Міністерство освіти і науки україни

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки

Методичні вказівки

до проведення практичних занять

з курсу «ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ»

для студентів денної форми навчання

Кривий Ріг

2005

Укладач: О.В. Тарасова, ст. викладач.

Відповідальна за випуск: Л.М. Стецкевич, ст. викладач.

Рецензенти: Л.Л.Сушенцева, канд. пед. наук, доц,

Г.Ю.Січкар, канд.пед. наук, доц.

У методичних вказівках до проведення практичних занять з курсу „Основи педагогіки та психології” ґрунтовно характери-зується кожне практичне заняття дисципліни,яке включае питання, рекомендовану літературу, стислу відповідь на кожне питання, теми рефератів, перелік літератури для анотації, практичні завдання, проблемні запитання та питання тестового контролю.

Методичні вказівки призначені для студентів денної форми навчання /окрім спеціальностей „Професійне навчання” та „Екологія”/.

Розглянуто Схвалено

на засіданні на вченій раді факультету

кафедри інженерної педагогіки інформаційних технологій

та мовної підготовки.

Протокол № 2 Протокол № 2

від 29.09 2004 р. від 20.10 2004 р.

Передмова

На сучасному етапі, в умовах глобальних змін у житті нашого суспільства, вища школа також переживає певні зміни, особливо в напрямку гуманітаризації освіти. Відповідно до державної національної програми „Освіта”, Національної доктрини розвитку освіти в ХХI столітті й інших програмних документів передбачаеться значне удосконалення психолого-педагогічної підготовки студентської молоді. Психолого-педагогічні знання стають необхідністю, предметом підвищеного попиту особливо сьогодні, коли гостро відчуваеться потреба в науково-психологічному обгрунтуванні діяльності людей у період кардинальних перетворень.

Для студентів денної форми навчання /окрім спеціальностей „Професійне навчання” і „Екологія”/ викладаеться курс „Основи педагогіки та психології”. Програмою цього курсу передбачено засвоення теоретичних питань з психології і педагогіки та їх використання на практиці, а саме – проведення спеціальних психологічних тренінгів, розв’язання психологічних ситуацій, проведення психологічних тестів, надання практичних порад щодо тренування пам’яті, мислення тощо.

Ефективним видом роботи при психолого-педагогічній підготовці майбутніх інженерів є проведення практичних занять із застосуванням активних методів навчання. Практичні заняття активізують, закріплюють і конкретизують теоретичні знання, отримані студентами на лекціях та шляхом самостійного опрацювання спеціальної літератури. Застосування активних методів на практичних заняттях визначає самостійну, усвідомлену, активну і цілеспрямовану роботу з урахуванням індивідуально-психологічних прийомів розумової діяльності кожного студента.

При підготовці до практичного заняття з курсу студенти повинні осмислити питання, завдання, ознайомитися з рекомендованою літературою, а на занятті - бути готовими дати відповідь на питання, поставлені викладачем. Окрім того, студенти повинні опрацювати практичні завдання, рекомендовані викладачем: проаналізувати психолого-педагогічні ситуації, вирішити психологічні завдання, взяти участь у проведенні психолого-педагогічного дослідження, ділової гри. Наприкінці роботи студенти можуть перевірити свою підготовку, давши відповіді на проблемні запитання та питання тестового контролю.

Методичні вказівки до проведення практичних занять з курсу "Основи педагогіки та психології” розроблені на матеріалі досвіду роботи викладачів кафедри інженерної педагогіки та мовної підготовки Криворізького технічного університету і можуть бути рекомендовані студентам денної форми навчання.

Навчальний план дисципліни:

Форма навчання	Семестр	Загальна кількість годин	На тиждень	Лекції	Практичні заняття	Самос-тійна робота
1	2	3	4	5	6	7
Денна	1	54	2	17	17	20

Тематичний план

практичних занять з курсу “Основи педагогіки та психології”

№ п/п.	Тема заняття	Кількість годин
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.	Внутрішній світ і структура свідомості Психологія спілкування Пам’ять людини Емоційна сфера особистості Соціально-психологічна характеристика групи Керівництво і лідерство в структурі управління Основи інженерної психолгії. Основи психології праці, педагогічної, творчої, наукової діяльності Освіта як основний напрямок виховання. Зміст освіти і виховання Методи прикладних психолого-педагогічних досліджень	2 2 2 2 2 2 1 2 2
Всього:		17

Заняття 1

Тема: Внутрішній світ і структура свідомості

Питання:

1. Свідомість як вища форма розвитку психіки (функції, структура, розвиток свідомості).

2. Самосвідомість людини.

3. Взаємодія свідомості і підсвідомості.

4. Воля як характеристика свідомості.

5. Патологічні стани свідомості (вплив нікотину, кокаїну, амфетамінів, наркотиків, нейродепресантів тощо).

Література:

1. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Изд. 2-е, стереотипное. Т.1:Пер. с франц. - М.: Мир, 1999. - 496 с., ил.

2. Бандурка О.М. та ін. Основи психології і педагогіки:

Підручник для вузів /Бандурка О.М., Тюрина В.О.,ФедоренкоО.І. -Харків: В-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2003. - 336с.

3. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навчальний посібник. – К.: Ексоб, 2001. - 304с.

1. Свідомість як вища форма розвитку психіки

Свідомість – вища, притаманна людині форма узагальненого відображення об’єктивних стійких якостей і закономірностей оточуючого світу; формування у людини внутрішньої моделі зовнішнього світу, у результаті чого досягається пізнання і перетворення оточуючої дійсності.

Функція свідомості – формування мети діяльності, мислення, планування дій і передбачення їх результатів – все це забезпечує розумне регулювання поведінкою і діяльністю людини.

Структура свідомості:

1. Буттєва свідомість (свідомість для буття) включає:

а) біодинамічні якості рухів, досвід дій;

б) чуттєві образи.

2. Рефлективна свідомість (свідомість для свідомості) включає:

а) значення;

б) суть.

Свідомість розвивається у людини тільки в суспільних контактах.

Свідомість є лише в умовах існування мови, мислення, усвідомлення у процесі праці (розвиток у філогенезі).

В онтогенезі свідомість розвивається складним, опосередкованим шляхом, через тісний зв’язок психіки дитини і психіки матері.

2. Самосвідомість людини

Самосвідомість – це первинна форма людської свідомості, яка ґрунтується на самовідчуттях, самосприйнятті.

