2 Особливості товарного ринку

Товарний ринок - це сфера товарного обміну, де за допо­могою купівлі-продажу товарів реалізуються суспільні потреби. Основним об'єктом комерційно-господарських взаємовід­носин між суб'єктами товарного ринку виступає товар у ви­гляді конкретного виробу, матеріалу, послуги, ідеї тощо.

Товар - це продукт праці, призначений для певних спожива­чів, тобто виготовлений з метою продажу тим, хто його потребує.

Суб'єктами товарного ринку виступають:

• продавці – виробники, торговельні посередники, державні та соціально-побутові установи, громадські установи й асоціації, населення;

• покупці - виробничі споживачі, зокрема ті, що перероб­ляють товари на інший продукт, торговельні посередники, кін­цеві масові споживачі товару - соціально-побутові установи й установи культури, громадські установи й асоціації, державні установи, індивідуальні кінцеві споживачі - населення.

Необхідно розрізняти дві категорії продавців і покупців: індивідуальні та масові.

Індивідуальні продавці - індиві­дууми та їх сім'ї, що не створили зареєстрованого виробничо­го або торговельного підприємства;

Масові продавці - будь-які підприємства та фірми, що збувають товар власного виробництва, перепродують товар, надають платні послуги;

Індивідуальні покупці - окремі індивідууми та сім'ї, що купують товар для подальшого перепродажу або власного споживання;

Масові покупці - будь-які підприємства, фірми, організації й установи, що купують товар для перепродажу або споживання.

Схема зв'язків на товарному ринку представлена на рис. 1.1.

Практика ринкової економіки показує, що товарний ринок має суттєві переваги:

• перешкоджає монополізації у виробництві та обігу това­рів;

• об'єднує інтереси продавців і споживачів без якого-небудь тиску на будь-яку із сторін;

• звільняє економіку від товарного дефіциту, що супере­чить інтересам суспільства;

• розширює можливості суб'єктів підприємницької діяль­ності;

• зацікавлює виробників у задоволенні потреб, що виражаються через попит.

Товарний ринок дозволяє:

• стежити за зміною попиту і пристосовуватися до нього;

• спонукати виробників до випуску нових, досконаліших товарів;

• раціонально направляти товарний потік від виробника до споживача в достатньому обсязі, потрібному асортименті, в необхідний час;

• зберігати товарні запаси;

• надавати відповідні послуги;

• розширювати і вдосконалювати господарські зв'язки.

Товарний ринок виступає як альтернатива одному з еле­ментів адміністративно-командної системи - фондовому роз­поділу товарів.

Організаційно-економічними умовами функціонування то­варного ринку є:

• наявність конкуренції товаровиробників;

• вільне ціноутворення;

• можливість вільного переміщення матеріальних, фінан­сових і трудових ресурсів з однієї галузі в іншу;

• наявність у кожного товаровиробника всебічної інфор­мації про стан ринку, пропозицію і попит, рівень цін та їх динаміку, норми прибутку;

• повна самостійність, незалежність учасників ринкових відносин один від одного та їх економічна відповідальність.

Роль товарного ринку визначається наступними чинниками:

1. раціональне зосередження і концентрація товарних ресурсів;

2. якість і конкурентоспроможність товарів, що впливають на попит і пропозицію;

3. пристосування структури вироблюваних товарів і їх обсягу через ціни до платоспроможного попиту;

4. оздоровлення ринкового середовища шляхом звільнен­ня її від недієздатних і збиткових підприємств.

Товарний ринок є сукупністю процесів, у результаті яких здійснюється купівля-продаж і обмін товарів, і споживач одер­жує те, чого він потребує. В основу цих процесів покладена мо­дель товарного ринку, основними компонентами якої є: потре­ба, попит, пропозиція, продукт (товар), ціна, операція, обмін (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 Компоненти моделі товарного ринку

Потреба - це необхідність у товарах, що визначається еко­номічним і соціальним рівнем людей, а також культурними, географічними, історичними й іншими чинниками.

Попит означає бажання, намір покупців придбати даний токар, і обмежується їх купівельною спроможністю.

Пропозиція є зосередженою масою товарів, що надходять на ринок з метою продажу.

Продукт (товар) за своєю природою має певні власти­вості, що задовольняють конкретні потреби покупців.

Ціна - це вартість виробленого товару і витрати на його просування до покупця, виражені в грошах; вона може колива­тися залежно від співвідношення попиту і пропозиції, а також динаміки ринкових цін.

Операції - дії щодо встановлення угоди між двома і більше зацікавленими сторонами в здійсненні купівлі-продажу про­дукції.

Обмін - акт отримання одержуваного продукту.

