поліпшення якості; обмеження або припинення випуску продукції, що не має попиту; участь в оптових ярмарках, виставках, аукціонах.

• Реалізаційні функції: укладення з постачальниками, покупцями договорів на постачання товарної продукції й надання послуг; виконання умов договорів; забезпечення приймання, збереження і складської пере­робки товарної продукції; реалізація товарної продукції з використанням сучасних форм і методів; ведення розрахунків з постачальниками, покупцями, транспортними організаціями за товарну продукцію, що по­ставляється і реалізується; дотримання складського технологічного процесу; ведення кількісного, асортиментного, номенклатурного обліку товарів на складах.

• Торгово-посередницькі функції: оформлення й організація комерційно-господарських зв'язків; придбання і реалізація товарної продукції; посередництво в збуті товарної продукції; сприяння кооперації підприємств і завантаженню їх вільних потужностей; виявлення, обмін, реалізація невживаної продукції, від­ ходів виробництва і споживання, некондиційних матеріалів.

• КПФ, крім діяльності з купівлі-продажу товарної продук­ції, надають суб'єктам товарного ринку супутні (додаткові) послуги, що сприяють успішній діловій співпраці:

• Комерційні (посередницькі) послуги: пошук потрібних товарів, постачальників, оптових по­купців; вивчення попиту; допомога в рекламуванні товарів; маркетингові дослідження за замовленням клієнтів та ін.

• Технологічні (виробничі) послуги: розфасовка, упаковка, сортування, обмір, нарізка, роз­крій, згинання матеріалів; виготовлення тари, нестандартних виробів; збірка складної техніки; установка, монтаж устаткування; наладка, обкатка, регулювання машин, механізмів, устат­кування.

• Інформаційно-консультаційні послуги: забезпечення виробників та покупців науково-технічною, економічною, правовою та рекламною інформацією; науково-технічне і організаційно-правове консультування.

• Фінансово-розрахункові і кредитні послуги: участь у розрахунках; видача комерційних грошових позик виробникам і по­купцям товарної продукції; інвестування виробництва найбільш дефіцитних і пер­спективних видів товарної продукції.

• Транспортно-експедиційні послуги: централізована доставка товарів споживачам; організація доставки окремих матеріалів, виробів, про­дуктів спеціальними транспортними засобами; отримання вантажів з пунктів відправлення або призна­чення за дорученням покупців; посилочна відправка штучних і дрібних партій товарної продукції тощо.

• Лізингові і прокатні послуги: надання в оренду складської, виробничої, службової та іншої площі, машин, устаткування; видача напрокат устаткування, приладів, інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних машин, механізмів, транспортних засобів та ін.

Організаційна структура комерційно-посередницьких фірм залежить від ряду чинників:

1. масштабів діяльності;

2. обсягів виробництва в даному регіоні;

3. наявності засобів комунікації;

4. рівня розвитку інфраструктури в регіоні;

5. галузевої і торгової спеціалізації.

Незважаючи на відмінності в побудові комерційно-посе­редницьких фірм, є певна міра однотипності в їх організацій­ній структурі. Основною особливістю структурної побудови фірми є дволанкова система управління .

Перша ланка - це апарат управління фірмою, в який вхо­дять товарні відділи, що здійснюють закупівлю і реалізацію товарів, комерційні операції за однорідною номенклатурою продукції. Кожен відділ спеціалізується на товарах тільки сво­го асортименту. До апарату управління належать також і функціональні відділи, які побудовані за принципом однорід­ності виконуваних функцій.

Друга ланка - підприємства і структурні підрозділи това­ропровідної мережі.

