- •Основи педагогічної майстерності навчально-методичний посібник
- •1. Загальна характеристика навчальної дисциплін
- •Тема 1. Педагогічна майстерність як вищий прояв професіоналізму вчителя (12 год.)
- •Тема 2. Майстерність зовнішнього самовираження
- •Тема 3. Майстерність педагогічного спілкування
- •Тема 4. Дидактична майстерність педагога
- •Тема 1. Педагогічна майстерність як вищий прояв професіоналізму вчителя
- •1. Педагогічна майстерність як система
- •Педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;
- •Педагогічна техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності.
- •2. Шляхи формування майстерності педагога
- •3. Педагогічна й акторська майстерність
- •4 Педагогічна техніка. Управління педагогом своїм внутрішнім станом
- •Тема 2. Майстерність зовнішнього самовираження вчителя
- •1. Культура зовнішнього вигляду вчителя
- •2. Зовнішня техніка вчителя. Мімічна і
- •2.2. Пантоміміка вчителя
- •2.3. Міміка вчителя
- •3. Техніка мовлення вчителя
- •3.1. Мовлення як важливий засіб професійної діяльності
- •Функції мовлення вчителя
- •Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього
- •3.3.1 Дотримання правильності й чистоти мовлення
- •Самоконтроль і розвиток уміння виразного мовлення
- •Самоконтроль і розвиток комунікативних умінь, здібностей, соціальних установок у спілкуванні
- •Розвиток загальних психофізичних особливостей своєї особистості, які є передумовою оволодіння вміннями професійно- педагогічного мовлення
- •3.4. Розвиток техніки мовлення вчителем
- •4 Соціально-перцептивна техніка
- •1. Професіно-педагопчне спілкування: сутність, особливості, функції та структура
- •1.1. Суть, особливості і функції педагогічного спілкування
- •2. Стилі педагогічного спілкування
- •3. Педагогічний вплив як основа педагогічної взаємодії: його функції, принципи, елементи, прийоми і операції.
- •3.1. Функції педагогічного впливу
- •3.2. Елементи педагогічного впливу
- •3.3. Принципи, прийоми та операції педагогічного впливу
- •4. Майстерність забезпечення зворотного
- •5. Майстерність проведення вчителем педагогічної бесіди
- •8. Педагогічний такт учителя
- •7. Майстерність учителя в розв'язанні педагогічних конфліктів
- •1. Конфронтація або суперництво.
- •Уникнення конфлікту.
- •Компроміс.
- •Співробітництво.
- •Тема 4. Дидактична майстерність педагога
- •1. Урок як навчальний діалог учителя з учнями
- •2. Побудова діалогічної взаємодії на різних етапах уроку
- •2.1. Психологічне налаштування учнів на урок.
- •2.2. Діалогічна взаємодія у процесі викладу нового
- •2.3. Діалог у процесі бесіди.
- •2.4. Організацій взаємодії між учнями під час групової роботи на уроці.
- •2.6. Майстерність учителя в організації завершального етапу уроку
- •2. Обговорення теоретичних питань
- •А.С. Макаренко про педагогічну майстерність
- •4. Права та обов'язки педагогічних та науково- педагогічних працівників (ст. 55, 56 Закону України „Про освіту", 1996, с. 28-29):
- •5. Вимоги до знань, умінь, особистості вчителя на основі Кваліфікаційних характеристик педагогічних працівників.
- •Вправи на розвиток емоційної саморегуляції
- •Вправи на розвиток умінь психофізичної
- •4. Проведення фрагменту уроку з фаху «Перше
- •1. Вправи на розвиток умінь педагогічно доцільно передати своє ставлення з допомогою невербальних засобів спілкування, усвідомлення своєї невербальної поведінки.
- •2. Вправи на контроль і корецію правильної постави* ходи
- •3. Вправи на розвиток розуміння експресій психічного стану особистості
- •4. Вправи на розвиток мімічної і пантомімічної виразності
- •5. Вправи на розвиток фонаційного дихання
- •6. Вправи на розвиток голосу.
