74. Теорія відроодженого природного права /л. Фуллер, Рональд Дворкін/

Сучасний англійський правознавець Лон Фуллер вважає, що правова норма повинна містити в собі опановувану розумом мету і вказувати на засоби її досягнення. У цьому сенсі кожна норма права субстанциональна (має суттєвий зміст, несе значення належного, і таким чином, є цінністю). Одночасно з цим кожна норма інструментальна; в цьому своєму вимірі вона визначає засоби для досягнення мети. Ціннісно навантаженою, з урахуванням сказаного, є і вся правова система. Прояснюючи свою позицію, Фуллер вводить розрізнення права імпліцитного (маючого на увазі) і експліцитно (зовнішнього, оформленого, зробленого). Імпліцитне право- звичаї і типии нормативного впорядкувавння людського спілкування, які часто позбавлені словесного і символічного визначенняі фіксації. Експліцитне – зовнішньо виражені точні правила, закріплені в нормах і вимогах договору… найбілльш загальна мета в праві як системі – направляти і контролювати люд діяльність. Фуллер не протиставляє позитивнее та природне право, а тільки право і неправо.

Дещо іншої думки дотримується Рональд Дворкін. Позитивнее право повинно піддаватися оцінці не тільки з інструментальної, а й з моральної точки зору. Фундаиентальні суббєктивні права і формують ті пинципи і критерії, які повинні братися в основу морального виміру права з точки зору справедливості. Головним принципом є право на рівгість.

75. Психологічна теорія права Лева Петражицького.

Професор юридичного факультету Петербурзкого університету, депутат 1 Державної думи від партії кадетів.

Право корениться в психіці індивіда. “Теорія права і держави в зв’язку з теорії моральності”. Джерелом права виступають емоції людини. Розрізняв 2 види емоцій: моральні і правові. Моральні емоції є однобічними і зв’язаними з усвідомленням людиною свого обов’язку, чи боргу. Норми моралі – внутрішні імперативи. Правові емоції – двосторнонні, а виникаючі з них правові норми носять представницько-зобов’язуючий характер.

Право почали розглядати як похідне від психіки, міститься в характері людини, в його переживаннях.

Аналізуючи елементи психіки людини, такі як воля, свідомість, відчуття та емоції, Вважав, що останні є основою поведінеи людини.

Найбілбш важливим є етічні емоції людини, що виникають внаслідок уявлень про якісь вчинки.

Вважав правовими будь-які емоційні переживання, зв’язані з уявленнями про взаємні права і обов’язки.співвідношення інтуїтивного й офіційного права, по теорії Петражицького, у кожній країні залежить від рівня розвитку культури, стану народної психіки,

Філософія права розпадається на 2 самостійні науки: теорію права і політику права. Теорія права повинна стати позитивною наукою, без яких-небудь елементів ідеалізму і метафізики. Політика права як прикладна ддисципліна покликана з’єднати позитивні знання про право із суспільним ідеалом, тобто представити наукове рішення проблеми, що складала зміст колишніх природно-правових навчань.

76. Політико-правова ідеологія соціалізму /Сен-Симон, Фур»є, Оуен/

Одними з перших науково обгрунтованих соціалістичних доктрин, що базувались на критиці приватної власності, на концепції її трансформації, були ідеї соціалістів-утопістів Сен-Сімона, Фур’є та Оуена. утопісти привертали увагу до проблем, властивих капіталізму, що, у свою чергу, потребувало докорінного перегляду як методології політичної економії, так і відкритих нею законів.

Головною особливістю утопічного соціалізму було те, що його автори намагались вирішити проблеми побудови справедливого суспільства негайно, спираючись на тогочасні суспільні інституції — державу, науку, мораль, політику та тогочасну економічну базу. Вони вірили, що суспільство можна вдосконалити, впливаючи на людську свідомість, використавши силу держави. Соціалісти-утопісти шукали виходу в просвітительстві: потрібно, щоб суспільство — а під суспільством вони розуміли найбільш освічену його частину — усвідомило, що капіталістичний лад суперечить людській природі.

Утопічний соціалізм з’являється майже одночасно в трьох формах, у трьох своїх різновидах: у Франції — сенсімонізм і фур’єризм, а в Англії — оуенізм.