Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
28.04.2019
Размер:
1.25 Mб
Скачать

Тема 12. Кредит – форма руху позичкового капіталу

План

12.1. Сутність позичкового капіталу.

12.2. Особливості функціонування позичкового капіталу.

12.3. Позичковий процент та його види.

12.4. Характеристика чинників, що впливають на норму позичкового проценту.

 Література: [1]; [2]; [3]; [5].

12.1. Сутність позичкового капіталу.

Позичковий капітал – це капітал, який приносить дохід у вигляді процента.

Як відомо, у процесі обороту капітал виступає у грошовій, продуктивній і товарній формах. Позичковий капітал постійно існує у грошовій формі, однак його поняття є значно вужчим від поняття “грошовий капітал”. У широкому розумінні грошовий капітал розглядається економічною теорією як вартісна форма всього дійсного капіталу, який функціонує у матеріально–уречевленій та у грошовій (вартісній) формі. Грошовий капітал може втілюватись у різні функціональні форми, однією з яких і є позичковий капітал.

Позичковий капітал як різновид грошового капіталу можна виразити формулою:

Г – Г', де Г' = Г + ^ Г.

Ця формула визначає, що ціллю та рушійним мотивом функціонування позичкового капіталу є отримання (Г') – приросту грошей порівняно з їх початковою авансованою сумою (Г). Ця формула може створити враження, що гроші функціонують за принципом “гроші роблять гроші”, тобто мають властивість давати прибуток самі по собі. Насправді позичковий капітал дає дохід у вигляді процента тільки тому, що в руках позичальника він використовується як функціонуючий капітал, тобто із грошового переходить у продуктивний, що дає додатковий прибуток. Якщо кругообіг грошового капіталу виразити формулою: Г – Т...В...Т' – Г', то її кінцеві елементи (Г та Г') виражатимуть оборот грошей як капіталу: авансовані на виробництво, вони повертаються до вихідного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий оборот, гроші забезпечують розширене відтворення капіталу. У цьому разі капітал існує в найбільш абстрактній функціональній формі. Його втіленням стає особливий різновид грошей – гроші як капітал, гроші як носій капітальної (що само–зростає) вартості.

12.2. Особливості функціонування позичкового капіталу.

Позичковий капітал характеризується такими ознаками:

Позичковий капітал – це капітал–власність. Особливість позичкового капіталу полягає в тім, що він безпосередньо авансується (інвестується) у виробничу сферу не його власником, а зовсім іншою особою – підприємцем–позичальником, якому капітал передається в тимчасове користування. Відтак відбувається роздвоєння позичкового капіталу на капітал–власність і капітал–функцію: власність на капітал залишається у кредитора навіть після того, як капітал передано боржникові. Реальним підтвердженням цієї власності є зобов’язання позичальника повернути отриману позику в строк із виплатою процентів; капітал–функція означає, що підприємець мусить одержати прибуток на авансовані гроші більший, ніж розмір плати за позичковий капітал. Інакше немає сенсу організовувати підприємницьку діяльність. Кредитор як власник капіталу отримує частину прибутку у вигляді позичкового процента; решта прибутку залишається у розпорядженні позичальника–підприємця у вигляді підприємницького доходу.

Позичковий капітал – специфічний товар. Позичковий капітал – це капітал, що реалізує себе як товар. Об’єктом купівлі–продажу є гроші, однак не як товар, а як капітал.

Гроші, як відомо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, кредитор передає позичальникові не просто гроші, а саме гроші як капітал; він передає вартість, що в процесі функціонального використання збільшується, тобто дає прибуток.

Позичковому капіталові властива специфічна форма відчуження. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар, є те, що на відміну від будь–якого іншого товару він не продається з переуступкою права власності, а надається в позику – тобто відчужується від власника лише на певний строк і за умови повернення з позичковим процентом. На відміну від акту купівлі–продажу, коли товар переходить від продавця до покупця, а гроші, навпаки – від покупця до продавця, під час кредитної операції позичковий капітал передається: за надання позики – від кредитора до позичальника, а за її погашення – від позичальника до кредитора з виплатою позичкового процента.

Отже, позичковий капітал необхідно розглядати як одну із форм грошового капіталу, що передається його власником у тимчасове користування іншій особі з метою отримання прибутку у вигляді позичкового процента.

Основою формування позичкового капіталу є закономірності кругообіг капіталу в процесі відтворення, коли в окремих учасників економічних відносин з’являються тимчасово вільні капітали, а в інших виникає потреба в позичкових коштах. За допомогою кредиту тимчасово вільні капітали (а також заощадження населення) перетворюються на позичковий капітал, який втягується у новий кругообіг, забезпечуючи процес відтворення і прибуток його власникам.

Джерелом, із якого всі підприємці черпають гроші для авансування своєї діяльності, є грошовий ринок, оскільки в ринковому господарстві ніхто вільних грошей не тримає на руках “мертвими”, а розміщує їх у кредитних установах, тобто на грошовому ринку. Гроші, якими тут торгують, називаються позичковим капіталом.

Ринок позичкових капіталів – це сегмент фінансового (грошового) ринку, на якому формується попит і пропозиція позичкового капіталу.

Ринок позичкових капіталів створюють, головним чином, банківські установи, а тому його ще називають ринком банківських кредитів. Крім того, на ньому діють також інші кредитно–фінансові установи (парабанки), що входять до складу кредитної системи. З функціонального погляду він є системою економічних відносин, яка забезпечує нагромадження і перерозподіл грошових капіталів із метою забезпечення ресурсами ринкового господарства.

В Україні зараз відбувається процес формування ринку капіталів. За умов переходу до ринкової економіки обмежуються можливості державного втручання в розподіл фінансових ресурсів, бо більшість суб’єктів господарської діяльності переходять від державної до акціонерної чи приватної форми власності. Вони самостійно шукають матеріальні і грошові ресурси на ринках, самі розпоряджаються своїми доходами. Ринок позичкових капіталів і забезпечує суб’єктам економіки доступ до необхідних грошових ресурсів.