61. Богдан Кістяківський про державу і право.

розуміння держави як інституції, покликаної в ідеалі слугувати реалізації загального блага та обстоювати солідарні інтереси громадян. щоб держава була суто правовою установою і водночас визнавав можливість соціального компромісу між різними соціальними верствами в умовах поглиблення соціальних реформ. Він вважав, що держава має бути такою структурою, в рамках якої, по-перше, гарантовані недоторкані права людини, по-друге, здійснюється народне представництво, по-третє, забезпечено верховенство закону, по-четверте, визнані не тільки громадянські та політичні права, але також і соціальні права.

право за своєю природою є цариною соціально-належного, ціннісного. Водночас воно належить і до сфери соціальних відносин, оскільки є сукупністю норм, що встановлюють компроміс між різними вимогами, груповими інтересами, соціальними силами.

62. Погляди на державу та право Михайла Грушевського.

Пронував 2 варіанти утворення федерації: процес, який іде знизу,(декілька держав утвор одну і передають їй часттину свої сувепенних прав) і процес, який іде зверху (унітарна держава ділиться суверенітетом із своїми провінціями і в такий спосіб стає федерацією). Суб’єкти федерації зберігали свою державність, мали можливість виходити з її складу.

Установити демократичну виборчу систему, яка б передбачала участь у виборах усіх соціальних груп. На місцевому управлінні 3 різновиди огранів управління: самоуправління громад, виборні управи волостей та управи повітів, обласні сейми і центральний парламент, утворюваний ними.

Реалізував свою концепцію на практиці зі створенням Центральної Ради і виданням І Універсалу (вироблення власних законів і самостійне порядкування на своїх землях). З цією метою створено Генеральний Серетаріат, який очолив Венниченко.

Політично-правове вчення не було реалізоване на практиці.

63. Погляди на державу та право Володимира Винниченка.

Після Лютневої революції разом з Грушевським працював В.Виннич. очолив Генеральний Секреаріат. Спочатку був прибічником комуністично-рос табору, оскільки комунізм був філософією всього життя людини. Згодом національні проблеми вийшли на перший план. Обстоював ідею суверенітету України.

Після тривалого перебування за кордом дещо змінив всої погляди. Пропонував конфедеративний держ устрій, але згодом зрозмів, що за умов, які склалися в країні, така ідея є безперспективною. Все таки погодився на федеративний устрій Леніна і Троцького. Запропонувавши ряд ідей для покращення становища України, зрозумів, що радянська влада не відповідала проголошеним принципам. Надміру забюрократизована.

67. Російський соціалізм (Герцен) Утопический социализм отличался от прочих утопий тем, что в нём зародилась и получила развитие идея общего, подлинного равенства. Предполагалось строить это идеальное общество на базе или с учётом достижений материальной и духовной культуры, которые несла с собой буржуазная цивилизация. В творчестве Герцена идея разумности истории соединялась с социалистическими идеалами, сближала немецкую философию с французским утопическим социализмом. Пунктом соединения социализма с философией является в творчестве Герцена идея гармоничной цельности человека. Идея единства и бытия рассматривалась Герценом также и в плане социально-историческом, как идея объединения науки и народа, которые и будут знаменовать социализм. Герцен писал, что когда народ поймёт науку он выйдет на творческое создание социализма.

Анархізм – заперечення держави, державної влади, права, приватної власності і зовнішнього примусу. Д – насилля над людиною.Влада – джерело нерівності. (Бакунін – жордна форма д. правління не має права на існування, вона обмежує пригнічену людину. Д. має заступити громада, утворена на засадах добровільності і федералізму.

Либерали́зм —теория, а также идеология, которая исходит из положения о том, что индивидуальные свободы человека являются правовым базисом общества. Одним из лидеров либерального движения того периода был Пётр Струве. Он полагал, что государственность и нация в равной степени берут начало от народного единства (политического и духовного). Утверждал, что роль интеллигенции состоит не только в агитации среди народа, но и в воспитании из народа ответственных избирателей.