Самосвідомість включає:

1. усвідомлення близьких і віддалених цілей, мотивів свого “Я” (“Я” як існуючий суб’єкт );

2. усвідомлення своїх реальних і бажаних якостей (“Реальне Я” і “Ідеальне Я”):

а) пізнавальні, когнітивні уявлення про себе (“Я як спостерігаємий об’єкт”);

б) емоційне, чуттєве уявлення про себе.

Отже, самосвідомість складається з:

1. самопізнання (інтелектуальний аспект пізнання себе);

2.самовідношення (емоційне відношення до самого себе).

3. Взаємодія свідомості і підсвідомості

Більша частина процесів, що відбуваються у внутрішньому світі людини, нею не усвідомлюються, однак кожний з них може стати осмисленим. Для цього потрібно виразити його словесно – вербалізувати.

Виділяють:

підсвідоме – ті уявлення, бажання, дії, прагнення, які зараз відійшли від рівня свідомості, але в разі потреби можуть повернутися і стати усвідомленими.

несвідоме - таке психічне, яке ні за яких обставин не стане усвідомленим (сновидіння, афект, інтуїція, галюцинації, гіпноз тощо).

4. Воля як характеристика свідомості

Воля потрібна під час вибору мети, прийнятті рішення, при подоланні перешкод, під час дій. Воля – це є впевненість людини у своїх силах; рішучість вчинити той вчинок, який сама людина вважає необхідним у конкретній ситуації.

Необхідність сильної волі виникає при належності:

• складних ситуацій;

• протирічного внутрішнього світу в самій людині.

5. Патологічні стани свідомості

Патологічні стани свідомості виникають через вплив наркотиків та інших хімічних речовин на головний мозок. При зловживанні цих препаратів створюється фізична і психологічна залежність. Наприклад, амфетаміни – збуджуюча речовина, яка створює стан загального збудження, відчуття фізичного благополуччя, стан інтелектуальної екзальтації, бажання розмовляти, творити, але потім настає втрата сил, яка спричиняє параноїдні прояви: виникають слухові галюцинації, бредові реакції тощо.

Нейродепресанти – речовина, яка пригнічує діяльність центрів мозку. Це призводить до поганої координації рухів, мовлення, втрати уваги, нечіткість мислення тощо.

Теми виступів і рефератів:

1. Стани свідомості.

2. Сон людини.

3. Несвідомість і її види.

4. Інтуїція.

Практичні завдання

Експеримент на виявлення багатогранності людської самосвідомості.

Інстукція:

Виберіть із запропонованих слів ті якості особистості, які притаманні вам, які характеризують ваще справжнє “я “, динамічне “я” , ідеальне “я” , майбутнє “я”.

Завдання:

• справжнє “Я” (ким я себе вважаю у даний момент);

• динамічне “Я” (яким я поставив собі за мету бути в майбутньому);

• ідеальне “Я” (яким я повинен бути);

• майбутнє “Я” (яким, мені здається, я вже стаю).

Слова: вразливість, гордість, заздрість, злопам’ятність, помста, образливість, обережність, турботливість, байдужість, прив’язливість, рішучість, впевненість, порядність, стриманість, балакучість, розбещеність, сентиментальність, пристрасть, брехливість, раціональність.

Проблемні запитання та тестовий контроль

1. Чим можуть бути корисними для людини методики психоаналізу і ребьофінга?

2. З яких станів утворюється складна вольова дія?

3. Які стани свідомості бувають у людей? Які порушення свідомості і самосвідомості можуть виникати при захворюваннях?

4. Назвіть структуру і функції самосвідомості.

5. Підкресліть правильну відповідь.

Алкоголь є:

а) засіб, який викликає ейфорію;

б) нейродепресантом;

в) збуджуючим засобом;

Заняття 2

Тема: Психологія спілкування

Питання:

1. Характеристика процесу спілкування (функції, структура, види).

2. Комунікація та комунікативна компетентність.

3. Вербальні і невербальні засоби спілкування (мова, жести, міміка, пантоміміка тощо).

4. Основні прийоми при спілкуванні з людьми (за Д. Карнегі).

5. Ділове спілкування.

Література:

1. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. Пер. с англ. - К.: Наук. думка, 1989. - 224с.

2. Столяренко Л.Д. Основы психологии. 4-е изд., перераб. и доп. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. -672с.

3. Дубравська Д..М. Основи психології. – Львів: Світ,

2001. -280 с.

1. Характеристика процесу спілкування

Спілкування – специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства; у спілкуванні реалізуються соціальні відносини людей.

Функції спілкування:

• комунікативна (обмін інформацією між людьми);

• інтерактивна (організація взаємодії між людьми);

• перцептивна (процес сприйняття один одного і встановлення взаєморозуміння).

Види спілкування:

• “контакт масок” (формальне спілкування);

• примітивне спілкування;

• формально-рольове спілкування;

• ділове спілкування;

• духовне спілкування;

• маніпулятивне спілкування;

• світське спілкування.

Структура спілкування:

1. Потреба у спілкуванні.

2. Орієнтація у меті спілкування, в ситуації.

3. Орієнтація в особистості співрозмовника.

4. Планування змісту свого спілкування.

5. Несвідомо людина вибирає конкретні фрази, засоби, які буде використовувати; вирішує як говорити, як себе поводити.

6. Сприйняття і оцінка реакції співрозмовника, контроль за ефективністю спілкування.

7. Корекція стилю, методів спілкування.

2. Комунікація і комунікативна компетентність

Комунікація – процес двостороннього обміну інформацією, у результаті якого досягається взаєморозуміння.

Комунікація – це зв’язок, у процесі якого відбувається обмін інформацією між системами у живій і неживій природі. Зв’язок між тваринами, між комп’ютерними системами, зв’язок людини і машини, людини і тварини – все це комунікація. Спілкування існує тільки між людьми.

Комунікативна компетентність – здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

3. Вербальні і невербальні засоби спілкування

Вербальні засоби:

• значення і суть слів, фраз;

• мовленнєві звукові явища (темп мовлення, тембр, ритм, інтонація, дикція);

• виразні якості голосу (сміх, плач, шепіт, паузи тощо);

Невербальні засоби:

1. Кінестика вивчає зовнішні прояви відчуттів і емоцій (жести, міміка, пантоміміка);

2. Тактика вивчає дотики у процесі спілкування (потиснення руки, поцілунки, відштовхування тощо);

3. Проксеміка досліджує положення людей у просторі при спілкуванні (дистанції між людьми).

Готуючись до цього заняття, бажано прочитати книгу Д. Карнегі „Як здобувати друзів та впливати на людей”. Особливу увагу слід звернути на поради Карнегі, які покликані допомогти людям знайти впевненість у своїх силах і налагодити взаємовідносини у співробітництві.

