25.“Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона.

В Київській Русі державна релігія – христинство. За часів Ярослава Мудрого Іларіон виконував роль головного ідеолога нововведень. Він виділяв 2 етапи історії людства: епоха старого заповіту, де відносини будувались на підкоренні і рабстві, і Нового заповіту, де панувала свобода, істина та благодать. “сершу закон, потім благодать, спершу тінь, потім істина”.

Закон розділяє народи, звеличує одних, і принижує інших. Пропонував визнати Володимира святим, це сприяло б підвищенню незалежності держави. “Ізбоник Святослава” – тут ототожнював церковну владу з князівською, ці влади розглядались як єдині.

26. Політико-правове вчення Марсилія Падуданського.

У Західній Європі (12-13 ст.) зростала кількість міського населення, ставало більше багатих людей і були зацікавлені у стабільній владі.

Марсилій Падуданський у своєму творі “Захисник миру” покладає на церкву відповідальність за всі біди і незгоди в світі. Церква повинна бути відділена від держави і підкорена світській політичній владі. Держава створилася як добровільне обєднання.

Джерелом влади – є народ, тільки він один носій суверенітету і верховний законодавець. Але під народом він розумів не все населення , а лише кращу достойну його частину. Ділив населення на 2 категорії: вищу (військові, священники, чиновники) служить загальному благу, нижчу (торговці, землеволодільці, ремістники) піклується за свої приватні інтереси.

Право видавати закони має народ, це повинні робити люди, які найбільш заслуговують виконувати подібну місію, обрані народом. Закони обов’язкові і для народу і для тих хто їх видає.

Відводив місце принципу виборності посадових осіб. Розділяв законодавчу і виконавчу влади. Монархію вважав найкращим державним ладом. Монарха також треба обирати.

Заперечував феодальну роздробленість . розподіл повноважень різних інститутів держави

29. Політико-правове вчення Джона Локка.Англ

«Два трактати про державне правління». Природний закон панував в додержавному стані.

Відкидав твердження Гоббса про те, що свобода і право, природне і громадянське право несумісні речі. Метою закону є не знищення чи обмеження свободи, а збереження і розширення. Закони, що встановлюються державою повинні відповідати вимогам природного права, бо люди переходячи до громадянського стану не повністю відмовляються від природних прав (право на життя, майно, свободу, рівність.). Народ має право на повстання.

Якщо громадянські закони відповідають природному праву, то такі закони є правові.

Можливі форми правління:

Демократія – сам загал створює закони та призначає посадових осіб для їхнього виконання.

Олігархія – загал передає законодавчу владу в руки кількох осіб, їх спадкоємців, послідовників.

Монархія – влада передається в руки однієї особи.

“Під державою я розумію будь-яке незалежне співтовариство”. Переконаний у поділі влади на законодавчу, виконавчу і федеративну. Законодавча залишається за народом, який здійснює її через парламент. Виконавча – підпорядкована парламенту. Король є частиною обох гілок влади. Федеративна обстоює інтереси держави в міждержавних стосунках(виріш пит війни і миру, сюзи і договори з державами..) знаходиться в руках парламенту, але реально виконує уряд.

У конституційній державі, яка діє заради збереження співтовариства повинна бути законодавча влада – верховною, всі інші підкорятися їй (верховна влада залиш за народом).

Ідея Локка підтримана багатьма представниками Просвітництва.

Статус закону має лише той акт, який вказує розумній істоті поведінку, що відповідає його інтересам, та що служить загальному благу. Закон має бути стабільним та довготривалим.