9.2. Чинники, що впливають на попит грошей.

Попит на гроші залежить від таких економічних змінних:

• рівня цін (інфляції);

• реальних доходів;

• норми відсотків.

Функціональна залежність попиту на гроші має вид:

М_d = f (P,Q,r),

А) Вплив рівня цін

Номінальний попит – це та кількість грошей, яка необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб.

Однак номінальний попит на гроші змінюється слідом за зміною цін. Якщо всі ціни, а виходить, і номінальний доход піднімається, то необхідно буде просто подвоїти значення відкладеної вартості (грошових залишків). Зрозуміло, що подвоїться і номінальний попит на гроші.

Завжди, коли відбувається зміна рівня цін, а реальні доходи залишаються незмінними, індивідууми для того, щоб зберегти свою купівельну спроможність, повинні змінити відповідно розмір своїх номінальних грошових залишків. Цей висновок можна сформулювати так:

Попит на гроші – це попит на реальні грошові залишки, чи іншими словами – величина грошових залишків, визначених з урахуванням їхньої купівельної спроможності.

Попит на гроші визначається потребою в реальних грошових залишках. Зв’язок між грошима й інфляцією визначається формулою:

Реальні грошові залишки =	номінальні грошові залишки
	рівень цін

Звідси видно, що обсяг реальних залишків грошей може змінюватися внаслідок зміни як номінальних грошових залишків, так і рівня цін. Якщо обсяг реальних грошових залишків не змінюється, то збільшення номінальних грошових залишків (грошової маси) викликає зміну рівня цін у тій самій пропорції, у якій змінилася грошова маса. Звідси можна зробити висновок, що ріст грошової маси в обігу часто є причиною росту цін і причиною інфляції.

Б) Вплив реальних доходів

Попит на гроші значною мірою залежить і від величини доходу. Підвищення рівня доходу (реального ВВП) збільшує обсяг господарських операцій, що вимагає для їхнього забезпечення додаткової кількості грошей, внаслідок чого росте попит на гроші (М_d). Якщо обсяг ВПП фіксується на попередньому рівні, а ціни зростають, попит на гроші міняється адекватно показникові дефлятора ВВП: зростання цін призведе до збільшення грошової маси (М_d). У цьому випадку суб’єкти будуть прагнути зберегти реальний постійний касовий залишок. Коли ж реальні доходи ВВП економічних агентів скорочуються, обсяги господарських операцій і потреба в грошах зменшуються. Тому, якщо грошова пропозиція втримується на постійному рівні, то в умовах падіння реального ВВП наслідком такої політики буде ріст інфляції.

Попит на реальні грошові залишки можна виразити математично функціональною залежністю від реальних обсягів виробництва (ВВП):

Мd/P = f (Q/P),

де Р – зміна індексу цін.

Звідси видно, що зміна в індексі цін при адекватності інших умов не впливає на величину попиту на реальні грошові залишки. Функція попиту на гроші залежить переважно від реального валового внутрішнього продукту і номінальної норми відсотка.

Відповідно до монетарної теорії, реальний попит на гроші являє собою функцію від номінальної процентної ставки і реального рівня доходу:

Мd/Р = f (r,Q).

В) Попит на гроші і норми відсотка

Відомо, що грошові заощадження можуть за бажанням власника зберігатися в різних альтернативних формах: їх можна поміняти на фінансові активи (цінні папери, строкові вклади, депозити) чи зберігати в ліквідних формах (наявними чи в депозитах до запитання чи на рахунках у банку).

Заощадження у формі фінансових активів забезпечують їхнім власникам доход у вигляді визначеного відсотка, у той час як заощадження у формі готівки не дають ніякого доходу. І все–таки багато людей бажають тримати частину своїх активів саме в грошовій формі, а не в їхніх альтернативних формах.

Величина грошей, що знаходиться на руках у населення, залежить від загальних витрат і вигод.

У зв’язку з цим, вирішення питання про збереження грошей у формі касових залишків чи фінансових активів залежить від норми відсотка, що в економічній теорії трактується як показник альтернативної вартості грошей, що зберігаються.

Залежність попиту на гроші від процентної ставки представлена на рис. 5.

Рис. 5. Залежність попиту на гроші від процентної ставки

Сукупний попит на гроші складається з двох частин: операційного (трансакційного) – М₁ – функції від доходу (Q) і попиту на портфельні активи (М₂) – функції від норми відсотка.

М_d = М₁ + М₂ = М(Q) + М(r).

Крива М_d показує залежність попиту на портфельні активи від процентної ставки. Коли зростає процентна ставка, попит на гроші знижується.

Причому крива М_d не пересікає ні осі ординат (тому, що частина грошей завжди знаходиться у формі готівки, який би високий відсоток не був), ні осі абсцис (за низького рівня процентних ставок спрацьовує ефект “пастки ліквідності” – можливості вільної конвертації менш ліквідних активів у більш ліквідні активи).

Підсумовуючи сказане можна зробити висновок:

На попит грошей впливають наступні параметри:

• ріст динаміки цін – при цьому ріст динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, обумовлюючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

• ставка відсотка (альтернативна вартість збереження грошей) – ріст альтернативної вартості збереження грошей (ставки відсотка) зменшує попит на гроші (і на реальний попит, і на номінальний).

• зростання реальних доходів – збільшує попит на реальні і номінальні грошові залишки. Ці три аспекти впливу на попит грошей вважаються найважливішими напрямками монетарної політики.