27.Ф патристиків

Коли на зміну активності апологетів прийшла діяльність отців церкви, розпочався етап патристики.

Патристика відстоювала догмати  релігії в боротьбі проти міфології, утверджувала несумісність релігії з язичництвом. Починаючи з 3 століття, патристика пристосовує філ неоплатонізму для обґрунтування принципів пізнання Бога. Головними ідеями теології є монотеїзм, супранатуралізм та креаціонізм — визнання надприродності Бога, його абсолютної влади, абсолютної благодаті та справедливості. Людина тлумачиться як Божа істота, чия сутність викривлена після гріхопадіння. Головним є пізнання шляху до Бога, задля досягнення єдності з Богом. Августин Аврелій у працях "Про град Божий", "Сповідь", "Про Трійцю" розробив вчення про свободну волю. Душа нематеріальна, безсмертна, вільна у своїх рішеннях. Філософ віддавав перевагу вольовим характеристикам людської душі перед розумовими. Звідси виводилася незаперечна першість віри перед розумом.

У період патристики, Ієронім Блаженний переклав Біблію латиною; римський письменник Марціал висунув ідею " 7 вільних мистецтв". 28.Ф схоластики

Слово "схоластика" походить від грец школа. На межі 5-6ст. почала складатися система середньовічної освіти. Монастирські і приходські школи стали центрами культури й освіти. У школах почали викладати філософію. Вона і дістала назву схоластики.  Творцем схоластики вважають Ансельма Кентерберійського. На його думку, мислення має бути підлегле вірі. У словах «вірю, щоб розуміти» він визначає позицію схоласта. Розум вільний і самостійний в межах догматів.Істина реально існує.

Вчення Фоми Аквінського стає офіційною філософською доктриною католицької церкви. У центрі - вчення про Всесвіт, що являє ієрархію ступенів буття. Нижчий ступінь - природа, матерія, вищий - Бог, що творить світ і керує ним. Фома визначає 2 види істини: "істину розуму" і вищі істини – «одкровення». Істини розуму відкриваються через науку і філософію, одкровення - через теологію, Святе Письмо. Філософія і теологія не суперечать, бо осягають різні світи - природу і Бога.

Завдання філософії схоласти вбачали в пізнанні Бога (через природу), доказах що догмати церкви не суперечать розуму. Відома, суперечка про універсалії - природу загальних понять. Середньовічна філософія була представлена - реалізмом і номіналізмом.

29.Проблема універсалій. Боротьба між реалізмом та номіналізмом Через історію філософії Середньовіччя червоною ниткою проходить суперечка номіналістів з реалістами. Зовнішній привід до суперечки, це запитання: роди і види існують самостійно чи тільки в думках, якщо існують то це тіла чи безтілесні речі, вони мають окреме буття чи існують у чуттєвих предметах? Загальне (рід і вид) позначалося терміном universal. Питання полягало в тому, чи є універсали чимось реальним, речами що існують поза розумом людини, чи вони — лише слова. Номіналізм стверджував, що «універсали суть назви після речей». Реальні тільки окремі, одиничні речі. Універсали не існують, позбавлені об'єктивної значущості за межами людської думки і мови. Проблема номіналізму-реалізму має три аспекти: онтологічний — про самостійне існування ідей, духовної суті, тілесних речей; гносеологічний - проблема природи, і понять; логічний - питання про взаємодію загального і окремого. Реалісти - Ансельм Кентерберійський і Фома Аквінський. Номіналісти - Іоанн Росцелін та П'єр Абеляр. «Суперечка про Універсалії» була закрита Вільямом Оккам (англ філософ-схоласт, монах-францисканець), який сказав, що універсалії - це тільки поняття про матеріальну річ, і цього достатньо для філософа. А це повністю відсікає філософію від богослов'я.

30.Ф Августина Аврелія

Августин Аврелій був великим християнським мислителем періоду патристики. Він засуджує скептицизм, виступає проти єретичних вчень. Крім "Сповіді" до його трактатів відносяться: "Про трійцю", де систематизовані теологічні  погляди, і "Про град божий". Останній  трактат містить історико-філософські погляди.

Філософія Августина це поєднання християнських і античних уявлень. Він вважав пізнання Бога і божественної любові єдиною метою та цінністю. Мало уваги він відводив мистецтву, культурі і природничим наукам.

Світогляд Августина теоцентричний. З принципу, що Бог первинний, випливає положення про перевагу душі над тілом, волі і почуттів над розумом. Бог є причиною існування всякого сущого, усіх змін. Основою духовного життя є активна воля, але не розум. Августин вважав, що метою і  змістом людського життя є щастя, що можна досягти в Бозі.

Віра і розум доповнюють один одного: "Розумій, щоб міг вірити, вір, щоб розуміти". Соціально-політична доктрина заснована на ідеї нерівності. Земна ієрархія - відображення ієрархії небесної.