60. Погляди на державу та право вчених-юристів Київського, Харківського та ін.. Університетів України.

К.О.НеволінУ вітчизняній юриспруденції формуванню теорії держави і права передувало створення енциклопедії законознавства і філософії права. У 1830 році в Україні вийшла книга професора К. Неволіна «Знциклопедия законоведения».

У відділі про походження та освіті законодавств Н. розрізняє «у всякому законодавстві дві складові частини: частина, яка може бути пізнана безпосередньо розумом, і сама по собі має обов'язкову силу, незалежно від суспільного постанови, - закони природні; частина, яка пізнається не інакше як із самого законодавства, чинного в державі, і тільки тому має обов'язкову силу, що вона встановлена державою, - закони суто позитивні. Перші представляють загальну і необхідну сторону законодавства, другі - випадкову і обмежену ». у питаннях виникнення законів всередині держави слідує історичній школі права, форми законів – або звичаї, або закони у прямому значенні.

Іванішев розвивав свою теорію права на базі історико-порівняльного методу, застосовуючи соціологічний підхід у дослідженні правових явищ. Правова концепція вченого зорієнтована на глибоке вивчення численних історичних фактів. Головним об‘єктом наукового інтересу вченого була історія слов'янського права. право - явище історичне і не може вивчатися ізольовано від суспільства, оскільки воно є його складовою частиною, а тому не може стояти на місці і розвивається разом з ним. М.Д.Іванішеву, як і іншим вченим-юристам Київського університету, були притаманні нові правові ідеї, спрямовані на ліквідацію феодальних і розвиток більш прогресивних відносин.

М.Ф.Владимирський-Буданов розвинув ті елементи соціологічного підходу, які були властиві М.Д.Іванішеву та іншим вченим Київського університету. Відкидаючи віджилі реакційні і ортодоксальні ідеї німецької історичної школи права і використовуючи історико-порівняльний метод, він був одним з перших в Україні, хто започаткував історико-соціологічний підхід в теорії права. Історичний елемент в теорії права М.Ф.Владимирського-Буданова полягав в тому, що дослідження права відповідно до його позиції не може проходити поза вивченням загальної історії права, хоча висновки вченого тут вельми відрізнялися від висновків прихильників історичної школи права.

О.Ф.Кістяківського в деяких його роботах простежується застосування історичного підхіду, а в інших – соціологічного. Ці два підходи вченим застосовувалися як два спеціальних напрями, доповнюючи один одного. Але важливо зазначити той факт, що вчення О.Ф.Кістяківського за своїми теоретико-правовими аспектами не збігалося з жодною з існуючих на той час західних теорій: ні природно-правовою, ні історичною, ні соціологічною. Він розвивав ідеї, які були висунуті в першій половині XIX століття його попередниками, такими, як К.О.Неволін, Г.М.Данилович, М.Д.Іванішев, М.Ф.Владимирський-Буданов. Проте його теорія не була простим повторенням їх ідей. намагався ввести соціологічний елемент в науку кримінальногого права. Саме це дає підстави віднести О.Ф.Кістяківського до перших прихильників формування історико-соціологічної школи права в Україні і Росії.

Його ідеї, незважаючи на складну економічну і політичну ситуацію в царській Росії, сприяли реформаторським процесам в юридичній науці, особливо в галузі кримінального права. За основу було взято принципи свободи, гуманності та інтересів людини.