7. 6. Особливості ревізії, здійснюваної за вимогою слідчих органів

У процесі розслідування слідчим доводиться вдаватися до призначення ревізій у більшості справ про злочини, вчинені у сфері виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій.

Потреба у проведенні ревізії може виникнути на різних етапах розслідування, але дуже важливе значення має вчасність її призначення, оскільки здійснення ревізії — процес досить тривалий, тож будь-яка затримка тягне за собою продовження термінів розслідування.

Крім того, внаслідок ревізії можуть бути виявлені нові факти розкрадань та інших злочинів, що потребують додаткової перевірки слідчим шляхом. Залежно від ходу й наслідків розслідування коло завдань ревізії може розширюватись або змінюватись.

З допомогою ревізії досліджуються тільки обставини виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або службової діяльності окремих посадових осіб.

Ревізія — тільки одна з форм адміністративно-господарського контролю, за якої предмет і обсяг перевірки характеризується тим, що, по-перше, перевіряється цілком або частково діяльність організації чи окремих посадових осіб; по-друге, перевіркою охоплюється визначений період (плановою ревізією — один-два роки, позаплановою, зокрема й призначеною на вимогу слідства, — більш або менш тривалий період, що встановлюється залежно від конкретних обставин).

У разі іншого характеру перевірки застосовуються інші форми адміністративно-господарського контролю.

Мета ревізії (перевірки) підприємства, організації недержавного сектора економіки (приватного, колективного, спільного підприємства, кооперативного, комерційного банку, довірчого товариства чи іншого фінансового посередника) встановлюється органом, який призначив її. У такому разі, як правило, складається перелік питань (програма), що забезпечують вирішення головного завдання ревізії або перевірки (Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні).

Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності ревізуються органами КРУ за постановою прокурора або слідчого у разі порушення кримінальної справи, а також за письмовим зверненням керівництва правоохоронних органів за фактами розкрадань або зловживань, інших порушень фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в об'єднаннях, організаціях усіх форм власності з переліком конкретних питань у постанові або зверненні та обґрунтуванням необхідності здійснення ревізування. Звернення слідчого про проведення ревізії виноситься у формі постанови, яка складається з описової та резолютивної частин і адресується керівникові організації вищого рівня щодо тієї, де буде здійснюватися ревізія, який правомочний її призначати. Якщо слідчий має підстави вважати, що цей керівник причетний до злочину, постанова направляється у ще вищу інстанцію відповідного відомства. Якщо слідчий звертається до інших органів, його звернення не має характеру вимоги. Виносячи постанову про необхідність ревізії, слідчий не має права конкретно називати особи, яким належить проводити ревізію, оскільки ревізорів призначає керівник відповідної організації. У постанові зазначається лише конкретний перелік питань, що цікавлять слідчого.

Особі, яка здійснює дізнання (слідчий, прокурор, суддя) у справі, що перебуває у її провадженні, Кримінально-процесуальним кодексом встановлено право: викликати будь-яких осіб як свідків, потерпілих для допиту, а також залучати експертів для надання певних висновків; вимагати від підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян надання предметів і документів, що можуть встановити необхідні у справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії (ч. 1 ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України від 1 квітня 1961 р. зі змінами та доповненнями). Органи державної влади, зокрема судові, правоохоронні, контрольно-ревізійні, із метою попередження можливого розголошення державних таємниць мають передбачити спеціальний порядок здійснення своїх функцій щодо підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну таємницю»).

Відомості про рахунки і внески громадян видаються, крім самих клієнтів і їхніх представників, також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції у справах, що перебувають у їхньому провадженні (ч. З ст. 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

До початку ревізії керівник ревізійної групи обов'язково обговорює план проведення ревізії з членами ревізійної групи і співробітниками правоохоронних органів, узгоджує їхні спільні дії, вживає інших заходів для забезпечення проведення ревізії.

Ревізії, які проводяться за зверненням правоохоронних органів, мають здійснюватися у співробітництві з цими органами.

Відповідно до завдань, що ставляться перед ревізією як засобом адміністративно-господарського контролю, ревізор уповноважений виявляти розкрадання майна й інші злочини.

У кримінальному процесі виявлення і розслідування злочинів є обов'язком слідчого.

