Ш.Л. Амонашвілі

Народження будь-якої дитини не є випадковість.

Неповторність людини я розумію не у вузькофізичному значенні, що ця людина більше не народиться, що мати вдруге не родить її і її не воскресити. А в тім значенні, що саме вона необхідна була людям. Люди, що оточують її, мали потребу в ній. Може бути, у ньому бідувало і ціле покоління, ціле суспільство, навіть минулі і майбутні покоління. Людина потрібна людині, і люди народжуються один для одного. Людина є підмогою для іншої людини. Саме життя, що вирує за своїми законами, викликає народження потрібної людини. Ось вона і народжується зі своєю місією.

Активність у дитини закладена споконвічно, Природою, тобто дитина сама у собі несе джерело руху, енергію активності, діяльності. І ця енергія, ці імпульси функцій, за моїм переконанням, самі надають руху потрібним процесам, не чекаючи заклику середовища. Природа народжує не пасивних людських істот, а таких, котрі споконвічно вже активні, уже рухаються, уже перебувають у процесі цілісного розвитку. Ініціатива активності належить самій дитині, самій Природі в дитині. Є, так би мовити, досредова пошукова активність, коли задатки самі починають шукати відповідне середовище і не чекають, чи наступить щаслива випадковість. Своєю здатністю вести пошукову діяльність функція створює дитині більше шансів на успіх, ніж на невдачу. Функції починають прощупувати середовище, начебто вирішуючи для себе питання: чи будемо ми потрібні нашій дитині для її життєзабезпечення і досягнення успіхів? І якщо середовище заохочує їхні спроби, то в дитині в результаті такої взаємності почнуть інтенсивно розвиватися ті або інші задатки.

Повертаюся до проблеми розвитку. Хочу загострити Вашу увагу на винятковій важливості націленості педагогічного процесу на розвиток і тому наведу для порівняльного аналізу два приклади. Обидва вони відомі в психологічній літературі.

Перший приклад. Французький вчений-етнограф Веллар у джунглях Парагваю розшукував плем'я гуайкілів. Це плем'я - найбільш відстале серед відомих у даний час давніх племен. Харчується воно в основному медом диких бджіл, у пошуках їжі веде кочовий спосіб життя, не вступає в контакт зі сторонніми, має вкрай примітивну мову.

На стоянці, покинутій плем'ям, учений знайшов дворічну дівчинку. Хочу, щоб Ви, шановний Учитель, звернули увагу на вік дівчинки - дворічна. Він привіз її у Францію і віддав на виховання своїй матері. Двадцять років потому, у 1958 році, вона нічим не відрізнялася за своїм розвитком від інтелігентних європейських жінок, стала етнографом, вивчила французьку, іспанську, португальську мови.

А тепер спробуємо провести такий уявний експеримент. Якби Веллар привіз не дворічну, а 16-літню дівчину племені гуайкілів і віддав би її на виховання своєї матері, як Ви думаєте, могла б вона досягти успіху? (Міркування про гуманну педагогіку).

А.С. Макаренко

Людина погана тільки тому, що вона перебувала в поганій соціальній структурі, у поганих умовах. Я був свідком численних випадків, коли найважчі хлопчики, яких виганяли з усіх шкіл, вважали дезорганізаторами, поставлені в умови нормального педагогічного суспільства, буквально наступного дня ставали гарними, дуже талановитими, здатними йти швидко вперед. Таких випадків маса...

Десь у моїй книзі сказано, що найкращі хлопчики в умовах погано організованого колективу дуже швидко стають дикими звірятами. Це так і є. Зберіть найкращих дітей, поставте біля них поганих педагогів, і через місяць вони рознесуть і колонію, і дитбудинок, і школу, і цих педагогів (Прапори на вежах).