Поради, запропоновані Карнегі, треба прокоментувати і пов’язати з реальним життям.

Характеризуючи ділове спілкування, слід пояснити:

• психологічні особливості проведення ділової бесіди;

• психологічні закономірності проведення переговорів;

• що таке ділова нарада.

Практичні завдання:

Завдання 1. Оцінка комунікабельності. Щоб оцінити свою комунікабельність корисно запитати у себе:

1. Чи вмієте ви привітатися або про щось запитати так, щоб людині було приємно вам відповісти?

2. Чи можете ви викликати до себе інтерес або почуття довіри?

3. Якщо вам грубіянять, чи зможете ви відповісти тим же?

4. Чи можете ви своєчасно пошуткувати, розрядити напругу?

5. Чи зможете ви перервати розмову, але ж так, щоб співрозмовник не образився на вас?

6. Вмієте ви відмовити будь-кому у проханні, але ж при цьому не викликати ворожнечі до себе?

7.Чи зможете ви так попрощатися, щоб вас знову хотіли бачити? Слід проаналізувати, в яких ситуаціях ви почуваєте себе скутими, невпевненими: при публічному виступі, потрапивши у компанію малознайомих людей, під час бесіди з начальником, при знайомстві з представником протилежної статі і т.д. Що вас у цих ситуаціях бентежить: відсутність спільної теми розмови, недомовленість, нестерпні тривалі паузи, боязнь почервоніти чи показатися нерозумним тощо.

Завдання 2. Рольове спілкування - вправа „Інтерв’ю”.

Процедура: учасники розбиваються на дві групи. Перша група - журналісти, які беруть інтерв’ю, в іншій групі - кожний обирає ким він буде, чию роль буде виконувати (спортсмен, бізнесмен, злочинець, митрополит, народний депутат, президент тощо) і, дотримуючись своєї ролі, повинен відповісти на запитання журналістів протягом 3-5 хвилин. Наприкінці - проводиться обговорення: " Чи легко було спілкуватися згідно зі своєю роллю? Які переживання і думки виникали під час виконання вправи? Що вам допомогло зрозуміти це?”

Завдання 3. Невербальні засоби спілкування.

Вправа „Подарунок”: кожний учасник без слів, жестами, мімікою повинен показати, який подарунок він „дарує” іменинниці, вона і всі інші роблять спробу вгадати, що це за подарунок.

Вправа „Повідомлення” : студенти розбиваються парами. Кожний повинен без слів, жестами повідомити своєму напарнику будь-яке повідомлення. А він повинен зрозуміти і розповісти у чому суть цього повідомлення. Потім помінятися ролями.

Вправа „Передача почуттів” : всі встають у шеренгу, перша людина повертається до іншої і передає йому мімікою будь-яке почуття (радість, гнів, скорботу, здивування, зневагу т. д.), другий повинен передати наступному це ж почуття і т .д. В останнього запитують, яке почуття йому передали і порівнюють з тим, яке почуття було відіслане напочатку, і як кожний учасник зрозумів отримане ним почуття.

Завдання 4. Психологічні завдання.

1. Опишіть, як можна глибше, "Я - це хто?"

У процесі вирішення цього завдання студенти повинні дати характеристику свого " Я " як у розумінні - "Я - людина", так і у розумінні – „Я – особистість”.

2. Уявіть себе у ролі вчителя, спробуйте зробити зауваження учню, який образив дівчину; поговоріть з учнем, який не виконав домашнє завдання; зробіть зауваження порушнику дисципліни; прокоментуйте будь-яку оцінку (відмінно, незадовільно).

Завдання 5. Ораторський конкурс.

Підготовку конкурсу з вибраної проблеми проводить викладач-консультант, він допомагає добирати літературу. Окрім основної програмної літератури вивчається і додаткова. Виступи оцінюються за такими критеріями: переконливість, змістовність, емоційність, науковість.

Проблемні запитання та тестовий контроль

1. Для чого людині потрібно спілкуватися?

2. Здібність до спілкування є природженою, чи набувається у процесі життєдіяльності?

3. У чому полягає специфіка обміну інформацією у комунікативному процесі?

4. Які ви знаєте засоби комунікації?

5. Заповніть пропуски:

а/ «дистанція, яка дозволяє людям знаходитися один від одного на відстані витягнутої руки, називається ...”.

б/ „дистанція, яка встановлюється між людьми на зборах і в аудиторіях, називається ...”.

6. Чи є правильним судження, що „комунікація ґрунтується на поведінці людини в цілому” ?

7. Які виділяють типи інформації?

8. Заповніть пропуск:

„невербальна мова включає ... (вираз обличчя, погляд, рухи всім тілом, дотик, потиснення руки, ходу, голос).

9. Виберіть правильну відповідь:

- комунікатору легше впливати на наші установки, якщо він:

а) навіює довіру;

б) ласкавий:

в) схожий на нас самих;

г) всі відповіді правильні.

10. На які групи поділяються жести, і як вони тлумачаться?

11. Яку структуру має ділова бесіда?

Заняття 3

Тема: Пам’ять людини

Питання:

1. Загальна характеристика пізнавальних процесів.

2. Пам’ять у системі психічних явищ (характеристика процесів пам’яті).

3. Порушення пам’яті.

4. Тренування пам’яті.

Література:

1. Вейн А.М., Каменецкая Б.И. Память человека. – М.: МГУ,1973. –273с.

2. Немов Р.С. Психология : Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-е изд. кн.1: Общие основы психологии.– М.: Гуманит. изд. центр «ВЛАДОС», 2001. –– 688с.

3. Психологія: Підручник для вузів / За ред. Ю.Л.Трофі-мова . – К.: Либідь, 2000. -558 с.

1. Загальна характеристика пізнавальних процесів

Пізнання, пізнавальна діяльність включає відчуття і сприймання, пам'ять, увагу, мислення і уяву. Перш ніж подавати характеристику кожного процесу окремо, потрібно вказати на їх взаємозв'язок і довести це на прикладі.

Готуючи це питання, можна використати таку схему і пояснення до неї:

П - ОП - НІ - ГМ - В - ЦС - (ЕП) - ОП - (РД) – ОС - У

Подразник (слуховий, зоровий) П впливає на органи почуттів (ОП), у результаті чого виникають нервові імпульси (НІ), які по нервових провідникових шляхах надходять до головного мозку (ГМ), оброблюються і формують окремі відчуття (В), утворюється цілісний образ сприймання (ЦС) предмета, який співставляється з еталоном пам'яті (ЕП), у результаті чого відбувається опізнання предмета (ОП),а потім, використовуючи попередній досвід, у процесі розумової діяльності (РД) відбувається осмислення (ОС), розуміння інформації. Увага (У) спрямована на прийом і розуміння інформації.

