- •Класичні фрактали
- •4.4. Завдання……………………………………………………...115
- •Множина Кантора
- •1.1 Фрактал Кантора
- •1.1.4. В е к т о р н а (арифметична) с у м а м н о ж и н к а н т о р а.
- •1.2. Теорема про множини, гомеоморфні множині Кантора
- •1.3. Застосування множин, гомеоморфних множині Кантора
- •1.4. Завдання
- •Cніжинка Коха
- •2.1. Означення сніжинки Коха
- •2.2. Властивості сніжинки Коха
- •2.3. Острівець Коха та його властивості
- •2.4. Мавпяче дерево
- •2.5. Узагальнення сніжинки Коха
- •2.6. Дослідження аналогів зірки Коха у тривимірному просторі
- •Брунькова модель,
- •Каркас брунькової моделі.
- •2.7. Кубічне узагальнення сніжинки Коха
- •2.8. Завдання
- •3.1. Килим та цвинтар Серпінського
- •3.2. Двовимірне узагальнення килима Серпінського
- •3.3. Аналоги килима Серпінського в тривимірному просторі
- •3.4. Тривимірні узагальнення килима Серпінського
- •3.5. Чотиривимірні аналоги килима Серпінського
- •3.6. Трикутний килим Серпінського, його властивості та способи задання
- •3.7. Узагальнення серветки Серпінського
- •Трикутник Паскаля за
- •3.8. Завдання
- •Крива Пеано
- •4.1. Побудова кривої Пеано
- •4.2. Відомі різновиди та узагальнення кривої Пеано
- •4.3. Узагальнення кривої Пеано на чотиривимірний та п’ятивимірний простори
- •4 Мал.2 .3.2. Узагальнення кривої Пеано на п’ятивимірний простір.
- •4.3.3. Узагальнення кривої Пеано на п-вимірний простір.
- •4.4. Завдання
3.4. Тривимірні узагальнення килима Серпінського
Застосуємо ідею узагальнення килима Серпінського, описану в першому розділі для тривимірного випадку. Отже, візьмемо куб і розіб’ємо його на 27 конгруентних кубів, які в тричі менші за початковий куб. Будемо вилучати деяку кількість кубів, а з тими кубами що залишились проробимо ту ж процедуру що й з початковим кубом і так до нескінченності. В результаті в границі будемо отримувати самоподібні об’єкти.
На рис 3.6 зображений приклад етапів побудови одного з таких обєктів.
……
Рис. 3.6. Перші етапи побудови фрактала.
Всього таких об’єктів буде (не зрозуміло), включаючи фрактальну піну, губку Менгера і об’ємний пил Кантора. Але серед них є і однакові, вони отримані поворотами початкового куба відносно своїх осей симетрії, тобто самосуміщеннями.
Для того, щоб встановити всі самосуміщення куба розглянемо спочатку лише ті самосуміщення куба ABCDA1B1C1D1 (рис. 3.7), які одну з вершин, – нехай А, – суміщають саму з собою.
Рис. 3.7.
При кожному самосуміщенні куба вершина переходить у вершину, ребро в ребро, грань в грань; також і діагоналі куба переходять в самих себе. Якщо дане самосуміщення залишає вершину А нерухомою, то воно залишає нерухомою і діагональ АС1 (оскільки існує лише одна діагональ куба, що виходить з вершини А). Отже, дане самосуміщення є поворот куба навколо діагоналі АС1 на певний кут α ( ). Таких поворотів, окрім тотожного, є два: на кут 2π/3 і на кут 4π/3: , .
Отже, є всього три самосуміщення куба, що переводять вершину А в саму себе. Але вершину А належно підібраним поворотом можна перевести в кожну з восьми вершин куба; звідси, легко виводимо, що всіх самосуміщень куба є 3•8 = 24.
Постараємося визначити кожне з цих самосуміщень. Відмітимо передусім, що у куба є наступні 13 осей симетрії: чотири діагоналі, три прямі, що з’єднують попарно середини граней куба, шість прямих, що з’єднують попарно середини протилежних ребер куба (рис. 3.7).
Навколо кожної з чотирьох діагоналей є два нетотожні повороти куба, що суміщають куб з самим собою, а отже всього маємо вісім поворотів навколо діагоналей ( , , , , , , , ).
Навколо кожної з прямих, що з’єднують центри протилежних граней куба, є три нетотожні повороти. Отже, всього таких поворотів 9 ( , , , , , , , , ).
Нарешті, маємо один нетотожний поворот (на кут π) навколо прямої, що сполучає середини двох протилежних ребер; загальне число цих поворотів рівне шести ( , , , , , ).
Отже, маємо 8 + 9 + 6 = 23 нетотожні повороти, що суміщають куб з самим собою. Якщо приєднати до них ще тотожний поворот, одержимо 24 самосуміщення, тобто всі самосуміщення куба, які тільки є [1].
За теоремою Пойа твірна функція запасу для групи самосуміщень куба буде [15]:
Дана функція дозволяє визначити скільки існує об’єктів даної розмірності. Наприклад, треба визначити скільки існує об’єктів розмірності . Для цього треба знайти коефіцієнт біля . Отже, об’єктів розмірності існує рівно 4 (див. додаток Б).
Таким чином знайшовши суму всіх коефіцієнтів визначимо, що всього варіантів таких об'єктів 5605504, але серед них є куб і порожня множина, тобто залишається 5605502 об’єктів [5].