9.5. Роль банківської системи у формуванні пропозиції грошей.
Гроші в господарському обороті в умовах ринку існують завжди.
У практиці зустрічаються поняття “випуск грошей” і “емісія грошей. Ці поняття нерівнозначні. Випуск грошей в оборот відбувається постійно. Нові гроші надходять в оборот завдяки банкам, що створюють їх у результаті кредитних операцій.
Безготівкові гроші випускаються в обіг, коли комерційні банки надають позички своїм клієнтам. Готівка випускається в обіг, коли банки в процесі здійснення касових операцій видають їх клієнтам із своїх операційних кас. Тобто нові гроші надходять в обіг шляхом випуску їх банками в результаті кредитних операцій. Однак клієнти одночасно погашають кредит, здають наявні гроші в операційні каси банків. При цьому цілком маса грошей в обігу може і не збільшуватися.
Тобто, випуск грошей не завжди викликає збільшення грошей у обігу. Надходження нових грошей в обіг, що не збільшує їх кількість в обігу – це випуск.
Під емісією же грошей розуміється випуск грошей в обіг, що призводить до збільшення грошової маси, що знаходиться в обігу.
Існує емісія безготівкових грошей і емісія готівки (остання називається емісією грошей в обігу).
В умовах адміністративно–розподільної економіки і ту, і іншу емісію грошей здійснював Державний банк.
У ринковій економіці емісія безготівкових грошей здійснюється системою комерційних банків, а емісія готівки – центральним банком.
При цьому первинна завжди емісія безготівкових грошей. Перш ніж готівка з’явиться в обороті, вони повинні відбиватися у виді записів на депозитних рахунках комерційних банків.
Головна мета емісії безготівкових грошей в оборот – задоволення додаткових потреб підприємств в оборотних коштах.
Комерційні банки задовольняють цю потребу, надаючи підприємствам кредити. Однак кредити можуть видаватися банками тільки в межах наявних у них ресурсів, тобто коштів, що знаходяться у вигляді власного капіталу, і коштів, що знаходяться на депозитних рахунках. За допомогою цих ресурсів можна задовольнити звичайну, а не додаткову потребу господарства в оборотних коштах.
Тим часом у зв’язку зі зростанням виробництва або у зв’язку із ростом цін на товари постійно виникає додаткова потреба господарства і населення у грошах. Тому повинен існувати механізм емісії безготівкових грошей, що задовольняє цю додаткову потребу. Таким механізмом є механізм банківського мультиплікатора. При існуванні дворівневої банківської системи механізм емісії безготівкових грошей здійснюється на основі банківського (грошового) мультиплікатора.
Банківський мультиплікатор являє собою процес збільшення (мультиплікації) грошей на депозитних рахунках комерційних банків у період руху від одного банку до іншого. Банки створюють депозитні гроші, представляючи своїм клієнтам кредити.
Банки, надаючи кредити клієнтам, збільшують грошову масу, коли ж кредити повертаються, грошова маса зменшується, і не обов’язково в результаті в обороті з’являться додаткові кошти. Банк може надавати нові кредити тільки тоді, коли в нього будуть додаткові гроші у вигляді вільних фінансових резервів.
Величина вільного фінансового резерву окремого комерційного банку визначається за формулою:
Р = K + ПР + ЦК + МБК – ОЦР – А,
де К – капітал комерційного банку; ПР – притягнуті ресурси комерційного банку (кошти на депозитних рахунках); ЦК – централізований кредит, наданий комерційному банку центральним банком; МБК – міжбанківський кредит; ОЦР – відрахування в централізований резерв, що знаходиться у розпорядженні центрального банку; А – ресурси, що на даний момент вже вкладені в активні операції комерційного банку.
Вільний фінансові резерв системи комерційних банків складається з вільних резервів окремих комерційних банків, тому від збільшення чи зменшення резервів окремих банків загальна величина вільного резерву всієї системи комерційних банків не змінюється.
Банки мають можливість розширювати пропозицію грошей. Як їм вдається це робити?
Розглянемо такий приклад. Національний банк України продає одному з комерційних банків кредитні ресурси на суму 1000 грошових одиниць (ГО). Комерційний банк видав ці гроші як кредит металургійному підприємству, яке використовувало його для оплати кам’яного вугілля.
Вугільне підприємство, природно, має свій розрахунковий рахунок в одному з комерційних банків. Виходить, гроші надійдуть саме на цей рахунок, його величина зростає на 1000 ГО. Ці гроші поповнять кредитні ресурси даного комерційного банку. За винятком норми обов’язкового резерву, що складає 20%, новий кредитний ресурс банку буде дорівнювати 800 ГО. Банк використовує його, видаючи позичку іншому підприємству, наприклад, будівельній організації для закупівлі цементу. Після придбання цементу на рахунку цементного заводу вже в третьому комерційному банку з’являться ще 800 ГО. Це поповнить кредитні ресурси даного банку, він зможе додатково використовувати для кредитування 640 ГО.
Процес множення кредитних грошей буде продовжуватися і далі. Якби не існувало обмежень – норм обов’язкового резерву, встановлених Національним банком України, – то він був би нескінченним. Отже, у результаті видачі Національним банком України кредиту в 1000 ГО, у грошовий обіг надалі було додано 800 і 640 ГО.