У курсі загальної психології відчуття і сприймання вивчаються як окремі психічні процеси, хоча вони тісно взаємопов'язані між собою. Характеризуючи їх, студентам потрібно вказати на цей взаємозв’язок і різницю між ними, визначити ознаки сприймання (цілісність, константність, предметність, структурність) та види відчуттів (зорові, слухові, смакові, рухові, органічні тощо).

Сприймання залежить від рівня уваги людини. У процесі підготовки цього питання необхідно розкрити будову уваги, як складного психічного явища, її види (мимовільна, довільна), основні якості (об'єм, розподіл, концентрація, стійкість, перемикання) і фізіологічні механізми.

Використовуючи і узагальнюючи знання з теми “Відчуття і сприймання”, студентам слід охарактеризувати процес мислення, операції мислення (порівняння, аналіз і синтез , абстрагування і узагальнення) і форми мислення (поняття, судження, умовивід).

Даючи оцінку процесу уяви, необхідно обов'язково виділити функції уяви, види уяви (відтворююча, творча), засоби утворення образів уяви (аглюцинація, акцентування, типізація), а також з’ясувати, яке місце уява займає в структурі творчої діяльності.

Пам'ять розглядають у системі пізнавальних процесів, однак вона лежить в основі будь-якого психічного явища.

Отже, всі процеси пізнання тісно взаємопов’язані між собою.

3. Пам’ять у системі психічних явищ

Пам’ять – форма психічного відображення, яка включає закріплення, збереження і поступове відтворення минулого досвіду.

Процеси пам’яті:

запам’ятовування;

збереження;

відтворення;

забування.

Види пам’яті:

мимовільна (інформація запам’ятовується сама по собі);

довільна (інформація запам’ятовується цілеспрямовано за допомогою спеціальних прийомів);

довгочасна (тривале збереження інформації);

короткочасна (інформація зберігається приблизно

20 сек. без повтору);

образна (можливість зберігати і в подальшому використовувати результати нашого відчуття);

емоційна (закріплення пережитих нами почуттів, емоційних станів);

словесно-логічна (інформаційна база людського інтелекту).

3. Порушення пам’яті

Амнезія – порушення пам’яті, хворобливе забування подій власного життя за певний проміжок часу. Виникає в результаті патологічного стану мозку. Причини: алкоголізм, травми, склероз, вікові і особистісні негативні зміни, деякі захворювання.

Розрізняють 4 види:

ретроградна (забуття минулого);

антероградна (неможливість запам’ятати на майбутнє);

ретардирована (збереження у пам’яті подій, пов’язаних із певною хворобою, подалі – забування);

прогресивна (повна втрата пам’яті).

Теми виступів і рефератів:

1. Увага, її в види і якості.

2. Відчуття і сприймання.

3. Пам’ять: основні види, процеси і індивідуальні відрізнення.

4. Мислення і його індивідуальні особливості.

5. Уява та творчість.

Практичні завдання:

1. Чи можлива розумова діяльність без уваги? Які види і якості уваги проявляються у людини?

2. Що практично можна зробити, щоб застерегтися від забування важливого матеріалу? Які методи тренування пам'яті і мнемонічні прийоми вам відомі?

3. Що спільне і у чому різниця між мисленням та уявою?

4. Яким чином можна активізувати розумову і творчу діяльність?

5. Які існують пороги відчуттів?

6.Підкресліть правильну відповідь.

Увага - це:

а/ застереженість і спрямованість свідомості на певні об'єкти;

б/ вибіркове сприймання об'єктів;

в/ форма організації і необхідна умова психічної діяльності людини.

Сприймання - це:

а/ синтез відчуттів;

б/ відображення у мозку людини окремих властивостей і якостей предметів та явищ при їх безпосередньому впливі на аналізатори;

в/ відображення предметів і явищ в усій сукупності їх істотних властивостей і якостей;

г/ відображення предметів і явищ в цілому в усій сукупності їх властивостей і якостей при їх дії на аналізатори.

В якому з поданих визначень йдеться мова про творчу уяву:

а/ самостійне створення у мозку людини нових образів на основі попереднього досвіду;

б/ створення у мозку людини картин далекого майбутнього;

в/ психічна діяльність, у результаті якої відбуваються утворення у мозку людини нових думок;

г/ створення у мозку людини образів нових для неї об'єктів на основі словесного досвіду.

Заняття 4

Тема: Емоційна сфера особистості

Питання:

1. Емоції і почуття людини. Види почуттів.

2. Стрес і дістрес. Як подолати стрес.

3. Стан афекту.

4. Фрустрація.

Література:

1. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Як допомогти собі та іншим: Курс лекцій. – К.: Наук.думка,2000.-189с.

2. Общая психология : Учебник для студ. пед. ин-тов /А.В.

Петровский, А.В. Брушлинский, В.П.Зинченко и др./ Под ред. А.В.

Петровского. – М.: Просвещение, 1986. -464 с.

1. Емоції і почуття людини. Види почуттів

Емоції – психічні стани і процеси у людини і тварини, в яких реалізуються їх ситуативні переживання. Термін емоції вживається в широкому розумінні для позначення будь-яких душевних переживань, і у вузькому – коли емоцією називають переживання, яке базується на безумовному рефлексі, інстинктивних проявах психіки.

Почуття – психічні стани і процеси, в яких відображений емоційний аспект духовного світу людини, її суб’єктивне переживання подій і емоційне ставлення до навколишньої дійсності. Почуття на відміну від емоцій характеризуються стійкістю, глибиною, тривалістю.

Розрізняють:

моральні почуття (переживання людиною її ставлення до інших людей);

інтелектуальні почуття (пов’язані з пізнавальною діяльністю);

естетичні почуття (почуття краси при сприйнятті мистецтва, явищ природи);

практичні почуття (почуття, пов’язані з діяльністю людини).

2. Стрес і дістрес

У перекладі з англ. стрес – це натиск, напруга, а дістрес – нещастя, нужда, потрясіння.

Стрес – це неспецифічна реакція організму на будь-яку пред’явлену йому вимогу. Кожна неочікуваність, яка порушує стабільне життя, може бути причиною стресу. Будь-яка подія, факт чи повідомлення може викликати стрес. Отже, саме виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки від суб’єктивних факторів, від особливостей самої людини: оцінки нею ситуацій, співставлення своїх сил і здібностей з тим, що від неї вимагають тощо.

