Тема 1 Концептуальні засади фінансових розрахунків

1.1 Час як фактор вартості

В практичних фінансових операціях гроші незалежно від їх призначення або походження обов’язково пов’язуються з конкретними моментами або періодами часу. Для цього в контрактах фіксуються відповідні строки, дати, періодичність грошових виплат. Фактор часу, особливо у довгострокових операціях, відіграє не менш важливу, іноді, навіть, більшу роль, ніж розмірі грошових сум. Необхідність врахування часового фактору виходить із суті фінансування та кредитування і відображається у принципі нерівноцінності грошей, що відносяться до різних періодів часу. Очевидно, що 1000 грн., отримані через 5 років, нерівноцінні цій же сумі, отриманій сьогодні, навіть, якщо не приймати до уваги інфляцію та ризик їх неотримання (Час-Гроші).

Значущість фактора часу в комерційних і фінансових операціях обумовлена:

- продуктивністю використання в часі коштів як фінансового активу, що приносить дохід;

- наявністю й рівнем інфляційних процесів, які ведуть до знецінення грошей у часі;

- невизначеністю майбутнього й пов'язаним із цим ризиком неотримання доходу.

Нерівномірність грошей у часі викликає:

- необхідність обліку фактора часу при проведенні фінансових операцій і оцінці фінансових результатів виробничо-господарської й підприємницької діяльності;

- некоректність з погляду довгострокових фінансових операцій сумування грошових величин, що відносяться до різних періодів часу.

1.2. Відсотки, види відсоткових ставок

Під відсотками (interest), розуміють абсолютну величину доходу від надання грошей у борг в будь-якій його формі: видача позички, продаж товару в кредит, розміщення грошей на депозитний рахунок тощо. Який би вид або походження не мали відсотки, вони завжди мають виступають у вигляді позичкового відсотку.

У разі укладення фінансової або кредитної угоди сторони (кредитор і позичальник) домовляються про розмір процентної ставки. Під процентною ставкою (rate of interest) розуміється відносна величина доходу за фіксований відрізок часу, тобто відношення доходу ((відсотку) до суми боргу за одиницю часу. Процентна ставка виміряється у відсотках і у вигляді десяткової або натурального дробу.

Часовий інтервал, до якого відноситься процентна ставка, називають періодом нарахування. У якості останнього встановлюють рік, півріччя, квартал, місяць або навіть день.

Відсотки згідно з домовленістю між кредитором і позичальником виплачуються в міру їх нарахування або приєднуються до основної суми боргу (капіталізація відсотків). Процес збільшення суми грошей у зв'язку із приєднанням відсотків називають нарощенням, або зростанням, цієї суми.

Розмір процентної ставки залежить від ряду як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, а саме: загального стану економіки, у тому числі грошово-кредитного ринку, короткочасних і довгострокових очікувань його динаміки, виду угоди, її валюти, строку кредиту, особливостей позичальника й кредитора, історії їх попередніх відносин тощо.

У фінансовому аналізі процентна ставка застосовується не тільки як інструмент нарощення суми боргу, але й у більш широкому значенні — як вимірник ступеня прибутковості (ефективності) будь-який фінансової, кредитної або комерційно-господарської діяльності незалежно від того, мав місце чи ні факт видачі грошей у борг і процес нарощення цієї суми.

Види процентних ставок. Існують різні способи нарахування відсотків, що залежать від умов контрактів. Відповідно застосовують різні види процентних ставок. Можна виділити ряд ознак, за якими різняться процентні ставки.

Відсотки різняться за базою їхнього нарахування. Застосовується постійна або послідовно змінююча база для розрахунків. В останньому випадку за базу береться сума, отримана на попередньому етапі нарощення, або дисконтування, інакше кажучи, відсотки нараховуються на відсотки. При постійній базі використовують прості, при змінній — складні процентні ставки.

Важливим також є вибір принципу розрахунків відсотків. Існує два такі принципи — нарощення на суму боргу та знижка з кінцевої суми заборгованості. Відповідно застосовують ставки нарощення (interest base rate) і дисконтні ставки (discount base rate). У спеціальній фінансовій літературі відсотки, отримані за ставкою нарощення, іноді називають декурсивними (нарахування в кінці періоду), за дисконтною ставкою — антисипативними (авансові, нарахування відбувається на початку періоду).

Процентні ставки можуть бути фіксованими (у контракті вказується їхній розмір) або плаваючими (floating). В останньому випадку фіксується не сама ставка, а змінююча в часі база (базова ставка) і розмір надбавки до неї — маржі. Розмір маржі визначається рядом умов, зокрема фінансовим становищем позичальника, строком кредиту і т.д. Розмір маржі може бути постійним протягом строку позичкової операції або змінним. Постійними або змінними можуть бути й фіксовані процентні ставки.

У практичних розрахунках застосовують так звані дискретні відсотки, тобто відсотки, що нараховуються за фіксовані в договорі інтервали часу (рік, півріччя і т.д.). Інакше кажучи, час розглядається як дискретна змінна. У деяких випадках —у фінансових розрахунках, пов'язаних із процесами, які можна розглядати як безперервні, а також у загальних теоретичних розробках, рідко на практиці — виникає необхідність у застосуванні безперервних відсотків (continuous interest). Їх нарахування відбувається за дуже малі проміжки часу. Необхідність використання безперервних відсотків полягає в тому, що багато економічних процесів мають безперервний характер, тому аналітичне моделювання їх за допомогою безперервних відсотків коректніше та адекватніше, ніж за допомогою дискретних відсотків. Головним чином це стосується опису складних виробничих об’єктів та явищ, що потребують обґрунтування і вибору інвестиційних рішень. На практиці такі відсотки застосовуються дуже рідко.

Це загальні відомості про відсоткові ставки та їх види. Більш детально види відсоткових ставок буде розглянуто в темах, присвячених простим та складним відсоткам.