- •Класичні фрактали
- •4.4. Завдання……………………………………………………...115
- •Множина Кантора
- •1.1 Фрактал Кантора
- •1.1.4. В е к т о р н а (арифметична) с у м а м н о ж и н к а н т о р а.
- •1.2. Теорема про множини, гомеоморфні множині Кантора
- •1.3. Застосування множин, гомеоморфних множині Кантора
- •1.4. Завдання
- •Cніжинка Коха
- •2.1. Означення сніжинки Коха
- •2.2. Властивості сніжинки Коха
- •2.3. Острівець Коха та його властивості
- •2.4. Мавпяче дерево
- •2.5. Узагальнення сніжинки Коха
- •2.6. Дослідження аналогів зірки Коха у тривимірному просторі
- •Брунькова модель,
- •Каркас брунькової моделі.
- •2.7. Кубічне узагальнення сніжинки Коха
- •2.8. Завдання
- •3.1. Килим та цвинтар Серпінського
- •3.2. Двовимірне узагальнення килима Серпінського
- •3.3. Аналоги килима Серпінського в тривимірному просторі
- •3.4. Тривимірні узагальнення килима Серпінського
- •3.5. Чотиривимірні аналоги килима Серпінського
- •3.6. Трикутний килим Серпінського, його властивості та способи задання
- •3.7. Узагальнення серветки Серпінського
- •Трикутник Паскаля за
- •3.8. Завдання
- •Крива Пеано
- •4.1. Побудова кривої Пеано
- •4.2. Відомі різновиди та узагальнення кривої Пеано
- •4.3. Узагальнення кривої Пеано на чотиривимірний та п’ятивимірний простори
- •4 Мал.2 .3.2. Узагальнення кривої Пеано на п’ятивимірний простір.
- •4.3.3. Узагальнення кривої Пеано на п-вимірний простір.
- •4.4. Завдання
1.1.4. В е к т о р н а (арифметична) с у м а м н о ж и н к а н т о р а.
Означення 1. Векторною сумою двох числових множин А і В (симв.: ) називається множина чисел виду , де , тобто
.
Якщо множина В складається тільки з одного числа , то векторна сума множин отримується зсувом множини А на одиниць вправо.
Лема 2. Векторна сума двох множин Кантора співпадає з відрізком [0;2].
Доведення. Очевидно, що векторна сума двох множин Кантора С належить відрізку [0;2]. Залишилось довести, що будь-яке число цього відрізку є сумою двох канторівських чисел.
Декартів добуток співпадає з “цвинтарем Серпінського” (див. розділ 3). Проведемо через довільну точку відрізку [0;2] осі пряму , тобто пряму, нахилену до осі абсцис під кутом . Зрозуміло, що ця пряма перетне принаймні один з квадратів першого рангу (див рис. 1.5), по цій причині ця пряма перетне принаймні один квадрат другого рангу, третього і так далі. Звідки випливає, що вона проходить через деяку точку . А це значить, що , де . Отже, . Доведено.
Рис. 1.5.
1.1.5. В и з н а ч е н н я р о з м і р н о с т і м н о ж и н и С. Почнемо з розмірності Хаусдорфа – Безиковича. На му кроці канторівська множина E із Rn складається з відрізків довжиною . Якщо спробувати вкрити множину прямолінійними відрізками довжини і розташувати їх акуратно, то нам вдасться вкрити всі відрізки го покоління, і отже, всі точки канторівської множини. Розглянемо всі можливі -покриття прямолінійними відрізками, довжини яких не перевищує , і кількість відрізків – зліченна. Тоді
це D-вимірна -міра Хаусдорфа множини Е. А
де – D-міра Хаусдорфа. Якщо мале, то границя прямує до нескінченності, якщо велике, то границя прямує до нуля, якщо тільки ми не виберемо .
Величину D називають фрактальною (дробовою) розмірністю або розмірністю подібності. Явне вираження для D через N i l знаходиться логарифмуванням обох частин :
Знайдемо чому рівна топологічна розмірність класичної множини Кантора. Множина Кантора С є перетином вкладених множин Ск, k = 0,1, …, причому кожна множина Ск являє собою об’єднання 2к замкнених неперекривних інтервалів довжиною 3-к.
Нехай х, що належить С, а U – відносно відкрита множина, що містить х. Виберемо k так, щоб інтервал І Ск, в який попадає точка х, також належав U. Нехай V – відкритий інтервал, що містить I, але не має перетину з будь-яким з інших інтервалів, що утворюють Ск. Тоді Ø. Отже, топологічна (індуктивна) розмірність класичного пилу Кантора рівна 0.
Тополологічна розмірність самоподібної множини визначається величиною . Так як , ми заключаємо, що тріадна канторова множина є фрактальна множина з фрактальною розмірністю .
Канторівська множина, що описується тут, не зовсім самоподібна. Однак ми можемо розширити її за допомогою процедури інтерполяції, що охоплює область [0,3] двома канторівськими множинами, які вкривають інтервали [0,1] та [2,3]. Повторюючи цей процес необмежене число раз, ми можемо побудувати самоподібну множину на напівпрямій . Якщо змінити масштаб в рази, то, щоб покрити вихідну множину, нам знадобиться таких множин. З визначення розмірності подібності отримаємо розмірність подібності.
Розмірність подібності співпадає з фрактальною розмірністю тріадної канторівської множини.
Формула дозволяє тривіальним чином побудувати канторівську множину з довільно заданою розмірністю з інтервалу . На рисунку 1.6 показані дві різних побудови, які призводять до однієї і тієї ж розмірності D=1/2. Зовні дві множини виглядають по-різному, хоча вони обидві мають одну і ту ж фрактальну розмірність.
Рис. 1.6. Дві побудови канторівської множини з D=1/2. Зверху: N=2 і r=1/4; знизу N=3 і r=1/9
Можна зробити висновок, що для досить простої тріадної канторівської множини всі визначені вище різними способами розмірності співпадають.
Далі задамося питанням, що відбудеться коли два відрізка в елементі, що утворює канторівську множину, не будуть рівними? На рисунку 1.7 показано пил Кантора, який отримується, коли перший відрізок твірного елемента має довжину l1=1/4, a другий l2=2/5.
Рис. 1.7.
Обчислимо фрактальну довжину такої доволі простої канторівської множини .
Ця фрактальна множина може бути вкрита певним числом відрізків, що перетинаються . Нехай - евклідова довжина (діаметр) ї множини, так що вміщається в кубі з ребром . При розбитті з D-міра, використана для визначення розмірності Хаусдорфа – Безиковича, рівна
Критична розмірність, що отримується в границі при , є фрактальна розмірність даної множини. Розмірність подібності такої множини є розмірність, що задовольняє співвідношенню
В якості прикладу розглянемо множину Кантора, побудовану на рис.1.7. На n-му кроці число відрізків рівне N=2n. Найкоротший відрізок має довжину l1n=(1/4)n, найдовший – l2n=(2/5)n. Всього маємо (kn)=n!/k!(n-k)! відрізків довжиною l1kl2n-k при k=0,1,…,n. В n-му поколінні міра визначається виразом
Так як n при , ми можемо вважати, що міра залишається скінченною в тому і тільки тому випадку, коли D задовольняє співвідношенню
(l1D+l2D)=1.
Тобто при l1=1/4 і l2=2/5 маємо D=0.6110.