3. Стан афекту

Афект – сильне, бурхливе, короткочасне емоційне переживання, яке повністю захоплює психіку людини, під час якого людина себе практично не контролює. На відміну від емоцій афекти проходять швидко, бурхливо, супроводжуються різними органічними змінами і руховими реакціями.

4. Фрустрація

Фрустрація – у перекладі з лат. означає обман, даремне очікування. Фрустрація переживається як напруження, відчай, гнів, бентежність, яка охоплюює людину, коли на шляху до досягнення мети вона зустрічає неочікувані перешкоди, що заважають їй задовольнити свої потреби. Накінець людина не бачить вихід із цієї ситуації. Самі поширені реакції на фрустрацію – це прояви агресивності, або ж відступ, відхід.

Практичні завдання.

1. Психологічні завдання.

1.Нейропсихологи провели дослідження. Тваринам (щурам) вживили електроди у різні частини мозку, які потім подразнювались слабким електричним струмом. У процесі подразнення одні тварини намагалися продовжити цю процедуру – підбігали до апарату, відмовлялися від їжі. Інші тварини всіляко уникали сеансів подразнення, втікали, ховалися тощо. Як пояснити поведінку тварин у першому і другому випадках?

2.Чи може емоційний стан людини вплинути на її соматичне(фізичне) здоров’я?

3.Учнів Віктора і Михайла засудили однокласники на класних зборах за один і той же вчинок. Віктор – сангвінік, Михайло – меланхолік. Чим відрізняються їхні емоційні реакції? Якими повинні бути результати класних зборів?

2. Ділова гра.

Аудиторії пропонується текст такої ситуації: “ Працівник сильно образив свого колегу по роботі. Після цього він заявив, що не може стримуватись, коли його несправедливо критикують. Цього працівника викликали до директора відділу, між ними відбулася бесіда.”Двом студентам пропонується обіграти цю бесіду. Одному з них пропонується зіграти роль директора, іншому – працівника. У кінці гри студенти висловлюють свою думку, а викладач – підводить підсумок.

3. За зовнішніми ознаками визначити у людей різного віку емоційний стан. Скласти звіт.

Проблемні запитання та тестовий контроль

1. Чи може людина і тварина існувати без емоцій?

2. На одному підприємстві стався такий випадок: жінка – машиніст крану сказала своєму бригадиру, що у неї поганий настрій і вона працювати не може, що боїться через це спричинити аварію. Бригадир заперечив їй, на роботі слід працювати, а поганий настрій залишати дома. Прокоментуйте цю ситуацію.

3. Чи є такий стан, у якому поведінкою людини керують емоції, а не свідомість? Як називається цей стан?

4. Як можна застерегтися від стресу?

5. Чим відрізняється афект від настрою?

6. Які люди частіше переживають стан фрустрації?

7. Підкресліть правильну відповідь.

У якому з наведених рядків названі лише інтелектуальні почуття?

а/ любов до знань, почуття нового, гумор;

б/ здивування, сумнів, упевненість;

в/ допитливість, любов до прекрасного, сумнів;

г/ любов до знань, нудьга, радість пізнання;

д/ почуття сумніву й упевненості.

Заняття 5

Тема: Соціально-психологічна характеристика групи

Питання:

1. Поняття про соціальну групу. Класифікація малих груп.

2. Ділові та міжособистісні стосунки в групі.

3. Бар’єри взаємовідносин між людьми.

4. Конфлікт і засоби його урегулювання.

Література:

1. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческих взаимоотношений. – К.: Политиздат Украины, 1989.-189с.

2. Немов Р.С. Психология : Учеб. Для студ. высш. пед. учеб. заведенний: В 3 кн. – 4-е изд. кн.1: Общие основы психологии. – М.: Гуманит. изд. центр «ВЛАДОС», 2001. –– 688с.

3. Дубравська Д.М. Основи психології. –Львів:Світ, 2001. -

280 с.

1. Поняття про соціальну групу. Класифікація малих груп

Соціальна група – реально існуюче утворення людей, в якому люди зібрані разом, об’єднані загальною ознакою, різновидом сумісної діяльності чи розміщені у певних ідентичних умовах. Виділяють великі і малі групи.

Великі групи – це держави, нації, народи, партії, класи, соціальні об’єднання, що характеризуються за професійними, економічними, віковими, статевими ознаками тощо. Вони поділяються на:

- ті, що виникнули стихійно, випадково. Наприклад, натовп, публіка, аудиторія;

- ті, що утворилися у процесі історичного розвитку. Наприклад, етнічні групи (нації, народи), вікові (дитина, підліток, юнак) і т. п.

Ознаки:

1. Не обов’язковим є перебування на одній території.

2. Відсутність тісних контактів між членами групи.

3. Відсутність лідера.

Мала група – це небагаточисленне за кількістю об’єднання людей, члени якого мають спільну мету і тісно контактують між собою. Кількість – від 2-3 до 40-45 осіб.

Ознаки:

1. Прямий контакт між індивідами, міжособистісна взаємодія і взаєморозуміння;

2. Єдина мета і діяльність, спільність інтересів, цінностей і норм.

3. Внутрішній розподіл функцій і групових ролей. Наявність лідера.

Класифікація малих груп:

Формальна – існує лише у межах офіційних організацій.

Неформальна – виникає поза цими організаціями.

Слаборозвинута – між членами групи немає психологічної згуртованості, відсутні ділові і міжособистісні відносини, відсутній ватажок і розподіл обов’язків.

Високорозвинута – всі попередні соціально-психологічні характеристики наявні.

Корпорація – характерна діяльність, яка малокорисна і навіть шкідлива для суспільства.

Референтна – група, до якої людина добровільно себе призначила.

Нереферентна – психологія і поведінка групи стороння і непричетна для індивіда.

2. Ділові і міжособистісні відносини в групі

Взаємовідносини – це дії індивідів, спрямовані один на одного. Вони поділяються на офіційні і неофіційні, ділові і особистісні, раціональні і емоційні.

Офіційні – відносини, які виникають на посадовій основі. Вони фіксуються законом, регулюються положеннями, затверджені офіційно.

Неофіційні – базуються на особистісних стосунках.

Ділові – виникають у процесі сумісної роботи.

Особистісні – утворюються між людьми незалежно від виконуємої роботи.

Раціональні – міжособистісні стосунки враховують у першу чергу знання людей один про одного і об’єктивні оцінки, які дають оточуючі.

Емоційні – навпаки, оцінки суб’єктивні, що ґрунтуються на власному індивідуальному сприйнятті один одного.

