46. Політико-правоа теорія Фіхте.

В основі його вчення – субєктивний ідеалізм. Об’єктивна дійсність не існує поза свідомістю людини. В реальному житті індивідуальна свобода порушується, щоб цього не було, необхідно встановити панування закону, чого можна досягти завдяки примусу - держави.

Правопорушень було б менше, якщо закони, що схвалюються, матимуть такі гарантії свободи, що їх кожна особа зможе сприймати як свої.

Демократія і деспотія є протиправними.

Відкидав ідею поділу влади на законодавчу, вик, судову. Зловживанням владою в державі пропонував покласти край за допомогою вищої контрольної інстанції, що призначається народом, стоїть над владою та володіє правом заборони незаконних дій.

Для досягнення стабільності в державі потрібні 3 типи суспільних відносин: договір про власність, д про захист, д про об’єднання. Без власності немає громадянина, треба створювати умови, щоб людина могла набути власність. Д про захист – не зазіхати на майно інших та охороняти своє. Д про об’єднання – згуртовує вищезазначені договори, гарантуючи їх виконання.

“Замкнена торгова держава” – проект держави з надмірною штатизацією (одержавленням) усіх сфер сусп життя.

3 стани суспільства: селяни: виробл с/г продукцію; міське населення склад з ремісник і купців.

Держава контролює всі сфери сусп життя.

В “ідеалььній державі” є замкнена торгова система, грош одиниці мають прав оігу лише на внутр ринку.

Категорично проти прив власності на землю. Земля належить Богові, а людина може її обробляти і використовувати. Значна роль відводилась поліції. Вона мала контролювати кожного громадянина, водночас не схвалював негласних методів роботи поліції.

47. історична школа права (Гуго, Савин’ї, Пухта)

В центрі було питання про виникнення та історичний розвиток права. Засновником був Густав Гуго. Послідовниеком бкв Свін’ї та Пухта.

Вважали, що для правильного розуміння і розвитку державно-правових явищ визначальне значення має вивчення та осмислення їхнього історичного розвитку.

Народ – це єдність окремих осіб, що базується на органічних зв’язках між станами і групами суспільства.

Право – як публічне, так і приватне складається саме по собі, воно створюється сусп розвитком, як мова та звичаї. Воно, так само як мова, не встановлюється договором, не запроваджується за чиєюсь вольовою вказівкою і не надане Богом.(Гуго) Також порівнював утворення права з утв правил гри. Лише поступово, завдяки практиці установлюються стійкі правила. Право утвор не стільки завдяки законодавству, стільки через самост розвиток, стихійне утвор норм спілкування, що їх добровільно приймає народ. Позитивне право є похідним від звичаєвого права, яке зумовлюєься нац свідомістю . “Усе, що існує, законне, оскільки воно існує”. (тому що, те що відбувається на практиці не завжди відповідає закону, і такий стан нормальний, бо багато хто не читав і не знає змісту закону, проте фактичний стан речей добре знайомий кожному.)

Савін’ї: право – це витвір народного духу, невід’ємний елемент цілісної культури народу, як і культуру його не можна встановлювати свавільними бажаннями окремих індивідів. Право формується у процесі спільного життя всіх людей, які становлять народ. Право розвивається постійно разом із розвитком нац духу. Виділяв 2 стадії його розвитку: 1 – право витворються у свідомості народу, на 2 – вченими-юристами. Потім кодифікація. На всіх етапах розвитку не втрачає зв’язку з своєю основою – духом народу.

Пухта: право –це продукт народного духу і специфічність того чи іншоо права зумвлені осрбливостями народу. Воля окремої людини не відіграє у праві жодної ролі. Право складається волею історії, результат тих обставин, що історично склались у суспільстві.

Держава створена тією ж силою, що і право, її основою також є народний дух.

.

48. Ідея природного права в Україні епохи Просвітництва.

Випускники Києво-Могилянської академії стали в Україні першими носіями ідей Просвітництва. Критикуючи існуючий суспільний лад, вони вимагали пом'якшення експлуатації селян, раціоналізації сільськогосподарського і промислового виробництва, звільнення селян із кріпацтва, демократизації суспільства.

49. Вчення про державу та право Михайла Драгоманова.

Створив концепцію суспільства, що грунт на ідеї асоціації гармонійно розвинених особливостей. Розробив проект конституц перетворення Рос імперії на децентралізовану федеративну державу. Був переконаний, що терор і диктатура не мож бути засобами побудови прогресивного суспільно-політичного ладу. У його роеті передбачався новий устрій держави на сасадах політичної свободи, яка гарантуватиме права люд і громадянина, скасув тілесних та смертної кари, недоторканість житла без судової повістки, таємність листування, свобода слова, друку совісті і віросповідання. Церква відділялася від жержави. Суд стояв на сторожі прав і свобод.

3 гілки влади: законод (належала 2 думам: держ і союзній.), виконавч (На чолі держави – імператор – з успадкованою владою, чі обраний голова Всеросійського державного союзу. Передбачалось і самоуправління) , суд (Верховний Суд (сенату), суд палати обласних, повітових і міских дум. Члени Верховного суду признач довічно главою держави. )

пропонував парламентську державу з засадами самоуправління, яка б впливала на соціальну та еконмічну сфери суспільства.

50. Політико-правові погляди Григорія Сковороди.

Засуджував кріпосне право і всю феодальну систему разом з її правом і судочинством, за яких правда за тим, хто сильніший. Він був ворогом монархічного ладу, тиранії, визнавав волю найбільшим здобутком людини. Суспільно-політичний ідеал Сковороди — республіка. В ній немає майнової нерівності, гноблення людини людиною. Закони тут "зовсім не підходять тиранії", тому що забезпечують права всім громадянам, а республікансько-демократичний устрій дає можливість чесно працювати усім вільним людям відповідно до їх здібностей та схильностей. Принцип "схильності" був проголошений Г. Сковородою як головний принцип республіканського устрою. Він означав необхідність для всіх громадян займатися тільки тією працею, до якої у них с природні здібності. Кожен в республіці повинен займатися "різною" працею.