80. Юридичний позитивізм/Джон Остін/

Розвиток державно-правових концепцій другої половини XIX — початку XX ст. відбувався під впливом стрімких процесів практично в усіх сферах суспільного життя країн Західної Європи. Але найбільш впливовими чинниками були економічний і політичний.

Державно-правові теорії позитивізму започаткував у XIX ст. французький мислитель Огюст Конт автор "Курсу позитивної філософії" та "Системи позитивної політики".

Встановлення в державі права – воно відмінне від усіх інших правил, норм, що регулюють сусп Відносини, тим,що останні не походять від суверенної влади. Право хар-ся 4 елементами: наказом, санкцією, обов’язком виконання, суверенною владою. Всі види нормативного регулювання суспільних відносин, не охоплені поняттям права, він називав "позитивною мораллю". Між позитивним правом і мораллю, а також між позитивним правом і релігією не існує спільності чи подібності, між ними існує протиріччя.

81. Фашистська політико правова ідеологія

Фашизм- диктатура, що спирається на середній клас. Першочерговим носієм культури тут бура раса арійців. Метою фашизму було світове панування арійців. Основне знаряддя фаш.диктатури – терористична тотальна держава, воно регламентує всі сторони життя громадян. Вона заперечує самостійну цінність особистості. Право це те, чого хоче народ,волю останнього виражає вождь.

Гаеринг подчеркивал близость гегелевского учения к современности. Особо велика роль Гегеля, по Гаерингу, в вопросе о «тотальном государстве» и тоталитарных притязаниях государства. Но подлинным представителем этой народной тотальности оказывается собственно не государство, а фюрер, который так же нужен для борьбы против анархизма и разрушения государства, как больному организму нужен врач. В.Шмидт, апеллируя к гегелевским положениям об эпохе германской нации, продолжал писать о "европейском порядке как системе руководства под упорядочивающей властью рейха". К. Шмитт в борьбе против либерально-демократических концепций государства и права, против юридического позитивизма и "абстрактного" индивидуализма широко использовал неогегельянски интерпретируемую гегелевскую философию права. Шмитт находит "в гегелевской философии права и государства обобщение и итог всего течения и направления немецкого сопротивления". Гегелевская идея государства интерпретировалась им как "конкретная мысль порядка", изложенная Гегелем, по Шмитту, живо и с большой силой'. Свои нацистские теоретизации о трехчленном единстве политического порядка (государство, движение, народ) он подкреплял утверждением, что эта его конструкция соответствует "основанным Гегелем великим традициям немецкой мысли о государстве". Шмитт в целом расходился с Гегелем и считал его пройденным этапом, поскольку актуальная политическая практика нацистов требовала иных, более адекватных политико-идеологических форм и конструкций. Шмитт доказывал необходимость сильного государства и подавления партий, угрожающих конституционному порядку.

82. Тарас Шевченко про незалежну демократичну державу.

Противник абсолюдної монархії. Державний устрій тогочасної України вважав продовженням необмеженої влади монарха Росії. Схилявся до ідеї буржуазної республіки, оскільки, там не було одновладдя, функціонував представницький орган, громадяни мали рівні права. Гарант від сваволі – справедливий закон.

Прагнув утворення укр незалежноїх держави з колегіальною формою реалізації політичної влади на засадах участі в управлінні державою широких верств населення. Однією з важливих умов побудови такої держави була правова реформа після насильницької зміни форми державного устрою.

83. Політико-правова ідеологія анархізму. (П»єр Жозеф Прудон)

анархізм - бездержавний лад. так само як і для прихильників лібералізму, найвищою цінністю є свобода, проте така свобода розуміється анархізмом засадничо інакше, ніж лібералізмом. Ця свобода базується на суспільній рівності, яка можлива тільки за раціонально сформованого справедливого суспільного ладу, за який необхідно боротися всіма допустимими засобами. гаслом анархізму є: "Ані Бога, ані пана". Анархісти, незалежно від напряму, до якого вони належать, беззастережно сприймають ідею, що засадничим злом, яке деформує суспільство, нормальні суспільні відносини, є держава. Існування держави породжує класову боротьбу, конкурентну боротьбу між окремими особистостями, в результаті чого збагачуються одні і злидарюють інші. Щодо ставлення до права власності, то в анархізмі можна виділити три головні напрями: анархоіндивідуалізм, основоположником якого був Прудон, анархоколективізм М.Бакуніна та анархокомунізм П.Кропоткіна.

П'єр Жозеф Прудон був тільки теоретиком. Він обстоював такий суспільний лад, який базується на взаємній співпраці членів суспільства, з гарантованою автономією людської особистості. Для Прудона анархія не була якимось безвладдям, тобто ліквідація державного механізму, який стояв над суспільством, не повинна була призводити до свавілля та знищення права. Федерація, на його думку, повинна складатися із сукупності самостійних територіальних одиниць, пов'язаних між собою взаємовигідними і рівноправними договірними відносинами. створює концепцію "мютюелізму" (взаємності послуг).