3. Бар’єри взаємовідносин між людьми

Бар’єри у взаємовідносинах виникають з різних причин. Ось деякі з них:

- різні сфери діяльності (наприклад, художник – інженер);

- віковий бар’єр (дорослі-молодші);

- статевий бар’єр (чоловіки-жінки);

- інтелектуальний бар’єр;

- мовленнєвий бар’єр;

- різниця у соціальному положенні;

- національний бар’єр тощо.

4. Конфлікт, типи конфліктів

Конфлікт – наявність протиріччя, протилежність інтересів, потреб, яке порушує нормальну взаємодію людей, гальмує досягнення їх мети.

Типи конфліктів:

- внутрішньоособистісний;

- міжособистісний;

- між особистістю і групою;

- міжгруповий;

- соціальний.

Стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях:

- наполегливість, натиск (досягнення своєї мети будь-яким шляхом, агресивність, застосування влади);

- уникнення (прагнення уникнути конфлікту);

пристосування (відмова від боротьби, від своїх інтересів);

- компроміс (взаємні поступки);

- співробітництво (вирішення проблеми, враховуючи законні інтереси один одного, прийняття єдиного рішення).

Анотація чи конспектування літератури:

Андреева Г. М. Группа в социальной психологии // Социальная психология. - М.: Просвещение, 1988.- С. 175-298.

Бодалев А.А. Восприятие н понимание человека человеком. - М.: Просвещение, 1982. - 123с.

Теми виступів і рефератів:

1. Соціальна психологія як наука.

2. Соціальна психологія груп та організацій.

3. Феномен лідерства і керівництва: спільне і різне.

4. Анатомія конфлікту.

Практичні завдання:

1. Характеристика структури студентської групи і міжособистісних стосунків у групі.

Мета: визначити структуру реальної студентської групи, міжособистісні відносини у ній, опрацювати навички використання методики вибору партнера.

Для виконання завдання можна рекомендувати наступну програму.

Самостійно сформулюйте критерій вибору. Проведіть опитування. Установіть популярність кожного студента групи згідно даному критерію. Виділіть студентів з великою і малою популярністю, з’ясуйте їх причини, і на основі отриманих матеріалів виділіть мікрогрупи. Дайте розгорнуту характеристику 1 - 2 з них. Вкажіть мотиви навчання і діяльності мікрогруп. Визначте, чи співпадають вони манерами з думкою викладача, куратора. Звіт про виконану роботу подайте у письмовому вигляді.

2. Психологічні завдання.

1."Я нерозумний"

Нова співробітниця, яка раніше займалася закупкою продукції, отримала іншу роботу і блискуче її виконувала. Шефу не подобалося лише те, що вона постійно запитувала про щось, при тому сама знала відповіді на ці питання. Шеф кожного разу реагував на них дуже роздратовано, від чого помітно страждав психологічний клімат у відділі.

Яку стратегію виходу з конфліктної ситуації можна запропонувати? Як повинен був повести себе шеф і співробітниця, щоб уникнути конфлікту?

. 2."Зараз я тобі покажу..."

Шеф говорить робітнику, який запізнився на роботу: "А ви знаєте котра вже година?" Відповідь: "Вибачте, будь ласка, що я запізнився, але цього більше не буде". Шеф (погрожуючи): "Ви вже третій раз на тиждень запізнились на роботу. Я не буду більше з цим миритися." Після цієї сцени всі замовкають.

Який вихід із цієї конфліктної ситуації запропонували б ви? Оцініть позицію шефа і співробітника.

Проблемні запитання та тестовий контроль

1. Які соціально-психологічні феномени впливу соціальної групи на людину виникають?

2. Які групи можна виділити? Мала група - що це таке?

3. Що таке група як “колективний суб’єкт” діяльності і які методи виявлення міжособистісних відносин у групі ви знаєте?

4. Який статус може мати особистість у групі, і які методи виявлення ролі суб’єкта у груповій ієрархії?

5. Як можна урегулювати конфліктні ситуації?

Заняття 6

Тема: Керівництво і лідерство в структурі управління

Питання:

1. Поняття про керівництво і лідерство. Функції керівника.

2. Лідер у групі. Типи лідерів.

3. Стилі керівництва.

4. Особистість сучасного керівника:

а) керівник і колектив;

б) культура спілкування керівника.

Література:

1. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Основы психологии управления: Учебник. – Харьков : Ун-т внутр. дел, 1999. - 528с.

1. Поняття про керівництво. Функції керівника

Керівництво – процес правової організації і управління сумісною діяльністю членів колективу, який здійснюється керівником як представником соціального контролю і влади.

Лідерство – процес внутрішньої соціально-психологічної організації і управління спілкуванням та діяльністю членів малої групи, який здійснюється лідером, як суб’єктом, спонтанно сформованих у міжособистісних відносинах групових норм.

Таблиця 1.

керівник	лідер
регулює відносини у межах офіційної соціальної організації	регулює переважно внутрішньогрупові міжособисті відносини, які мають неофіційний характер
2.це елемент макросередо- вища	це феномен мікросередовища
	Продовження таблиці 1.
3. керується зверху, діяльністю соціальних організацій	виникає і функціонує стихійно
4. більш стабільний, має більше санкцій	немає санкцій
5. це соціальна характеристика формальних відносин у групі	це психологічна характеристика поведінки певних членів групи.

Функції керівника:

- адміністративно-організаційна;

- стратегічна;

- експертно-консультативна;

- комунікативна;

- виховна (психотерапевтична);

- функція представництва.

2. Лідер у групі. Типи лідерів

Група, яка вирішує значиму проблему, завжди вибирає для її вирішення лідера. Без лідера жодна група існувати не може.

З точки зору масштабності вирішуємих задач виділяють:

- побутового лідера (у шкільних, студентських групах, сім’ї);

- соціального (на виробництві, у профсоюзі);

- політичного (державні, суспільні діячі).

Залежно від домінуючих функцій є:

- лідер-організатор;

- лідер-творець;

- лідер-борець;

- лідер-дипломат;

- лідер-утішник.

Психоаналітики виділяють 10 типів:

- "совєрєн" (патріарх);

- "ватажок";

- "тиран";

- "організатор";

- "спокусник";

- "герой";

- "дурний приклад";

- "кумир";

- "вигнанець";

- "козел отпущения".

3. Стилі керівництва

Виділяють:

- авторитарний стиль;

характерно: категоричне прийняття всіх рішень керівником, постійний контроль за виконанням рішень з погрозою покарання, відсутність інтересу до робітника як особистості.

