42.Ф г.Лейбніца

Центром філософії Г.Лейбніца є вчення про монади як прості неподільні субстанції. Лейбніц наголошує, що субстанцій безкінечна кількість, вони є носіями сили та активності і мають духовну природу.

Лейбніц заперечує вчення Спінози про єдину субстанцію. Кожна монада виступає як певний світ, відображаючи в собі весь світовий порядок, і є носієм певних якостей, чим відрізняється від інших. Кожна монада є те, що існує само по собі і не залежить ні від чого крім Бога, який створив світ монад. Монади не можна пізнати чуттєво, а лише розумом.

Всі знання, які доступні людині, Лейбніц ділить на два види: «істини розуму» та «істини факту». До перших належать знання, одержані за допомогою розуму, без звернення до досвіду: аксіоми математики, закони. «Істини факту» ми здобуваємо емпіричним шляхом; до них належать наші уявлення про світ.

43.Сенсуалізм Дж.Локка

Дж. Локк - представник матеріалістичного сенсуалізму. На перший план у нього виход проблема пізнання. Він вваж, що все багатство знань людина отримує з досвіду - зовнішнього (відчуття) і внутрішнього (рефлексії).

Людська думка (душа) - це чистий аркуш паперу, який досвід заповнює літерами. В основі знання лежать прості ідеї, осягнуті розумом завдяки різним якостям тіл: первинним (протяжність, фігура, рух); або вторинним (колір, звук, запах, смак). Завдяки зіставленню, розум з простих ідей створює складні та загальні ідеї (модуси, субстанції, відношення).

Пізнання буває 3 видів: інтуїтивне - розуміння самоочевидних істин; демонстративне - положень математики, етики, буття Бога; сенситивне - існування речей, воно найменш ясне і достовірне.

У сфері суспільно-політичних уявлень Локк захищає конституційну монархію. Свобода обмежена законом, як і влада, одержана на основі «договору». Частину роздумів Локка про впорядкування суспільства становлять ідеї про розподіл влади на законодавчу, виконавчу і федеративну.

44.Теорія «договірної держави» т.Гоббса

Гоббс вважав, що природний стан людства, це стан "війни всіх проти всіх". І щоб припинити цю війну, необхідно домовитися і об'єднатися. Люди, ведені страхом, об'єдналися в співтовариство, відмовившись від "права" самоствердження на користь суверена і уповноваживши його діяти від їх імені. Гоббс також відомий концепцією закону як заповіді суверена. Він добре розумів відмінність між питаннями: "Що є закон?" і чи "Справедливий закон?", Теорія Гоббса виправдовує ділення суспільства на класи і необхідність "верхів" мати "апарат примусу", щоб не бути поваленими "низами".

Хоча держава має договірне походження, Гоббс не визнає договору між народом та володарем. Головна мета держави, за Гоббсом, не просто забезпечення “безпеки існування”, але і забезпечення добробуту життя, набутого народною ”чесною працею”.

 45.Ф Просвітництва Просвітництво (сер 17-18ст) — течія що виник в період переходу до індустр сус­пільства, встановлення капіталістичних відносин. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії та Франції, пізніше в Німеччині, Італії та країнах Європи. Французьке Просвітництво вважається провісником буржуазної революції. Найгостріше критикуючи феодальні порядки і церковні догмати, просвітителі підривали ідеологічну основу старого суспільства. Термін "просвітництво" був введений Вольтером. Пр сприяло поширенню наукових знань серед усіх представників "третього стану": юристів, філософів, буржуазії, природознавців, митців. (два «перші стани»: духовенство та дворянство) Пр-ки критикували феодальний лад, вимагали встановлення нових суспільних порядків, виступали на захист народних мас, їх право на освіту і культуру. Вони вірили в людський розум, вважали, що необхідно залучати до наукових знань правителів. Основними проблемами Пр, були природа людини і суспільства.

46.Ф Шарля Луї де Монтеск’є

Шарль Луї Монтеск'є - просвітник деїстичного напрямку, вважається засновником географічної школи. Він пояснює виникнення і розвиток суспільства як природно зумовлений процес. На його думку, визначальними причинами життя людства є географічне середовище. Клімат, ґрунт, рельєф місцевості та величина території визначають психологію народу і характер суспільного розвитку.

Всезагальні історичні напрямки розвитку людства визначаються сукупністю таких соціальних факторів, як виробництво, власність, принципи правління, звичаї та релігія.

У своїй праці «Дух Законів» він намагається пояснити буття людини і суспільства, виходячи з природного буття. В дусі деїзму він визначає Бога лише творцем, який створивши світ, більше не втручається в його справи. Релігії він відводив функціональну роль з підтримки суспільного порядку та збереження моральності. Він відкидав догмати християнства, релігійного фанатизму, інквізицію, прагнення католицької церкви до світської влади.