30. Політична доктрина Нікколо Макіавеллі.

В 14-15 ст. В країнах Західної Європи стрімкий занепад феодального устрою. В Англії, Франції, Чехії, Німеччині селянські повстання проти феодального гноблення. Боротьба проти церкви, поява єретичних течій.

Одну з перших концепцій ранньобуржуазного періоду розробив італійський мислитель Н. М. Заперечував теологічний підхід до з’ясування сутності держави і права обґрунтовував концепцію фортуни (долі). Людина має активно використовувати надану їй можливість свободи волі.

Влада може бути здобутою з допомогою зброї чи милості долі.

Форма держави залежить від кількості правителів (єдиновладдя, правління небагатьох, правління всього народу)та форми правління (монархія, аристократія, демократія), неправильні (тиранія, олігархія,розпущенність).

Сприяння співгромадян та хитрість правителя, влада однієї особи називав громадським, бо воно утворюється завдяки бажанню 2 суспільних станів: знаті та простого стану. Віддавав перевагу абсолютній монархії – влада здійснювана монархом за допомогою магістрату не може бути надійною, оскільки монарх повністю залежитть від волі громадян. Тому монарх повинен своєчасно сконцентрувати владу в своїх руках і робити все, щоб народ постійно відчував необхідність у державі та її правителі. Вводить термін «Держава» як політичний стан суспільства..

Необхідною умовою сильної держави пов бути гарне військо, законодавство, союзники.

Пропонував створення умов для праці обдарованих людей, встановлення розумних податків, забезпечення захисту приватної власності. Вважав що монархія має поступитися республіці з часом, а глас народу – глас Божий.

31. Політико-правова доктрина Жан Жака Руссо. (Просвітництво)

Рзробив концепцію “суспільного договору” як форму об’єднання людей у “громадянське суспільство” та державу демократичного типу.

Першоджерело зла – нерівність, яка породжує багатство. організованість суспільства – основна причина нерівності. Свобода і рівність є природним станом людини, є його природне право.

В догромадянському суспільстві люди були рівними за майновим станом, політичного життя не було. Приватна власність зробилась основою майбутнього гром суспільства і причиною майнової і політичної нерівності. Держава виникла після появи соціальної нерівності. Виникла завдяки суспільній угоді, найголовнішою метою якої було забезпечення кожному спокійного використання власності, що йому належить.

3 форми правління: Демокоатія, Аристократія, Монархія. Нормальним політ устроєм може бути тільки республіка – Будь-яка держава, що управляється законами, хоч би якою була форма правління. У малих державах – демократ республіка; у дещо більших (франція) – виборна демократія (Здійснення влади кількома особами підзвітними народу). У великих – монархія. В д. розрізняє законодавчу та виконавчу влади.

Слід зрівняти майно громадян, щоб не було ні багатих, ні бідних. Вирізняв право нвроду на супротив.

Закони у будь-якому випадку мають бути затверджені населенням(референдумом).

32.Аврелій Августин розробив основні положення християнської філософії. Добро і справедливість повинні переважати, завдяки встановленому вічному порядку і авторитету Божества. За визначенням держави Цицероном, Августин зазначає, що воно більше підходить до церкви: союз людей тільки тоді засновується а праві, коли співвідноситься із справедливістю. Римляни за його оцінкою не були народом і державою, були язичниками, так як не знали істинної справедливості: ігноруючи єдиного Бога, вони ігнорували і справедливість. Визнає існування двох видів людської спільноти: «град земний», тобто державність, яка заснована на «самозакоханості, доведеній до зневажання Бога», і «Град Божий» — духовна спільність, основана на «любові до Бога, доведеній до зневазі до самого себе»

Форми правління розрізняються Августином в залежності від обовязків покладених на верховну владу. Головним серед них він вважає моральні та релігійні обовязки. Державу, в якій ігнорується право розглядає як загиблу державу. Якщо в державі зберігається повага до релігії і справедливість, то всі форми правління, так як і авторитет влади стають достойними щоб їм підкорялись. Погляди Августина в ряді моментів схожі с поглядами римських стоїків, юристів, Цицерона, особливо з їхнім тлумаченням “природного права” (естественного). Вчення про природне право узгоджувалось з християнсько-теологічними уявленнями Августина, про єдиний богом установлений порядок. Він розділяв точки зору своїх попердників-язичників (Платон, Цицерон....) про природньо-правовий принцип (кожному по заслугам), цю роль виконує Бог. Критикуючи людську владу, все ж таки признавав за “обраними” ПРАВО ВЛАДАРЮВАТИ над грішниками.