2. 5. Бухгалтерські рахунки та їх структура. Класифікація рахунків

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування економічно однорідних активів, зобов'язань, власного капіталу та операцій. Вони призначені для обліку конкретного виду об'єктів. Завдяки рахунку можна поступово накопичувати однорідні за економічним змістом записи.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який використовується для запису та узагальнення або зменшення відповідного виду доходів, витрат активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, установи, організації.

За своєю формою бухгалтерський рахунок має вигляд таблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права — «кредит».

У бухгалтерському рахунку сума, що записують до балансу, — це «залишок», або «сальдо», тобто різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок використовується при складанні балансу на початок періоду, наступного за звітним (квартал, рік).

Особливістю будь-якого рахунку є те, що кожна його частина призначена для роздільного відображення збільшення й зменшення сум. Якщо в одній частині записується зменшення, то у другій — збільшення.

Згідно з об'єктами бухгалтерського обліку одна група рахунків призначена для відображення стану та руху активів. Такі рахунки називають активними. Друга група рахунків — пасивні — призначена для відображення стану і руху власного капіталу та зобов'язань.

Активні рахунки служать для обліку активів за їхнім складом та розміщенням і відображують зміст активної частини балансу. До них належать рахунки: «Основні засоби», « Нематеріальні активи », « Матеріали », « Паливо », « Запасні частини», «Каса», Готова продукція», «Товари» таін.

На активних рахунках надходження господарських коштів підприємства відображається за дебетом, а використання — за кредитом. Сальдо за активними рахунками завжди буде за дебетом.

Пасивні рахунки обліковують власний капітал та зобов'язання за їхнім цільовим призначенням і відображують зміст пасивної частини балансу. На пасивних рахунках збільшення власного капіталу та зобов'язань (або заборгованість за отримання активів) відображається за кредитом, а зменшення — за дебетом. Сальдо на пасивних рахунках завжди буде за кредитом.

До пасивних рахунків належать «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Резервний капітал» та ін.; до активно-пасивних— рахунки «Нерозподіленийприбуток», «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами» тощо.

Оборот за дебетом та кредитом активних і пасивних рахунків — це сума господарських операцій за звітний період.

За способом групування та узагальнення звітних даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки — це балансові рахунки, що узагальнюють рахунки господарської діяльності підприємства та призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді та грошовому вимірі. Облік наявності та змін сукупності економічно однорідних активів і власного капіталу та зобов'язань у грошовому вимірі називають синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо».

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового, використовують також натуральні й трудові вимірники. Облік наявності та змін окремих видів і об'єктів активів та власного капіталу й зобов'язань з використанням різних вимірників — це аналітичний облік.

Між синтетичними та аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті самі зміни, що й на синтетичних, тільки детальніше. Значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунку відповідає синтетичному: сума сальдо, сума оборотів за дебетом, сума оборотів за кредитом усіх аналітичних рахунків певної групи дорівнює сальдо, обігу за дебетом, обігу за кредитом синтетичного рахунку. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати підсумкам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Усі господарські операції на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку здійснюються з використанням методу подвійного запису, тобто кожна операція записується одночасно на двох взаємопов'язаних бухгалтерських рахунках у такій самій сумі: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Ці записи дозволяють досягти рівності активу й пасиву бухгалтерського балансу.

Подвійний запис — це просто технічний засіб, що дає можливість:

1) контролювати рух активів із зазначенням початку цього руху і його напрямку;

2) перевіряти правильність усіх рахункових записів від окремих операцій до балансу, де подвійний запис перетворюється на рівність активу та пасиву;

3) виявляти помилки в рахункових записах;

4) встановлювати взаємозв'язок між рахунками і створювати з них єдину систему.

Такий взаємозв'язок між рахунками називають кореспонденцією рахунків, арахунки, пов'язані однією господарською операцією, — кореспондентськими. Запис же суми господарської операції, відображеної за дебетом одного і кредитом іншого рахунка, — рахунковою формулою. Якщо в процесі господарської операції одночасно дебетується один рахунок і кредитується також один рахунок, таку кореспонденцію називають простою. У разі дебетування одного й кредитування двох чи більше рахунків (або навпаки) отримуємо складну кореспонденцію.

На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються в послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстрація господарських операцій має назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації в синтетичний рахунок часто вводять субрахунки. Субрахунок — це синтетичний рахунок другого порядку. Їхньою характерною особливістю є те, що вони, як правило, не вимагають здійснення записів. Дані субрахунків одержують шляхом групування аналітичних рахунків при складанні лімітно-забірних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок «Товари» поділяється на три субрахунки.

Для контролю за відповідністю запису на синтетичних і аналітичних рахунках щомісячно укладають оборотні відомості, в яких відображують первинні та підсумкові залишки операції за дебетом і кредитом певного синтетичного рахунка, виконані упродовж певного звітного періоду (місяць, квартал, рік).