- демократичний стиль;

характерно: рішення приймаються колективно у процесі обговорення, враховується думка і ініціатива співробітників; керівник доброзичливий до підлеглих і ставиться до них, як до особистостей; виконання прийнятих рішень контролюється і керівником, і підлеглими.

- ліберально-анархічний стиль;

характерно: з одного боку – "максимум демократії" (всі пропонують щось, але єдиної згоди відшукати не можуть), а з іншого – "мінімум контролю" (навіть прийняті рішення не виконуються, відсутній контроль за їх реалізацію); результати роботи низькі, психологічний клімат у групі несприятливий.

- ситуативний стиль – гнучко і інтуїтивно враховується рівень психологічного розвитку підлеглих і колективу.

Теми виступів і рефератів:

1. Феноменологія лідерства.

2. Стиль і теорії лідерства.

3. Імідж керівника.

4. Культура спілкування керівника.

Проблемні запитання:

1. У чому полягає вплив керівника на членів групи ?

2. Хто такий авторитет ? Чи повинен бути авторитетом лідер і керівник ?

3. Чи може бути людина одночасно і лідером, і керівником ?

4. Які умови успішної взаємодії керівника з членами колективу ?

5. Які існують види відносин керівника з групою ?

6. Які із стилів керівництва є позитивними , успішними, а які ні ?

7. Назвіть критерії оцінки особистості керівника.

Заняття 7

Тема: Основи інженерної психології. Основи психології праці, педагогічної, творчої, наукової діяльності

Питання:

1. Характеристика інженерної психології.

2. Модель особистості сучасного інженера. Технічне мислення.

3. Сутність і структура професійної компетентності спеціаліста. Професійна орієнтація. Профконсультація. Профпригодність. Профвідбір.

Література:

1. Психология и педагогика. Учебное пособие / Под ред. К.А. Абульхановой, Н.В. Васиной, Л.Г. Лаптева, В.А. Сластенина. - М.: Издательство "Совершенство", 1998. -320с.

2. Степанов О.М., Фіцула М..М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. - 504 с.

Інженерна психологія - це наука, яка вивчає закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх на практиці, створення і експлуатації систем "людина-машина"; інженерна психологія є науково-теоретичною частиною ергономіки, однією з її галузей. Отже, студентам необхідно визначити, що вивчає ергономіка як наука, які завдання вирішує інженерна психологія, та як взаємопов'язані між собою ці дві науки.

Взагалі психологія може позитивно впливати на різні аспекти формування особистості інженера. Тому, дуже важливо з'ясувати, як формується особистість інженера, які психологічні компоненти впливають на її становлення, у чому особливість технічного мислення, та що таке технічна творчість?

Професійна компетентність-це професійна підготовка і здатність суб'єкта праці (спеціаліста чи колективу) до виконання задач і обов'язків повсякденної діяльності. ЇЇ показниками є: об'єктивно необхідні знання, вміння, навички, а також професійні позиції, індивідуально-психологічні якості. Студентам потрібно охарактеризувати показники професійної компетентності і пояснити як вони взаємопов'язані між собою.

У процесі самопідготовки дайте пояснення: "професійна орієнтація”, “профконсультація”, “профпригодність”, “профвідбір”.

Теми рефератів і виступів:

1. Психологія праці і її основні завдання.

2. Професійна орієнтація як система.

3. Інженер і сучасність.

4. Професійна придатність і профвідбір.

Практичні завдання:

1. Складіть професіограму професії інженера.

2. Проаналізуйте наступні ситуації. Поясніть, як ці ситуації можна поєднати з поняттями “ професійна компетентність,, , “професійна придатність”? Думку обґрунтуйте.

А. Ваш новий замісник має відмінні характеристики. Однак, тільки він прийшов до вас на роботу, у нього виникли особисті проблеми, які заважають роботі. Згодом, ці проблеми він вирішив, але його робота не покращилася. І зараз він перекладає на вас відповідальність за прийняття рішення, що входить у його обов'язки. Ви у розпачі, вирішуєте з ним це обговорити.

Б. Ви - начальник планово-економічного відділу. Співробітниця Н. не зробила на призначений час для вас підрахування. Вам передали, що вона телефонувала і сказала, що із-за хвороби довгий час буде відсутня. Однак, коли ви декілька разів дзвонили до неї додому, ніхто не відповідав. Ви змушені терміново вилетіти до Києва у відрядження на важливі збори без потрібних для вас даних - підрахувань. Вас це сильно бентежить. В аеропорту ви несподівано зустрічаєтесь із "хворою" співробітницею Н., котра очікує черги біля пункту реєстрації з речами.

Проблемні запитання:

1. Чи потрібний профвідбір? Як його здійснити?

2. Які особливості притаманні мисленню інженера?

3. Що таке інженерно-психологічне проектування, з яких етапів воно складається?

4. Розкрийте особистісний зміст професійної компетентності спеціаліста.

5. Покажіть критерії і показники професійної культури і обґрунтуйте основні шляхи її формування і розвитку.

Заняття 8

Тема: Освіта як основний напрямок виховання.

Зміст освіти і виховання

Питання:

1. Загальна характеристика змісту освіти.

2. Сучасні теорії і концепції навчання.

3. Взаємозв'язок загальної, політехнічної та професійної освіти. Вища інженерно-технічна освіта.

Література:

1. Педагогика: Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. - 608с.

2. Карпенчук С..Г. Теорія і методика виховання : Навч.. посібник для вузів. – К.: Вища школа, 1997. - 304 с.

Професійне навчання обумовлене потребами держави і суспільства у добре підготовлених спеціалістах. Держава формує соціальне замовлення на підготовку професіоналів і створює вимоги, які ставляться до них. Ці вимоги реалізуються у процесі навчання. Тому, дуже важливо для студентів з’ясувати і пояснити, у чому полягає суть теорії навчання (дидактики), визначити зв'язок дидактики з конкретними методиками, дати загальну характеристику змісту освіти.

Діяльність людей у процесі навчання носить навчально-пізнавальний характер. Тому ефективність навчання в цілому залежить від педагогів організувати навчальний процес згідно з основними закономірностями навчально-пізнавальної діяльності спеціалістів. Враховуючи їх, розробляються різноманітні педагогічні (дидактичні) концепції навчання. Студентам потрібно проаналізувати ці сучасні теорії і концепції навчання.

Окрім того, слід охарактеризувати положення і завдання середньої освіти, політехнічної та професійної, вказати на їх взаємозв'язок;

спробувати дати оцінку вищій інженерно-технічній освіті, та визначити її пріоритети.

Теми рефератів та виступів:

1. Зміст освіти і педагогічні основи її удосконалення.

