Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

розанова пам

.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
28.06.2019
Размер:
22.96 Кб
Скачать

Т.В. Розанова «Развитие памяти и мышления глухих детей» (конспект)

Монографія Т.В. Розанової «Развитие памяти и мышления глухих детей» видана 1978 році. Автор досліджує психічні процеси порівнюючи наочну і вербальну форми розвитку (образну і словесно-логічну пам'ять, наочно-образне і понятійне мислення). Порівняння експериментальних даних, щодо розвитку психічних процесів у дітей з порушенням слуху та нормальним слухом, дає можливість виявити продуктивні способи педагогічного впливу, що компенсують своєрідність пізнавальної діяльності глухих.

Виготський вказав на соціальну природу розвитку пам’яті, та процес перетворення візуальних знаків на внутрішні образи і внутрішнє мовлення. Леонтьєв вказав на вплив вікових змін на процес запам’ятовування. Лурія описав різноманітні можливості використання засобів для запам’ятовування у людей з порушеннями мозку. Блонський надав якісний аналіз видів пам’яті (рухової, емоційної, образної і словесної. Він охарактеризував взаємозв’язки пам’яті із уявою і мисленням. Смірнов сформулював проблему довільного запам’ятовування і значення повторень.

Дослідники звернули увагу на залежність переважання мимовільного чи довільного запам’ятовування залежно від віку дитини та конкретних обставин. Було виявлено, що в дошкільному і шкільному віці образна і словесна пам'ять розвиваються однаково, в старшому віці переважає словесна пам'ять. Однак абсолютна продуктивність образної пам’яті (запам’ятовування зображень), на всіх вікових етапах передує словесній.

Ефективність пам’яті залежить від особливостей людини, сформованості вольових якостей. Виявлено що короткострокова пам'ять розвивається із віком. Цілеспрямоване навчання дітей виділенню, класифікації та встановленню зв’язків у розповіді, а потім їх застосування з метою запам’ятовування, досліджував А.А. Смірнов.

Особливий інтерес викликала зорова пам'ять глухих. Дослідження А.Н. Поросятнікова вказали на переважання чуючих у запам’ятовуванні ілюстрованого матеріалу, і значну перевагу при запам’ятовуванні послідовності цифр.

Дослідження проводились на основі 5 різних концепцій (підходів). Перша полягає в компенсації втрачених відчуттів за рахунок кращого розвитку інших. Коли сенсорні сигнали відіграють важливе значення. Друга, ідеалістична, вказує на взаємну підтримку і заміну розумового раціонального пізнання, чуттєвими образами. Ця антагоністична теорія вказує що у глухих наявна точна фотографічна пам'ять до образів предметів, у зв’язку із слабкістю абстрактного мислення. Третя і четверта концепції встановлюють роль вербалізації при запам’ятовуванні матеріалу. Недостатність мовленнєвого (усного) досвіду, зумовлює сприймання кожного образу ізольовано, що негативно впливає на запам’ятовування. П’ята концепція описує процес зорового запам’ятовування, як діяльність, що залежить від установок людини.

Головним принципом досліджень, було твердження, що розвиток психічних процесів глухої дитини і її пам’яті зокрема, підпорядковується тим самим закономірностям, що і в чуючої дитини. Вчення Виготського про первинний дефект і його вторинні порушення, описує своєрідність процесу пам’яті у глухих. Дослідження словесної памяті глухих вказало, що її розвиток підпорядковується тим самим закономірностям, що і у чуючих. Пам'ять є своєрідною, що пов’язано із затримкою мовленнєвого розвитку. Виявилось що запам’ятовування слів глухими є утрудненим, у звязку з неточністю значень слів сформованих раніше. Встановлено, що запам’ятовування окремих слів у хаотичному порядку, легше ніж запам’ятовування речень і текстів. З віком у глухих вдосконалюється репродуктивне відтворення. Ефективність засвоєння значень нових слів в умовах предметно-практичної діяльності досліджувалась Т.В.Нестерович. Т.В.Розановою розроблялась проблема мимовільного запам’ятовування глухими дітьми.

З метою виявлення успішності запам’ятовування глухими і слабочуючими місця розташування предмета, в умовах нецілеспрямованої діяльності, було проведено дві серії досліджень. Перше: надавалось 16 карток із знайомими предметами, що демонструвались окремо, озвучувались, і накривались, потім демонструвались разом. Через 10 хв дітей просили вказати місце розташування того чи іншого зображення. Виявилось що глухі дошкільники поступались результатами чуючим одноліткам. У другокласників результати виявились однаковими. Друге дослідження, проводилось без повторного демонстрування карток. Запитувалось які були предмети, і де вони лежали. Глухі першокласники показали дещо гірший результат. У старших дітей спостерігались однакові результати. Досліди вказують на відсутність переваги дітей з порушеннями слуху, перед їх чуючими однолітками, в ході запам’ятовування розміщення предметів.

