14.3. Методи банківського кредитування.

Комерційні банки, виходячи з пріоритетів грошово–кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунку, порядок видачі та погашення, методи контролю за цільовим використанням кредиту та засоби регулювання заборгованості.

У світовій банківській практиці найбільш поширеними методами кредитування являються: кредитна лінія; револьверний кредит; контокорент; овердрафт та разовий кредит.

Кредитна лінія – це юридично оформлене зобов’язання банку надати позичальникові протягом визначеного періоду кредиту у межах погодженого ліміту

За формою кредитна лінія – це письмова угода між банком і потенційним позичальником, із зазначенням терміну й умов надання кредиту на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у заздалегідь визначених розмірах протягом певного часу, передбачених угодою. Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає в тім, що вона не є безумовно обов’язковим контрактом. Банк може будь –коли анулювати угоду, якщо, наприклад, він визнає, що фінансовій стан клієнта істотно погіршав, і банк має сумніви щодо його здатності виконати умови договору. Позичальник також має право відмовитися від використання кредитної лінії.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на термін до одного року й може передбачати низку умов, які обмежують діяльність позичальника (наприклад, зберігання на депозитному рахунку в банку 20–30% від суми кредитної лінії, або створення резерву кредиту).

Револьверний кредит або автоматично поновлюваний кредит – це позичка, що надається банком клієнтові у межах установленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Цей вид кредиту являється одним із видів кредитної лінії.

Револьверний кредит (поновлювальна кредитна лінія) відкривається банком, якщо позичальникові постійно бракує оборотних коштів, необхідних для підтримування неперервного зростання обсягу виробництва. Він дає можливість позичальникові покривати потребу в оборотних коштах, яка постійно збільшується. Термін такого кредиту, звичайно, виходить за межі одного року. Повернувши частину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах установленого ліміту.

Відносини між банком і клієнтом регулює угода про відновлення кредиту. Цей документ передбачає: максимальний розмір кредиту, гарантований банком; напрями його використання; ставку процентів; строки погашення; форми забезпечення кредиту та інші умови. Позичальник зобов’язується за час дії угоди одержати кредит у межах визначеної суми та використати його за цільовим призначенням. Якщо фактично використаний кредит менший, ніж передбачено договором, клієнт виплачує комісійні, які нараховуються на невикористану частину позички.

Револьверний кредит, як правило, є незахищеним, тому його надають фінансово надійним позичальникам.

Вартість усіх видів кредитних ліній, у тому числі револьверного кредиту, складається з двох частин. Перша частина – це комісійні платежі, які фактично представляють собою ціну за банківське зобов’язання тримати лінію. Ця ціна залежить від вартості всієї лінії або її невикористаної частини, і, крім того, від репутації позичальника, різних послуг, які надаються банком. Друга частина вартості кредитної лінії – це сума відсотків, що сплачуються за позичковий капітал. Як правило, усі кредитні лінії мають змінні ставки процентів, котрі базуються на ставках грошового ринку плюс премія за ризик.

Кредитна лінія – це гнучкий механізм короткострокового кредитування, завдяки якому задовольняється тимчасова потреба позичальника в оборотних коштах. Здебільшого ці гроші йдуть на покриття поточних потреб (сезонних) витрат. Вигідність кредитної лінії у тім, що клієнт має доступ до необхідних йому кредитних ресурсів, але сплачує процент лише за ту суму, яку фактично позичив на даний момент. Більшість із них забезпечує клієнтові тривалий зв’язок із банком, який автоматично продовжується на новий термін.

Кредит по відкритому рахунку. Сутність кредиту по відкритому рахунку полягає в тому, що продавець відвантажує товар за адресою покупця та направляє за його адресою товарно–розрахункові документи, відносячи суму заборгованості у дебет рахунку, відкритого на ім’я покупця. В обумовлені контрактом терміни покупець погашає свою заборгованість по відкритому рахунку.

До методів кредитування відносяться також форма кредитних рахунків, які використовуються для видачі та погашення кредиту залежно від потреб клієнта. Клієнтові можуть бути відкриті: контокорентний рахунок, овердрафт; звичайний (простий) позичковий рахунок.