Під час перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності організацій або службової діяльності окремих посадових осіб ревізор особисто визначає необхідні матеріали, для чого здійснює огляди, інвентаризації, обмірювання виконаних робіт, вимагає пояснень від посадових і матеріально-відповідальних осіб, діяльність яких ревізується, вилучає документи, здійснює зустрічні перевірки в інших організаціях тощо.

У процесі проведення ревізії слідчий зобов'язаний спрямовувати роботу ревізора на об'єктивне вивчення усіх фактів і явищ фінансово-господарської діяльності, що перевіряються.

Це забезпечується: правильним формулюванням питань; ознайомленням ревізора з усіма необхідними для роботи обвинувачувальними або виправдувальними документами; можливістю для обвинувачуваних або зацікавлених осіб усно або письмово давати пояснення ревізорам щодо документів і господарських операцій, які перевіряються, надання у разі потреби вилучених документів оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, а також інших матеріалів, що стосуються справи.

Ревізорові даються конкретні завдання та коло питань, вичерпний перелік питань встановити практично неможливо, оскільки вони залежать від тієї чи іншої проваджуваної справи.

Зміст завдання має передбачати швидке та якісне проведення ревізії і досягнення її головної мети — встановлення необхідних для розслідування доказових фактів.

Під час проведення ревізії необхідна присутність обвинувачених, інших зацікавлених осіб, що сприяє правильному і всебічному вирішенню поставлених завдань.

Слідчі органи мають право вимагати проведення первинної, повторної або додаткової ревізії. Воднораз нерідко виникає потреба в призначенні комплексної перевірки, до якої окрім бухгалтерів-ревізорів залучаються й інші фахівці: економісти, будівельники, товарознавці тощо. Підставою для первинної і повторної документальної ревізії є постанова слідчого, у якій зазначається, кому адресується постанова, коротко викладається зміст справи, перелічуються конкретні питання, вид, обсяг і терміни виконання ревізії.

Після одержання завдання на здійснення документальної ревізії ревізор має встановити: чи належать поставлені перед ним завдання до його компетенції, який період діяльності підприємства необхідно перевірити; хто з матеріально-відповідальних осіб зобов'язаний бути присутнім або брати участь у проведенні ревізії. Після вивчення завдання ревізор складає робочу програму і план дій, які затверджує керівник органу, що призначив перевірку.

Ревізор не зобов'язаний знайомити осіб, діяльність яких перевіряється, із завданнями ревізії або перевірки. У разі встановлення фактів порушень таким особам надається можливість звірити всі первинні документи та бухгалтерські записи, якими встановлено вчинені порушення.

Ревізія за постановою правоохоронних органів може проводитися в будь-який час, незалежно від кількості раніше здійснених на цьому об'єкті ревізій і перевірок. Термін і правильність її визначається особою, яка призначила ревізію, за погодженням із правоохоронними органами.

Обсяг ревізії, яка проводиться за дорученням слідчих органів, визначається цим органом.

Якщо слідчий має підстави вважати, що ревізія виконана неякісно, або її висновки суперечать матеріалам справи, або має місце правопорушення в неперевіреному періоді, він має право призначити проведення додаткової або повторної ревізії.

Слідчий під час розгляду матеріалів ревізії робить свої зауваження, дає рекомендації. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії робиться відповідний запис на останній сторінці акта або на окремому аркуші, зі вказівкою дати розгляду і терміну виконання рекомендацій. Після виправлення недоліків, виконання рекомендацій, проведення податкової або повторної ревізії на останній сторінці акта зазначається такий остаточний висновок: «Акт ревізії прийнято», а також ставиться підпис і дата.

Результати ревізії викладаються в акті на підставі наведених даних і фактів, що підтверджуються наявністю оригіналів документів ревізованої організації. Це дані про результати проведених: зустрічних перевірок; інвентаризації; контрольних обмірювань, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції; перевірок якості продукції, дотримання технічних умов, технологічних режимів виробництва; перевірок відповідності продукції чинним стандартам, цінам, тарифам тощо.

Під час упорядкування акта ревізії повинні бути дотримані об'єктивність, чіткість і повнота опису виявлених фактів і даних. Не припускається включення в акт висновків, пропозицій і не підтверджених документами даних про фінансово-господарську діяльність ревізованої організації, а також даних із слідчих матеріалів і посилань на свідчення матеріально-відповідальних та посад