Щоб робити висновки про образну пам'ять, треба знати яка точність образів предметів зберігається в пам’яті. Для цього було проведено 5 серій дослідів з використанням 80 карток, із залученням учнів 2, 4 і 6 класів (по 10 глухих і 10 чуючих кожного віку). Глухі діти частіше помилялись у виборі предмета чи об’єкта, визначаючи його, як бачений раніше.

Відомо, що впізнавання стосується: об’єктів що сприймались раніше, таких що відносяться до конкретного роду чи виду. Поділяється на узагальнене і диференційоване. Ускладнення сприймання пов’язують із: короткочасністю, віддаленістю, поганим освітленням, маскуванням, схожістю предметів.

Було проведено дослідження з приводу змішування зображень, а також слів. Змішування слів глухими дітьми, було зумовлене змішуванням образів предметів. Глухі молодшого шкільного віку легше змішують образи схожих предметів, мають складності у переході від слова до відповідного йому образа предмета. Найбільші складності із упізнаваністю предметів мали глухі діти 6-9 років. Причину змішування образів, було знайдено на етапах актуалізації образів та мисленєвого співвідношення раніше побаченого предмета, із тим що сприймається.

Вміння актуалізувати та співставляти образи предметів формується дуже повільно. Труднощі в оперуванні образами, зумовлюються фактором уповільненого мовленнєвого розвитку

Труднощі із запам’ятовуванням схематичних фігур зумовлені необхідністю інтегрувати, відтворювати образ фігури у голові, без опори на безпосереднє сприймання цілої фігури. Глухі молодші школярі показали, гірші за чуючих, можливості синтезувати в умі образ фігури, а також критично оцінювати свою роботу. На думку Б.Тервоорта, оцінка часових відношень глухими, утруднена через недоліки у володінні усним мовленням.

Вчителю в процесі розвитку пам’яті глухих дітей необхідно зосередити увагу на практичному аналізі та синтезі предметів, групуванні предметів за певними ознаками, порівнянню предметів за їх ознаками і словесними визначеннями даних ознак. Слід навчати дітей користуватись раніше засвоєними мисленєвими діями через відтворення і запам’ятовування, що має на меті глибоке пізнання об’єктів.

Дослідження словесної пам’яті глухих, виявляє глибоку своєрідність її розвитку. Успішність коротко та довгострокового запам’ятовування, порівняно із чуючими однолітками, є утрудненою. Це повязано: 1.із складністю утримання звуко-буквеної послідовності 2.меншою ефективністю словесного зорово-артикуляційного кодування матеріалу, що запам’ятовується, 3.уповільненим формуванням системи взаємопов’язаних об’єктів, 4.відставанням у формуванні прийомів опосередкованого запам’ятовування (напр. групування за певною ознакою).

Глухі мають широкі можливості для розвитку символічної пам’яті, що проявляється у високоефективному запам’ятовуванні жестів. Протягом шкільного віку, пам'ять глухих на слова помітно вдосконалюється. Це пов’язано із практикуванням усного мовлення, оволодінням звуко-буквеним складом слів, збагаченням зв’язками між словами.

Запам’ятовування зв’язних текстів, є більш утрудненим, ніж запам’ятовування окремих слів. Додаткові труднощі пов’язані із недостатнім володінням граматичною структурою речень. При заучуванні текстів у глухих спостерігається комбінований спосіб запам’ятовування (частково на основі логічних і предметних зв’язків, частково на заучуванні послідовності слів у фразах). Лише деяка частина матеріалу є осмисленою, а інша – механічно збережена. У зв’язку із цим, варто більше уваги приділяти розбору текстів за змістом.

У розвитку словесної пам’яті, у глухих дітей спостерігаються значні відмінності. Необхідно широко використовувати завдання, що вимагають активної мисленєвої діяльності та забезпечують глибоке розуміння словесного матеріалу. Слід проводити спеціальну роботу з формування і розвитку мимовільної пам’яті дітей. Корисними є завдання: поділ розповіді на смислові розділи та створення до них малюнків, надання малюнкам назв (створення пунктів плану), виготовлення макетів героїв твору.

Паралельно має проводитись робота із формування простих прийомів опосередкованого запам’ятовування (за системою З.М.Істоміної) для чуючих дошкільнят: використання картинок для запам’ятовування слів, класифікація і групування матеріалу, виділення головних думок розповіді, аналіз зв’язків, порівняння.

Використання наочного матеріалу (напр. пункти плану, загальні назви для групи слів), сприяє засвоєнню матеріалу в довгостроковій пам’яті.

Соседние файлы в предмете Сурдология