68.О. Шпенглер

Освальд Шпенглер - останній класик "філософії життя". Шпенглер воліє до емоційної сфери. Він розвиває ідею відособленості культурних утворень, працюючи в рамках традицій органіцизму та ірраціоналізму. Ідея органіцізму полягає в інтерпретації будь-якого явища, як біологічного. Ірраціоналізм, виходив з того, що всі явища лежать за межами раціонального.

Він підкреслює, що культура здатна піднести людину над буденністю. Національна культура, своєрідна і визначається присутньою в ній "душею". Кожна локальна культура після народження та розквіту починає вичерпувати резерви своєї душі, і переходить у цивілізацію. Перехід знаменує собою перехід від творчості до механізму.  Основними ознаками цивілізації стають: закостеніння суспільства, послаблення традицій та релігії, урбанізація, засилля техніки, занепад мистецтва, формування масової культури. Отже, цивілізація - це культура, яка реалізувала свої цілі. 

69. Ф Бергсона

Для філософії Бергсона характерними є ірраціоналізм та інтуїтивізм. За схемою Бергсона, світ перебуває в процесі «творчої еволюції», рушійною силою якої є духовний «життєвий порив». Пізнання можливе через інтуїцію. Бергсон розглядає життєвий запал як безперервне народження нового, що складає суть життя. Творчість розглядається за аналогією з біологічними процесами і протиставляється технічному раціоналізму. Діяльність інтелекту, за Бергсоном, це лише здатність комбінувати старе. Екзистенціалізм підкреслює духовно — особистісну природу творчості.

Бергсон прагнув побудувати "позитивну метафізику ". Він закликав звернутися до нашої свідомості. А ідея тривалості виступає як улюблена категорія у його філософії.

70.Екзистенціалізм

Екзистенціалізм або філософія існування — напрям у філософії 20 ст., що досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Екзистенціалізм це ірраціоналістичний напрямок. Його представниками є К.Ясперс, Ж-П.Сартр, А.Камю. Цей напрям розробляє концепцію світу та людини.

Екзистенціалізм звертався до проблем кризових ситуацій, прагнучи зрозуміти поведінку людини. Головна увага приділяється духовній активності та витримці людини, яка виявилася закинутою в потік подій. Центральною проблемою є конфлікт особистості і суспільства.

Причину суперечностей філ вбачає в антагонізмі між людиною і машиною.

Основним проявом екзистенції є свобода, тобто відповідальність за результат свого вибору. На перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страждання, смерті. Особистість має протидіяти державі, середовищу, адже вони нав'язують свою волю, мораль та ідеали. Завдання філософії – вказати спосіб сприйняття світу. Глибина думки міститься в аналізі своїх почуттів. Доказом того, що ми вільні, може бути просто те, що ми відчуваємо себе вільними. Екзистенціалізм не обтяжував себе проблемами науки, перекреслюючи її значення.

71.К. Ясперс

Карл Ясперс вважав філософію невід'ємним надбанням людей. Її мета - підносити людину, допомагати усвідомити свою незалежність. Наука є помічницею філософії. Предмет філ - особистісно-світоглядна проблематика, дозволяє нескінченно поглиблювати і вдосконалювати свої висновки.

Філософія має ставити перед людиною життєві орієнтири. Причому, істинне буття усвідомлюється душею. Вихідним поняттям філософії є екзистенція, тобто джерело мислення і дії в самій людині. Екзистенція проявляється у комунікації. Умовою справжньої комунікації є подолання самотності.

Ясперс вважав, що філософія не може існувати безвідносно до політики. Вона повинна показати людині, що можливою є ​​втрата всього. Це змушує людину любити світ і людей.

Криза пов'язана з вступом суспільства в століття техніки. Перетворення людей на елемент маси, натовпу, сприяє встановлення антигуманних режимів. Людина відчуває свою силу та безпорадність одночасно. Стати вільним – це означає подолати кризи, прийти до пізнання себе, побачити дійсні зв'язки буття і свою долю.

72.Ж-П. Сартр

Основою філософії Сартра виступає проблема розуміння людського буття як свідомої, вільної діяльності. Він розглядає сферу трудової діяльності як область, де людина підпорядковується нав'язаним нормам, веде несправжнє існування. Реакцією на це, у героїв творів Сартра є самітництво або втеча від дійсності. Сенс людського буття він вбачає в свободі. Людині притаманна свобода, незалежно від можливості її реалізації. Бути вільним, означає мати можливість змінюватись та діяти в світі. Він вбачає в матеріальному світі загрозу людству. Гуманістичність позиції в тому, що людині властива неповторність в цілях, що спрямовують в майбутнє, представлене розмаїттям можливостей. Це постійно ставить людину в ситуацію вибору, а значить – свободи. Адже свобода – це ідеальне бажання свободи, а не практичний процес розширення пізнання і контролю над оточуючим природним та соціальним середовищем.