2. Професійна освіта. Практичні завдання:

Проаналізуйте завдання з професійної педагогіки.

1. Ми часто реагуємо, прислуховуємося до якогось конкретного випадку, наприклад, злочину, здійсненого у сусідньому районі, про який знають всі, і детально його аналізуємо. Викладач, який читає право, починає заняття з розповіді про випадок, який стався, і запитує:

«Злочину могло б і не статися, якщо б…». Знайдіть, будь ласка, помилки, яких припустилися потерпілі, які об'єктивно сприяють злочину.

Наскільки ефективний такий підхід викладача? Які принципи і методи навчання він використав? Дайте характеристику принципу ^“виховний характер навчання”.

2. Студент Н. виявляв низький рівень успішності з дисципліни "Слюсарно-ремонтна справа". У бесіді з викладачем з’ясувалося, що з нього не вийде кваліфікований слюсар. Викладач спробував переконати його, наводячи безліч прикладів із життя. Показав, як працює заточний верстат, як виробляється свердлення отвору. Постійно спостерігаючи за ним, надаючи необхідну допомогу, викладач допоміг йому знайти сили, перебороти боязнь.

Який метод використав викладач у даному випадку? У чому його особливості? Вкажіть шляхи і засоби первинної адаптації учнів у процесі виробничого навчання.

3. Йде заняття. Переконливо і пристрасно викладач із спецтехнології розповідає про майбутнє машинобудування, нові верстати з програмним управлінням, про нові інструменти. Студенти уважно слухають. Раптом педагог замовкає, а через хвилину вже розгнівано кричить на хлопця, який крадькома читав журнал. Усі із зацікавленням дивляться на «провинця».

Дайте психолого-педагогічне обґрунтування даного заняття. Чи можна робити зауваження студентам під час заняття. Як потрібно настроїти аудиторію на сприйняття навчального матеріалу?

Проблемні запитання та тестовий контроль

1. Підкресліть правильну відповідь:

•а/ в якому значенні вживається поняття "дидактика"?

б/ дидактика - це теорія навчання;

в/ дидактика - це теорія виховання;

г/ дидактика - це розділ педагогіки, у якому розглядаються питання спеціальних методик;

д/ варіантів правильної відповіді немає.

• Серед наведених нижче понять визначити принципи системи освіти в Україні:

а/ рівність всіх громадян в одержанні освіти; б/ професійна освіта молоді;

в/ державний і суспільний характер всіх видів навчально-виховних закладів;

г/ варіантів правильної відповіді немає.

2. Що слід розуміти під змістом освіти?

3. Які суб'єктивні і об’єктивні фактори впливають на зміст освіти?

4. Розкрийте сутність загальної, політехнічної і професійної освіти.

Заняття 9

Тема: Методи прикладних психолого-педагогічних досліджень

Питання:

1. Методи навчання і їх класифікація.

2. Методи психолого-педагогічного дослідження.

3. Використання комп'ютерної техніки.

Література:

1. Мойсеюк Н.Є. .Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: ВАТ «Біло-церківська книжкова фабрика», 2003. - 615с.

3. Ващенко Г. Виховний ідеал : Підручник для педагогів, виховників,

молоді і батьків / Педагогічне товариство імені проф. Григорія Ващенка. - 3-тє вид. - Полтава: Полтавський вісник, 1994. -190 с.

1.Методи навчання

Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладачів і учнів,спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Методи навчання класифікуються за різними ознаками:

1. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності: словесні методи (лекція, бесіда, розповідь - пояснення); наочні методи (інструкція, демонстрація); практичні методи (досліди, вправи, навчальна праця, твори, реферати тощо); індуктивні і дедуктивні методи; репродуктивні; творчі та проблемно-пошукові методи.

2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності: методи створення ситуації інтересу, пізнавальні ігри, навчальні дискусії.

3. Методи контролю і самоконтролю у навчанні: поточний контроль, періодичний контроль (письмова і усна контрольна робота); підсумковий контроль; взаємоконтроль; самоконтроль; машинний контроль.

4. Бінарні методи навчання: науково-інформаційний, науково-проблемний, науково-евристичний, науково-практичний, науково-дослідницький, практично-евристичний, практично-проблемний методи.

У процесі подальшої самопідготовки до заняття дайте загальну характеристику основним методам психолого-педагогічних досліджень (традиційних : спостереження., експеримент, соціологічних; математичних; тестування), а також поясніть, як використовується комп'ютерна техніка у процесі навчання.

Практичні завдання:

Проаналізуйте педагогічні ситуації.

1. При вивченні третього закону Ньютона перед групою ставиться питання: "Як рухається космічний корабель у космічному просторі?" Відповіді бувають різноманітні: "За інерцією", "Відштовхується від повітря" і т.ін. Викладач за допомогою додаткових питань "диригує" групою і під кінець формулює третій закон Ньютона, а студентам дає завдання навести приклади щодо цього закону.

Які дидактичні прийоми використовує викладач при поясненні нового матеріалу? Чи правильно він пояснює матеріал?

2. Викладач дав студенту завдання і запитав: "А може цю деталь потрібно виготовити якось інакше, придумати обладнання для її виготовлення?"

Яким методом у даному випадку скористався викладач? Які якості виховує викладач у студента, використовуючи цей метод? Чи потрібно пропонувати знайти самостійне рішення студенту?

Проблемні запитання та тестовий контроль.

1. Підкресліть правильну відповідь:

До якого педагогічного поняття можна віднести самостійну роботу?

а) методи навчання;

б) форми навчання;

в) засоби навчання;

г) варіантів правильної відповіді немає.

Визначте методи, за допомогою яких можна вивчити і пізнати особистість:

а) спостереження;

б) експеримент;

в) конференція;

г) тестування;

д) тренінг;

є) варіантів правильної відповіді немає.

2. .Чи можна вважати аналіз, синтез, індукцію, дедукцію методами навчання?

3. Від чого залежить вибір методу навчанняч?

Навчальне видання

Методичні вказівки до проведення практичних занять

з курсу „Основи педагогіки та психології”

для студентів денної форми навчання

Укладач: Тарасова Олена Володимирівна

Реєстрац. № ________

Підписано до друку ____________ 200_р.

Формат ______________

Обсяг ______________ стор.

Тираж ______________ прим.

м. Кривий Ріг ,

вул. ХХII партз’їзду, 11.

51

3

50

4

49

5

48

6

47

7

46

8

45

9

44

10

43

11

42

12

41

13

40

14

39

15

38

16

37

17

36

18

35

19

34

20

33

21

32

22

31

23

30

24

29

25

28

26

27