Механізм створення грошей банками (безготівкова емісія) наведений на прикладі (див. рис. 9).
Рис. 9. Механізм банківського мультиплікатора на прикладі кредитних операцій
У
мовні
позначки:
Відрахування до ЦР – (1)
Видача кредиту клієнту 1 – 1000 – (2)
Оплата ТМЦ за рахунок кредиту – (3)
Утворення вільних ресурсів – (4)
Видача кредиту клієнту 3 – 800 грн. – (5)
Оплата ТМЦ за рахунок кредиту – (6)
Утворення вільних ресурсів – (7)
Видача кредиту 5– 640 грн. – (8)
Оплата ТМЦ – (9)
Утворення вільних ресурсів – (10)
Загальну суму додаткових кредитних грошей можна розрахувати, знаючи величину банківського мультиплікатора. Банківський мультиплікатор (коефіцієнт множення) визначається в результаті розподілу 100% на норму резерву. Отже, якщо норма резерву дорівнює 20%, то грошовий мультиплікатор дорівнює 5. Це означає, що первісний кредит у 1000 ГО в нашому прикладі міг би збільшити пропозицію грошей на 5000 ГО (10005). Чим вища норма обов’язкового резерву, тим меншою здатністю володіє банківська система в мультипліцірування кредитних грошей, і навпаки. Очевидно, що позичальники повинні повернути кредити, і тоді пропозиція кредитних грошей скоротиться до колишнього обсягу.
Грошовий мультиплікатор являє собою процес збільшення (мультиплікації) грошей на депозитних рахунках комерційних банків у період їхнього руху від одного банку до іншого.
Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, що характеризує співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням маси в результаті цієї емісії.
Банківський мультиплікатор (грошовий) може виникнути за рахунок надання кредитів, а також за рахунок використання депозитів (банки приймають внески від населення: термінові, до запитання і, накопичуючи їх, створюють свої кредитні ресурси, які потім надають).
Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, що відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.
Банківський мультиплікатор на прикладі кредитів покаже, у скільки разів збільшаться гроші на розрахунках (депозитних рахунках) клієнтів у порівнянні з первісними депозитами, наданими клієнтами.
Механізм банківського мультиплікатора працює не тільки від надання кредитів, але і за рахунок депозитів, покупки у комерційних банків цінних паперів, валюти.
Наприклад, механізм дії банківського мультиплікатора на прикладі депозитів наведений на рис. 10.
Рис. 10. Механізм банківського мультиплікатора на прикладі депозитів
Збільшуючи передачу з банку в банк розрахунків, у результаті створюються нові депозити, які в багато разів перевищують суму первісних грошей, наданих у кредит.
Банк відкриває чековий рахунок боржників в іншому банку, із якого боржник виписуватиме чеки й оплачуватиме розрахункові рахунки своїх кредиторів. Чеки надходять в інші банки, збільшуючи їхній потенціал для подальшого кредитування.
Така ж мультиплікація відбувається в результаті покупки центральними банками цінних паперів і валюти, у результаті чого зменшуються ресурси банків комерційних, вкладених в активні операції і збільшуються вільні резерви цих банків, використовувані для кредитних операцій, тобто включається механізм банківської мультиплікації.
Увімкнути цей механізм центральний банк може і тоді, коли він зменшить норму відрахувань у централізований резерв. У цьому випадку також збільшується вільний резерв системи комерційних банків, що за інших рівних умов призведе до росту кредитування і включенню банківського мультиплікатора.
При існуванні дворівневої банківської системи механізм емісії діє на основі банківського (кредитного, депозитного) мультиплікатора.
Банківський мультиплікатор являє собою процес збільшення (мультиплікації) грошей на депозитних рахунках комерційних банків у період їхнього руху від одного комерційного банку до іншого. Банківський, кредитний і депозитний мультиплікатори характеризують механізм мультиплікації з різних позицій.
Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб’єктів мультиплікації. Тут дається відповідь на питання: хто мультипліцирує гроші? Такий процес здійснюється комерційними банками. Один комерційний банк не може мультипліцировать гроші, їх мультипліцирує система комерційних банків.
Кредитний мультиплікатор розкриває двигун процесу мультиплікації, то, що мультиплікація може здійснюватися тільки в результаті кредитування господарства.
Депозитний мультиплікатор відбиває об’єкт мультиплікації – гроші на депозитних рахунках комерційних банків (саме вони збільшуються в процесі мультиплікації).
Величина коефіцієнта мультиплікації являє собою відношення грошової маси, що утворилася на депозитних рахунках, до величини первісного депозиту і визначається за формулою:
Км = |
1 |
Норми відрахувань у централізовані резерви |
Підводячи підсумки, можна зробити висновок.
Один банк не може мультипліцирувать гроші, це робить система комерційних банків.
Мультиплікація може здійснюватися тільки в результаті кредитування господарства.
Об’єктом мультиплікації є гроші на депозитних рахунках комерційних банків.
Управління механізмом банківського мультиплікатора, а отже, емісією безготівкових грошей здійснюється винятково центральним банком, у той час як емісія проводиться системою комерційних банків.
Центральний банк, управляючи механізмом банківського мультиплікатора, розширює чи звужує емісійні можливості банків, тим самим виконує одну із основних функцій – функцію грошово–кредитного регулювання.