Записи, зроблені на синтетичних рахунках, наприкінці місяця узагальнюють у простій оборотній відомості синтетичного обліку.

Особливість оборотної відомості та синтетичних рахунків полягає в забезпеченні трьох пар рівностей:

1) підсумки залишку на початок місяця за дебетом і кредитом;

2) підсумки оборотів за дебетом і кредитом;

3) підсумки на кінець місяця за дебетом і кредитом.

Аналогічно складаються оборотні відомості аналітичного обліку, в яких суми залишків і оборотів аналітичних рахунків повинні відповідати таким самим показниками синтетичного рахунку, до якого ведуться аналітичні рахунки. На основі оборотних відомостей синтетичного обліку складають баланс.

За призначенням і структурою розрізняють рахунки для обліку активів, зобов'язань та власного капіталу і рахунки для обліку господарських циклів. До рахунків обліку активів, зобов'язань і власного капіталу належать основні, регулювальні та забалансові рахунки. Основні рахунки є трьох видів: інвентарні (рахунки матеріальних і нематеріальних активів), які завжди активні й можуть мати лише дебетове сальдо; капітальні (рахунки власного, пайового та інших капіталів), які завжди пасивні і тому можуть мати лише кредитове сальдо; розрахункові (розрахунки з дебіторами і кредиторами), які можуть бути як активними, так і пасивними.

Регулювальні рахунки самостійного значення не мають і використовуються для уточнення та корегування оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу (наприклад рахунок «Зношеність основних засобів»).

До позабалансових рахунків належать «Орендовані необоротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання» та ін. На них ведеться облік активів і зобов'язань, що не належать певному підприємству, організації, установі. Особливість їх ведення полягає в тому, що в разі надходження або повернення активів чи зобов'язань метод подвійного запису не використовується. У разі надходження товарно-матеріальних цінностей забалансовий рахунок тільки дебетується, а в разі повернення цінностей — кредитується. У разі надходження зобов'язань за-балансовий рахунок лише кредитується, а в разі повернення зобов'язань — дебетується.

Рахунки для обліку господарських циклів поділяють на три групи:

1) збирально-розподільні (або транзитні) рахунки існують для попереднього групування витрат з наступним розподілом за призначенням і належністю на відповідні рахунки; витрати збираються за дебетом цих рахунків, а розподіляються за кредитом; їхньою особливістю є відсутність сальдо, оскільки сума витрат, зібраних за дебетом рахунку, повністю розподіляється за кредитом;

2) калькуляційні рахунки (завжди активні) використовуються для обліку всіх витрат, пов'язаних зі здійсненням будь-якого процесу (виробництво, будівництво тощо); у цих рахунках усі витрати збираються за дебетом, а за кредитом у них відображується фактична собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг; дебетове сальдо цих рахунків позначає вартість незавершеного господарського процесу;

3) бюджетно-розподільні рахунки (наприклад активний рахунок «Витрати майбутніх періодів») — у їхній дебет заносяться витрати, здійснені в поточному періоді, але які належать до наступних періодів; записи за кредитом здійснюються в міру списання виробничих витрат на відповідні рахунки при настанні періоду, за рахунок якого зроблені витрати; дебетове сальдо вказує на суму витрат, здійснених за рахунок наступних періодів і ще не розподілених.

Систематизований перелік рахунків, які використовуються в процесі обліку поточних операцій, називають рахунковим планом, або планом рахунків. Це — перелік рахунків і субрахунків із зазначенням їхніх найменувань і окремих для кожного цифрових шифрів, які застосовуються для спрощення обліку, оскільки часто замінюють назви самих рахунків. З метою однакового використання рахунків, обліку, уніфікації економічних груп окремих операцій, зручності контролю і аналізу господарської діяльності підприємств Міністерство фінансів України з 30 листопада 1999 р. ввело новий План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом № 291.

План рахунків містить два розділи: розділ І — балансові рахунки; розділ II — позабалансові рахунки.

Розділі 1 має дев'ять класів:

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Засоби, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал і забезпечення зобов'язань.

Клас 5. Довгострокові зобов'язання.

Клас 6. Поточні зобов'язання.

Клас 7. Доходи і результати діяльності.

Клас 8. Виграти за елементами.

Клас 9. Виграти діяльності.

Розділ II має клас 0 «Позабалансові рахунки».

Кожен клас поділяється на рахунки і субрахунки, кожен з яких має код і номер. Наприклад, у розділі І у класі «Необоротні активи» рахунок «Основні засоби» має код 10 і до його складу належать кілька субрахунків.

Отже, з допомогою рахунків бухгалтерського обліку забезпечується однакове відображення господарських операцій в усіх галузях народного господарства України (на підприємствах з різними формами власності), що дає змогу порівняти облікові показники окремих організацій, підприємств, установ і навіть галузей народного господарства.