- •7. Поради студентам щодо підготовки усної розповіді
- •1. Вправи на розвиток уміння здійснювати педагогічний вплив
- •1. Самотестування якостей, важливих у педагогічному спілкуванні
- •Розвиток уміння вести розмову, спираючись на різніканали сприймання інформації школярами
- •Вправи на розвиток уміння слухати активно
- •Аналіз ситуацій і розв'язання задач з проблеми педагогічного такту
- •3. Рольова гра: конкурс розв'язання педагогічних ситуацій
- •4. Експрес-конференція за книгою і.О. Синиці "Про педагогічний такт учителя"
- •5. І.О.Синиця "Про педагогічний такт" (уривки)
- •6. В.О.Сухомлинський "Лист про педагогічну етику ' (скорочено)
- •1. Діагностування схильності до вибору стратегії
- •2, Вибір стратегії поведінки вчителем у процесі взаємодії з учнем
- •3. Вправи на визначення причин педагогічних конфліктів
- •4. Вправи на вироблення конструктивної поведінки
- •1. Діагностування рівня комунікативності
- •2. Аналіз зразків організації бесіди під час вивчення нового матеріалу
- •3. Виконання вправ на перебудову навчальної інформації з метою організації діалогу при вивченні нового матеріалу
3.4. Розвиток техніки мовлення вчителем
Техніка мовлення — комплекс навичок у мовленнєвому диханні, голосоутворенні, дикції, що дає вчителеві можливість донести до учня все багатство змісту свого слова.
Техніка мовлення — складова зовнішньої техніки вчителя. Вона забезпечує правильне сприймання навчального матеріалу, дає змогу ефективно впливати на учнів, сприяє гідній самопрезентації вчителя (віддзеркалюючи його фізичний та емоційний стан).
Техніка мовлення має чотири основних компоненти: дихання, голосоутворення, дикція, темпоритм.
Дихання — енергетична база мовлення. Його види: фізіологічне (сукупність процесів, що забезпечують газообмін в організмі), фонаційне (мовленнєве дихання, що дає можливість раціонально використовувати повітряний потік під час мовлення). Виокремлюють такі типи мовленнєвого дихання:
ключичне (верхнє) — здійснюється за допомогою м'язів, що беруть участь у підніманні та опусканні плечей — верхньої частини грудної клітки;
грудне — зміна об'єму грудної клітки в поперечному напрямі внаслідок скорочення міжреберних м'язів;
діафрагмальне — зміна об'єму грудної клітки в повздовжньому напрямку внаслідок скорочення діафрагми;
діафрагмально-реберне — зміна об'єму грудної клітки у повздовжньому і поперечному напрямках внаслідок скорочення діафрагми, міжреберних м'язів, черевних м'язів.
52
Механізм діафрагмально-реберного дихання.
Діафрагма скорочується, опускається донизу; грудна порожнина розширюється у повздовжньому напрямку; наповнюється нижня частина легень; випинається верхня частина живота.
Внаслідок активної дії міжреберних м'язів розширюється грудна клітка; об'єм грудної порожнини збільшується у горизонтальному напрямку;
За рахунок підтягування нижніх стінок живота (скісних м'язів) утворюється опора для діафрагми; повітря частково переміщується із середньої і нижньої частини легень у верхню, що сприяє заповненню повітрям усього об'єму легень.
Техніка дихання вдосконалюється внаслідок тренування діафрагмально-реберного дихання, м'язів „мовленнєвого" поясу, організованого видиху.
Крім енергетичної, мовний апарат має ще дві системи: генераторну і резонаторну. Енергетична система забезпечує швидкість потоку повітря і його кількість, яка подається до органів фонації і необхідна для утворення звуку. Голос утворюється в результаті проходження повітря (на фазі видиху) через гортань. Голосові зв'язки змикаються і розмикаються, виникає звук. При проходженні через щілини в ротовій порожнині звуки діляться на тональні і шумові. Тому генераторна система — це голосові зв'язки і артикуляційний апарат. Третя складова голосоутворення — резонатори: верхній (головний) і нижній (грудний). Вони служать для підсилення і забарвлення звуку.
До голосу педагога висуваються особливі вимоги. Він має характеризуватися силою (напруженість, інтенсивність); злетністю (здатність виділятися на фоні інших звуків, зберігати звучність у великому приміщенні); багатством тембрального забарвлення, широким діапазоном, гнучкістю (здатність легко і швидко змінюватись за висотою, силою, тривалістю звучання й тембром).
