2. Побудова діалогічної взаємодії на різних етапах уроку

2.1. Психологічне налаштування учнів на урок.

Успіх уроку значною мірою залежить від його початку. Від того, як почнеться спілкування вчителя з учнями, яку спрямованість матиме це спілкування,

114

залежить розв'язання дидактичних завдань уроку. Тривожність виникає в учнів внаслідок невизначеності дій учителя, невпевненості у собі, у своїх знаннях. Учні не вміють швидко зосередитись після шумної перерви, після попереднього напруженого уроку. Тому найважливішим для вчителя на початку уроку є:

• подолання негативної емоційної реакції, створення умов для позитивного настрою;

• встановлення особистісного контакту з учнями, орієнтація їх на діалог з учителем;

• зосередження їхньої уваги, збудження інтересу до теми;

• налаштування на пізнавальну діяльність.

Основною умовою для створення позитивного настрою є встановлення особистісного контакту між учителем і учнем.

Прийоми, що допомагають за певних умов встановити такий контакт: щира посмішка, контакт очей як засіб передачі учням позитивних емоцій, виразний жест, емоційно забарвлене вітання („я радий знову вас бачити"), використання персоніфікацій, незалежність звернення, гумор тощо. Звичайно, головне — гуманістична спрямованість особистості вчителя, його особистісно орієнтована позиція в спілкуванні, а прийоми — це вже техніка її реалізації.

Спробуємо проаналізувати такий початок уроку. — Доброго дня, діти! Мене звуть Ганна Михайлівна. Я вчитиму вас математики. Сьогодні у нас з вами перша зустріч. Я чекала на неї і дуже хотіла дізнатися: які ви? Впевнена, що й ви чекали на мене: бачу усмішки на ваших обличчях і зацікавленість в очах. Мені дуже хочеться, щоб ми стали друзями. Проте для цього нам треба докласти зусиль. Сподіваюся на вашу допомогу — старанність, ретельність в роботі, серйозне ставлення до цариці наук — математики. Зі свого боку, обіцяю зробити наші зустрічі цікавими і корисними, Бачу, є згода в товаристві. Отже, продовжимо урок.

В якій ситуації такий початок буде доцільним?

115

Важливим завданням першого етапу уроку є зосередження уваги школярів. Увага, за образним висловом К. Ушинського, — це „єдині двері", через які знання потрапляють до учнів.

Завдання вчителя на початку уроку — перенести увагу з попереднього етапу життя на нову діяльність, гпривернути увагу до теми уроку, збудити їхню пізнавальну активність. Тут можна використати цікавий факт, запросити до спільного розв'язання проблем, продемонструвати новий дослід, використати незвичні елементи поведінки тощо.

Таким чином, конструюючи початок уроку як діалогу, вчителю необхідно:

• передбачити можливі бар'єри спілкування і способи їх усунення;

• вибрати модель спілкування і комунікативної поведінки;

• визначити бажану психологічну атмосферу;

• організувати учнів і визначити місце свого розташування в просторі класу;

• визначити темпоритм початку уроку.

2.2. Діалогічна взаємодія у процесі викладу нового

матеріалу вчителем.

У процесі сприймання нового матеріалу в учнів виникає низка труднощів:

• навантаження припадає переважно на слуховий аналізатор, а зір залишається пасивним; це приводить до швидкого стомлювання, розпорошення уваги, руйнування цілісності сприймання матеріалу;

• темп викладу і темп сприймання можуть не співпадати, учні не встигатимуть зрозуміти почути;

• нечіткість дикції вчителя може привести до нерозуміння учнями окремих слів чи виразів;

• неможливість для окремого учня повернутися до попереднього матеріалу, зупинитися, щоб не відстати.

116

Тому вчителеві при монологічному викладі матеріалу треба стимулювати внутрішній діалог між ним і учнями.

• здійснювати зворотний зв'язок;

• слідкувати за чіткістю дикції, підтримувати оптимальний темп мовлення, робити паузи, повторювати основні висновки;

• записувати на дошці нові слова, дати, прізвища і т.п.;

• у кінці пояснення коротко показати вузлові моменти, користуючись дошкою як опорним конспектом.

Трансформація монологу в діалог (внутрішній прихований) сприяє активізації пізнавальної діяльносч школярів. Активізація навчання — це процес спрямований на поглиблену спільну навчально пізнавальну діяльність вчителя та учня, на спонукання до її енергійного, цілеспрямованого здійснення, на подолання інерції, пасивних і стереотипних форм викладання і учіння [10, с. 135]. Важливою умовою активізації є створення ситуацій співроздумів, співпереживання та діалогізація, тобто введення в монолог елементів діалогу.

Як розробити діалогізований монолог?

1. Виробити установку на діалогічне спілкування з класом. Обміркувати шляхи співвіднесення інтересів учнів зі змістом уроку, способи „передачі" мети вивчення теми. Ввести у монолог звернення до аудиторії, спираючись на зчитування її станів, демонструвати спільність („ми", „поміркуймо").

2. З'ясувати головні тези, над якими повинні думати учні. Розподіляти інформацію на блоки, орієнтуючись на надзавдання. Виробити систему запитань різного рівня до кожного блоку для організації роздумів над проблемою. Ввести різні види діалогу (прямий., непрямий, внутрішній, риторичний).

3. Обміркувати, які уявлення доцільно викликати в учнів стосовно конкретної теми. Визначити прийоми організації' співпереживання: введення словесних картин, тропів, укрупнення деталей тощо.

117

d. Забезпечити взаємодію педагогічною технікою (мовленням і невербальними засобами). Особливого значення потрібно надати діалогізації повідомлення: модальності мовлення, персоніфікації, установці на відповідь.

Модальність мовлення — вияв суб'єктно-особистісного ставлення педагога та учнів до інформації (за Г. Марковою).

Персоніфікація — виклад інформації від першої особи, звернення педагога до особистого досвіду, що пов'язаний із предметом повідомлення (за А. Харашем).

Установка на відповідь — використання педагогом системи засобів (вербальної пропозиції, інтонації, рухів очей тощо), щоб спонукати учнів обмірковувати відповідь на питання, дати оцінку фактам (за І. Васильєвою).