8. 4. Оцінка результатів експертизи

Висновок експерта-бухгалтера має відповідати вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, тобто бути процесуальним документом, що містить систему доказів для завершення справи, порушеної правоохоронними органами. Для попередньої оцінки змісту і якості висновку експерта та з метою одержання пояснень з окремих положень висновку слідчий, керуючись КПК України, має право допитати експерта-бухгалтера.

Достовірні дані, які наводяться у висновку експерта, повинні мати значення доказу згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України. Це означає, що правоохоронні органи під час вирішення справи розглядають серед усіх доказів також і висновок експерта-бухгалтера. У цьому зв'язку до нього висувається низка юридичних вимог, а саме: його відповідність процесуальним нормам, об'єктивність, повнота, наукова обґрунтованість, логічність і послідовність викладу, конкретність, додержання чинних державних стандартів та стилістики ділових документів. Відповідність висновка експерта-бухгалтера зазначеним вимогам встановлює слідчий.

Висновки експерта відповідають процесуальним нормам, якщо, по-перше, дотримано процесуальних норм під час проведення експертизи, і, по-друге, якщо висновок складено відповідно до статей 75,200 Кримінально-процесуального кодексу України або статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України. Порушення цих нормативних вимог часто призводить до повторних експертиз і навіть скасування відповідних рішень слідчих органів і судів вищими правоохоронними органами. У висновку слід вказати назви законодавчих і нормативних актів, які порушені матеріально-відповідальними особами та призвели до збитків, що підлягають відшкодуванню ними.

У вступній частині висновку подається така інформація: назва експертизи, її номер, характер (додаткова, комплексна чи щомісячна); назва органу, що призначив експертизу; свідчення про експерта (прізвище, ім'я, по батькові, посада, освіта, фах (загальний та експертний, учене звання); дата надходження матеріалів на експертизу, дата підписання висновку, підстави для здійснення експертизи (коли і ким винесені), назви направлених на експертизу матеріалів, обставини справи та початкові дані, що мають значення для висновку; подання про пред'явлення додаткових матеріалів, заявлених експертом, і результати їхнього розгляду; свідчення про осіб, присутніх під час здійснення експертизи (прізвище, ініціали, процесуальне становище), місце здійснення експертизи; питання, поставлені на розгляд експерта. Питання формулюються в редакції постанови, підписаної слідчим; зміна їхніх формулювань не допускається. У разі потреби в уточненні питання експерт має викласти питання слідчого, а потім висловити власне розуміння завдання відповідно до своєї компетенції. Якщо експерт вважає, що деякі питання виходять за межі його компетенції, це зазначається у висновку. Питання, внесені за ініціативою експерта, так само викладаються у вступній частині.

У разі здійснення повторної чи додаткової експертизи у вступній частині подаються також відомості про первинні експертизи (попередні): ким і де проведені, номер і дата висновку, висновки за питаннями, внесеними на повторний розгляд, підстави для призначення нової експертизи.

У разі здійснення комплексної та комісійної експертиз у вступній частині висновку вказується прізвище провідного експерта та відображується підготовчий етап експертизи. Якщо експертизу здійснюють кілька експертних установ, усі вони зазначаються у вступній частині.

Якщо комплексній експертизі передувало здійснення окремих експертиз, результати яких мають значення для вирішення загального питання, у вступній частині наводяться дані про ці експертизи.

У дослідницькій частині висновку описується процес дослідження та його результати, а також дається наукове обґрунтування встановлених фактів: викладаються методи і прийоми дослідження у формі, зрозумілій особам, які не мають бухгалтерських знань, обґрунтовуються і пояснюються отримані після розрахунків показники, а також виявлені розбіжності в облікових даних з посиланням на документи, що підтверджують неузгодженість досліджувальних величин; перераховуються довідково-нормативні матеріали, якими експерт керувався під час вирішення поставлених перед ним питань; наводяться результати слідчих дій, що їх узято як початкові дані, а також результати деяких експертиз, якщо вони використовувались для обґрунтування висновків; дається посилання на додаток щодо питання, яке вирішується. Фахова термінологія підлягає роз'ясненню.

У разі повторної експертизи вказуються причини і характер розбіжностей. Якщо на деякі питання немає можливості дати відповіді, то причина його роз'яснюється. Кожному аспекту експертизи має відповідати розділ дослідницької частини, висновку, який чітко формулюється у вигляді відповідей на кожне поставлене питання. Зауваження про обставини, що мають значення для справи, але щодо яких не були поставлені питання, викладаються у кінці висновку.

Після здійснення комплексної експертизи загальний висновок підписують експерти, які брали участь у оцінці результатів досліджень і дійшли спільної думки. У разі відсутності такої думки експерти у спільному висновку самостійно обґрунтовують підстави своєї незгоди з поглядом інших членів комісії.

Додані експертом обставини профілактичного характеру відображуються в дослідницькій частині висновку, а пропозиції щодо попередження правопорушень — у заключній.

Висновок складається у двох примірниках і підписується експертом, який несе за нього персональну відповідальність. Перший примірник передається органові, що призначив експертизу; другий залишається в експертній установі.

У разі здійснення комісійних та комплексних експертиз висновки мають кількість примірників, достатню для направлення органові, що призначив експертизу, і кожній експертній установі, яка брала участь у здійсненні експертизи. Якщо експерт не зміг повністю або частково завершити дослідження, він складає акт (письмове повідомлення) про неможливість дати висновок, що має три частини: вступну, мотиваційну, заключну.

У вступній частині викладаються ті самі відомості, що й у вступній частині висновку експерта-бухгалтера; в мотивованій частині детально розглядаються причини неможливості надання висновку; в заключній — вказується на неможливість дати відповідь на кожне поставлене перед експертом питання.

Повідомлення про неможливість надання висновку підписується експертом та засвідчується печаткою експертної установи, після чого керівник експертної установи один примірник передає органові, що призначив експертизу; другий залишається в експертній установі.

Висновок експерта-бухгалтера, що надійшов до слідчого, має бути уважно вивчений і оцінений. Слідчий, перевіряючи додержання у висновку експерта процесуальних норм, встановлює правильність посилання на нормативні акти при аргументації доказів. Оцінка доказів, поданих у висновку експерта-бухгалтера, ґрунтується на дотриманні процесуальних норм, правильності додаткових питань, поданих на експертизу.

Однією з процесуальних вимог у оцінці висновку експерта-бухгалтера є використання у експертних дослідженнях достовірних матеріалів (первинних документів, облікових реєстрів, документів звітності).

Свідчення окремих осіб не можуть бути узяті експертом-бухгалтером за основу висновку, якщо немає відповідних первинних документів, облікових реєстрів, відомостей інвентаризації тощо — тобто матеріалів, що могли б підтвердити та бути безперечними доказами досліджуваних фактів.

Професіоналізм і стиль висновку експерта-бухгалтера мають бути загальнодоступними для розуміння всіх учасників, причетних до розгляду певної справи. Якщо у висновку експерта-бухгалтера вжито зрозумілу тільки для обмеженого кола фахівців термінологією, а стиль викладення не відповідає діловому документуванню, то за таких умов може бути призначена повторна або додаткова експертиза.