Контокорент (розрахунково–позичковий рахунок) – активно–пасивний рахунок, за яким банк визначає граничну суму заборгованості завдяки встановленню лімітів кредитування, тобто визначенню максимально допустимого розміру дебетового сальдо або мінімально допустимого розміру кредитового сальдо. Банк відкриває клієнтові єдиний контокорентний рахунок (поточний рахунок клієнта при цьому закривається), по якому здійснюються усі розрахункові й кредитні операції. За дебетом такого рахунку відображаються виплати з доручення клієнта й отримання банківських позичок, а за кредитом – грошові надходження на користь клієнта або його внески. Кредитове сальдо рахунку свідчить про наявність у клієнта власних коштів і означає, що він стосовно банку – є кредитором. І навпаки, дебетове сальдо свідчить про залучення клієнтом в оборот банківського кредиту. За кінцевим сальдо нараховуються проценти або на користь клієнта, або на користь банку, причому в останньому випадку – за підвищеною ставкою, оскільки банк ризикує більше. По закінченні контокорентного періоду (квартал, півріччя) сума плати за кредит капіталізується (дебетується на контокорентному рахунку), тобто збільшується борг клієнта. Отже, контокорентний кредит – це договір про взаємне кредитування.

За своєю суттю контокорентний кредит – це визначена банком кредитна лінія (ліміт), якою у разі потреби може скористатися клієнт. У межах кредитної лінії позичальник отримує широку можливість маневрувати оборотними коштами, оскільки може оперативно, у будь–який час, без попередньої домовленості з банком поповнити свій поточний рахунок відповідною сумою грошей.

Комерційні банки також практикують надання кредиту у формі овердрафта.

Овердрафт – це метод короткострокового кредиту, надання якого здійснюється шляхом списання банком коштів із поточного рахунку клієнту на суму, що перевищує залишок коштів на його рахунку. В результаті такої операції на поточному рахунку клієнта виникає від’ємний баланс (дебетове сальдо) – заборгованість клієнта банку. Овердрафт обслуговується так: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на поточному рахунку, то різниця (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту, але в межах невикористаного ліміту. Якщо сума кредиту перевищує залишок ліміту, то платіж банком не виконується. Дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта (воно показує заборгованість клієнта перед банком) списується з поточного рахунка клієнта і зараховується на відкритий позичковий рахунок цього клієнта. Нарахування платежів за користування кредитними ресурсами починається від часу списання суми овердрафта з поточного рахунка клієнта і завершується в момент повного погашення заборгованості коштами, зарахованими на позичковий рахунок. Такі кредити надають можливість клієнтам здійснювати поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на поточний рахунок.

Овердрафт привабливий тім, що він достатньо простий в оформленні:

• він може надаватися без техніко–економічного обґрунтування, інших документів;

• він не потребує оформлення забезпечення кредиту (застави чи поручництва);

• відсутня вимога цільового використання позичених коштів.

При цьому відсотки за користування кредитом достатньо високі – як правило, це 30–40% річних.

Найбільш поширеною формою кредиту є разовий кредит.

Разовими кредитами називаються кредити, рішення про надання яких, приймається банком окремо за кожною позицією на підставі заяви та інших документів клієнтів. Ці кредити надаються з простих позичкових рахунків, вони мають разовий характер і обслуговують конкретні комерційні операції. Отримати їх можуть навіть фірми, які не мають розрахункових рахунків у банку – кредиторові. Для цього клієнт подає всі документи, необхідні для отримання кредиту, та заяву на отримання кредиту. Банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, у дебет якого записується сума кредиту, що відповідно збільшує кредитове сальдо поточного рахунку позичальника. Кредит оформляється кредитною угодою. Погашення кредиту може бути або разовим платежем у повній сумі, по закінченні строку користування кредитом, або поступово періодичними внесками позичальника.

Контрольні питання

1. Які основні етапи процесу банківського кредитування?

2. Які форми забезпечення повернення кредиту Ви знаєте?

3. Які основні розділи кредитної угоди?

4. Яка процедура надання та погашення кредитів?