15. Загальна характеристика основних напрямів політичної і правової думки в Древньому Римі

Історію стародавнього Риму поділяють на 3 періоди: царський, республіканський, імператорський. Політико-правові інстітути и погляді в Старод Римі розвивалися протягом довгої історії між різними шарами суспільства – патриціями і плебеями. Суттєву роль в історії зіграла боротьба плебеїв за зрівняння своїх прав порівняно з патриціями. Ця бортьба привела до реформ Сервія Тулія і плебеї булі включені в склад римського населення. Реформа забезпечила перевагу багатих в управлінні державою, ТОБТО ПЛЕБЕЇ не до кінця булі зрівняні в правах з патриціями.

Давньогрецька політико-правова думка знаход під значнім впливом відповідніх давньогрецькіх концепцій. Значній влив Платона, С ократа, Арістотеля, епікурейців, стоїкив, Полібія та ін.

Великим досягненням давньоримської думки стало створення самостійної науки – юриспруденції. Римські юристи розробили комплекс політико-правової проблематикі в області загаль ної теорії державі та права, та окремих юр дисциплін (цив пр, адм, крим//).

В Рим імперії на початку нашої ері зявілось хріитиянство, яке виступило за ідею всезагальної рівності і свободи людей. В 324 р. Воно стало офіційною релігією, відомим прихильніком ідеології був на той час

16. Марк Тулій Цицерон: «Про державу», «Про закони». Теоретичні погляди на державу і право знаходяться під впливом давньогрецької думки, перш за все вчень Платона, Арістотеля, Полібія. І стоїків.

Держава - як справа, достояніе народу. Держава – не тільки як вираз загального інтересу всіх його членів, але одночасно як узгоджене спілкування цих членів.

Причина походження держави – вроджена потреба людей жити разом. Розділяючи в цьому питанні позицію Арістотеля, Цицерон відкидав широко розповсюджени в той час уявлення про договірній характер виникнення держави.

Підкреслював особливий звязок держави і власності, основною метою держави є охорона власності народу і окремого громадянина. Народ – обєднання людей, в основі якого погодженість стосовно питань права і спільності інтересів.

Розрізняв царську владу, владу аристократії та демократію. Всі вони недосконалі. Перевага надається царській владі,а найменш бажаною є демократія. Виступав проти повновладдя однієї особи. Виступав за рабство, адже вважав його корисним для рабів. Найбільш вдалою буде та, яка матиме озаки всіх трьох. Прикладом такої держави є римська державність, де є магістрати сенат, народні збори Управляти державою повинна людина, яка здатна оволодіти знаннями про державу і право та застосовувати їх у дійсності, бути доброчинною.

В основі права лежить природна справедливість (невідємна якість природи в цілому). Істинний закон – розумне положення, що відповідає природі. Цей закон однаковий для всіх народів на всі часи.

Природне право виникає раніше від держави з її писаними законами, тому останні мають відповідати вимогам природного права. Право встановлюється природою, а не людськими постановами. Формулює принцип, що всі мають підпадати під дію закону. Плділяє право на приватне та публічне

17. Коран як джерело мусульманського права.

Найважливіше джерело шаріату, складається з притч, молитов, проповідей, вимовлених Мухамедом. Складється з 14 сур (розділів), розчленованих на вірші. Більше ніж 80 віршів є правовими (в основному щодо шлюбу та сім'ї). Велика частина Корану носить казуальний характер і являє собою конкретні тлумачення, дані пророком в звязку з конкретними випадками.

Його не можна вважати систематизованим юр. документом.

Також джерелом є Суна, свого роду тлумачення Корану, також містить мало норм юр хар-ру. На основі Суни і Корану були встановлені норми шаріату і фікту.

Загалом Коран проголошує теократизм. Також він обґрунтовує політичну та суспільну нерівність.

Основними напрямками ісламу є сунізм (виправдовували класову нерівність, експлуатацію трударів) та шиїзм (вважають що прийде 12 иммам та встановить рівність)