Порушення голосу вчителя може бути спричинене надмірним щоденним мовленнєвим навантаженням,
53
невмінням користуватися голосовим апаратом, недотриманням правил гігієни голосу, вродженою слабкістю голосового апарату. Гігієна голосу полягає в дотриманні педагогом певних умов роботи в школі: забезпеченні режиму мовчання, часу для голосового спокою (через 3-4 години роботи), уникненні монотонного мовлення, використанні засобів виразності, збереженні голосу від застуди, проведенні вологого прибирання у класах, дотриманні режиму харчування тощо.
Дикція — це чітка вимова звуків, слів, фраз, є фундаментом професійного звучання мовлення вчителя.
її роль: допомагати учням правильно сприйняти мовлення педагога, слугувати прикладом мовлення для учнів, забезпечувати створення позитивного іміджу вчителя (вади дикції можуть бути об'єктом негативного ставлення дітей).
Тут можуть стати в пригоді висловлювання й поради К. Станіславського: „Коли в деяких людей від млявості і недбальства слова злипаються в одну невиразну масу, мені уявляється осіння сльота й бездоріжжя, де все зливається в тумані... Як клапани дешевого інструмента поганої фабрики, мої губи не досить щільно змикаються. Вони пропускають повітря, у них погане прошліфування. Через це приголосні не мають необхідної чіткості й чистоти... Треба зрозуміти, яким положенням рота, губ, язика утворюються правильні приголосні звуки... Ми повинні стежити за тим, щоб постійно говорити правильно й красиво. Тому раджу вам уже на перших двох курсах раз і назавжди покласти край елементарним вимогам дикції і звуку" [17, с. 69-77].
У роботі з удосконалення дикції важливо знати будову мовного апарату й особливості функціонування окремих його органів. До органів артикуляції належать: губи, язик, щелепи, зуби, тверде і м'яке піднебіння, маленький язичок, гортань, задня стінка глотки (зів), голосові зв'язки. З них тренуванню піддаються язик, губи, м'яке піднебіння, маленький язичок і нижня щелепа.
54
Удосконалення дикції пов'язано передусім із відпрацюванням артикуляції — руху органів мовлення. Артикуляція — дія мовного апарату, внаслідок якої утворюються окремі звуки. Узгоджена й енергійна робота всіх м'язів, що беруть участь у мовленнєвому процесі, забезпечує ясність і чистоту мовлення.
Недоліки дикції можуть бути органічного походження: вади язика (коротка вуздечка — перетинка під язиком, яка не дає можливості чітко вимовляти звук [р]), надто високе піднебіння (утруднення під час вимовлення приголосних), великі щілини між зубами (що ускладнює вимову шиплячих і свистячих приголосних). При недоліках органічного походження навчально-тренувальні вправи зазвичай неефективні, потрібне медичне втручання.
Недоліки неорганічного походження — наслідок неуважності дорослих до мовлення дитини вдома і в школі. До таких недоліків належать гаркавість, гугнявість, сюсюкання, шепелявість, млявість або неясність мовлення, скоромовка, вимова „крізь зуби", „з'їдання" окремих приголосних, закінчень слів. Поради щодо того, як позбутися неорганічних вад, містить книжка Б. Буяльського „Поезія усного слова" [2, с. 26- 27, 33-36].
Темпоритм — це швидкість і протяжність звучання окремих слів, складів, а також пауз у поєднанні з ритмічною організованістю мовлення.
Це важливий елемент техніки мовлення, оскільки, за словами К.С. Станіславського, інтонації і паузи самі собою, крім слів, мають силу емоційного впливу на слухача.
Швидкість мовлення залежить від індивідуальних особливостей учителя, змісту мовлення та ситуації спілкування. Темп мовлення вчителя в 5-6 класах повільніший (біля 60 слів за хвилину), в старших — вищий (75-100 слів). Визначення, більш значущі вирази, складні і особливо важливі моменти матеріалу вимовляються повільніше, решта — швидше. Якщо учні збуджені, мовлення вчителя має бути тихим і повільним.
55
Для досягнення виразності мовлення необхідно вміло користуватися паузами, логічними й психологічними. Паузи, темп і мелодика мовлення в сукупності складають інтонацію [14, с. 91].
Учителю слід пам'ятати, що його голос має бути яскравим, соковитим, звучним, чітким, привертати увагу, а не заколисувати, Але якщо діяльність педагога не насичена громадянськими ідеалами, гуманістичними почуттями, вірою в правильність своєї позиції, то як би блискуче він не володів технікою, його мовлення і комунікативна поведінка будуть фальшивими. Необхідне поєднання зовнішньої техніки та внутрішньої правди.