Елементи моделі товарного ринку зв'язані між собою від­повідною залежністю.

Потреби формулюються в конкретні бажання, які з урахуван­ням пропозиції і грошових можливостей покупців трансформу­ються в попит на товари, здійснюється купівля-продаж, що оформ­ляється як торгово-комерційна операція й обмін.

Товарний ринок характеризується наступними основними ознаками: потенціал, привабливість, доступність і стабільність.

Потенціал ринку - це, перш за все, його обсяг (величина попиту), темпи зростання, граничний рівень попиту.

Привабливість ринку виражається в постійно наростаючо­му потоці оновлених і нових товарів з вищими споживчими властивостями (техніко-економічними параметрами), що означає постійне підвищення конкурентоспроможності товарів і зростання престижу ринку.

Доступність ринку обумовлюється створенням сприятли­вого ринкового середовища та стимулюванням підтримки об'єктивних потреб і купівельної спроможності споживачів. Заходи, що при цьому вживаються, повинні відповідати на­пряму і цілям конкретних ринків товарів.

Стабільність ринку залежить від кон'юнктурних чинників, конкурентного середовища, інфляційних проявів і визначається:

• структурою пропозиції щодо товарів і її кількісним вираженням;

• ступенем оновлення торговельної номенклатури;

• задоволеністю попиту на товари;

• співвідношенням ціни виробу й ефекту корисності від його використання.

Ринок споживчих товарів має такі характерні ознаки:

• оригінальний попит, який складається безпосередньо з потреб споживачів. Зміни потреб можуть бути дієвими безпосередньо і короткочасно;

• велика кількість потенційних покупців, яка може налі­чувати від декількох тисяч (апарати для радіоаматорів) до де­кількох мільйонів (продукти харчування);

• велика кількість невеликих (малих) одиничних покупок. У сфері споживчих товарів при потребі, що часто виникає, не існує договору на постачання (виняток - газетний абонемент), тому при великій кількості покупців це призводить до великої кількості окремих покупок;

• анонімність ринку. Безпосередні контакти між виробни­ками і споживачами на ринку споживчих товарів скоріше є винятком;

• відносно невисокий рівень інформованості про ринок у потенційних споживачів. Крім того, спонтанні покупки, як правило, не передбачають виконання дій покупцем щодо прийому й обробки інформації.

Для ринку товарів виробничо-технічного призначення ха­рактерні:

• значно більша, ніж на ринку споживчих товарів, залеж­ність від внутрішньої і зовнішньої політики;

• похідна потреба - попит у даному випадку формується з попиту на споживчих ринках (наприклад, на збут певної марки листової сталі впливає збут автомобілів);

• великі суми замовлень, безготівкові розрахунки, більш суворий і більш дієвий державний, зокрема митний контроль;

• відносно невелика кількість потенційних покупців (коло їх досить вузьке, а можливості - значні);

• покупці, як правило, високі професіонали, фахівці в сво­їй галузі;

• ділові довгострокові зв'язки продавців з покупцями;

• обґрунтовані і формалізовані рішення про покупку - велика частина організаційних рішень про покупки здійснюється за участю

• відповідних фахівців і з урахуванням сталих правил;

• більш довготривалі процеси ухвалення рішень про покупку багатьма людьми;

• вища гнучкість попиту залежно від часу, ніж у споживчих товарів, - засоби виробництва під впливом технічного прогресу зазнають зміни, широко розповсюджуються і здеше­влюються;

• менша, ніж у споживчих товарів, гнучкість попиту за ціною - промислові підприємства не можуть відмовитися від закупівель сировини й устаткування навіть за умови їх дорож­чання або швидко перебудуватися на дешевші засоби вироб­ництва;

• вибіркове розміщення споживачів у межах обмежених територій - промислових і сільськогосподарських районів, ве­ликих населених пунктів, місць залягання корисних копалини;

• менша оборотність грошей, що вкладаються в засоби виробництва - підприємство може не оновлювати устаткуван­ня роками;

• наявність постійного зворотного зв'язку, що йде від споживача до продавця у вигляді рекламацій з приводу якості продукції, відомостей статистичного характеру, передачі ви­робникам пропозицій з удосконалення виробів тощо;

• утилізація для цілей виробництва власних виробів і використання одержаної таким чином вторинної сировини.

Товарний ринок вимагає чіткого взаємозв'язку всіх ланок комерційно-господарського ланцюжка - від задуму щодо створення конкретного товару до його використання суб'єктами ринку.

У процесі руху від виробника до споживача певна кількість товарної маси зосереджується на складах готової продукції ви­робника; в пунктах відправлення і призначення; на транспорт­них засобах; на складах посередницьких організацій і у споживачів. Товар тут розташовується не хаотично, а згідно з ознака­ми, втіленими в поняття «асортимент».