Комерційно-посєредницькі фірми працюють в умовах по­стійно змінної кон'юнктури товарного ринку, тому результати їх комерційно-господарської діяльності залежать від уміння прогнозувати споживчий попит на товарну продукцію і послу­ги, а також швидкості внесення необхідних оперативних змін у свої операції. Фірмам необхідно прагнути до того, щоб задо­вольняти потреби покупців і не примушувати їх самих розшукувати на товарному ринку які-небудь вироби, матеріали або послуги. Характеризуючи активність комерційно-посеред­ницьких фірм та їх адаптацію до ринкових умов, можна виділи­ти два типи поведінки КПФ на товарному ринку: усвідомлено-ринковий і пасивно-консервативний

Представництво на відміну від філіалу виконує обмежені функції, пов'язані з представництвом інтересів торгового дому V відповідному регіоні. Воно не може мати свого банківського рахунку, в контрактній роботі лише заздалегідь опрацьовує питання з клієнтами і контрагентами. Директор представництва (генеральний представник торгового дому) підпорядковується директору з мережі філіалів і має обмежені повноваження.

Основні завдання і функції торгових домів полягають в наступному:

1. активізація зовнішньоекономічної діяльності за рахунок комерційно-посередницьких операцій;

2. закупівля товарів за рахунок власних коштів, а також на умовах комісії (організація аукціонів, комісійної і посилочної торгівлі вітчизняними та імпортними товарами, продаж товарів за каталогами тощо);

3. аналіз світової та вітчизняної ринкової кон'юнктури; оперативне реагування на зміни у кон'юнктурі світових і вітчизняних ринків;

4. пошук потенційних покупців або посередників у країні і за кордоном;

5. виявлення, організація виробництва і збут конкуренто­спроможних товарів;

6. проведення маркетингових досліджень внутрішнього і зовнішнього товарних ринків;

7. здійснення рекламної діяльності;

8. посередницька діяльність з реалізації товарів, виготовлених вітчизняними та зарубіжними підприємствами;

9. укладення угод з клієнтами про покупку та продаж товарів, оформлення документів, виконання фінансових опе­рацій;

10. демонстрація товарів своїх клієнтів на міжнародних виставках;

11. участь у торгах, ярмарках, аукціонах;

12. сприяння в створенні підприємств з виробництва принципово нових товарів, зокрема з використанням імпорт­ них комплектуючих;

13. об'єднання дрібних і середніх фірм, стартове фінансу­вання їх збутової діяльності.

Торгові доми класифікуються за наступними ознаками:

• за ступенем інтеграції у виробництво:

• торгові доми, що слабо пов'язані з виробництвом, але забезпечують оптово-роздрібний збут товарної продукції;

• торгові доми, інтегровані у виробництво досить широко і глибоко;

• торгові доми, що змінили статус товарної біржі, але до певної міри ведуть біржову діяльність (так звані «квазібіржі»).

• за характером здійснюваної діяльності:

• торгові доми - чисті посередники, що забезпечують збут товарної продукції і поставляють її покупцям;

• торгові доми, що здійснюють власне торговельну діяльність від свого імені і за свій рахунок;

• торгові доми - комерційні центри, які мають у своєму розпорядженні необхідний інформаційний банк, що дозволяє оперативно поширювати відповідну інформацію про попит на конкретну товарну продукцію;

• торгові доми, що виконують постачальницько-збутові функції виробничих підприємств.

• за призначенням: вузькоспеціалізовані торгові доми - здійснюють продаж вузького переліку однорідних товарів. Наприклад, засновни­ком вузькоспеціалізованого торгового дому може бути один, але дуже великий виробник, що розраховує таким чином активізувати свою збутову діяльність; спеціалізовані торгові доми - можуть створюватися для подолання труднощів у збуті технічно складної продукції в умовах вільних цін, обмеженого платоспроможного попиту на вну­трішньому ринку і жорсткій конкуренції на світовому ринку; універсальні торгові доми - призначені для реалізації широкого кола товарів, з максимальною диверсифікацією послуг і видів діяльності. Такі доми переважно працюють на вну­трішньому ринку і конкурують з іншими торгово-посередницькими організаціями.

