Модуль іі. Функціональні галузі логістики

2.1. РозподІльча логістика

Мета вивчення: зрозуміти сутність розподільчої логістики та логістичних ка­налів розподілу. З’ясувати функції логістичних посередників у дистрибуції, роль розподільчих центрів у товаропровідних мережах та метод виз­начення центру ваги.

Предметом розподільчої (маркетингової, збутової) логістики є управління транспортуванням, складуванням, іншими логістичними операціями в процесі доведення продукції до споживача.

На відміну від збуту розподільча логістика забезпечує взаємозв'язок процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель шляхом управління матеріальними потоками.

На відміну від маркетингу, який займається виявленням та стимулюванням попиту, розподільча логістика повинна задовольнити сформований маркетологами попит з мінімальними логістичним витратами.

Матеріальний потік у сфері розподілу набуває форми готової продукції у вигляді вантажопотоку (при транспортуванні) або товарного потоку.

Завданням розподільчої логістики на мікрорівні (рівні підприємства) є:

• формування портфеля замовлень;

• укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

• забезпечення ритмічності та планомірності реалізації продукції;

• вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

• раціоналізація параметрів структури товарних потоків;

• оптимізація параметрів і умов зберігання товарних запасів.

Завдання розподільчої логістики на макрорівні:

• вибір схеми розподілу товарного потоку;

• оптимізація кількості розподільчих центрів (складів) на території, що обслуговується;

• оптимізація місця розташування розподільчого центру (складу) тощо.

Канали розподілу  це сукупність підприємств, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання.

Розподільча мережа  це сукупність каналів розподілу.

Функції підприємств, що утворюють канали розподілу:

- збір інформації, необхідної для планування розподілу продукції та послуг;

• стимулювання збуту шляхом поширення інформації про товари;

• встановлення контактів з потенційними покупцями;

• пристосування товару до вимог покупців;

• організація товароруху (транспортування і складування);

• фінансування переміщення товарів;

• приймання на себе ризиків, пов'язаних з функціонуванням каналу.

Канали розподілу характеризуються кількістю їх рівнів.

Рівень розподілу логістичного потоку  це будь-який посередник-учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи товарні потоки в процесі їх переміщення до кінцевого пункту призначення.

Довжина каналу розподілу характеризується кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем.

Логістичний канал нульового рівня включає виробника і споживача (розподіл матеріального потоку здійснюється безпосередньо виробником).

Одно-, дво- і більше рівневі логістичні канали включають одного, двох чи декілька посередників.

Канали розподілу можуть бути горизонтальними і вертикальними.

Горизонтальні канали розподілу складаються із виробника та одного чи декількох посередників, юридично незалежних один від одного.

Вертикальні канали розподілу складаються з виробника та одного чи декількох посередників, що діють як одна система, де один із учасників каналу є власником інших або надає їм певні привілеї.

Функції логістичних посередників в каналах розподілу:

• функції (операції) фізичного розподілу;

• функції обміну (купівлі-продажу);

• підтримуючі функції (стандартизації якості дистриб'юції, фінансування, інформаційної підтримки, страхування ризиків тощо).

Посередниками в операціях фізичного розподілу є транспортні, транспортно-експедиційні підприємства, вантажні термінали (вантажопереробні підприємства) тощо.

Посередники в дистриб'юції, що виконують підтримуючі функції:

• установи фінансового сервісу (банки, страхові компанії тощо);

• підприємства інформаційного сервісу (інформаційно-обчислювальні центри, підприємства поштового зв'язку та телекомунікації);

• інші підприємства, що займаються стандартизацією, ліцензуванням та сертифікацією.

Торгові посередники відіграють головну роль у дистриб'юції, які крім функції обміну (купівлі-продажу) товару можуть виконувати й інші, вищезазначені функції.

Торгових посередників класифікують за двома ознаками:

- від імені кого працює посередник;

- за чий рахунок посередник проводить свої операції (табл. 2.6).

Таблиця 2.6.

Типи торгових посередників у каналах розподілу

Тип посередника	Ознака класифікації
Дилер	Від свого імені, за свій рахунок
Дистриб'ютор	Від чужого імені, за свій рахунок
Комісіонер	Від свого імені, за чужий рахунок
Агент, брокер	Від чужого імені, за чужий рахунок

Виділяють три типи розподілу:

- інтенсивний розподіл  передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств;

- ексклюзивний розподіл  передбачає навмисно обмежену кількість посередників, що торгують даною продукцією в межах збутових територій;

- селективний розподіл – використання обмеженої кількості роздрібних торговельних підприємств для продажу товарів виробника у межах окремого географічного ринку.

Розподільчий центр (склад)  це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників чи підприємств оптової торгівлі і розподіляє їх дрібнішими партіями підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі через свою, або їх товаропровідну мережу.

Виділяють три стратегії розташування розподільчих складів:

1) стратегія розташування складів поблизу збуту (торгівля продовольчими та промисловими товарами масового користування);

2) стратегія розташування складів поблизу виробництва товарів;

3) стратегія промислового розташування складів між виробництвом та споживанням.

Види товаропровідних мереж:

- централізована товаропровідна мережа, що має єдиний великий розподільчий центр;

- децентралізована товаропровідна мережа, що має декілька дрібних розподільчих центрів.

Методи вибору варіантів розміщення розподільчих центрів:

• метод повного перебору полягає у певному переборі та оцінці усіх варіантів розміщення розподільчих центрів за допомогою ЕОМ програмування;

• евристичний метод заснований на правилі Паретто, коли на основі досвіду та інтуїції відмовляються від неприйнятних варіантів, а залишаються окремі варіанти, які розраховуються на ЕОМ;

• метод визначення центру ваги, який полягає у накладенні мережі координат на карту потенційних місць розташування складів;

• метод пробної точки  дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, що обслуговується.