4.9.Питання удосконалення організації оборотних активів

Оборотні активи разом з основними фондами складають матеріально-технічну основу процесу виробництва. Від їх кількості, якості, джерел фо­рмування та ефективності використання залежить рівень розвитку еконо­міки підприємств. Тому питанням сутності, джерелам формування та під­вищення ефективності використання оборотних активів в останні роки економістами приділяється багато уваги.

Передусім довгий час дискусійним є питання про сутність оборотних активів. В економічній літературі пропонуються різні поняття їх економіч­ної сутності. Більшість економістів сходяться на тому, що оборотні активи - це кошти, авансовані для утворення оборотних виробничих фондів та фондів обертання.

Обговорюється на сторінках преси також питання про склад і порядок визначення джерел формування оборотних активів. Насамперед вказується на те, що в існуючий в даний час учбовій, довідниковій та іншій літературі по фінансах у рекомендованому порядку визначення фактичної наявності власних джерел формування оборотних активів є невідповідність між їх назвою та рекомендованим порядком визначення. Так, фактичну наявність власних та прирівняних до них джерел формування оборотних активів ре­комендується визначати за балансом як різницю між підсумком сум відпо­відних рядків першого розділу пасиву та підсумком сум по першому роз­ділу активу балансу, тобто від суми джерел (власного капіталу) рекомен­дується віднімати суму основних фондів (необоротних активів). Як підсу­мок повинні отримати тільки суму джерел взагалі, а конкретно суму фактичної наявності власних і прирівняних до них джерел покриття оборот­них активів, що є на підприємстві, а не суму фактичної наявності власних оборотних і прирівняних до них активів. Однак останнє міцно укоренилося тепер у фінансовій літературі, річних звітах та ін.

З іншого боку, фактична наявність (залишки) власних оборотних активів відображені у другому розділі активу, а не пасиву балансу. Крім цього, активів, що прирівняні до власних оборотних активів, не буває, а є прирівняні до власних джерел формування оборотних активів. Інші ж дже­рела, у тому числі кредити банку, що беруть участь у формуванні оборот­них активів, називаються також не активами, а джерелами.

У зв'язку з викладеним вище економічно більш обґрунтовано було б, як вважають окремі економісти, привести методику визначення фактичної наявності власних і прирівняних до них джерел формування оборотних активів у відповідність до їх назви та вважати, що за даною методикою отримаємо фактичну наявність власних та прирівняних до них джерел формування оборотних активів, а також внести це трактування до відпові­дних планово-звітних документів підприємств.

Досить актуальним на сьогодні є питання про показники ефективності використання оборотних активів і складових для їх розрахунку. Думки багатьох економістів збігаються на тому, що основним показником, який характеризує ефективність використання оборотних активів, є швидкість їх оберту, або оборотність.

У цей же час різна оцінка оберту (виручка за цінами реалізації) та се­редніх залишків оборотних активів (за собівартістю) при обчисленні пока­зника оборотності не може дати об'єктивної оцінки використання оборот­них активів. Пошуки вірного вирішення цього питання продовжуються.

Обчислення оборотності обігових активів з використанням їх серед­нього залишку також не відповідає своєму економічному змісту та сутнос­ті. В цьому плані ми нагадуємо, що залишки оборотних активів - це акти­ви, які ще не використані у виробництві, а отже, не здійснили жодного оберту. Тому їх використання при розрахунку оборотності обігових акти­вів економічно не обґрунтоване та не відповідає сутності питання, що ви­рішується. Отже, для розрахунку оборотності обігових активів слід брати не вартість їх залишків, а вартість оборотних активів, що брали участь в оберті, тобто у виробничому процесі. Це, на нашу думку, узгоджується з економічною теорією К. Маркса, який писав: «Весь кругообіг, який здійс­нює капітальна вартість, що вимірюється часом від її авансування до її повернення, утворює її обіг, а тривалість цього обігу складає один період обігу»¹. Розрахунок оборотності обігових активів з використанням вартості не їх залишків, а вартості спожитих у виробництві, що брали участь у оберті активів, буде відповідати економічній сутності питання, яке вирі­шується, дозволить обчислювати не тільки фактичну оборотність, але й плановий показник, що дасть можливість всебічно аналізувати ефектив­ність використання оборотних активів і вести боротьбу за прискорення їх оборотності в народному господарстві.

Розглянуті питання покращання організації оборотних активів потре­бують додаткових досліджень та економічних обґрунтувань.

Контрольні тести по темі «Оборотні активи будівельних організацій»