9.3. Пропозиція грошей на фінансовому ринку.

Пропозиція грошей – бажання економічних суб’єктів позичити визначену частину своїх активів заради одержання доходів.

Пропозиція грошей – це така їхня кількість, що сьогодні вільна у всіх економічних суб’єктів, і додаткові кошти, що випускає в оборот банківська система. Пропозиція грошей – це загальний обсяг паперових грошей, депозитних грошей і інших ліквідних активів в економіці.

На рівні окремих економічних суб’єктів пропозиція грошей залежить від зміни прибутковості, розміщення їх у фінансових активах і, насамперед, від зміни процентної ставки: чим вона вище, тим більше грошей буде пропонуватися в кредит, і навпаки. Залежність індивідуальних пропозицій заощаджень від ставки відсотка зображено на рис. 6.

голова комісії

%

Об’єм збереження

Рис. 6. Залежність індивідуальних пропозицій заощаджень від ставки відсотка

На макрорівні пропозиція грошей має свою природну границю – загальну масу грошей в обігу (по агрегату M₁) і не може перевищувати його, як би не змінювалася прибутковість фінансових активів. Тому пропозиція грошей у визначених умовах може стати постійним фактором, що не залежить від процентної ставки.

Залежність кількості грошей по відношенню від величини процентної ставки (M_s) має вигляд (рис. 7).

Рис. 7. Залежність пропозиції грошей від норми процента

При збільшенні маси грошей в обігу чи зменшенні її, крива Ms буде рухатися вправо чи вліво, залишаючись у вертикальному положенні.

Пропозиція грошей у відкритій економіці визначається за класичною формою Д.Рікардо (монетарист):

М_s = D + R,

де Мs – пропозиція грошей у відкритій економіці; D – внутрішня депозитна емісія; R – емісія грошей, що забезпечується валютним резервом.

У формулі D означає кількість грошей, що створюється комерційними банками, виходячи з їхнього депозитного потенціалу і потреб економічних агентів у кредитах.

R – у формулі виражає сальдо платіжного балансу країни й одночасно взаємодію внутрішнього грошового ринку з валютними резервами.

Спостерігається дуже істотний зв’язок між валютними резервами і внутрішньою грошовою масою. Якщо грошової маси на внутрішньому ринку (D) недостатньо для задоволення попиту, то необхідно активізувати зовнішній канал надходження грошей на внутрішній ринок (експорт товарів, продаж цінних паперів на зовнішньому ринку), що може поліпшити стан платіжного балансу.

Якщо створюється внутрішній надлишок грошей (незадоволений попит), то резиденти відповідатимуть на нього пожвавленням купівлі товарів і цінних паперів за кордоном, що вимагатиме обміну національної валюти на іноземну, валютні резерви будуть скорочуватися. Зрозуміло, що вільне перекачування коштів із R у D і зворотний процес можливі тільки за конвертованої валюти.

Попит на грошовому ринку завжди протистоїть пропозиції. Пропозицію грошей на ринку створює банківська система. Банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту.

У розпорядженні банківської системи існують такі макроекономічні показники як грошова база, банківські резерви, грошово–кредитний мультиплікатор, що широко використовуються під визначення потенційних можливостей емісії грошей і прогнозування динаміки грошової маси.