9.4. Механізм формування пропозиції грошей.

Банківська система управляє пропозицією грошей на ринку і оперативно її створює. Саме вона здійснює випуск і емісію грошей, використовуючи такі показники як: грошова маса, грошова база, банківські резерви, банківський (грошово–кредитний) мультиплікатор.

Розглянемо ці основні поняття.

Грошова база – це консолідований показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через банківський грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей (емісія кредитних грошей).

У грошову базу входять:

• сума готівки в обігу й у касах комерційних банків (готівка в сейфах комерційних банків – залишок кас банків) – М₀;

• обов’язкові резерви комерційних банків, що знаходяться на рахунках у національному (центральному) банку – R.

При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює готівку в сейфах комерційних банків і резерви комерційних банків, що знаходяться в центральному банку:

М_k = М₀ + R,

де М₀ – готівка у обігу; R – резерви.

У Росії найбільш питому вагу в грошовій базі займають готівкові гроші – більше 80%.

Грошова маса –це сукупність усіх купівельних, платіжних і накопичувальних засобів (тобто всі готівкові і безготівкові гроші, що знаходяться в обороті, що обслуговують економічні зв'язки і належать громадянам, господарчим суб’єктам, державі).

М₁ = М₀ + D,

де М₁ – агрегат М₁; М₀ – готівка у обігу; D – депозити до запитання.

Грошова маса більше грошової бази (більш ніж у два рази).

Компоненти грошової бази і грошової маси (пропозиція грошей) представлені на рис. 8.

Г рошова база

Грошова база

Грошова маса М₁

Рис. 8. Компоненти грошової бази і грошової маси.

Банківські резерви – це резервна категорія, яка включає готівку, що знаходиться в касах банків (у сейфах) і обов’язкові резерви комерційних банків у центральному банку. Характерною рисою банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу агрегатів М₀ і М₁. Однак між банківськими резервами і масою грошей в обігу існує тісний зв’язок, що впливає на структуру грошової маси. Готівка може переходити у форму депозитних грошей і збільшувати банківські резерви і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей М₁ залишається незмінною. Наявність такого зв’язку створює монетарну базу (монетарні методи) впливу на масу грошей в обігу через систему регульованих банківських резервів. Для цього в кожній країні вводиться механізм створення обов’язкових банківських резервів. Якщо сума резервів, включаючи залишки в касі банку, менше норми – банк зобов’язаний негайно поповнити їх. Якщо сума в резервах більше обов’язкової величини – банк має можливість здійснювати кредитну експансію, тому що має вільні резерви. Змінюючи нормативи обов’язкових резервів комерційним банкам, центральний банк може зменшувати чи збільшувати грошову масу у обігу.

Між грошовою базою і грошовою масою (пропозиція грошей) існує залежність:

М_S = М_k x m,

де М_S – пропозиція грошей; М_k – грошова база; m – коефіцієнт грошового мультиплікатора.

Пропозиція грошей (М_S) прямо пропорційна грошовій базі (М_k) і залежить від величини грошового мультиплікатора. Грошовий мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.

Величина (коефіцієнт) грошового мультиплікатора визначається за формулою:

m = 1 + .

Величина грошового мультиплікатора (m) залежить від співвідношення готівкових і депозитних грошей М₀/D = k_g і норми ефективного резервування R/D = k_p, тоді формулу грошового мультиплікатора можна записати:

m = 1 + k_g/k_p + k_g.

Одержаний коефіцієнт показує, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми банківських резервів, а також співвідношенню між обсягом готівки і депозитів. Збільшення резервної норми чи частки готівки призводить до зменшення величини грошового мультиплікатора.

Основний зміст грошового мультиплікатора полягає в тому, що він збільшує в кратну кількість разів кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, що може створити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) від операцій на монетарному ринку.

Рівняння можна записати в розгорнутому вигляді:

М_S = М_k (1+ k_g)/(k_p+ k_g),

де М_S – пропозиція грошей у обороті (грошова маса); М_k – грошова база; k_g – співвідношення готівки до суми депозитів (частка готівки у депозитах):

k_g = М₀ / D,

де k_p – норми ефективного резервування (частка резервів у депозитах):

k_p = R / D.

Виходячи з цих формул, можна сказати, що існує безпосередня залежність пропозиції грошей від грошової бази і грошового мультиплікатора. Взаємодія цих двох макроекономічних показників визначає можливість банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.

Пропозиція грошей визначається банківською системою і значною мірою залежить від емісії банкнот і депозитних грошей. Готівка і депозитні (банківські) гроші складають пропозицію грошей М₁.