Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
28.04.2019
Размер:
1.25 Mб
Скачать

Тема 8. Грошовий ринок та його структура

План

8.1. Сутність, об’єкти та інструменти грошового ринку.

8.2. Канали фінансового ринку.

8.3. Учасники грошового ринку.

8.4. Структура грошового ринку.

 Література: [1]; [2]; [3]; [5].

8.1. Сутність, об’єкти та інструменти грошового ринку.

Як відомо, ринок у простому розумінні – це система економічних відносин із приводу купівлі–продажу товарів. Тобто сукупність товарного й грошового обігу.

Сучасний ринок – поняття більш глибоке й багатофункціональне і являє собою систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому (фінансовому) ринку.

Грошовий (фінансовий ринок) це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщаються (розподіляються і перерозподіляються) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб’єктів економіки. Це сектор економіки, де відбувається зрівноваження чи задоволення попиту та пропозиції на гроші.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, по яких гроші переміщаються від власників заощаджень до інвесторів і позичальників.

В економічній літературі панує система приватної власності, тому усі виробничі ресурси знаходяться у власних сімейних господарствах, що продають їх через ринок ресурсів фірмам: робочу силу, земельні ділянки, будівлю і т.п.

Фірми здобувають на ринку ресурсів необхідні виробничі ресурси в сімейних господарств, у результаті чого утворюються заробітна плата, дивіденди, гонорари, виторг від продажу матеріальних цінностей тощо. У сукупності доходи складають національний доход країни. Сімейні господарства витрачають гроші як правило менше, ніж одержують доходів, тобто в них з’являються заощадження, що вони накопичують.

Заощадженняце частина доходу домашніх господарств, що не витрачається (не використовується) на покупку товарів, послуг, сплату податків і інших боргових зобов’язань. Найбільш простою формою нагромадження заощаджень є:

  • накопичення у вигляді готівки;

  • нагромадження у вигляді внесків у банки;

  • придбання цінних паперів.

Такі заходи здійснюють домашні господарства через ринок.

Фірми позичають гроші, що зв’язано з необхідністю здійснення прямих інвестицій.

Інвестиції це усі види майна і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності й інші види діяльності, у результаті яких створюється прибуток чи досягається соціальний ефект.

У такий спосіб у домашніх господарств існує зміна коштів, а фірмам навпаки, дуже необхідні кошти для інвестування, а отже, необхідний механізм їхньої передачі від одного до інших. Саме такий механізм і створюється завдяки функціонуванню грошового (фінансового) ринку.

8.2. Канали фінансового ринку.

Канали грошового (фінансового) ринку, по яких гроші від власників заощаджень надходять до позичальників поділяються на дві основні групи:

  • канали прямого фінансування;

  • канали непрямого фінансування.

Канали прямого фінансування – це канали, по яких кошти рухаються від власника до позичальника. При прямому фінансуванні продавці й покупці зустрічаються безпосередньо і передають гроші з рук у руки. Між ними можуть бути технічні посередники, які тільки зводять покупця і постачальника і беруть за це комісійні – брокери, маклери, дилери.

Пряме фінансування здійснюється двома способами:

  • передача коштів позичальникові (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування). Прикладом такого фінансування є продаж фірмами акцій. Продавець передає покупцеві акції (канали акціонерного фінансування).

  • передача коштів фірмам для здійснення інвестицій в обмін на зобов’язання повернути ці гроші в майбутньому з відсотком (фінансування через одержання позик). Прикладом такого фінансування є продаж облігацій.

Канали непрямого фінансування – це канали, по яких кошти від власника заощаджень переходять до позичальників через фінансових посередників.

Фінансові посередники це фінансові установи, які акумулюють гроші населення (а також тимчасово вільні засоби підприємства, фірм, що створюються в них у процесі господарювання) і надають їх у тимчасове користування фірмам на комерційній основі. До фінансових посередників відносяться: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії тощо, тобто різні фінансово–кредитні установи.

Фінансовий посередник юридична особа, що сама купує гроші в продавців, а потім продає їхнім покупцям від свого імені.

При прямому фінансуванні ризик, пов’язаний з купівлею–продажем грошей несе продавець, а при непрямому – посередник.