68. Габріель Шершеневич Право — это норма должного поведения человека, неисполнение которой влечет за собой принуждение со стороны государственных органов.право подразумевает некое поведение лица;право обладает принудительным характером;право всегда связано с государственной властью."Дело не в том, чтобы связать государство нормами права. Вопрос в том, как организовать власть так, чтобы невозможен был или был доведен до минимума конфликт между правом, исходящим от властвующих, и нравственными убеждениями подвластных".Понятие права включает в себя только положительное, действующее право.Объективное право (основное) — совокупность правовых норм. Субъективное право (производное) — "возможность осуществления своих интересов субъектом права. Право: "Право есть правило поведения и должно быть соблюдаемо самой властью, его устанавливающей". Государство обращает свою силу на созидательные цели. Государство проявляет свою волю в нормах, которые оно соблюдает, пока они не заменены новыми. «Произвол»: Государственная власть, установившая правило, не считает нужным его соблюдать, а действует в каждом конкретном случае по своему усмотрению. Власть использует свою силу для разрушительных целей. Трубецкой представитель религиозно-философской мысли. Новгородцев Главная работа Новгородцева — книга "Об общественном идеале", в которой он как раз и свел счеты с марксизмом как политическим и социальным течением. Он высказал свои предостережения той части русской интеллигенции, которая была увлечена марксизмом. Ученый адресовал сходные предостережения и русскому народу, в котором, как он прозорливо предвидел, найдут отклик марксистские идеи, подвигнув его на совершение революций. Новгородцев предсказал, сколь плачевно закончится "союз русской души, русского характера" с марксистской философией. Создал довольно широкую социально-философскую концепцию, в центре которой личность, ее идеалы и ценности

69. Російський Марксизм В.І. Леніна, «Держава і революція».

Ленін вказує на особливості держав, що чтворилися. Вони утворилися як результат антагонізму класів, їх боротьби між собою. Держава тут є органом класового володарювання, орган пригнічення одного класу іншим. Революція має мати на меті не те, щоб новий клас командував за допомогою старої державної машини, а щоб він розбив її і командував за допомогою нової. Якщо при капіталізмі при умовах диктатури буржуазії демократія є надбанням небагатьох людей, то диктатура пролетаріатудає гігантське розширення демократизму. Право корінним чином змінює соціальну природу. Воно потрібне для розподілу продукту та праці. Але у подальшому потреба у нормах права відпадуть, оскульки все буде регулюватися звичаєм та простими правилами. Після революції відкриється перспектива відмирання держави. Це призведе до зросту культури та свідомості людей.

70. праворозуміня радянського періоду (Є. Пашуканіс, В Нерсесянц).

Лібертарно юридична теорія (Нерсесянц В.С., Четвернін В.О.) - право це нормативна форма виразу свободи за допомогою принципа формальної рівності людей у суспільстві;

- право визнається вимогами свободи людей; розрізняються категорії права та закону; сутність державної влади визначається через її підпорядкування праву.

71. Кельзен

Под чистой теорией права Кельзен понимал доктрину, из которой устранены все элементы, чуждые юридической науке. Чистота теории права предполагает также исключение из нее идеологических оценок. Право - совокупность норм, осуществляемых в принудительном порядке. Право старше государства. В национальных правовых системах нормы согласованы между собой и располагаются по ступеням, образуя строгую иерархию в виде пирамиды. Источником единства правовой системы Кельзен называет основную норму. Государствоидентично правопорядку. Любое государство, включая авторитарное, является государством правовым. делил государства на демократические и недемократические. емократия есть поиск компромисса: она предполагает уважение к чужим взглядам и требует защиты интересов меньшинства. основные нормы и конституции государств необходимо привести в соответствие с демократическими принципами (основной нормой) международного правопорядка.