• за масштабом дії: регіональні торгові доми; місцеві торгові доми.

Важливою ланкою в системі руху товару є оптові мага­зини, що здійснюють продаж товарів виробничо-технічного і споживчого призначення невеликими партіями і в широкому асортименті.

Діяльність цих магазинів обумовлена розподілом суспіль­ної праці у сфері руху товару, забезпечення покупців потріб­ним товаром у необхідній кількості і в слушний час. Оптові магазини наближені до покупців і дозволяють останнім істот­но скорочувати час, необхідний для придбання потрібного то­вару. Такі магазини мають у своєму розпорядженні під'їзні шляхи, невелике складське господарство, торгово-виставко­вий зал для демонстрації товарних зразків.

Послугами оптових магазинів користуються підприємства середньої і дрібної роздрібної мережі, окремі споживачі, що купують товари дрібним і середнім оптом. При розрахунках з покупцями можуть бути використані наявний і безготівковий способи оплати.

Оптові магазини виконують наступні функції:

• безперебійне забезпечення товарами покупців регіону, району, міста;

• визначення попиту на товари в обсягах середніх і дріб­них оптових партій; виявлення і реєстрація потенційних постачальників і покупців товарів;

• укладення договорів постачання товарів;

• розширення й оновлення товарного асортименту;

• створення необхідних і комплектних запасів товарів, що мають попит;

• рекламування товарів і послуг;

• приймання, зберігання, відпуск, реалізація товарів;

• розфасовка, сортування, упаковка товарів;

• виставляння товарів або їх зразків для демонстрації в торгово-виставковому залі;

• централізована доставка товарів покупцям;

• ведення кількісного, номенклатурного, асортиментно­го обліку товарів;

• участь в оптових ярмарках, виставках, аукціонах.

  1. за приналежністю розрізняють:

• оптові магазини, що є незалежною юридичною особою, які можуть функціонувати в будь-якій правовій формі. Такі магазини самостійно організують свою комерційно-посередницьку, торговельну та господарсько-фінансову діяльність; оптові магазини, що входять у виробничу структуру комерційно-посередницької фірми і є елементом товаропровід­ної мережі цих фірм. Діяльність таких магазинів регламенту­ється апаратом управління комерційно-посередницьких фірм;

• фірмові оптові магазини, що є структурним підрозділом великих підприємств промисловості, сільського господарства та інших виробничих структур. Як правило, такі магазини спеціалізуються на збуті продукції своїх підприємств дрібнооптовими партіями та вроздріб.

2. за товарно-галузевою ознакою оптові магазини поділяються на: універсальні магазини - які реалізують досить широкий асортимент товарної продукції галузей промисловості, сільського господарства тощо; спеціалізовані магазини - які реалізують товарну продукцію однієї або декількох галузей промисловості, сільського господарства тощо; комбіновані магазини - які обслуговують певний кон­тингент оптових і дрібнооптових покупців (наприклад, магазини «Садівник», «Наука», «Спорт»).

3. за принципом дії виділяють два типи оптових магазинів:

1. стаціонарні - територіально знаходяться на одному і тому ж місці, обслуговують постійний контингент покупці певного регіону;

2. пересувні - це спеціально обладнані для здійснення дрібнооптової торгівлі транспортні засоби (вантажі автомобілі, плавучі засоби тощо). Особливістю їх діяльності є той факт, що вони не чекають покупців, а самі шукають їх у своєму регіоні і за його межами.

Товарна продукція поступає в оптові магазини від виробників, підприємств оптової торгівлі, громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, продавців комісійної торгівлі, з аукціонів, оптових ярмарків, а також шляхом заве­зення з інших регіонів.

Оптові магазини одержують дохід за рахунок різниці між купівельною (великий опт) і продажною (середній і дрібний опт) ціною.

Функціонування оптових магазинів сприяє максимальному скороченню періоду часу між замовленням та отриманням продукції споживачами.