Асортиментом називається певна сукупність товарів, пере­лік їх різних видів, сортів, об'єднаних за якою-небудь ознакою.

Товарний асортимент має величезне соціально-економічне значення, оскільки від нього залежать повнота задоволення купівельного попиту і якість торговельного обслуговування суб'єктів ринку.

Асортимент товарів характеризується широтою, повнотою, глибиною, ступенем оновлення, структурою.

Широта асортименту визначається кількістю різних то­варів або груп, запропонованих на ринку.

Глибина асортименту є кількістю різновидів конкретно­го виду виробів та кількістю позицій у кожній групі товарів.

Повнота асортименту визначається відношенням фактич­ної кількості різновидів товару до його кількості, передбаченої відповідним прейскурантом або специфікацією (наприклад, спе­цифікація передбачає 6 різновидів товару, а фактично у продаж надійшло 4. Отже, повнота асортименту складає 0,66).

Ступінь оновлення асортименту означає питому вагу но­вих виробів у загальному обсяги виробів, що надійшли у про­даж (наприклад, дрібнооптовий магазин реалізує 25 видів пар­фумерної продукції, з них 7 нових, таких, що раніше не прода­валися. Звідси, ступінь оновлення асортименту складає 0,28).

Структура асортименту характеризується питомою ва­гою товарних груп, підгруп, видів і різновидів товарів у загаль­ній сумі товарообігу.

Раціонально сформований асортимент прискорює реаліза­цію товарів, скорочує витрати праці і часу на пошук, придбан­ня потрібного товару, і, кінець кінцем, сприяє задоволенню по­питу потенційних споживачів.

Розрізняють асортимент промисловий (виробничий) і торговельний.

Перелік товарів, що випускаються підприємством або галуззю, є промисловим асортиментом, а номенклатура товарів, що є у сфері обігу, називається торговельним асортиментом. Торговельний асортимент, як правило, шир­ший за промисловий, оскільки включає товари різних галузей, а також імпортні.

Розрізняють товари простого і складного асортименту.

Товари простого асортименту на практиці в межах од­ного виду не розрізняються, як правило, за призначенням, фа­сонами, розмірами та іншими ознаками (годинник, зошити, автомобілі вітчизняного виробництва тощо).

Товари складного асортименту в межах одного виду роз­різняються за призначенням, фасонами, розмірами, матеріала­ми та іншими ознаками.

Товари об'єднуються в групи за ознакою їх виробничого походження (метал, тканини, лакофарбні матеріали) або спо­живчого призначення (одяг, господарські товари). Такий під­розділ має назву групового асортименту.

Різновид товару в межах кожної товарної групи називаєть­ся номенклатурою внутрішньогрупового (розгорненого) асорти-менту. Наприклад, усередині групи «господарські то­вари» можуть значитися миючі засоби, хімікати, предмети домашнього вжитку тощо.

Успішна комерційно-господарська діяльність суб'єктів то­варного ринку вимагає оптимізації товарного асортименту, а тому особлива увага повинна приділятися його формуванню.

Формування асортименту означає підбір різних груп, ви­дів, розмірів та інших різновидів товарної продукції відповід­но до попиту суб'єктів ринку, направлений на повніше його за­доволення.

Чинником формування асортименту товарів виступає його стійкість, у зв'язку з чим номенклатуру товарів можна умовно розділити на дві частини: постійну і змінну.

Постійний асортимент відповідає наявності твердо сформованого попиту, адже відсутність яких-небудь товарів приводить до незадоволеного попиту.

Змінний асортимент пов'язаний з альтернативним попи­том (який допускає заміну товарів) та імпульсним попитом (невизначеним, прихованим, який з'являється і формується під впливом товарної пропозиції), що сприяє різноманітності асортименту, його систематичному оновленню.

Сформувати і забезпечити стійкість, повноту раціонально­го асортименту нереально без чітко функціонуючого вироб­ництва. Виробництво, по суті, є сполучною ланкою між попитом і пропозицією. Тільки знання дійсного попиту на конкрет­ну продукцію дозволяє галузям виробництва забезпечити від­повідну пропозицію.

Сучасні ринкові відносини вимагають постійного оновлен­ня товарної пропозиції, тому досить актуальним є завдання виготовлення і випуску на ринок нових товарів. Новизна товарної продукції оцінюється за допомогою системи різних критеріїв: товарних (споживчі можливості, технічні характе­ристики, якість, дизайн, ціна); ринкових (конкурентоспро­можність, перспектива розвитку); виробничо-збутових (про­гресивні технології, нова сировина і матеріали).