2. 8. Інвентаризація та її роль у розслідуванні злочинів

Інвентаризація — визначення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, а також усіх розрахунків підприємства. її здійснюють відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., інших відомчих актів.

Розрізняють повну та часткову інвентаризацію. Повна інвентаризація охоплює всі засоби та джерела, часткова — тільки окремі їхні види.

Щонайменше два рази на рік підлягають інвентаризації продовольчі товари на складах, товари й тара в магазинах та на інших дрібних торговельних підприємствах, розрахунки з кредиторами та дебіторами; щонайменше один раз на квартал інвентаризуються розрахунки з фінансовими органами за відрахуванням податків та здійсненням інших платежів до бюджету; щонайменше один раз на місяць — грошові кошти, цінності та документи суворої звітності.

Перебіг інвентаризації матеріальних засобів складається з низки етапів. Перший — підготовка до інвентаризації. Другий — це виявлення, підрахунок та описування наявних матеріальних засобів шляхом складання інвентаризаційних відомостей або описів. Третій етап — оцінка виявлених, підрахованих та описаних засобів у їхній первісній або зміненій вартості. Четвертий — визначення розбіжностей між виявленими фактичними залишками та залишками, вказаними на рахунках бухгалтерського обліку, і встановлення їх причин.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

— у разі передачі державного підприємства чи установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, реорганізації державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

— перед складанням річної бухгалтерської звітності;

— у разі зміни матеріально відповідальних осіб;

— у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, пошкодження цінностей; за вказівкою судово-слідчих органів;

— у разі пожежі або стихійного лиха.

Для проведення інвентаризації на підприємствах створюються інвентаризаційні комісії постійної дії, до складу яких входять керівники підприємств або їхні заступники, головні бухгалтери, керівники структурних підрозділів, представники громадськості. Вони виконують профілактичну роботу із забезпечення зберігання цінностей, організовують проведення інвентаризації, перевіряють правильність виведення результатів.

Для безпосереднього проведення інвентаризації створюються робочі комісії, які встановлюють фактичну наявність цінностей, разом з бухгалтерією беруть участь у визначенні результатів інвентаризації та вносять пропозиції щодо усунення виявлених недоліків. За необ'єктивність проведення інвентаризації члени інвентаризаційних комісій притягуються до відповідальності.

Очолює інвентаризаційну комісію спеціально призначений голова. Склад комісії оголошується наказом. Печатка під час інвентаризації перебуває у голови інвентаризаційної комісії, ключ від місця збереження цінностей — у матеріально відповідальної особи.

У відповідальних за збереження цінностей осіб до початку інвентаризації береться розписка про те, що всі документи, які підтверджують надходження і витрати цінностей (прибуткові та витратні накладні, прибуткові та витратні касові ордери, товарні та касові звіти), із зазначенням їхніх останніх номерів здано до бухгалтерії та що неоприбутко-ваних або неописаних у витрати цінностей у них немає.

Наявність цінностей визначається шляхом обов'язкового підрахунку (зважування, обміру тощо) у встановлених одиницях виміру. Дані інвентаризації фіксуються в інвентаризаційному описі, де вказуються: склад комісії, що проводить перевірку цінностей, час і місце проведення; назва цінностей, їхня характеристика (артикул, сорт тощо); одиниці виміру, ціна, кількість та сума. Підсумкові дані підраховують за кожною сторінкою (при цьому кількість натуральних показників вказується літерами) та підписують усі члени інвентаризаційної комісії.

Інвентаризаційний опис складається під час перевірки і відразу — в чистовому варіанті. Складання чорнових варіантів категорично забороняється. Після закінчення перевірки фактичної наявності цінностей матеріально відповідальна особа в спеціальній «Розписці» зазначає, що вона не має претензій до інвентаризаційної комісії, що все перевірено в її присутності й відповідає дійсності, особливо — що цінності після інвентаризації лишаються на її відповідальному зберіганні.

Для порівняння даних, встановлених під час зняття фактичних залишків, крім документальних відомостей складається також порівняльна, з допомогою якої може бути виявлено різницю між фактичними і документальними даними у вигляді залишків або нестачі цінностей.

Перед виведенням підсумкового результату в разі виявлення залишків або нестачі визначаються причини їх утворення (наприклад, пересортування або природні збитки).

Під пересортуванням розуміють відпуск одних цінностей замість інших, схожих за зовнішніми показниками. Якщо пересортування відбулося внаслідок схожості матеріальних цінностей, а не створене навмисно матеріально відповідальною особою, в такому разі допускається зарахування нестачі залишками.

Природний збиток — це зміна обсягу, маси, інших фізичних параметрів цінностей шляхом усушки, утруски та розпилення. Природний збиток у разі виявлення нестачі цінностей списується в межах допустимих норм. Норма природного збитку визначається відсотком, який залежить від виду цінностей та терміну їхнього зберігання і враховується залежно від кількості реалізованих цінностей між попередньою та поточною інвентаризаціями.

Після списання нестачі та залишків, що утворилися внаслідок пересортування та природного збитку в межах допустимих норм, визначається кінцевий підсумок інвентаризації, який фіксується у порівняльній відомості.

До інвентаризаційного опису та порівняльної відомості обов'язково додаються пояснення матеріально відповідальних осіб про причини утворення нестачі або залишків, висновок інвентаризаційної комісії щодо цих пояснень, рішення керівника організації за підсумками інвентаризації.

Заходи з інвентаризації вважаються завершеними лише після повного з'ясування виявлених розбіжностей з обліковими даними, відрегулювання цих розбіжностей щодо законодавства та їхнього відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Узагальнення практики розслідування розкрадань свідчить, що матеріали інвентаризацій, містячи значну доказову інформацію, досить часто є підставою для порушення кримінальних справ. Аналіз причин, встановлених у процесі інвентаризації нестач і залишків, дозволяє виявити зловживання та осіб, що їх допустили.

Інвентаризації та аналіз їхніх підсумків є одним із шляхів одержання доказів під час розслідуванні справ про розкрадання. Через те для працівників правоохоронних органів важливого значення набувають знання про періодичність та порядок здійснення інвентаризацій.